Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/9910/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа№ 910/9910/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 25.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.11.2023 (повний текст складено та підписано 18.12.2023)

та на додаткове рішення від 11.12.2023

у справі №910/9910/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016"

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (далі - ТзОВ "Експлуатаційна компанія"/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016" (далі - ОСББ "Оазис 2016"/відповідач) про:

- зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні обслуговування напівпідземного паркінгу за адресою: місто Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграда), 8;

- зобов`язання надати доступ до напівпідземного паркінгу за адресою: місто Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграда), 8 та об`єктів, що знаходяться на його території.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює обслуговування напівпідземного паркінгу за адресою: місто Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграда), 8 на підставі розпорядження Оболонської РДА № 599 від 10.07.2007, проте відповідач незаконно захопив управління напівпідземним паркінгом та здійснює заходи, що унеможливлюють виконання позивачем своїх обов`язків, як управителя цим нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що управління (обслуговування та утримання) напівпідземного паркінгу за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 8 на підставі рішення загальних заборів власників машино-місць напівпідземного паркінгу з 01.06.2023 здійснює ОСББ "Оазис 2016".

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016" 56 000 грн 00 коп. - понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2023 у справі №910/9910/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалено в умовах неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що паркінг є самостійним об`єктом та не входить до складу комплексу багатоквартирного будинку, де створено ОСББ "Оазис 2016", позаяк не може відноситись ані до прибудинкової території, ані до спільного майна багатоквартирного будинку. Також апелянт зазначив, що власники паркомісць не мають права ні створювати ОСББ, ні здійснювати будь-яку управлінську діяльність щодо напівпідземного паркінгу, адже він не належить до будинку і є окремим об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9910/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача понесених судових витрат на правничу допомогу.

При цьому скаржник посилається на порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9910/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

11.01.2024 матеріали справи №910/9910/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9910/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, справу №910/9910/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 та на додаткове рішення від 11.12.2023 у справі №910/9910/23 та призначено судове засідання на 20.03.2024.

15.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Через підсистему "Електронний суд" 27.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній заперечив доводи викладені в них, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

19.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 20.03.2024 колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з його необгрунтованістю. У судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.2024.

У судове засідання 25.04.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 10.07.2007 Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження №599 "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом напівпідземного паркінгу в 3-А мікрорайоні житлового масиву "Оболонь" на ділянці НОМЕР_1".

Пунктом 1 розпорядження затверджено акт Державної приймальної комісії, створеної згідно із розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.03.2007 № 255, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом напівпідземного паркінгу в 3-А мікрорайоні житлового масиву "Оболонь".

Відповідно до п. 2 розпорядження, інвестору-забудовнику ЗАТ "Трест "Київміськбуд-1"" разом із генпідрядником ТзОВ "Холдінг "Київміськбуд-1"" передати, а експлуатаційній організації ТзОВ "Експлуатаційна компанія" прийняти на обслуговування та експлуатацію об`єкт у встановленому порядку, згідно із додатком.

Згідно із п. 3 розпорядження, напівпідземному паркінгу, який мав будівельну адресу: 3-А мікрорайон житлового масиву "Оболонь" ділянка НОМЕР_1, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Київської міської ради №5419/5460 від 08.09.2022 проспект Героїв Сталінграда перейменовано на проспект Володимира Івасюка.

З технічного паспорту паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Володимира Івасюка, буд. 8 вбачається, що загальна кількість машино-місць становить 357 шт.

03.12.2021 відбулись загальні збори ОСББ "Оазис 2016", які оформлені протоколом №7, на яких по питанню порядку денного №6 прийнято рішення щодо визначення з 01.01.2022 форми управління (утримання) та початку обслуговування напівпідземним паркінгом за адресою: пр. Героїв Сталінграда, 8, що є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку за цією адресою та який об`єднаний із будинком спільними інженерними мережами. Прийняти ОСББ "Оазис 2016" функцію з управління (утримання, обслуговування) напівпідземним паркінгом, який є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку.

05.04.2023 відбулись загальні збори власників машино-місць у напівпідземному паркінгу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які оформлені протоколом (складено та підписано 20.04.2023), та на яких були присутні власники машино-місць напівпідземного паркінгу (особисто або через представників) у кількості 40 осіб, яким належать машино-місця у кількості 40 об`єктів, що дорівнює 40 голосам (10,93%). Також, у письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників власники машино-місць у кількості 177 осіб.

По питанню 2 порядку денного на цих зборах прийнято рішення про припинення договірних відносин щодо обслуговування напівпідземного паркінгу із ТзОВ "Експлуатаційна компанія" та прийняття рішення про передачу функцій з управління (утримання та обслуговування) напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ "Оазис 2016". Надання повноваження щодо правового забезпечення власників машино-місць напівпідземного паркінгу за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 8, ОСББ "Оазис 2016" та доручення органам управління ОСББ "Оазис 2016" представляти інтереси власників машино-місць у напівпідземному паркінгу у відповідності до рішень Загальних зборів та/або рішень Правління. Рішення Загальних зборів власників напівпідземного паркінгу обов`язкові для всіх співвласників паркінгу.

28.04.2023 ОСББ "Оазис 2016" листом за вих. № 28/04 повідомило ТзОВ "Експлуатаційна компанія" про передачу функцій з управління, утримання та обслуговування напівпідземним паркінгом у будинку за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 8 статутним органам ОСББ "Оазис 2016" з 01.06.2023 та просило передати всю наявну документацію на підземний паркінг.

29.05.2023 відбулось засідання Активу Паркінгу, обраного загальними зборами власників машино-місць напівпідземного паркінгу, яке оформлено протоколом №3, зокрема всього обраних загальними зборами членів Активу Паркінгу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

По питанню 1 порядку денного засідання Активу Паркінгу прийнято рішення: доручити Активу Паркінгу підписати договір на обслуговування паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 з ОСББ "Оазис 2016".

01.06.2023 між ОСББ "Оазис 2016" та співвласниками, які є власниками машино-місць для зберігання транспортних засобів у напівпідземному паркінгу, що обрали Актив Паркінгу та затвердили загальними зборами власників машино-місць для здійснення заходів з організації належної експлуатації напівпідземного паркінгу у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що є власниками машино-місць у напівпідземному паркінгу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір з управління та утримання машино-місць і споруд у напівпідземному паркінгу.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, ОСББ зобов`язується у відповідності до чинного законодавства, на підставі рішення загальних зборів співвласників машино-місць у напівпідземному паркінгу здійснювати функції управління та утримання машино-місць і споруд через статутні органи управління ОСББ "Оазис 2016" за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка (Героїв Сталінграду), 8, а власник зобов`язується забезпечувати своєчасну оплату за управління, утримання та обслуговування у строк та на умовах, що прийняті Загальними зборами власників машино-місць та передбачені цим договором, а також дотримуватися Правил користування підземним паркінгом.

Разом із тим, за твердженням ТзОВ "Експлуатаційна компанія", остання є належним управителем напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , проте ОСББ "Оазис 2016" захопило зазначений паркінг та не допускає позивача до нього, про що позивачем складено акт від 09.06.2023, що засвідчує здійснення перешкод відповідачем до майна паркінгу.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Так, Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із визначенням, наведеним у додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа із додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; гаражі боксового типу - будинки, споруди, у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.

Відповідно до пункту 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" у підвальних, цокольних і на перших поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно із вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів.

Згідно із п. 14.1.1291 ст. 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки.

За змістом ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машино-місце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Таким чином, належність парко-місць до складу комплексу напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об`єкта та договорами інвестування.

У багатоквартирному будинку, в якому машиномісця будувалися як окремий об`єкт інсвестування, машиномісця є окремими об`єктами нерухомого майна, право власності на які реєструється у встановленому законодавством порядку.

Хоча Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" прямо не відносить власників гаражних боксів (машино-місць) до складу співвласників, в кожному конкретному випадку слід досліджувати чи є відповідні паркомісця (гаражі) окремими об`єктами права власності чи вони є спільним майном багатоквартирного будинку.

Такий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду міститься у постанові від 14.07.2022 у справі №756/7632/18.

За наведених норм чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що в даній справі підлягає застосуванню за аналогією Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у зв`язку з відсутністю законодавства, яке б регулювало порядок створення та функціонування об`єднань власників машино-місць у паркінгу для захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання паркінгу, як і законодавства, яке б забороняло власникам паркомісць створювати відповідні об`єднання.

Так, згідно із ч. 1 ст. 6 Закону Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Статтею 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

При цьому, у відповідності до ч. 31 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об`єднання, протягом 30 календарних днів з дня направлення об`єднанням відповідного звернення забезпечує передачу такому об`єднанню: одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов`язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов`язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов`язань тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Як вище встановлено колегією суддів, 05.04.2023 відбулись загальні збори власників машино-місць у напівпідземному паркінгу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які оформлені протоколом, та на яких були присутні власники машино-місць напівпідземного паркінгу (особисто або через представників) в кількості 40 осіб, яким належать машино-місця у кількості 40 об`єктів, що дорівнює 40 голосам (10,93%). Також, у письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників власники машино-місць у кількості 171 особа.

Зокрема, по питанню 2 порядку денного на цих зборах прийнято рішення про припинення договірних відносин щодо обслуговування напівпідземного паркінгу із ТзОВ "Експлуатаційна компанія" та прийнято рішення про передачу функцій з управління (утримання та обслуговування) напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ "Оазис 2016".

З наведеного вбачається, що власники машино-місць напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи своє право на управління спільним майном, для забезпечення належного утримання та використання спільного майна, зокрема приміщення напівпідземного паркінгу, а також для ефективного управління цим майном, з огляду на те, що управління будинком, який поєднано із паркінгом спільними інженерними системами та знаходяться за однією адресою, прийняли рішення про передачу цих функцій ОСББ "Оазис 2016", яке здійснює управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що з 01.06.2023 ОСББ "Оазис 2016" здійснює управління (обслуговування та утримання) напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення загальних заборів власників машино-місць напівпідземного паркінгу, про що відповідач повідомив позивача листом за вих. № 28/04 від 28.04.2023, та в якому просив передати всю наявну документацію на підземний паркінг, як того вимагає ч. 31 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про те, що паркінг є самостійним об`єктом та не входить до складу комплексу багатоквартирного будинку, де створено ОСББ "Оазис 2016", позаяк не може відноситись ані до прибудинкової території, ані до спільного майна багатоквартирного будинку, колегія суддів зазначає, що жодних документів, які б вказували на те, що спірний паркінг це об`єкт, який не пов`язаний із багатоквартирним будинком в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, апеляційним судом враховано підтверджені матеріалами справи обставини того, що багатоквартирний будинок та спірний паркінг спроектовані як єдина споруда (майновий комплекс): багатоквартирний житловий будинок з вбудованими в нього нежитловими приміщеннями й дворівневим напівпідземним паркінгом, що побудовані для задоволення потреб мешканців будинку.

Відповідно до положень частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі про те, що умовами укладених між позивачем та власниками машиномісць паркінгу договорів, не передбачено такого способу припинення договірних відносин як прийняття рішення загальних зборів власників машиномісць, є неспроможними, з огляду на те, що питання пов`язані з виконанням третіми особами договорів укладених з позивачем, не входять до предмета доказування в межах даного спору.

Щодо ж тверджень апелянта викладених в апеляційній скарзі стосовно порушення права позивача на участь у судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З урахуванням того, що ТзОВ «Експлуатаційна компанія» вдруге не з`явився у судове засідання, мотивуючи участю в інших судових справах, що не є підствою для систематичного відкладення судового розгляду, враховуючи передбачені ч. 2 ст. 195 Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи по суті, колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та при цьому не порушив норми процесуального права.

Усі інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру відповідачем подано до суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 24/10/19-01 від 24.10.2019, укладений між ОСББ "Оазис 2016" та Адвокатським об`єднанням "Протекція права" та додаткову угоду № 07/23 від 17.07.2023 до цього договору;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.08.2023 на суму 23 000,00 грн, відповідно до якого АО "Проекція права" надало ОСББ "Оазис 2016" професійну правничу допомогу, яка складається із таких послуг: підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про залишення позовної заяви без руху та продовження процесуального строку у справі - 3 000,00 грн; представництво інтересів ОСББ "Оазис 2016" у судовому засіданні 24.07.2023 - 4 000,00 грн; аналіз позовної заяви, підготовка, оформлення та подання до суду відзиву на позовну заяву- 16 000,00 грн; платіжну інструкцію №12 від 04.08.2023 на суму 23 000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.09.2023 на суму 26 000,00 грн, відповідно до якого АО "Проекція права" надало ОСББ "Оазис 2016" професійну правничу допомогу, яка складається із таких послуг: представництво інтересів ОСББ "Оазис 2016" у судовому засіданні 04.09.2023 - 4 000,00 грн; аналіз доводів, викладених у відповіді на відзив та доданих до відповіді на відзив доказів, підготовка, направлення позивачу та до Господарського суду міста Києва заперечення у справі - 16 000,00 грн; підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі - 2 000,00 грн; представництво інтересів ОСББ "Оазис 2016" у судовому засіданні 25.09.2023 - 4 000,00 грн; платіжну інструкцію №1980 від 29.09.2023;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.11.2023 на суму 15 000,00 грн, відповідно до якого АО "Проекція права" надало ОСББ "Оазис 2016" професійну правничу допомогу, яка складається із таких послуг: представництво інтересів ОСББ "Оазис 2016" у судовому засіданні 09.10.2023 - 4 000,00 грн; прибуття 06.11.2023 до Господарського суду міста Києва для представництва інтересів ОСББ "Оазис 2016" - 2 000,00 грн; представництво інтересів ОСББ "Оазис 2016" у судовому засіданні 27.11.2023 - 4 000,00 грн; підготовка, направлення сторонам та до Господарського суду міста Києва заяви про стягнення понесених судових витрат у цій справі - 5 000,00 грн; платіжну інструкцію №2072 від 29.11.2023 на суму 15 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на корить Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оазис 2016" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 56 000,00 грн.

Твердження позивача викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю наданих послуг, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди позивача із розміром понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, які за рішенням місцевого суду було зменшено до 56 000,00 грн.

Щодо доводів скаржника про відсутність у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу відомостей про наявність електронного кабінету у відповідача, наслідком чого, на думку позивача, мало бути повернення такої заяви без розгляду, колегія суддів зазначає, що відсутність таких відомостей не спростовує факту наявності відповідного електронного кабінету у відповідача, який, як встановлено судом, у нього зареєстрований.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 27.11.2023 та додаткового рішення від 11.12.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/9910/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія".

Матеріали справи №910/9910/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.05.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко