Постанова

від 09.05.2024 по справі 340/7919/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/7919/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в адміністративній справі №340/7919/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Брегей Р.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.09.2023 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2023 року форми «Ф» №221484-2410-1128-UA35080030000042560 та №221483-2410-1128-UA35080030000042560.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 1992 році позивачу була надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Згодом відбувся поділ цієї земельної ділянки на дві, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі за окремими кадастровими номерами з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства. Позивач зазначає, що користувачем земельних ділянок, з приводу яких визначено грошове зобов`язання, є Фермерське господарство «Норд» та вважає, що податковий орган безпідставно нарахував йому грошове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 14 липня 2023 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 108803,56 грн..

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 14 липня 2023 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 83616,37 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач як власник зазначених земельних ділянок є платником земельного податку, а тому контролюючим органом нараховано фізичній особі ОСОБА_1 грошове зобов`язання зі сплати земельного податку на 2023 рік, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є засновником та керівником Фермерського господарства «Норд», яке зареєстровано 28 грудня 1992 року, що підтверджується витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9-10, 18-25).

Основним видом господарської діяльності Фермерського господарства «Норд» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1992 році Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області видала позивачу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 48,7 га, яка розташована на території вказаного органу місцевого самоврядування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.11-13).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Новопразькою селищною радою здійснено поділ вказаної земельної ділянки на дві частини, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за двома кадастровими номерами: 3520355400:02:003:9205 (площею 21,0908 га) та 3520355400:02:003:9203 (площею 26,2092) (а.с.14-17).

Як встановлено з матеріалів справи, Фермерське господарство «Норд» подає податкову звітність платника єдиного податку четвертої групи та використовує зазначені земельні ділянки на праві постійного користування, про що зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.28-46).

14.07.2023 року податковим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими ОСОБА_1 як фізичній особі нараховано податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік, а саме:

№221484-2410-1128-UA35080030000042560 на суму 83616,37 грн.; (а.с.7)

№221483-2410-1128-UA35080030000042560 на суму 108803,56 грн. (а.с.8)

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах користування вказаними земельними ділянками відбулася заміна землекористувача, а тому обов`язки користувача та відповідно, платника земельного податку перейшли до ФГ «Норд».

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

- на праві постійного користування;

- на умовах оренди.

Положеннями підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 ПК України (в редакції станом на час визначення відповідачем податкових зобов`язань) платниками податку є: 269.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 землекористувачі.

Згідно пункту 269.2 статті 269 ПК України особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Приписами пунктів 271.1 та 272.2 статті 272 ПК України встановлено, що базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 274.2 ст. 274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст.285 ПК України).

Відповідно до п.286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 ст. 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з абз. 1, 5-6 п. 286.5 ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що фізична особа, у власності чи користуванні якої перебуває земельна ділянка, зобов`язана платити за таку земельну ділянку земельний податок у сумі, яка визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. При цьому базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої не проведена, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як зазначалося вище, позивачу у 1992 році на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області надано право постійного користування земельною ділянкою площею 48,7 га, яка розташована на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею «Б» №052009. (а.с.11-13)

Вказана земельна ділянка передана позивачу саме для створення та ведення фермерського господарства, про що зазначено у Державному акті №052009.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.1992 року здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «Норд» (ЄДРПОУ 13770455), номер запису 14371200000000733, місцезнаходження: 28042, Кіровоградська область, Олександрійський р-н, селище міського типу Нова Прага, вул. Успішна, буд.28. Основним видом економічної діяльності ФГ «Норд» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.18-25).

Позивач зазначив, що він є одним із засновників цього фермерського господарства, а з моменту державної реєстрації ФГ «Норд» відбулася фактична зміна правокористувача земельної ділянки, а податкові зобов`язання перейшли від фізичної особи (позивача) до створеного ним Фермерського господарства, що відображено, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «вид іншого речового права постійне користування земельною ділянкою для фермерського господарства» (а.с.14-17).

За положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Приписами статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктами 4, 9, 10 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит контролюючих органів надається відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Подання інформації контролюючим органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі.

Інформація, що надійшла до контролюючих органів, вноситься до інформаційних баз даних ДПС, обробляється та використовується з урахуванням вимог Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відбулася зміна землекористувача (від позивача-фізичної особи до Фермерського господарства-юридичної особи), а зобов`язання зі сплати податку на землю перейшли до Фермерського господарства «Норд», як правильно і зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення стосовно ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що землекористувачем спірних земельних ділянок, що є базою оподаткування в даному випадку, є Фермерське господарство «Норд», а тому з дня державної реєстрації цього господарства, як юридичної особи, в останнього виникло зобов`язання зі сплати земельного податку.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в адміністративній справі №340/7919/23 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в адміністративній справі №340/7919/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко