Рішення

від 10.05.2024 по справі 908/417/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/34/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024 Справа № 908/417/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Селянського (фермерського) господарства СМІРНОВИ (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський р-н, смт Петропавлівка, вул. Козацька, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 24431516)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка (70502, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 140, ідентифікаційний код юридичної особи 44887848)

про стягнення суми

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 08/02/24п від 08.02.2024 Селянського (фермерського) господарства СМІРНОВИ до Товариства з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка про стягнення 251 977,65 грн, з яких 187 350,00 грн основного боргу, 10 814,99 грн інфляційних втрат, 6 545,54 грн 3 % річних та 47 267,12 грн пені.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив передачу товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.02.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/417/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 26.02.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 04.03.2024 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої усунуті зазначені недоліки.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 251 944,65 грн, вказана сума не перевищувала сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягала розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/417/24; присвоєно справі номер провадження 19/34/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Враховуючи зареєстроване місцезнаходження відповідача на території активних бойових дій, з метою його повідомлення про прийняття судом до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі, текст ухвали суду про відкриття провадження у справі було розміщено на офіційному веб-порталі Судової влади України, а також направлено відповідачу на зазначену у позовній заяві електронну адресу.

Отже, судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/417/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Від позивача 05.03.2024 електронною поштою з КЕП та через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній зазначив, що в платіжній інструкції №907 від 25.11.2022 в розділі «призначення платежу» була допущена механічна помилка. Так, в якості призначення платежу було вказано рахунок від 24.11.2022 року, однак, в номері рахунку було допущено механічну помилку, замість номеру 361 було помилково вказано номер 341. Така помилка була допущена працівником позивача під час заповнення документу на оплату під впливом постійного сильного стресового стану, що був викликаний подіями в Україні активними воєнними діями в листопаді 2022 року та постійною загрозою обстрілів збройними силами держави-агресора, необхідністю постійно залишати робоче місце та прямувати до укриття під час оголошення повітряних тривог. Перерахування грошових коштів, згідно платіжної інструкції №907 від 25.11.2022 року було виконано з наміром оплати товару (очисника вороху ОВС-25) згідно Договору №12769/07.2022 та рахунку відповідача від 24.11.2022 року №000361, які містилися в електронному листі відповідача від 24.11.2022 року. В матеріалах справи міститься оптичний носій інформації (компакт-диск), що містить електронний лист відповідача у форматі eml. від 24.11.2022 року, у вкладенні якого, окрім рахунку на оплату від 24.11.2022 року, містився лист відповідача з реквізитами ТОВ (назва, адреса, код ЄДРПОУ, електронна адреса, номер телефону та банківські реквізити) та договір №12769/07.2022. Банківські реквізити відповідача у листі співпадають з банківськими реквізитами для оплати товару (очисника вороху ОВС-25), що були вказані відповідачем в рахунку на оплату від 24.11.2022 року №000361 та в розділі 12 Договору «Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін», що стосується відповідача як постачальника. Під час прийняття рішення по справі, що перерахування грошових коштів, згідно платіжної інструкції №907 від 25.11.2022 року було виконано позивачем з наміром попередньої оплати товару (очисника вороху ОВС-25), згідно Договору №12769/07.2022 та рахунку відповідача від 24.11.2022 року №000361, а зазначення в платіжній інструкції №907 від 25.11.2022 року в розділі «призначення платежу» рахунку з номером 341 є механічною помилкою.

Відзив на адресу суду від відповідача у справі № 908/417/24 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/417/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 10.05.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Позивач посилався на те, що 24.11.2022 року Селянське (фермерське) господарство СМІРНОВИ (Покупець) на електронну адресу згідно із попередньою домовленістю отримало Договір № 12769/07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка (Постачальник) на купівлю та поставку Очиснику вороху ОВС-25 на суму 158 333,33 грн та 31 666,67 грн ПДВ, разом 190 000,00 грн та рахунок на оплату № 000361 від 24.11.2022 на загальну суму 190 000,00 грн. В телефонному режимі відповідачем було зазначено, що оригінали документів з підписом та печаткою будуть надіслані в подальшому на поштову адресу Селянського (фермерського) господарства СМІРНОВИ.

Селянське (фермерське) господарство СМІРНОВИ здійснило оплату на підставі рахунку в розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 907 від 25.11.2022.

Судом вбачається, що в призначенні платежу платіжної інструкції № 907 від 25.11.2022 зазначено: «рахунок № 341 від 24.11.2022».

Позивачем було подано суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано, що зазначення в рахунку іншого номеру є механічною помилкою, а оплата була здійснена на підставі виставленого відповідачем рахунку № 000361 від 24.11.2022.

В зв`язку з тим, що відповідачем не було виконане своє зобов`язання з поставки товару, позивачем на електронну адресу позивача 17.01.2023 надіслано лист про повернення коштів в розмірі 190 000,00 грн.

03.03.2023 відповідачем було повернуто позивачу 2 650,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 8, з призначенням платежу: «повернення коштів, згідно платіжного доручення № 907 від 25.11.2022».

Позивач посилався на те, що відповідачем суму в розмірі 187 350,00 грн за непоставлений товар повернуто не було.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення суми попередньої оплати за даний товар.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що підписаного з боку позивача та відповідача Договору № 12769/07.2022 від 24.11.2022, на якій посилається позивач, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що посилання позивача на доданий ним до матеріалів справи оптичний носій інформації (компакт-диск), що містить електронний лист відповідача від 24.11.2022, у вкладенні якого, окрім рахунку на оплату від 24.11.2022 року, містився лист відповідача з реквізитами ТОВ (назва, адреса, код ЄДРПОУ, електронна адреса, номер телефону та банківські реквізити) та договір №12769/07.2022, не є доказом укладання сторонами такого Договору.

Однак, матеріали справи містять рахунок № 000361 від 24.11.2022 на суму 190 000,00 грн, який був виставлений відповідачем позивачу за товар: Очисник вороху ОВС-25 (після реставрації).

Слід зазначити, що вказаний вище рахунок також не містить підпису відповідача, однак, оскільки позивач сплачуючи за товар в призначенні платежу посилався на рахунок та в своїх письмових пояснення зазначив, що оплата, згідно платіжної інструкції № 907 від 25.11.2022 була саме на підставі рахунку № 000361 від 24.11.2022, суд вважає, що дії сторін з виставлення рахунку та його оплати відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 202 ЦК України свідчать про схвалення ними правочину, що створило для них цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору поставки, врегульовані гл. 54 ЦК України, за яким відповідач зобов`язався передати позивачу у власність товар, а позивач - прийняти вказаний товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплата позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у зазначених вище документах.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст.ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що після виставлення відповідачем рахунку № 000361 від 24.11.2022, позивач здійснив в повному обсязі попередню оплату в розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 907 від 25.11.2022.

Проте, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару позивачу, відповідно до сплаченої попередньої оплати.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів встановлення сторонами строку виконання відповідачем обов`язку, також сторонами не визначений строк виконання обов`язку моментом пред`явлення вимоги.

Позивач до позову додав лист-вимогу, відповідно до якої просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 190 000,00 грн, який був надісланий електронною поштою 17.01.2023 відповідачу.

Відповідачем, відповідно до платіжної інструкції № 8 від 03.03.2023 повернуто позивачу 2 650,00 грн, з призначенням платежу: «повернення коштів, згідно платіжного доручення № 907 від 25.11.2022».

Жодного підтвердження факту поставки відповідачем на користь позивача товару або повернення на користь позивача грошових коштів в розмірі 187 350,00 грн (з урахуванням часткової оплати) матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 187 350,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 10.12.2022 по 06.02.2024 (з урахуванням часткової оплати) 6 545,54 грн 3 % річних та за загальний період з грудня 2022 по грудень 2022 (з урахуванням часткової оплати) 10 814,99 грн втрат від інфляції.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 6 545,54 грн 3 % річних та 10 814,99 грн втрат від інфляції.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 47 267,12 грн пені.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, як установлено ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Поряд з цим, у даній справі судом не встановлено, що сторони у письмовій формі домовились про застосування такого виду відповідальності пені за порушення зобов`язання з передачі оплаченого товару.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте, в даному випадку усний договір не містить умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка (70502, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 140, ідентифікаційний код юридичної особи 44887848) на користь Селянського (фермерського) господарства СМІРНОВИ (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський р-н, смт Петропавлівка, вул. Козацька, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 24431516) 187 350 (сто вісімдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. боргу, 6 545 (шість тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 54 коп 3 % річних, 10 814 (десять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 99 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріхівська агротехніка (70502, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Овчаренка, буд. 140, ідентифікаційний код юридичної особи 44887848) на користь Селянського (фермерського) господарства СМІРНОВИ (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський р-н, смт Петропавлівка, вул. Козацька, буд. 80, ідентифікаційний код юридичної особи 24431516) 3 071 (три тисячі сімдесят одну) грн 06 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами, через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 10.05.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.