Рішення

від 10.05.2024 по справі 904/1536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1536/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», Дніпропетровська область, м.Вільногірськ

про стягнення 507 671,07 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 507 671,07 грн, з яких: 486 000,00 грн основний борг, 11 973,41 грн 3% річних, 9697,66 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 649-2 від 29.09.2022.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 09.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.04.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшим подовженням) на всій території України було введено воєнний стан. Так, 28.02.2022 Торгово-промислова палата України у листі № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіціального закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний документ Торгово-промислової палати міститься у публічному доступі. Встановлення режиму воєнного стану на території України істотно вплинуло на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК» та на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв`язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами. Відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що призводить до неможливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, відповідати за зобов`язаннями. Підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, всі отримані кошти від господарської діяльності філією фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносіїв та погашення заборгованості перед фінансовими установами. Крім того, негативно на фінансовий стан підприємства впливає порушення іншими контрагентами своїх зобов`язань за господарськими договорами перед філією «ВГМК» АТ «ОГХК». Наявна заборгованість контрагентів поставила відповідача у скрутне становище при здісненні розрахунків з іншими підприємствами. А саме станом на теперішній час на розгляді в судах перебувають справи, де АТ «ОГХК» є позивачем: № 922/4480/23 - відповідач "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості, штрафу та пені по договорам позики на суму 158 296 392, 95 грн; № 904/841/23 - відповідач ТОВ "Дніпровська торгова-промислова компанія" про стягнення грошових коштів на суму 21 562 520,54 грн. При надходженні на рахунок філії «ВГМК» АТ «ОГХК» коштів від зазначених вище контрагентів в найкоротший термін буде здійснено розрахунок за договором № 649-2 від 29.02.2022. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання за договором відбулось по незалежним від відповідача причинам. Однак в умовах скрутного економічного становища, воєнного стану в Україні відповідачем вживаються всі залежних від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання за договором № 649-2 від 29.02.2022. Як вже наголошував відповідач, він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 83 відповідач (АТ «ОГХК») відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення постанови, якою буде покладено на відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Також вважає, що оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру інфляційних витрат, 3% річних на 90%. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У випадку, якщо суд прийде до переконання про задоволення вимог позивача, задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій.

06.05.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, або все, чи частина виробничого обладнання підприємства знищена, пошкоджена, або задіяна в тих чи інших заходах, які пов`язані з воєнними діями, що б перешкоджало відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану. Позивач зазначає, що відсутнє повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили, які б унеможливлювали або ускладнювали виконання його зобов`язання по оплаті товару; відсутні будь-які повідомлення відповідача про вплив обставин непереборної сили на неможливість виконання грошового зобов`язання перед позивачем; відсутні докази вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; не наданий суду сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує наявність обставин непереборної сили, які б впливали на виконання зобов`язань відповідача за договором поставки; відсутні докази мобілізації або перебування у складі Збройних Сил України всіх працівників (чи їх значної частини); відсутні докази знищення або пошкодження всього або частини виробничого обладнання підприємства, що б перешкоджало відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану; відсутні докази скрутного майнового стану відповідача, який стався внаслідок військової агресії російської федерації на території України. З урахуванням відсутності, ненадання у справу зазначених доказів відповідачем, позивач вважає, що відповідачем не доведено, що виникнення обставин непереборної сили мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок воєнного стану на території України, що виключає підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (покупець) було укладено договір поставки № 649-2 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується передати у власність покупця двигуни до кар`єрних самоскидів, надалі - товар (ДК 021:2015 34310000-3 Двигуни та їх частини), а покупець зобов`язується його прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п.8.2. цього договору, сплачувати за товар (п. 2.1.1. договору).

Постачальник має право отримати плату за поставлений товар (п. 2.4.1. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 40 календарних днів з дати отримання передплати від покупця згідно з п. 8.2. договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням із покупцем (п. 3.1. договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700 (п. 3.2. договору).

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується підписанням сторонами накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 3.3. договору).

Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару (п. 3.4. договору).

Разом із товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві належним чином оформлені видаткову накладну, акт приймання передачі з обов`язковою інформацією про заводський номер товару (двигунів) та інформацією про їх стан та інші товаросупровідні документи, що передбачені п. 6.9 договору (п. 3.5. договору).

Передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів (п. 6.1. договору).

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю - на підставі видаткової накладної та акту приймання-передачі; за якістю - відповідно до розділу 4 цього договору (п. 6.2. договору).

Разом з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну на товар; акт приймання-передачі товару з обов`язковою інформацією про його заводський номер та стан товару; товарно-транспортну накладну або інший документ, який вимагається згідно з чинним законодавством для відповідного виду транспорту та умов перевезення/доставки товару; оригінал паспорту на товар заводу-виробника, за наявності; оригінал гарантійного листа від постачальника (п. 6.9. договору).

Ціна договору складає 972 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 162 000 грн., що відповідає загальній сумі специфікації (п. 7.1. договору).

Оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі (п. 8.1. договору).

Оплата товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3-х календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10-ти банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної (п. 8.2. договору).

Днем оплати вважається день списання грошових коштів із поточного рахунку покупця (п. 8.4. договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 10.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, включно (п. 14.1. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань за договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 14.2. договору).

Зміни і доповнення до цього Договору, а також тексти його додатків (додаткових угод) вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 15.1. договору).

Сторони підписли додаток № 1 до договору «Специфікацію № 1» (а.с. 17), в якій узгодили товар, що підлягає поставці на загальну суму 972 000,00 грн з ПДВ.

28.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 19), в якій дійшли згоди внести зміни в п. 14.1. договору, виклавши його в наступній реакції: « 14.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2023».

Позивач стверджує, що після отримання постачальником заявки від покупця, 13.10.2022 постачальником був направлений на електронну адресу покупця рахунок № 48Д від 13.10.2022 на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 28), але позивач не отримав попередню оплату за зазначеним рахунком і поставка двигуна не була здійснена постачальником.

Як зазначає позивач, після отримання постачальником повторної заявки від покупця на поставку двох двигунів постачальником був направлений на електронну адресу покупця рахунок № 3Д від 01.02.2023 на загальну суму 972 000,00 грн з ПДВ (а.с. 29).

Відповідно до виписки по рахунку (а.с. 30) відповідач 03.02.2023 сплатив 50% вказаного рахунку в розмірі 486 000,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 972 000,00 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами видаткові накладні:

- № 7Д від 17.03.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 21);

- № 20Д від 24.05.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 25);

акти приймання-передачі:

- № 16/03 від 17.03.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 20);

- № 24/05 від 24.05.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 24);

товарно-транспортні накладні:

- № 7Д від 17.03.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 22);

- № 20Д від 24.05.2023 про поставку товару на суму 486 000,00 грн з ПДВ (а.с. 26).

Відповідно до п. 8.2. договору оплата товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3-х календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10-ти банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 486 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 29.01.2024 (а.с. 31-32), в якій вимагав сплатити заборгованість.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 234/514 від 13.02.2024 (а.с. 33-34), в якій зазначив, що наразі підприємство потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, шо призводить до неможливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, відповідати за зобов`язаннями. На підставі вищевикладеного, філія «ВГМК» АТ «ОГХК» ні в якому разі не відмовляється від виконання умов договору № 649-2 від 29.09.2022 і робить все можливе, щоб якнайшвидше виконати усі свої договірні зобов`язання щодо наданих послуг.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 486 000,00 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшим подовженням) на всій території України було введено воєнний стан. Так, 28.02.2022 Торгово-промислова палата України у листі № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіціального закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний документ Торгово-промислової палати міститься у публічному доступі. Встановлення режиму воєнного стану на території України істотно вплинуло на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК» та на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв`язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами. Відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що призводить до неможливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, відповідати за зобов`язаннями. Підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, всі отримані кошти від господарської діяльності філією фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносіїв та погашення заборгованості перед фінансовими установами. Крім того, негативно на фінансовий стан підприємства впливає порушення іншими контрагентами своїх зобов`язань за господарськими договорами перед філією «ВГМК» АТ «ОГХК». Наявна заборгованість контрагентів поставила відповідача у скрутне становище при здісненні розрахунків з іншими підприємствами. А саме станом на теперішній час на розгляді в судах перебувають справи, де АТ «ОГХК» є позивачем: № 922/4480/23 - відповідач "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості, штрафу та пені по договорам позики на суму 158 296 392, 95 грн; № 904/841/23 - відповідач ТОВ "Дніпровська торгова-промислова компанія" про стягнення грошових коштів на суму 21 562 520,54 грн. При надходженні на рахунок філії «ВГМК» АТ «ОГХК» коштів від зазначених вище контрагентів в найкоротший термін буде здійснено розрахунок за договором № 649-2 від 29.02.2022. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання за договором відбулось по незалежним від відповідача причинам. Однак в умовах скрутного економічного становища, воєнного стану в Україні відповідачем вживаються всі залежних від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання за договором № 649-2 від 29.02.2022.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 486 000,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 08.06.2023 по 02.04.2024 у розмірі 11 973,41 грн та інфляційні втрати за період з червня 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 9697,66 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 507 671,07 грн, з яких: 486 000,00 грн основний борг, 11 973,41 грн 3% річних, 9697,66 грн інфляційні втрати.

Відповідач у своєму відзиві просить суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним. Відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 83 відповідач (АТ «ОГХК») відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення постанови, якою буде покладено на відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Також вважає, що оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру інфляційних витрат, 3% річних на 90%.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Господарський суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Розмір 3% річних, в даному випадку, не є надмірно великим, сума 3% річних у розмірі 11 973,41 грн не є непропорційно великою у порівнянні з сумою боргу в розмірі 486 000,00 грн, відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру 3% річних. З огляду на викладене, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір 3 % річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, з огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6092,06 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, ідентифікаційний код 36495581) 513 763,13 грн, а саме: 507 671,07 грн, з яких: 486 000,00 грн основний борг, 11 973,41 грн 3% річних, 9697,66 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6092,06 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва