Рішення

від 10.05.2024 по справі 903/248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2024 року Справа № 903/248/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс"

до відповідача: Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради

про стягнення 137673грн. 12коп.

встановив: позивач - ТОВ "Енергопрод Сервіс" звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (відповідача) 137673грн. 12коп. заборгованості за спожиту електричну енергію. Також, просить стягнути з відповідача 3028грн. витрат по сплаті судового збору та 24000грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору № 196 про постачання електричної енергії споживачу від 19.09.2023р., в частині оплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою суду від 15.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.

29.03.2024 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/2371/24), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що між сторонами було укладено договір №196 від 18.09.202 про постачання електричної енергії споживачу. До акту приймання-передачі №ЕС000000464 від 31.12.2023 було включено фактичні та планові показники за грудень 2023 р., тобто до кінця місяця позивачем були надані (обраховані) планові показники. Позивач несвоєчасно подав відповідачу акт приймання-передачі №ЕС000000553 від 31.12.2023, а саме 30.01.2024, що не дало змогу зареєструвати заборгованість по сплаті за електроенергію в Державній казначейській службі України. Оскільки договір не був продовжений, відповідач не мав підстав здійснити платіж за грудень 2023 у 2024 році. Саме бездіяльність позивача призвела до виникнення заборгованості.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

18.09.2023 року між ТОВ "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" (Постачальник) та Управлінням гуманітарної політики Любешівської селищної ради (Споживач) укладено договір №196 постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно п. 1.1 договір про постачання електричної енергії (Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. N 312 (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу з 01 вересня до 31.12.2023 товар «Електрична енергія (код ДК 021:2015 - 09310000-5- Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником на підставі поданої Споживачем заявки, примірна форма якої є додатком №2 до цього Договору та яка має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, вт тому числі найменування об`єкта ( за наявності), адреса тощо, їх ЕІС-коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом Сподживача, відомості щодо споживання електричної енергії об`єктами Споживача (за наявності) (п.3.1 Договору).

Згідно п.5.1 Договору ціна Договору становить 2998550,28грн.

Пунктами 5.10-5.16 Договору встановлено, що обсяг споживання Товару по кожному об`єкту споживання Споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії Споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг віл 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів України. 5.11. Розрахунковим періодом за цим Договором с календарний місяць протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих Заявок. Заявки Споживача, можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця. 5.12. По закінченні розрахункового періоду Постачальник зобов`язаний надати для підписання Споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Акт приймання-передачі електричної енергії мас містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю Товару згідно умов цього Договору та іншу інформацію згідно з вимогами Договору. 5.13. Оплата за електричну енергію здійснюється, за умови подання Споживачем Заявки/Заявок на відповідний розрахунковий період, в наступному порядку: - повного розрахунку за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його підписання, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно ціни визначеної в договорі або в додатковій угоді. 5.14. Датою виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів. 5.15. Виставлений Постачальником рахунок на оплату має містити чітку інформацію про суму платежу, інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки, а також іншу інформацію що передбачена чинним законодавством України, в тому числі інформацію про захист прав споживачів. 5.16. У випадку несвоєчасного виставлення Постачальником рахунка на оплату, або наявності в ньому розбіжностей між підписаним Сторонами Актом приймання-передачі електричної енергії, Споживач має право повернути такий рахунок без оплати, при цьому, відповідальність передбачена п.9.4 Договору до Споживача не застосовується. В такому випадку Споживач зобов`язаний здійснити оплату за спожиту електричну енергію протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання виправленого рахунку на оплату, але в будь-якому випадку, не раніше строків проведення оплати визначених п.5.13. Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п.13.1 Договору).

Також, сторонами підписано додаток №1 до Договору «Комерційна пропозиція Постачальника», додаток №2 «Заявка на постачання електричної енергії Споживачу» та додаток №3 «Примірна форма акту приймання-передачі електричної енергії».

14.11.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №196 від 18.09.12023. Сторони домовилися внести зміни в Додаток №1 «Комерційна пропозиція Постачальника», відповідно до якої очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2023 рік становить: 409496,48 кВт.год, загальна вартість 2998550,28грн.

Договір з додатками та додаткова угоді пілписана сторонами без зауважень та завірена печатками.

Позивач зазначає, що у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 73 815,00 кВт/год на загальну суму 540512,70 грн. з ПДВ.

Позивач надав відповідачу рахунок на оплату №458 від 31.12.2023 року, рахунок на оплату №540 від 31.12.2023 року, два примірника Акта №ЕС000000464 приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2023 року (за період споживання з 01.12.2023 по 20.12.2023р.) та два примірника Акта №ЕС000000553 приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2023 року. (за період споживання з 21.12.2023 по 31.12.2023р.).

Відповідачу було надіслано два акти приймання-передачі з різними періодами грудня 2023 року, для можливості проведення останнім оплати в межах бюджетного 2023 року за спожиту електричну енергію в грудні 2023р. Проте, відповідач не повернув позивачу підписані та погоджені Акти приймання-передачі електричної енергії №ЕС000000464 та №ЕС000000553 від 31.12.2023р.

26.12.2023 відповідач перерахував позивачу 402 839,58 грн., що підтверджується виписками за трансакціями з призначенням платежу «оплата за електроенергію за грудень 2023р зг. Дог. №196 від 18.09.2023, звіт від 18.09.23, акт №ЕС000000464 від 20.12.23».

Отже відповідачем було повністю оплачено Акт №ЕС000000464 від 31.12.2023 року (за період споживання з 01.12.2023 по 20.12.2023р.) та не оплачено Акт №ЕС000000553 від 31.12.2023 (за період споживання з 21.12.2023 по 31.12.2023р.).

Зважаючи на вказані обставини, 21.01.2024 позивач повторно направив відповідачу рахунок на оплату №540 від 31.12.2023 та два примірника Акта №ЕС000000553 приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2023, що підтверджується фіскальним чеком АТ Укрпошта, списком згрупованих відправлень та описом вкладення від 21.01.2024.

Вказані документи відповідач отримав 30.01.2024, про що свідчить відстеження відправлення АТ Укрпошта, проте Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради не повернуло позивачу підписаний та погоджений екземпляр акта приймання-передачі електричної енергії.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за отриману електричну енергію у розмірі 137 673,12 грн. за грудень 2023р.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

У відповідності до ч. 30 ст. 1 Закону Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної ензВідповідно до п. 1.2.7. ПРРЕЕ Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на 2 основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Положенням п. 3.2.1. ПРЕЕ передбачено, що Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

Водночас відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим поживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року в обсязі 73815 кВт.год підтверджується листом оператора системи розподілу електричної енергії - ПрАТ "Волиньобленерго» №22-11/1285 від 28.02.2024. Отриманий рахунок та акт приймання-передачі електроенергії відповідач не підписав, проте і не повернув позивачу.

На день розгляду спору заборгованість Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради за спожиту електричну енергію в грудні 2023р. у розмірі 137 673,12 грн. не погашена, не оплачена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

У відзиві на позов відповідач не заперечує факт споживання електроенергії у вказаному розмірі, проте зазначає, що до акту приймання-передачі №ЕС000000464 від 31.12.2023 було включено фактичні та планові показники за грудень 2023 р., тобто до кінця місяця позивачем були надані (обраховані) планові показники. Бездіяльність позивача призвела до виникнення заборгованості, оскільки він несвоєчасно подав відповідачу акт приймання-передачі №ЕС000000553 від 31.12.2023, що не дало змогу зареєструвати заборгованість по сплаті за електроенергію в Державній казначейській службі України.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що згідно п.6.2 Договору Споживач зобов`язувався забезпечувати повну та своєчасну оплату спожитої електроенергії згідно з умовами Договору. Пунктом 5.16 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виставлення Постачальником рахунка на оплату, або наявності в ньому розбіжностей між підписаним Сторонами Актом приймання-передачі електричної енергії, Споживач має право повернути такий рахунок без оплати, при цьому, відповідальність передбачена п.9.4 Договору до Споживача не застосовується. В такому випадку Споживач зобов`язаний здійснити оплату за спожиту електричну енергію протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання виправленого рахунку на оплату, але в будь-якому випадку, не раніше строків проведення оплати визначених п.5.13. Договору. Таким чином, відповідач отримавши рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії, у будь-якому разі зобов`язаний був оплатити спожиту ним електроенергію.

Також відповідно до ст.617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

З огляду на зазначене позов підлягає до завдоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести становлять судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000грн.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: копію договору №1/24 про надання правничої допомоги від 10.01.2024р.; копію додаткової угоди №02/24 від 05.02.2024 до договору №1/24 від 10.01.2024 про надання правничої допомоги; копію детального опису наданої професійної правничої допомоги; копію акту №1/02/24 про прийняття-передачі наданих послуг від 01.03.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно п.1.1, 4.6, 4.7 укладеного між адвокатом Невструєвим Л.Б. та ТОВ «Енергопрод Сервіс» договором про надання правничої допомоги , адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.

Додатковою угодою №02/24 від 05.02.2024 до договору №1/24 від 10.01.2024р. про надання правничої допомоги сторони визначили, що розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3000грн за 1 годину. Факт надання правничої допомоги підтверджується актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Згідно підписаного між сторонами акту №1/02/24 про прийняття-передачу наданих послуг від 01.03.2024 адвокатом були надані наступні послуги: ознайомлення адвокатом із документами щодо несплати заборгованості за поставлену електричну енергію 3 години, ціна 9000грн; підготовка та направлення адвокатського запиту №15/24 від 21.02.2024 1 година, ціна 3000грн; підготовка позовної заяви до Господарського суду Волинської області адвокатом (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) 8 годин, ціна 12000грн. Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги наданій у рамках справи проо стягнення з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради становить 24000грн.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі N 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі N 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі N 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі N 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі N 922/928/18, від 30.07.2019 у справі N 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі N 915/237/18).

Проаналізувавши наведений у акті про прийняття-передачу наданих послуг опис наданих послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що дана справа про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію не є складною, є типовою.

Суд також враховує, що визначені адвокатом у акті про прийняття-передачу наданих послуг види робіт, а саме: ознайомлення з документами щодо несплати заборгованості відповідачем, направлення адвокатського запиту охоплюються процесом підготовки та складання позовної заяви, яка є заявою по суті справи (ч. 2 ст. 161 ГПК України). Тобто такі роботи не є окремими та самостійними, а є складовими з послуги підготовки та складання позовної заяви. Тому, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є обгрунтованим на суму 12000грн. (підготовка позовної заяви до господарського суду).

Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин даної справи, суд, керуючись засадами пропорційності, ст. 29 ГПК України, дійшов висновку, що витрати ТОВ "ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають відшкодуванню на суму 12000грн. Інші витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн слід залишити за позивачем.

Враховуючи задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (44200, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт.Любешів, вул.Незалежності, буд.53, код ЄДРПОУ 42043220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 43630935) 137673грн. 12коп. заборгованості, а також 3028грн. витрат по сплаті судового збору та 12000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.05.2024.

СуддяО. Г. Слободян