Рішення

від 10.05.2024 по справі 520/8262/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.05.2024 р. справа №520/8262/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Коростишівська паперова фабрика" (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.02.2024р. №00/9080/0415.

Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення суперечить ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що заявник з 03.01.2020р. знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, 21.02.2024р. контролюючим органом було опрацьовано рішення суду «часткове підтвердження» по док №820/5536/16 від 29.06.2017р. та прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.02.2024р. №00/9080/0415. Наполягав, що контролюючим органом цілком правомірно та обґрунтовано було застосовано штраф.

23.04.2024р. позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що будь-яких аргументів, доводів, доказів на підтвердження того, чому пропущено строк для винесення податкового повідомлення-рішення від 21.02.2024 №00/9080/0415 відповідачем на зазначено та не надано. Позивач 27.02.2024 отримав податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 №00/9080/0415 на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №820/5536/16, тобто після спливу 1095 днів з моменту узгодження суми боргу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. За твердженням заявника відповідач мав реалізувати владні управлінські функції враховуючи дату узгодження податкового зобов`язання 18.04.2017 (дата набрання законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №820/5536/16), а також норми щодо зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК України.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації унаслідок чого набув правого статусу юридичної особи приватного права-резидента України, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під кодом 25313409, зареєстрований у якості платника ПДВ.

У період 08.01.2016р.-13.01.2016р. заявником було допущено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних 29 власно виписаних податкових накладних поза межами граничних строків.

На момент вчинення цих податкових правопорушень заявник у якості платника податків (зборів) знаходився на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

Згадані податкові правопорушення відображені у складеному правопопередником відповідача (Київською ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області) акті камеральної перевірки від 07.04.2016р. №728/30-31-12-01-10/25313409 (далі за текстом - Акт №728).

06.05.2016р. із посиланням на Акт №728 Київською об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000891201 про застосування у порядку п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України 22.186,50грн. штрафу.

Означений правовий акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень був оскаржений заявником у межах справи №820/5536/16.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. у справі №820/5536/16 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000891201 від 06.05.2016 року Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, прийняте на підставі акту камеральної перевірки №728/20-31-12-01-10/25313409 від 07.04.2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017р. у справі №820/5536/16 було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 820/5536/16; було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000891201 від 06.05.2016 р. Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в частині застосування штрафу в сумі 666 (шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок.

У порядку ч.1 ст.78 КАС України у ході розгляду справи відповідачем визнано, що з 03.01.2020р. заявник знаходиться на податковому обліку в контролюючому органі ГУ ДПС у Житомирській області.

Без проведення будь-яких заходів податкового контролю, із посиланням на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017р. по справі №820/5536/16 та від 29.06.2017р. №820/5536/16 ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення рішення від 21.02.2024р. №00/9080/0415 про нарахування 21.519,83грн. основного зобовязання з ПДВ.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Як випливає з предмету доказування, у межах спірних правовідносин ключовими питаннями є, зокрема: наявність у контролюючого органу повноважень на прийняття податкового повідомлення рішення відносно учасника суспільних відносин платника податків, який знаходиться на податковому обліку в іншому територіальному контролюючому органі системи ДПС України; правила обчислення строку давності на застосування контролюючим органом штрафу за несвоєчасну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних власновиписаних платником податків податкових накладних.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу суті та меж податкового обов`язку, змісту податкової дисципліни, обсягу повноважень органів публічної адміністрації у галузі податкової справи, механізмів та заходів податкового контролю, приводів та порядку і способів та підстав застосування заходів податкового примусу, складу протиправних діянь у вигляді податкових правопорушень, міри юридичної відповідальності винних осіб та правил її реалізації з 01.01.2011р. унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.41.1.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

За приписами п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Розмежуванню повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, територіальних органів системи ДПС України та структурних підрозділів територіальних органів системи ДПС України присвячені положення ст.191, ст.192, ст.193 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.п.191.1.1 ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до п.п.191.1.7 ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, реєструють та ведуть облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків;

Підпунктом 20.1.19 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Як то указано у п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За визначенням п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.61.2 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; 62.1.5. обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

З урахуванням використаних законодавцем у нормах Податкового кодексу України принципів побудови територіальних органів системи ДПС України за критерієм територіальної юрисдикції та за критерієм функціональної юрисдикції, суд доходить до переконання про те, що за загальним правилом заходи податкового контролю та заходи податкового примусу можуть бути застосовані окремим територіальним органом системи ДПС України виключно до тих до учасників суспільних відносин, які знаходяться на обліку саме в указаному територіальному органі системи ДПС України.

Між тим, у спірних правовідносинах оскаржене податкове повідомлення рішення було прийнято субєктом владних повноважень відносно заявника як платника податків, котрий з 03.01.2020р. знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

Приписи ч.2 ст.19 Конституції України не дають підстав для кваліфікації правомірним такого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень.

Стосовно правил обчислення строку давності на застосування штрафу суд зазначає, що згідно з п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У спірних правовідносинах процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №0000891201 від 06.05.2016р. Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є завершеною 18.04.2017р., коли мала місце подія прийняття постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017р. у справі №820/5536/16.

Згідно з п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.113.2 ст.113 Податкового кодексу України перебіг строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів) зупиняється у випадках, визначених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

Відповідно до п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: 102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано; 102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Контролюючий орган має право проводити перевірку з питань дотримання вимог статті 393 цього Кодексу фінансовими агентами та власниками рахунків та визначати суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) у випадках та розмірах, визначених цим Кодексом, не пізніше 1825 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання звіту про підзвітні рахунки, а якщо відповідний звіт був поданий пізніше - за днем його фактичного подання. Строк давності, визначений цим абзацом, не застосовується щодо перевірки фінансового агента, який не подав звіт про підзвітні рахунки за звітний період у визначеному цим Кодексом порядку.

Обєктивних даних, які б указували на існування у спірних правовідносинах підстав для зупинення перебігу строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів) згідно з п.102.3 ст.102 Податкового кодексу України, матеріали справи не містять.

Суд вважає, що у розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України склад податкового правопорушення за діянням з приводу реєстрації учасником суспільних відносин платником ПДВ власно складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом Реєстр) як за межами граничних строків згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (що зумовлює застосування штрафу згідно з п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України), так і за межами граничних строків згідно з п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України (що зумовлює застосування штрафу згідно з п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України) є утвореним з моменту настання події фізичної реєстрації відповідної податкової накладної в Реєстрі.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України у межах даного спору відсутня потреба додаткового доведення установлених судами у межах справи №820/5536/16 обставин того, що перелічені в Акті №728 податкові накладні були фізично зареєстровані в Реєстрі у період 08.01.2016р-13.01.2016р.

Отже, на момент прийняття податкового повідомлення-рішення Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000891201 від 06.05.2016р. з окресленого у п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строку давності у спірних правовідносинах з події вчинення особою податкового правопорушення згідно з п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України збігло не менше 3 календарних місяців (тобто не менше 90 календарних днів).

Процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №0000891201 від 06.05.2016р. Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є завершеною - 18.04.2017р.

Строк у 1095 днів від календарної дати 18.04.2017р. є завершеним - 18.04.2020р.

Від указаної календарної дати належить у зворотньому хронологічному порядку відрахувати 90 календарних днів (у якості частини визначеного п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України строку давності у 1095 днів, а саме: проміжку часу від події скоєння заявником податкових правопорушень у період 08.01.2016р.-13.01.2016р. до події винесення податкового повідомлення-рішення Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000891201 від 06.05.2016 року).

Указане доводить ту обставину, що у спірних правовідносинах строк давності на самостійне визначення контролюючим органом грошових зобов`язань заявника як платника податків за подіями вчинення податкових правопорушень 08.01.2016р.-13.01.2016р. збіг не пізніше 18.01.2020р.

Законом України від 17.03.2020р. №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020р., до Податкового кодексу України було внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено п.521 та п.525.

Відповідно до абзацу 10 п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-IX на період з 18.03.2000р. по 31.05.2020р. зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 13.05.2020р. №591-IX до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни (набрали чинності 29.05.2020р.), якими в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України від 15.03.2022р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 Податкового кодексу України було доповнено пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України було виключено на підставі Закону України від 30.06.2023р. №3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2023р. по справі №240/34220/22.

Відтак, у межах спірних правовідносин строк давності згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України у 1095 днів від дати скоєння заявником відображених в Акті №728 податкових правопорушень згідно з п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України на момент набрання чинності абзацу 10 п.522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.03.2020р. №533-IX вже збіг.

01.08.2023р. був відновлений перебіг строку давності згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України у силу норм Закону України від 30.06.2023р. №3219-IX

Оскаржене податкове повідомлення рішення було прийнято субєктом владних повноважень 21.04.2024р., тобто по минуванню більш як 204 календарних дня від події відновлення перебігу строку давності згідно з п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (01.08.2023р.).

З наведених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень в оскарженому податковому повідомленні рішенні застосував штраф поза межами 1095 днів.

Окремо суд зважає, що згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.113.7 ст.113 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п.п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобовязання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з п.п.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Як то указано у п.п.14.1.265 ст.14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України у межах даного спору відсутня потреба додаткового доведення установлених судами у межах справи №820/5536/16 обставин того, що податковим повідомленням - рішенням Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000891201 від 06.05.2016р. за вчинення відображених в Акті №728 податкових правопорушень до заявника було застосовано штраф.

Натомість, оскарженим податковим повідомленням рішенням до заявника з мотивів вчинення відображених в Акті №728 податкових правопорушень заявнику було замість штрафу визначено основне зобов`язання з ПДВ у розмірі 21.519,83грн.

При цьому, матеріали справи не містять взагалі жодних доказів виявлення субєктом владних повноважень фактів обчислення заявником у спірних правовідносинах податкового зобовязання з ПДВ із порушенням правил ст.200 Податкового кодексу України, нормами якої визначено порядок обчислення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС, позаяк замість штрафу згідно з п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України платнику податків було самостійно визначено основний платіж з податкового зобов`язання з ПДВ без виявлення порушень ст.200 Податкового кодексу України, штраф підсумково був застосований поза межами у 1095 днів та до учасника суспільних відносин, котрий знаходиться на податковому обліку в іншому територіальному контролюючому органі системи ДПС України (ГУ ДПС у Житомирській області), унаслідок чого реально вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані з дійсним змістом нормативного регламентування, ані зі справжніми обставинами фактичної дійсності, призводить до притягнення учасника суспільних відносин до фінансової відповідальності за поза межами визначеного законом строку давності.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.02.2024р. №00/9080/0415.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» (ідентифікаційний код - 25313409; місцезнаходження - вул. Паперова, буд. 31, м. Коростишів, Житомирська область, 12501) 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко