Рішення

від 07.05.2024 по справі 908/542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/62/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 908/542/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Барчук А.В., ордер АХ № 1179577 від 19.02.2024

від відповідача Жабровець О.І. (самопредставництво)

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/542/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск (вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141, м. Київ, 03148)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032)

про стягнення 907 049,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

05.03.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 05.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022 у розмірі 907049,16 грн., з яких: 780000,00 грн. основний борг, 35441,39 грн. 3% річних за період прострочення з 30.08.2022 по 04.03.2024 включно, 91607,77 грн. інфляційні нарахування за період прострочення з вересня 23022 по січень 2024 включно.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022, а саме: несплатою суми 780000,00 грн. наданих послуг, надання яких підтверджується підписаним сторонами актом № 1 від 30.06.2022.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відхилено заперечення відповідача. На виконання договору позивач за актом № 1 від 30.06.2022 року здійснив реєстрацію податкової накладної № 5 від 30.06.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних 13 липня 2022 року на суму 650000, 00 грн., ПДВ 20% 130000, 00 грн., усього 780000, 00 грн., про що свідчить надана квитанція, в ЄРПН зареєстровано за номером № 9123500406. У вказаній квитанції зазначено, що за результатами обробки ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. Положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті замовником за надані послуги, не розділяють вартість самих послуг та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 25 грудня 2023 року за відповідним договором, відповідно до змісту якого відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем за вказаним договором на загальну суму 780000,00 гривень, у тому числі ПДВ. Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин не звільняє його від обов`язку сплатити надані позивачем та прийняті відповідачем послуги.

03.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої просив стягнути з відповідача 10884,59 грн. судового збору та 12000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

20.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Визнав укладення між сторонами договору № 75/66-22/48-121-01-22-11196, підписання акту № 1 від 30.06.2022. Строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений. Відтак, позивачем неправильно визначений кінцевий строк оплати вартості послуг. Зроблений неправильний висновок про порушення відповідачем господарського зобов`язання з оплати суми ПВД у розмірі 130000,00 грн. Оскільки крайній строк оплати наданих послуг припадає на 29.08.2022, тобто на час дії воєнного стану та окупації Запорізької АЕС, наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності. У разі задоволення судовим позовних вимог у частині стягнення 3% річних, просив зменшити їх розмір.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/542/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 908/542/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.05.2024.

У судове засідання 07.05.2024 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 07.05.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

26.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергориск (виконавець, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (замовник, відповідач у справі), укладено договір про надання послуг № 75/66-22/48-121-01-22-11196.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: «Код за ДК 021-2015 71330000-0 Інженерні послуги різні (послуга: «Актуалізація ТОБ, ДМАБ енергоблока № 5 ВП ЗАЕС за результатами переоцінки безпеки»).

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість послуг за договором складає 945000,00 грн., крім того ПДВ: 189000,00 грн., разом: 1134000,00 грн.

Згідно з п. 2.2, оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 2.3).

Згідно п. 4.1, приймання наданих послуг замовником та їх передача виконавцем здійснюється за актом здачі-приймання наданих послуг.

За пунктом 4.7 договору, виконавець зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені ПК України. У разі, якщо виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум ПВД, що відносяться до податкового кредиту, замовник має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною.

Сторона, відповідно п. 7.3, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором (п. 7.4).

Згідно з п. 10.1, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2023.

До договору сторонами підписані додатки.

Між сторонами договору укладалися додаткові угоди від 03.01.2023, від 19.05.2023, від 05.07.2023, якими змінювався строк надання послуг, а саме: за етапом 2 червень 2025; змінено строк дії договору до 31.12.2025.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано акт № 1 від 30.06.2022, згідно якого позивачем надано в повному обсязі послуги по договору: етап 1 «Розробка сповіщень про зміни до ТОБ та ДМАБ енергоблока № 5 ВП ЗАЕС». Вартість послуг етапу 1 складає 650000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 130000,00 грн.; всього: 780000,00 грн. Вказано, що підлягає перерахуванню на рахунок виконавця 780000,00 грн., цей акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Позивачем виписано податкову накладну № 5 від 30.06.2022 за здійсненням даної послуги (сума ПДВ 130000,00 грн.), яка зареєстрована 13.07.2022 в ЄРПН: «документ прийнято», що підтверджується квитанцією № 1.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.05.2023 щодо сплати заборгованості в сумі 780000,00 грн.

У відповіді на претензію, відповідач зазначив про введення воєнного стану на території України, що є форс-мажорною обставиною згідно листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відтак, претензійні вимоги будуть розглянуті після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Між сторонами договору був підписаний акт звірки взаємних розрахунків на 25.12.2023, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором та за актом наданих послуг від 30.06.2022 становить 780000,00 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини укладення договору 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022 та підписання між сторонами акту № 1 від 30.06.2022 на суму 780000,00 грн. відповідач визнав у відзиві.

Заперечення відповідача щодо не визначення строку оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПВД 130000,00 грн. суд відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідачем не заперечується факт внесення позивачем в Єдиний реєстр податкових накладних відомостей щодо податкової накладної по наданню послуг на суму 780000,00 грн. за договором.

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Таким чином, відповідач, як замовник послуг, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.

Зазначення у п. 2.3 договору, що оплата покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати послуг в частині суми ПДВ.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого замовник повинен здійснити повну оплату фактично наданого обсягу послуг з урахуванням ПДВ у межах визначеного строку 60-ти календарних днів з від дати підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 4.7 договору, лише у випадку, якщо виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум ПВД, що відносяться до податкового кредиту, замовник має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму договору на відповідну суму ПДВ за такою податковою накладною.

Оскільки акт здачі-приймання наданих послуг підписаний між сторонами 30.06.2022, кінцевим строком оплати послуг з урахуванням суми ПДВ було 29.08.2022.

Між сторонами справи підписаний акт звірки взаємних розрахунків на 25.12.2023, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором та за актом наданих послуг від 30.06.2022 становить 780000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив не враховувати цей акт звірки, оскільки первинні документи відповідача залишилися на тимчасово окупованій території України.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві визнав підписання акту наданих послуг від 30.06.2022 на суму 780000,00 грн. Клопотання щодо надання оригіналів акту наданих послуг та/чи акту звірки не заявляв.

У суду відсутні підстави сумніватися в справжності цих документів.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, де зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання осіб.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Таким чином, наданий позивачем акт звірки є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості в сумі 780000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022 склала суму 780000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 780000,00 основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та визнає їх арифметично правильними.

Сума 3% річних складає 35441,39 грн., сума інфляційних втрат 91607,77 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач просив зменшити розмір 3% річних. Посилався на захоплення Запорізької АЕС окупаційними військами, внаслідок чого з вересня 2022 припинено відпуск електроенергії в мережу. До моменту окупації, найбільша частка електроенергії вироблялася саме цією АЕС. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, майно та інфраструктура Запорізької АЕС та інших відокремлених підрозділів відповідача були пошкоджені або знищені. За попередньою оцінкою, вартість цього майна, будівель та споруд компанії становить 32 млрд.грн. Відтак, відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. За період 2022 збиток склав 12,4 млрд.грн.

Позивач поти зменшення 3% річних заперечив. Просив врахувати, що відповідач не вживав заходів до досудового врегулювання спору, не просив реструктуризувати борг та іншим чином зменшити борг що сприяло збільшенню розміру компенсаційних витрат.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи збитковість підприємства відповідача в 2022 році (коли в останнього настав строк оплати наданих послуг) (збиток склав 12401989 тис.грн.), приймаючи до уваги, що позивачем отримано компенсацію внаслідок знецінення його грошових коштів у вигляді нарахованих інфляційних втрат, втрату відповідачем його виробничих потужностей, що є загальновідомим фактом, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати послуг, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присуджених до стягнення з відповідача 3% річних на 50 відсотків до суми 17720,70 грн. Суд враховує, що зменшення неустойки не матиме негативних наслідків для позивача, оскільки зворотного суду не доведено.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання суду не надав. Лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, не є належним доказом у даному випадку.

Крім того, договір № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022 був укладений між сторонами під час дії воєнного стану в Україні, тобто дана обставина та можливість впливу воєнного стану на одну з сторін договору, не була непередбачуваною для сторін.

На підставі викладеного, позов у цілому судом задовольняється частково.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини дев`ятої даної статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у сумі 10884,59 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення розміру процентів річних.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 12000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням приписів ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу, які позивач очікує понести в зв`язку з розглядом справи 12000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 19.02.2024, укладеного між ТОВ Енергориск (клієнт за договором) та Адвокатом Барчук А.В., предметом якого є зобов`язання адвоката здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту в спорах з АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022, а клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором за домовленістю сторін встановлюється у фіксованому розмірі. У випадку розгляду справи в порядку загального провадження, гонорар адвоката в суді першої інстанції складає 12000,00 грн. Сума гонорару зазначається в акті про надання правничої допомоги. Клієнт здійснює остаточний розрахунок шляхом перерахування грошових кошів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 5 календарних днів з дати отримання клієнтом від боржника грошових коштів, що були стягнуті за результатами судового розгляду (п.п. 9.1, 9.3, 9.5 договору).

Між сторонами цього договору підписано акт про надання правничої допомоги № 1 (виконаних робіт) від 01.05.2024, згідно якого адвокатом надано клієнту правничу допомогу, а саме: представництво інтересів клієнта в господарському судочинстві в справі № 908/542/24 (підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум; підготовка та подання відповіді на відзив із викладенням мотивів відхилення доводів відповідача; підготовка процесуальних документів для забезпечення можливості участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції; участь у судовому засіданні). Гонорар адвоката за надання правничої допомоги складає 12000,00 грн.

Позивачем 14.03.2024 на рахунок адвоката частково перерахована сума гонорару в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1199577 від 25.03.2024, виданого позивачу адвокатом Барчук А.В.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн. Вважає, що заявлена до стягнення сума не відповідає ч. 4 ст. 126 ГПК України: справа є простою з процесуальної точки зору; сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги грунтуються виключно на самому договорі та одному акті здачі-приймання наданих послуг; розрахунки стягуваних сум 3% річних та інфляційних втрат здійснені адвокатом за допомогою онлайн-калькулятора; умови договору про надання послуг не є складними; у провадженні судів перебувають аналогічні справи; єдиним засновником відповідача є Держава в особі Кабінету Міністрів України.

Суд відхиляє заперечення відповідача, як необґрунтованих, виходячи з такого.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зазначає, що сторонами в договорі визначено розмір гонорару в фіксованій сумі 12000,00 грн.

Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в акті про надання правничої допомоги. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов`язання за договором, що стало підставою для звернення до суду. Крім того, відповідач, не визнаючи позов та формально заперечуючи проти його задоволення, позбавив себе можливості на понесення судових витрат у меншому розмірі (50% сплаченого судового збору).

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергориск (вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141, м. Київ, 03148, 19255493) заборгованість за договором № 75/66-22/48-121-01-22-11196 від 26.05.2022 у розмірі 889328 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 47 коп., з якої: 780000 (сімсот вісімдесят тисяч) грн. 00коп. основний борг, 17720 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 70 коп. - 3% річних за період прострочення з 30.08.2022 по 04.03.2024 включно, 91607 (дев`яносто одна тисяча шістсот сім) грн. 77 коп. інфляційні нарахування за період прострочення з вересня 2022 по січень 2024 включно, а також 10884 (десять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп. судового збору та 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 10 травня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко