Постанова

від 10.05.2024 по справі 908/1876/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1876/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю Аріал

на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023р.

(суддя Корсун В.Л., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 14.12.2023р.) у справі

за позовною заявою: концерну Міські теплові мережі, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Аріал, 69054, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 13

про стягнення 40 911,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Аріал, про стягнення заборгованості згідно типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 02.10.2021р. № 72215601, у розмірі 40 911,29 грн., за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року.

Позов мотивований невиконанням обов`язку зі сплати вартості отриманих послуг теплопостачання за вказаний період, внаслідок чого утворилася заборгованість перед теплопостачальною компанією.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023р. позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на користь концерну Міські теплові мережі 40 911 грн. 29 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72215601 від 01.11.2021р., за період з листопада 2021р. по квітень 2023р., включно, 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг у заявленому позивачем розмірі за спірний період, а також настання у відповідача строку виконання грошових зобов`язань з оплати таких послуг, тому задовольнив позов.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Аріал звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до невірного винесення рішення.

Зокрема, Скаржник посилається на відсутність доказів отримання ним теплової енергії, вказуючи на те, що матеріали позовної заяви не містять актів зняття показань приладів обліку теплової енергії, актів приймання в експлуатацію приладу обліку та вважає, що рахунки-фактури не є первинними документами.

Скаржник вважає, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунків за надану послугу, факт отримання послуги.

Скаржник вказує на те, що жодної дії, яка б свідчила про бажання відповідача приєднатися до умов типового індивідуального договору, вчинено не було.

На думку Скаржника, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону не може бути взято до уваги як факт отримання послуги з постачання теплової енергії, оскільки початок та закінчення опалювального сезону свідчить про початок та закінчення надання послуги, а не про факт отримання послуги споживачем.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Концерн Міські теплові мережі не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зокрема, Концерн посилається на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо укладення типового індивідуального договору, враховуючи приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг (послуга з постачання теплової енергії), через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021р. Позивачем на офіційному веб- сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, отже, з 01.11.2021р. між Концерном МТМ та ТОВ Аріал індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєно номер №72215601, є укладеним.

Позивач наголошує на тому, що нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення. Відповідач вказаних обставин не заперечив та не спростував.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1876/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аріал, на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023р. у справі № 908/1876/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

05.02.2024р. матеріали справи №908/1876/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Аріал на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Аріал (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення№145 напівпідвалу (літ. А-5) загальною площею 73,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.11.2022р. № 314594404. Відповідачем зазначений факт не заперечується.

Житловий будинок по пр. Соборному, 190 у м. Запоріжжі оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії, а саме: SHARKY 775, заводський № 55348213 Sonocal2000, заводський №820203, Sonocal2000, заводський №822103, Sonocal2000, заводський №822403, що підтверджується відповідними Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 26.10.2015р. та Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (після держповірки) від 18.06.2019р.. Таким чином, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

02.10.2021р. Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради інформація знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

В період з листопада 2021 р. по квітень 2023 р. позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії, на загальну суму 40 911,29 грн..

Подача теплоносія на об`єкт відповідача нежитлове приміщення №145 напівпідвалу (літ. А-5), за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, у спірному періоді підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад та грудень 2021 р., січень-березень 2022 р., листопад, грудень 2022р. березень 2023р.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 72215601 за листопад 2021 р., на суму 3962,54 грн., за грудень 2021 р., на суму 2959,00 грн., за січень 2022 р., на суму 6131,24 грн., за лютий 2022 р., на суму 2099,38 грн., за березень 2022 р., на суму 5543,30 грн., за квітень 2022 р., на суму 346,10 грн., за травень 2022 р., на суму 346,10 грн., за червень 2022 р., на суму 346,10 грн., за липень 2022 р., на суму 346,10 грн., за серпень 2022 р., на суму 346,10 грн., за вересень 2022 р., на суму 346,10 грн., за жовтень 2022 р., на суму 352,10 грн., за листопад 2022 р., на суму 2608,66 грн., за грудень 2022 р., на суму 3228,96 грн., за січень 2023 р., на суму 4977,55 грн., за лютий 2023 р., на суму 3865,94 грн., за березень 2023 р., на суму 2753,92 грн., за квітень 2023р., на суму 352,10 грн..

Відповідно до листа за вих. від 20.12.21 № 20/12/2021, ТОВ Аріал заперечував позивачу щодо актів приймання-передачі послуг за листопад 2021 та наголошував на їх безпідставності, не прийняття типового публічного договору, звертав увагу на чинність укладеного договору від 01.04.07№ 202861 (при цьому, докази надсилання відповідачем вказаного листа позивачу та отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні та суду не надані).

Листом за вих. від 04.01.22 № 04/01/2022, ТОВ Аріал заперечив концерну Міські теплові мережі щодо актів взаємних розрахунків за період з 01.11.21 по 01.12.21, складених на підставі публічних договорів приєднання та звернув увагу на діючі договори купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, в т.ч. і договору № 202861 від 01.04.07 (докази надсилання відповідачем вказаного листа позивачу та отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні).

Враховуючи те, що відповідач не сплатив суму боргу за отриману теплову енергію, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 40 911,29 грн. заборгованості.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд виходив із того, що через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Концерном відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (02.10.2021р.), між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ "Аріал", з 01.11.2021р. фактично укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 72215601. В свою чергу, договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 202861 від 04.01.2007р. вважається припиненим з 01.11.2021р.. Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку доведено надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу у заявленому розмірі за спірний період. З огляду на відсутність з боку відповідача оплати за надані послуги у передбачені строки та в повному обсязі вказане є підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005р. №2633-IV, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017р. був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017р. № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017р.), та вводиться в дію з 01.05.2019 р., крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017р. №2189-VІІІ, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 даного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн Міські теплові мережі, є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

Згідно ст. 1 Закону України Про теплопостачання, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.19 Закону України Про теплопостачання, споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 1, 4, 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відтак, визначальним для оплати послуги є її фактичне надання замовнику та споживання останнім.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.04.2014р., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 01.04.2014р. за Товариством з обмеженою відповідальністю Аріал зареєстровано право приватної власності на об`єкт: нежитлове приміщення №145 напівпідвалу (літ. А-5) загальною площею 73,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190.

Житловий будинок по пр. Соборному, 190 у м. Запоріжжі оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії, а саме: SHARKY 775, заводський № 55348213 Sonocal2000, заводський №820203, Sonocal2000, заводський №822103, Sonocal2000, заводський №822403, що підтверджується відповідними Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 26.10.2015р. та Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (після держповірки) від 18.06.2019р.. Таким чином, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

01.04.2007р., між ТОВ Аріал (Споживач) та Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір № 202861 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з п.1.3 Договору сторони зобов`язуються у випадках зміни діючого законодавства України під час дії договору привести умови даного договору у відповідність з вимогами законодавства.

Пунктом 3.1.7 договору передбачено, що споживач має право на отримання теплової енергії, гарячої води в обсягах і з параметрами якості відповідно до договору та нормативно - правових актів.

Відповідно до пунктів 3.2.2-3.2.4 договору, споживач зобов`язується забезпечувати належний стан обслуговування та безпеку експлуатацію власної системи теплоспоживання і тепловикористовуючих установок відповідно до проекту. Зберігати обладнання, прилади комерційного обліку та пломби на них в належному стані. Терміново письмово повідомити теплопостачальну організацію про недоліки у роботі приладів комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.3 договору споживач має право на поновлення постачання теплової енергії, гарячої води своїх об`єктів з дозволу теплопостачальної організації та органів Держенергонагляду після усунення порушень, якщо постачання було припинено (обмежено) без розірвання договору.

У разі порушення теплопостачальною організацією умов договору споживач має право викликати її представника за письмовим зверненням для складання та підписання акту, у якому зазначаються види порушень, терміни їх усунення тощо (п. 3.1.5 договору).

Пунктом 3.2.10 договору встановлено, що споживач зобов`язується письмово сповіщати теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування, організаційно правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, ліквідацію, реорганізацію, тощо, а також про зміну орендарів приміщень балансової належності теплових мереж споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 цього договору він набуває чинності з 01.04.2007р. і діє до 01.01.2008р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п.10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2.

За умовами п. 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін.

01.05.2021р. набрав чинності Закон України від 03.12.2020р. № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

В ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020р.) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

В межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 цього Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021р.) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021р. та № 1023 від 08.09.2021р. внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021р.) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021р. Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Доказів прийняття співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: пр. Соборний, буд. 190 у м. Запоріжжі, та безпосередньо відповідачем, у визначений нормативними актами строк, рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії, матеріали справи не містять.

Таким чином, як вказує позивач, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021р. Концерном Міські теплові мережі з Товариством з обмеженою відповідальністю Аріал укладено типовий індивідуальний договір № 72215601 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, відповідно, раніше укладений з відповідачем договір №202861 припинив свою дію.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72215601 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315 (далі Методика).

Згідно з п. 32 типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Згідно з п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Відповідно до п. 41 договору, Споживач зобов`язаний оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором та у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором, а саме, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).

Відповідно до п. 53 договору, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання п. 5 договору, в період з листопада 2021р. по квітень 2023р., Позивачем було надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, на загальну суму 40 911,29 грн..

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на постачання теплової енергії за договором. Рахунки надавались на паперовому носії та в електронній формі, в т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

В рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі.

Згідно з п.п. 3, 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021р. № 382 ''Про початок опалювального періоду 2021-2022 р.р. у м. Запоріжжя'' встановлено, що забезпечення Концерном Міські теплові мережі початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022р. № 126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022р. з проведенням Концерном Міські теплові мережі відключення споживачів теплової енергії.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022р. № 410 ''Про початок опалювального періоду 2022-2023 р.р. у м. Запоріжжя'' встановлено, що забезпечення Концерном Міські теплові мережі початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 02.11.2022 року.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний,190 , в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Крім того, про здійснення постачання теплової енергії на об`єкт відповідача, у спірному періоді підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії та виставлені теплопостачальною організацією рахунки.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

При цьому, розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщення по будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 68/вул. Дніпровська, буд. 24 виконувався пропорційно до їх площі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі -МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %;шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення,зокрема: Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8 %.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021р. № 358 внесено зміни до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315, які набрали чинності з 28.01.2022р..

Відповідно до вказаних змін і доповнень з січня 2022 р. скасовано коефіцієнт 1,5 до площі нежитлових приміщень без приладу обліку та змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на загально-будинкові потреби (далі - ЗБП) опалення, які визначаються згідно проектних даних або як співвідношення площі МЗК та допоміжних приміщень до загальної опалюваної площі будівлі окрім підвалів, техпідпіль та горищ, обсягів теплової енергії на функціонування системи опалення. У разі відсутності вихідних даних ЗБП визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання будівлі: 25 %, 20 %, 15 %, в залежності від поверховості будівлі.

Керуючись Законами України Про місцеве самоврядування в Україні, Про теплопостачання, Про житлово-комунальні послуги, постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021р. № 1209 Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу, на виконання Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022р.р., Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 2 від 13.01.2022р., яке затверджує коефіцієнти перерахунку вартості послуг для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за листопад 2021 р., на суму -2089,08 грн., з ПДВ.

Таким чином, при вирахувані питомої норми по приміщенню відповідача, за період з січня по березень 2022 р., позивачем застосовувалась формула відповідно до розділу III Методики № 315 (зі змінами від 28.01.2022р.).

Матеріали справи свідчать, що в зв`язку з тим, що опалювальний сезон 2021-2022 років було закінчено у березні 2022 р., на підставі рішення Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022р., нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювались щодо умовно-постійної складової нарахувань.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 р.р. розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021р., тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно п. 32 Правил № 830, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до Закону України По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Також, ст.ст. 9, 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" унормовано, що електронний документообіг (обіг електронних документів) сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Суд першої інстанції доречно враховав, що Концерн "Міські теплові мережі" з 01.08.2020р. впровадив електронний документообіг первинними документами зі споживачами та почав використовувати комп`ютерну програму "M.E.Doc", про що ТОВ "Аріал" було повідомлено листом № 422/04 від 18.06.2020р.

"M.E.Doc" - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Як свідчать матеріали справи, Концерном Міські теплові мережі були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 72215601 за листопад 2021 р., на суму 3962,54 грн., за грудень 2021 р., на суму 2959,00 грн., за січень 2022 р., на суму 6131,24 грн., за лютий 2022 р., на суму 2099,38 грн., за березень 2022 р., на суму 5543,30 грн., за квітень 2022 р., на суму 346,10 грн., за травень 2022 р., на суму 346,10 грн., за червень 2022 р., на суму 346,10 грн., за липень 2022 р., на суму 346,10 грн., за серпень 2022 р., на суму 346,10 грн., за вересень 2022 р., на суму 346,10 грн., за жовтень 2022 р., на суму 352,10 грн., за листопад 2022 р., на суму 2608,66 грн., за грудень 2022 р., на суму 3228,96 грн., за січень 2023 р., на суму 4977,55 грн., за лютий 2023 р., на суму 3865,94 грн., за березень 2023 р., на суму 2753,92 грн., за квітень 2023р., на суму 352,10 грн., на загальну суму 40 911,29 грн. Рахунки містять також посилання на договір № 72215601 від 01.11.2021р., покази приладу обліку та тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Отже, фактично позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021р. по квітень 2023р., на загальну суму 40911,29грн..

Рахунки надавалися в електронній формі через програму M.E.Doc на електронну адресу відповідача за допомогою доступу до електронних систем обліку.

На рахунках за постачання теплової енергії по індивідуальному договору № 72215601, які були надіслані ТОВ Аріал по програмі M.E.Doc, є відмітка Документ доставлено контрагенту, що свідчить про те, що ТОВ Аріал також у своїй господарській діяльності використовує програму M.E.Doc.

Повторно рахунки були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень рекомендованої кореспонденції за червень 2023 р., з відбитком поштового штемпеля та копією фіскального чеку від 30.05.2023р..

Доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг відповідач не надав та доводів позивача не спростував.

Доводи Скаржника стосовно того, що становм на 01.04.2021р. Концерном не виконаний обов`язок по укладенню нових договорів колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки ст. 24 Закону України Про теплопостачання саме на споживачів покладає обов`язок по укладенню договорів з надання послуги теплопостачання (в даному випадку споживачем є відповідач).

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Аріал залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023р. у справі № 908/1876/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю Аріал.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Чус