Постанова

від 09.05.2024 по справі 360/2424/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року справа №360/2424/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., при секретарі судового засідання Азарова К.В., за участі представника відповідача Діхтярьової Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 360/2424/21 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, співвідповідача - Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

11 травня 2021 року адвокат Косогов Людмила Олексіївна (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (далі- відповідач), в якому просив суд:визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо звільнення ОСОБА_1 ;визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області «Про звільнення Маргарити Божко» від 31.03.2021 № 27-к;поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області;стягнути з Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області;допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.01.2021 позивачу вручено відповідачем Попередження про можливе наступне вивільнення № 48 від 04.01.2021, за підписом начальника Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області Юлії Коротич, в якому повідомлялось про можливе наступне звільнення з 04 лютого 2021 року з посади головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог УПСЗН Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ у зв`язку з реорганізацією, змінами у структурі та скороченням штатної чисельності працівників управління.

02.02.2021 позивач отримала від відповідача Попередження про наступне вивільнення № 387 від 02.02.2021, у зв`язку з реорганізацією державного органу, скороченням штатної чисельності працівників управління. Дата наступного звільнення позивача у Попередженнях не зазначалась.

Наказом № 27к від 31.03.2021 позивача звільнено з посади головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області у зв`язку з реорганізацією управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

Позивач вважає такі дії та рішення (розпорядження) відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем порушено процедуру звільнення державного службовця - позивача у зв`язку з реорганізацією роботодавця та недотримані права позивача, гарантовані законодавством України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 360/2424/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано наказ Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області «Про звільнення Маргарити Божко» від 31.03.2021 № 27-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області з 01.04.2021. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 по 29.11.2021 в загальному розмірі 60674,66 грн (шістдесят тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 66 коп.). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 8041,22 грн (вісім тисяч сорок одна гривня 22 коп.).

Відповідач - Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено: копіями паспорту громадянина України, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, картки фізичної особи-платника податків (арк. спр. 5-7), має статус внутрішньо-переміщеної особи відповідно до довідки від 17.08.2015 № 915-11360 (арк. спр. 8).

Згідно із записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 17.01.2006, вона працювала в УСЗН Кремінської РДА з 22.11.2016 по 31.03.2021 на посаді головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог, 22.11.2019 їй присвоєно восьмий ранг державного службовця. Також позивач має стаж державної служби в УПСЗН Харцизьської міської ради, на посаді державного соціального інспектора, начальника відділу кадрово-правової роботи та роботи із зверненнями громадян з 07.11.2011 (арк. спр. 9-12).

Згідно із наказом начальника УСЗН Кремінської РДА від 04.01.2021 № 1-к визначено попередити держаних службовців та працівників установи про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, змінами в структурі та скороченням штатної чисельності працівників на підставі постанови КМУ від 28.12.2020 №1345 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 25.03.2014 №91» та п.3 розпорядження голови Кремінської РДА Луганської області від 04.01.2021 №1к «Про попередження про можливе наступне звільнення державних службовців та працівників Кремінської районної державної адміністрації Луганської області», відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону, положень статей 40 та 49-2 Кодексу законів про працю України. Наказ доведено до відома працівників під особистий підпис (арк. спр. 43-47).

04.01.2021 начальником Управління соціального захисту населення Кремінської РДА винесено попередження № 48 про можливе наступне вивільнення ОСОБА_1 з 04.02.2021 з посади головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією, змінами у структурі та скороченням штатної чисельності працівників управління. Правові підстави зазначені ті самі, що і в наказі від 04.01.2021 № 1-к. Вакантних посад в попередженні не запропоновано (арк. спр. 13).

Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.02.2021 № 12к «Про попередження про можливе наступне звільнення» зобов`язано попередити про можливе наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» державних службовців Кремінської районної державної адміністрації. Підставами прийняття розпорядження зазначені: постанова КМУ від 17.07.2020 №807 «Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» та лист Луганської обласної державної адміністрації від 29.02.2021 №01/01.01-31-00478. В пункті 3 цього розпорядження (від 02.02.2021 № 12к) визначено розпорядження голови Кремінської РДА Луганської області від 04.01.2021 №1к «Про попередження про можливе наступне звільнення державних службовців та працівників Кремінської районної державної адміністрації Луганської області» вважати таким, що втратило чинність (арк. спр. 48).

Згідно із наказом начальника Управління соціального захисту населення Кремінської РДА від 02.02.2021 № 8-к визначено попередити держаних службовців управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу, скороченням штатної чисельності управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі постанови КМУ від 28.02.2020 № 1345 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 25.03.2014 № 91» та пункту 2 розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 02.02.2021 № 12-к «Про попередження про наступне звільнення». Отже, вказаний наказ начальника управління від 02.02.2021 № 8-к на відміну від розпорядження голови РДА від 02.02.2021 № 12к не містив посилання на постанову КМУ від 17.07.2020 №807 та розпорядження КМУ від 16.12.2020 №1635-р як на підставу для вивільнення працівників. Крім того, пунктом 3 наказу від 02.02.2021 № 8-к визнано таким, що втратив чинність наказ від 04.01.2021 № 1-к. Наказ від 02.02.2021 № 8-к доведено до відома працівників під особистий підпис (арк. чпр. 49-54).

02.02.2021 начальником управління соціального захисту населення Кремінської РДА винесено попередження про наступне вивільнення № 387 ОСОБА_1 з 04.02.2021 з посади головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією, змінами у структурі та скороченням штатної чисельності працівників управління. Правові підстави вивільнення зазначені ті самі, що і в наказах від 04.01.2021 № 1-к та від 02.02.2021 № 8-к. Вакантних посад в попередженні не запропоновано (арк. спр. 14).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 30.03.2021 № 14 прийнято рішення про припинення в результаті реорганізації юридичної особи публічного права управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03196937), що знаходиться за адресою: 92900 Луганська обл., м. Кремінна, вул. Побєди, б. 1А, шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області; визначено, що УСЗН Сєвєродонецької РДА є правонаступником УСЗН Кремінської РДА, утворено комісію з реорганізації УСЗН Кремінської РДА; голову комісії з реорганізації УСЗН Кремінської РДА, в тому числі, зобов`язано протягом трьох робочих днів з дати видання цього розпорядження у письмовій формі повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення про припинення юридичної особи та здійснити всі передбачені законодавством заходи, пов`язані з припиненням в результаті реорганізації шляхом приєднання (арк. спр. 55-56).

Таким чином, рішення про реорганізацію органу, в якому працювала позивач було прийнято засновником лише 30.03.2021. Отже, саме на підставі цього рішення мала бути розпочата процедура вивільнення працівників управління із попередженням про такі обставини.

Наказом начальника управління соціального захисту населення від 31.03.2021 № 27-к звільнено ОСОБА_1 - головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, з 31.03.2021 у зв`язку з реорганізацією управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», на підставі розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 30.03.2021 № 14 «Про припинення шляхом реорганізації управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області» та на виконання наказу начальника управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 02.02.2021 № 8-к «Про попередження про наступне звільнення державник службовців управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області» (арк. спр. 15).

Сторони визнають ту обставину, що позивачу на день звільнення не була запропонована жодна посада в новостворюваній установі - УСЗН Сєвєродонецької РДА.

В той же час структура УСЗН Сєвєродонецької РДА була затверджена розпорядженням голови Сєвєродонецької РДА від 23.03.2021 №9, а його штатний розпис розпорядженням від 30.03.2021 №16 (арк. спр. 75-80).

Посадові інструкції відносно посад головних спеціалістів УСЗН Сєвєродонецької РДА (кількість посад 27) були затверджені лише 01.04.2021 (арк. спр. 170-182).

Таким чином, на день звільнення позивача вже були створені вакантні посади в новій установі, однак до них не були затверджені вимоги, що зазначені в посадових інструкціях.

Отже перевірити на день звільнення позивача її відповідність вимогам до новостворених посад державної служби відповідач не мав фактичної можливості, оскільки такі вимоги ще не були затверджені. Зазначені обставини спростовують аргументи відповідача, що позивач не відповідала таким вимогам, тому не була переведена разом з іншими працівниками до нової установи.

Доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач до звільнення працівників вживав заходи, спрямовані на з`ясування наявності у них переважного права залишення на посаді, суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 38 Конституції України унормовано, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Право на заняття професійною діяльністю (публічна служба) охоплюється правом на повагу до приватного і сімейного життя, передбаченим ст.8 Європейської конвенції з прав людини, дотримання якого гарантовано Високими Договірними Сторонами, в тому числі і Україною.

Згідно з вимогами частини 2 статті 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, в тому числі професійна діяльність суддів, прокурорів.

Як встановлено судом, позивача було звільнено (отже мало місце втручання в його право на заняття професійною діяльністю) на підставі наказу про звільнення з державної служби.

Надаючи оцінку законодавству, на підставі якого мало місце таке втручання в гарантовані ст.8 Конвенції права позивача, суд дійшов такого висновку.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон № 889-VIII, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року (далі - Закон № 117-IX). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, місцевих державних адміністрацій (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).

Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу .

Частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 1285-IX від 23.02.2021, що була чинною на дату звільнення позивача, передбачала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У зв`язку зі скороченням штату працівників УСЗН Кремінської РДА на підставі наказу від 02 лютого 2021 року № 08-к, 02 лютого 2021 року складно повідомлення про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 , згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 № 889-VIII. В попередженні не зазначено на підставі якого саме рішення голови РДА відбувається реорганізація УСЗН Кремінської РДА.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 31.03.2021 відбулась реєстрація рішення про припинення юридичної особи УСЗН Кремінської РДА, отже розпочато таку процедуру (а.с.93-96). Тому суд дійшов висновку, що позивача не було відповідно до вимог ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII належним чином попереджено відповідачем за 30 календарних днів до звільнення про дійсні підстави такого звільнення.

Крім того, оскаржений наказ про звільнення позивача не містить посилання на вимоги спеціального законодавства щодо звільнення осіб з державної служби, а лише на норми загального законодавства статті 40, статті 49-2 КЗпП України, що є протиправним.

Суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак відповідач у межах спірних правовідносин був зобов`язаний дотриматися визначеної законом процедури вивільнення державних службовців.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховного Суду звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09 квітня 2020 року у справі № 182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17 та інш.).

Тож у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.

Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року та від 08 липня 2020 року у справі 2а-9821/11/2670, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 15 травня 2020 року у справі №П/811/2408/15, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a.

Натомість, як слідує з установлених судом обставин справи, УСЗН Кремінської РДА, обмежившись виключно попередженням позивача про наступне звільнення, не вжило жодних заходів з метою її працевлаштування, що також є порушенням вимог ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Суд акцентує увагу, що відповідач (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний був довести належне виконання ним вимог ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII щодо працевлаштування ОСОБА_1 одночасно з повідомленням останньої про наступне звільнення у зв`язку реорганізацією та скороченням штатної чисельності працівників УСЗН Кремінської РДА.

Такий обов`язок відповідача повністю узгоджується з положеннями частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки цього зроблено не було, тому дії відповідача у процедурі вивільнення позивача у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників УСЗН Кремінської РДА свідчать про порушення останнім положень ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13-a.

Враховуючи викладене спірний наказ від 31 березня 2021 року № 27-к про звільнення позивача є протиправним та має бути скасований судом.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тож скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, в силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, суд звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Однак повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено з посади головного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу допомог УСЗН Кремінської РДА, тому вона має бути поновлена на цій посаді з 01 квітня 2021 року.

Крім того, за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, який триває з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.

При цьому, вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд має визначити розмір такого заробітку за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), навівши відповідний розрахунок.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Згідно з довідкою УСЗН Кремінської РДА від 26 травня 2021 року за № 1897 заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить: - за лютий 2021 (15 робочих днів) нарахована заробітна плата 8844,45 грн, у тому числі оклад 3445,00 грн; ранг 195,00 грн, вислуга 1343,55 грн, відпускні 2025,43 грн, індексація 56,07 грн, лікарняний 1779,40 грн; - за березень 2021 року (22 робочих днів) нарахована заробітна плата у розмірі 36009,68 грн у т.ч.: оклад 5300,00 грн, ранг 300,00 грн, вислуга років 2067,00 грн; компенсація за невикористану відпустку 12665,10 грн, вихідна допомога 15591,32 грн; індексація 86,26 грн (арк. спр. 183).

Сума нарахованої заробітної плати, яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати, за лютий 2021 року складає 5039,62 грн (без урахування відпускних та лікарняного), а за березень 2021 року 7753,26 грн (без урахування вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку).

Таким чином середньоденна заробітна плата складає 365,51 грн (5039,62 грн + 4453,26 грн / 35 робочих днів = 365,51 грн)

Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 01 квітня 2021 року по день ухвалення судового рішення 29 листопада 2021 року.

У періоді вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року по 29 листопада 2021 року було 166 робочих днів.

Таким чином, середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року по 29 листопада 2021 року складає 60674,66 грн (166 робочих днів х 365,51 грн (середньоденна заробітна плата) = 60674,66 грн).

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, УСЗН Кремінської РДА як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2021 року по 29 листопада 2021 року у розмірі 60674,66 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (зокрема, якщо після незаконного звільнення позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, розмір якої за період вимушеного прогулу перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 8041,22 грн підлягають негайному виконанню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довели суду правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 360/2424/21 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 360/2424/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 09 травня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко