Рішення

від 07.05.2024 по справі 903/211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2024 року Справа № 903/211/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ДЕККОС», м.Луцьк

про стягнення 165 030, 30 грн.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: в позовній заяві Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ДЕККОС» від 28.02.2024 позивач просить суд стягнути з відповідача 165 030, 30 грн. з яких 122 147, 05 грн. основного боргу, 6 519, 59 грн. 3% річних, 36 363, 66 грн. втрат від інфляції, а також судові витрати у справі, які складаються із витрат на сплату судового збору в сумі 2 684, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №170/СБ від 24.06.2021 в частині отриманого , проте не оплаченого товару.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" .

Місцем реєстрації відповідача є: м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9 -Б, 43023.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 28.06.2023.

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Відзив відповідача станом на 30.04.2024 на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

24.06.2021 між Приватно акціонерним товариством «Запорізьке кар`єроуправління» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЦ ДЕККОС" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАДОЛІТ ЛОГІСТІК") (Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 170/СБ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною в порядку і терміни зазначені у Договорі. (п. 1.1).

Найменування товару: щебінь гранітний та відсів відповідно до вимог ГОСТУ, ДСТУ, ТУ (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору сторони узгодили, що кількість, вартість і асортимент, вартість послуг з навантаження товару, що поставляється, вказуються в специфікаціях, та накладних на Товар, які складені на підставі заявок Покупця на поставку Товару та актах виконаних робіт.

Згідно п. 1. 4. Договору ціна на Товар та послуги встановлюється відповідно до затверджених прайс - листів Продавця і вказується в специфікаціях або накладних на Товар, які є невід`ємною частиною Договору.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар`єроуправління» свої зобов`язання про передачу Відповідачу Товару виконало повністю, що підтверджується видатковими накладними №186 від 03.02.2022, №228 від 09.02.2022, №260 від 12.02.2022, №246 від 11.02.2022, Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №133 від 03.02.2022, №159 від 09.02.2022, №186 від 12.02.2022, №175 від 11.02.2022 .

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості Товару виконав частково, у зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість в сумі 122 147,05 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 24.08.2023 (а.с. 20-22).

14.02.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н, в якій просив здійснити оплату за отриманий товар в розмірі 122 147,05 грн ., однак вимога залишена відповідачем без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 28.02.2024 становить 122 147 ,05 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Щодо стягнення з відповідача 6 519, 59 грн. 3% річних та 36 363, 66 грн. втрат від інфляції , суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши власний розрахунок суми 3% та інфляційних втрат, дійшов висновку, що нараховані позивачем 6 519,59 грн. 3% річних та 36 363, 66 грн. втрат від інфляції арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача повністю на підставі ст. 625 ЦК України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 165 030 ,30 грн. з яких: 122 147, 05 грн. основного боргу, 6 519,59 грн. 3% річних, 36 363,66 грн. втрат від інфляції за порушення строків оплати за отриманий Товар за Договором.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233,236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ДЕККОС" (43035, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9 Б, код ЄДРПОУ 43923415) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, код ЄДРПОУ 00110183) 165 030 ,30 грн. заборгованості з яких: 122 147, 05 грн. основного боргу, 6 519,59 грн. 3% річних, 36 363,66 грн. втрат від інфляції та 2 684,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум