Ухвала

від 08.05.2024 по справі 904/4379/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

08.05.2024м. ДніпроСправа № 904/4379/15

Суддя Бажанова Ю.А., розглянувши заяву: Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України

про заміну сторони, поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу

у справі

за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В", м. Дніпропетровськ

про стягнення 44 000 грн.

Представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В", як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" штраф в сумі 22 000 грн. 00 коп. та пеню в сумі 22 000 грн. 00 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення було видано відповідні накази від 31.07.2015.

23.04.2024 через систему "Електронний суд" від Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України надійшла заява про видачу судового наказу в якій просить суд:

- замінити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (пр. О.Поля, 2, м. Дніпро, 49004, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037) у справі №904/4379/15 на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи 20306037; 49004, місто Дніпро, пр. О. Поля, будинок 2);

- відновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 у справі №904/4379/15 до виконання;

- видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" (вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна, 25006 ідентифікаційний код юридичної особи 37373944) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 22 000 грн штрафу та 22 000 грн пені.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 134 від 23.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл даної заяви у справі №904/4379/15 у зв`язку з тим, що суддя Кармазіна Л.П. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву у справі №904/4379/15 передано для розгляду судді Бажановій Ю.А.

Ухвалою суду від 30.04.2024 прийнято до розгляду заяву про заміну позивача, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката виконавчого документа, призначивши її розгляд у судовому засіданні на 08.05..

07.05.2024 від Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника позивача (заявника, стягувача).

У судове засідання, яке відбулось 08.05.2024, представники сторін не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши заяву Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України господарський суд дійшов до висновку про її часткове задоволення.

Відповідно до підпункту 5.7 пункту 5 Розпорядження Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з 02.06.2020 почало виконувати функції, покладені Положенням про територіальне відділення, що були віднесені до компетенції Відділення.

Згідно з підпунктом 7.5 пункту 7 Розпорядження Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України змінило найменування на Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 15.06.2020.

Зміна найменування відбулась у зв`язку із початком виконання функцій, покладених Положенням про територіальне відділення, що були віднесені до компетенції Запорізького та Кіровоградського обласних територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 20306037) змінило найменування на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 20306037).

За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора або боржника у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом.

Водночас, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Для процесуального правонаступництва правове значення має факт настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги стосовно такої сторони (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 922/2301/18).

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Водночас, Верховний Суд у своїх постановах також зауважує, що у кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно зі статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема правонаступництва.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для заміни Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на його правонаступника Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, строк для пред`явлення наказу суду від 31.07.2015 за №904/4379/15 до виконання до 01.08.2016.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Таким чином, стягувачем у справі є Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону визначені обов`язки виконавців, зокрема виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наказ Відділенням було пред`явлено до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження:- від 10.08.2015 №2099/28/02-15 про стягнення штрафу у розмірі 22 000 грн та пені у розмірі 22 000 грн.

Постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління від 18.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП №48494907 про стягнення штрафу у розмірі 22 000 грн та пені у розмірі 22 000 грн.

Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного Територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 24.12.2019 повернуто наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У вказаній постанові зокрема вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 24.12.2022.

Заявник зазначає, що у 2023 році Відділення надіслало лист до ВДВС: від 09.03.2023 №54-02/451, про надання інформації про хід виконавчого провадження по виконанню наказу та направлення на поштову адресу Відділення копії документів виконавчого провадження з виконання наказу.

12.04.2023 листом ВДВС №2841/35069/7 (ВХ ТВ №54-01/612 від 18.04.2023) Відділення було повідомлено про те, що 19.10.2021 державним виконавцем винесена постанову про повернення виконавчого провадження ВП№61353119, виконавчий документ передано до архіву.

20.04.2023 Відділенням до ВДВС було направлено лист №54-02/834 про направлення судового наказу на адресу Відділення.

31.05.2023 ВДВС листом №57957 (ВХ ТВ №54-01/1047 від 08.06.2023) повідомив про неможливість надання доказів направлення оригіналу виконавчого документу.

На лист Відділення від 20.06.2023 №54-02/1272 щодо надання довідки про втрату виконавчого документу, ВДВС листом від 28.07.2023 №72298 (ВХ ТВ №54-01/1383 від 01.08.2023) повідомило, що довідка щодо втрати виконавчого документу відділом не надається.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділ державної виконавчої служби Бабушкінського району м. Дніпропетровська декілька разів підлягав реорганізації і наразі зареєстрований як Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заявник зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Вест В" від 09.08.2016 змінило місцезнаходження юридичної особи з пров. Джинчарадзе, б. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна, 49040 на вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська обл., Україна, 25006.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи міститься постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного Територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.10.2021 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою повернуто наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом із вказаною постановою на адресу суду повернуто оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" (вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна, 25006 ідентифікаційний код юридичної особи 37373944) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 22 000 грн штрафу та 22 000 грн пені.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск такого строку.

Поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання є правом суду, яким він користується виходячи з поважності причин пропуску цього строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними, а також докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Згідно з пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац сьомий пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 рп/2012).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Під час вирішення справи Golder проти Сполученого Королівства (№ 4451/70, рішення від 21.02.1975) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило про те, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі Golder проти Сполученого Королівства ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Так, у справі "Ashingdane проти Сполученого Королівства" (№ 8225/78, рішення від 28.05.1985) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.

У справі "Зубак проти Хорватії"ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду та доступ до нього. (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).

Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об`єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.

Стаття 6 розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40.)

Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс (Рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997.)

У справі "Войтенко проти України" (рішення від 29.06.2004) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Рисовський проти України" від 02.10.2011 (заява № 29979/04) зазначає, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це "на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок". Водночас згідно з концепцією принципу належного урядування Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У даному випадку Відділення виступає як рівноправний учасник правовідносин та не має владних управлінських функцій по відношенню до державного виконавця, що надає Відділенню право розраховувати на дотримання державним виконавцем принципу "належного урядування".

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява № 3236/03) суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти чи є підстави для поновлення строків.

Окрім того, у пункті 40 рішення Європейський суд з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 (заява № 18357/91) зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Враховуючи неодноразове пред`явлення наказу до виконання, реорганізацію стиягувача, незначний термін пропущення строку пред`явлення до виконання (з урахуванням переривання строку пред`явлення наказу до виконання), обов`язковість виконання рішення суду, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, поновивши пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 у справі №904/4379/15.

Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" (вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна, 25006 ідентифікаційний код юридичної особи 37373944) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 22 000 грн штрафу та 22 000 грн пені.

Згідно з пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як зазначалось господарським судом в матеріалах справи міститься постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного Територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.10.2021 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою повернуто наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом із вказаною постановою на адресу суду повернуто оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" (вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна, 25006 ідентифікаційний код юридичної особи 37373944) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 22 000 грн штрафу та 22 000 грн пені.

Таким чином, оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 №904/4379/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" (вул. Ельворті, б. 7, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна, 25006 ідентифікаційний код юридичної особи 37373944) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Вест В" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 22 000 грн штрафу та 22 000 грн пені не є втраченим та підлягає направленню заявнику.

Керуючись ст.ст. 52, 232-235, 329, пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд. -

УХВАЛИВ:

Заяву Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну позивача, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката виконавчого документа - задовольнити частково.

Замінити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 20306037) у справі №904/4379/15 на його правонаступника Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2; ідентифікаційний код: 20306037).

Поновити Південно-Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 у справі №904/4379/15.

У задоволенні заяви про видачу дублікату наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 у справі №904/4379/15 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 08.05.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 10.05.2024.

Суддя Ю.А. Бажанова