Ухвала

від 08.05.2024 по справі 904/438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

08.05.2024м. ДніпроСправа № 904/438/24За позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, с. Личкове Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Бузівка", с. Личкове Дніпропетровської області

про стягнення 829 735,23грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Васильченко А.А., адвокат, ордер серії АЕ №1274653 від 01.04.2024

Від прокуратури: Риженко В.О., прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 069939 від 01.03.2023

С У Т Ь С П О Р У :

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Бузівка" на користь Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222384000:02:002:0200, площею 2,767га, у розмірі 829 735,23грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди земельної ділянки від 14.05.2008, укладеного між Личківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глеріс".

Виконавчий комітет Личківської сільської ради підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та їх обґрунтування. Також позивач просить розглядати справу за його (його представників) відсутності.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 справу №904/438/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.03.2024.

З 11.03.2024 оголошено перерву до 01.04.2024, з 01.04.2024 до 11.04.2024.

Ухвалою суду від 11.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №904/438/24. та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 08.05.2024.

07 травня 2024 року від Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до господарського суду надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду. Так, договір оренди земельної ділянки від 14.05.2008, укладено та підписано з Личківською сільською радою (код 04340112), а не з Виконавчим комітетом Личківської сільської ради (код 42714998).

Прокурор та відповідач підтримують клопотання позивача про залишення позову без розгляду.

Вирішуючи питання наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для звернення з позовом до суду у цій справі, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час, відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 цього Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тому, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На сьогодні однозначною є практика Європейського Суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76 - 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Порушення інтересів держави в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за твердженням прокурора полягає у користуванні ТОВ "ПРК Бузівка" земельною ділянкою з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору оренди, без належної систематичної плати за неї, що в свою чергу спричиняє економічні збитки державі у вигляді недоотримання належної та відповідної суми орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2008 року між Личківською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глеріс" укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.95-97 том 1).

За пунктом 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер з/д 1222384000:02:002:0200) із земель не наданих у власність та користування для обслуговування нафтобази (комерційне використання) на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, уточнене місцезнаходження: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Личкове, вул. Привокзальна, 5-а.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,767 га та із земель несільськогосподарського призначення (п. 2 договору).

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 6 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди землі від 14.05.2008 Личківська сільська рада передала, а ТОВ "Глеріс" прийняло вказану земельну ділянку (а.с.101 том 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право приватної власності на нежитлову будівлю приміщення нафтобази загальною площею 199,69кв.м. по вул. Привокзальна, 5 у с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області з 13.11.2020 належить ТОВ "ПРК Бузівка" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 924, 925, від 13.11.2020.

Прокурор зазначає, що при переході права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Привокзальна, 5 у с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області перейшло й право оренди земельної ділянки за цією адресою до ТОВ "ПРК Бузівка" та відбулась автоматична заміна орендаря у спірному договорі. Отже, з моменту набуття права власності на нафтобазу (13.11.2020) ТОВ "ПРК Бузівка" відповідно набуло й обов`язку сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована будівля. При цьому розірвання договору оренди від 14.05.2008 та укладення нового договору оренди з відповідачем діючим законодавством не вимагається.

Господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Як встановлено судом, стороною договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.05.2008 з ТОВ "Глеріс", є Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області (код 04340112).

Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області є самостійною юридичною особою.

Внаслідок об`єднання Бузівської, Личківської та Приорільської сільських рад Магдалинівського району Дніпропетровської області 27 жовтня 2017 року утворено Личківську об`єднану територіальну громаду Новомосковського району Дніпропетровської області.

В громаді створено Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та визначено його головним розпорядником бюджетних коштів. Згідно довідки Виконавчого комітету Личківської сільської ради №76 від 24.01.2024, при створенні Личківської об`єднаної територіальної громади, органом місцевого самоврядування, головним розпорядником бюджетних коштів та юридичною особою на яку покладено господарські, управлінські та фінансові функції визнано Виконавчий комітет Личківської сільської ради (а.с. 31 том 2).

Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області є самостійною юридичною особою та не є стороною договору оренди землі.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення заяви Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі:

залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1).

Згідно платіжної інструкції №4157 (внутрішній номер 318300229) від 18 грудня 2023 року Дніпропетровською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 10804,02грн (а.с. 40). Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою.

Клопотання про повернення судового збору наявне в матеріалах справи.

Оскільки наявні підстави для залишення позову без розгляду, сплачений судовий збір підлягає поверненню прокуратурі із державного бюджету у розмірі 10804,02грн.

Керуючись статтями 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позов Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРК Бузівка" про стягнення 829 735,23грн - залишити без розгляду.

Повернути Дніпропетровській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02909938; пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 490044) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 804,02грн (десять тисяч вісімсот чотири гривні 02коп.), сплачений згідно платіжної інструкції №4157 (внутрішній номер 318300229) від 18.12.2023, яка міститься у матеріалах справи №904/438/24.

Підставою для повернення судового збору є дана ухвала, засвідчена гербовою печаткою Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили 08.05.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено - 10.05.2024.

Суддя Н.М. Євстигнеєва