Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/919/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2024Справа № 910/919/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА""

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП"

про стягнення 1733291,21 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" про стягнення 1733291,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 20/01-2 від 20.01.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

05.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/919/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.02.2024.

28.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 29.02.2024 підготовче судове засідання відкладено на 28.03.2024.

Ухвалою від 22.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О., призначено у справі № 910/919/24 підготовче судове засідання на 11.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

11.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 представник позивача надав суду для огляду оригінали договору, рахунку на оплату, акту приймання-передачі виконаних робіт.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме читабельну копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2021.

Суд постановив протокольну ухвалу від 11.04.2024 про задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 02.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 задоволено заяву Державного підприємства "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Представник позивача не взяв участі у судовому засіданні 02.05.2024 (в режимі відеоконференції).

Представник відповідача у судове засідання 02.05.2024 не прибув.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, то суд зазначає, що оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, ухвала суду про відкриття провадження та повідомлення про судові засідання були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 02094, місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду від 06.02.2024, від 29.02.2024, від 22.03.2024, від 11.04.2024, які направлені на адресу місцезнаходження відповідача, були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на "відсутність адресату за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що за змістом ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача, а також позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 02.05.2024.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Частиною п`ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Державним підприємством "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" укладений договір надання послуг з переробки рядового вугілля № 20/01-2 від 20.01.2021, на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги по переробці та збагаченню рядового вугілля та передав відповідачу збагачене вугілля, що підтверджується наступними актами:

Акт від 31.01.2021 приймання-передачі виконаних робіт ДП "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ТОВ "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" та приймання-передачі збагаченого вугілля за січень 2021 року, згідно Договору на суму 318 190,80 грн (з ПДВ).

Акт від 28.02.2021 приймання-передачі виконаних робіт ДП "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ТОВ "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" та приймання-передачі збагаченого вугілля за лютий 2021 року, згідно Договору на суму 560 767,20 грн (з ПДВ).

Загальна сума наданих позивачем послуг становить 878 958,00 грн. Однак, надані позивачем послуги відповідачем сплачені не були.

Таким чином борг відповідача перед позивачем за надані послуги з переробки рядового вугілля становить 878 958,00 грн.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 20/01-2 від 20.01.2021 позивач нарахував пеню у сумі 421931,27 грн (пеня нарахована за період з 16.03.2021 по 17.01.2024), 3% річних у сумі 74985,01 грн (3% річних нараховані за період з 16.03.2021 по 17.01.2024) та 357416,93 грн - інфляційного збільшення боргу (нараховані за квітень 2021 року - грудень 2023 року).

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" (замовник, відповідач) та Державним підприємством "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" (виконавець, позивач) укладений договір надання послуг з переробки рядового вугілля № 20/01-2 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов`язався надати послуги з переробки рядового вугілля для потреб замовника, за кодом: ДК 021:2015; 98390000-3 Інші послуги (послуги з переробки рядового вугілля).

Згідно із п.1.5. договору фактичний об`єм випуску готової продукції підтверджується виконавцем до 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, в акті виконаних робіт по переробці і збагаченню рядового вугілля за минулий місяць. Рядове вугілля, а також вугільний концентрат, одержаний в результаті переробки рядового вугілля, є власністю замовника.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна збагачення 1 тони рядового вугілля становить 120,00 грн. з ПДВ.

Пунктом п.3.1. договору передбачено, що оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 15 календарних днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця, переданого замовнику на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Відповідно до п.3.2. договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або його відокремлених підрозділів.

Замовник оплачує вартість збагачення рядового вугілля за ціною, визначеною даним договором (п.3.3. договору).

У пункті п.6.4. договору сторони погодили, що при невиконанні п.3.1. договору (строк оплати послуг) замовник сплачує пеню виконавцю в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості послуг за кожний день прострочення.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи копіями актів приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2021 та від 28.02.2021 позивач надав відповідачу послуги по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) та передачі збагаченого вугілля у січні 2021 року на суму 318 190,80 грн та у лютому 2021 року на суму 560 767,20 грн. Загальна вартість наданих послуг за договором становить 878 958,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 878 958,00 грн.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних у сумі 74985,01 грн (за період з 16.03.2021 по 17.01.2024) та інфляційні втрати у сумі 357416,93 грн (нараховані за квітень 2021 року - грудень 2023 року).

Також на підставі п.6.4. договору позивач нарахував пеню у сумі 421931,27 грн (період нарахування: з 16.03.2021 по 17.01.2024).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із наданих позивачем у матеріали справи актів приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2021 та від 28.02.2021 позивач надав відповідачу послуги по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) та передачі збагаченого вугілля на загальну суму 878 958,00 грн, а саме: у січні 2021 року на суму 318 190,80 грн та у лютому 2021 року на суму 560 767,20 грн.

Акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2021 та від 28.02.2021 підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо обсягу та суми наданих послуг.

Підписання відповідачем актів надання послуг, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п.3.1. договору сторони погодили, що оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 15 календарних днів з моменту отримання відповідачем рахунку від позивача, переданого відповідачу на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Суд враховує, що доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків на оплату № 10 від 31.01.2021 та № 13 від 28.02.2021 позивачем не надано.

За поясненнями позивача рахунки на оплату № 10 від 31.01.2021 та № 13 від 28.02.2021 передавалися позивачем відповідачу при підписанні сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Суд зазначає, що рахунок на оплату за своїм призначенням має лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати замовнику за надані (фактично надані) послуги.

У свою чергу, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні підписані представниками обох сторін акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких визначена вартість фактично наданих послуг за певний період, а відтак з моменту підписання кожного з актів відповідач був обізнаний про фактичний обсяг та вартість виконаних позивачем робіт, і відповідно, про належну до сплати за виконані роботи суму коштів. Доказів звернення до позивача із зауваженнями щодо якості та обсягу наданих послуг суду не надано.

Таким чином, оскільки в актах приймання-передачі виконаних робіт, відображено обсяг фактично виконаних позивачем робіт та їх остаточна вартість, сам по собі факт відсутності доказів виставлення рахунків-фактур не спростовує виникнення у відповідача обов`язку оплатити фактично виконані позивачем роботи по збагаченню вугілля та передачі збагаченого вугілля протягом 15 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Отже, відповідач мав здійснити оплату за актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2021 у строк до 15.02.2021 та за актом приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2021 - у строк до 15.03.2021.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 878 958,00 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 878 958,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 878 958,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 878 958,00 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 74985,01 грн, інфляційних втрат у сумі 357416,93 грн, а також пені у сумі 421931,27 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені у разі несвоєчасної оплати наданих за договором послуг встановлена у п.6.4. договору, в якому сторони погодили, що при невиконанні п.3.1. договору (строк оплати послуг) замовник сплачує пеню виконавцю в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості послуг за кожний день прострочення.

Оскільки, судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості наданих послуг (виконаних робіт), нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені на прострочену суду заборгованості є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені позивачем за первісним позовом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 74985,01 грн та інфляційних втрат у сумі 357416,93 грн, суд вважає обґрунтованими.

При перевірці визначеного позивачем періоду нарахування пені, судом враховані норми ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, згідно із якою штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунків, доданих до позову вбачається, що нарахування пені позивач здійснив до 17.01.2024 без урахування приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки пункт 6.4. договору не встановлює іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

У постановах від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі №903/962/17 Верховний Суд висловив позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Водночас пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX.

В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.

Отже, пункт 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

За таких обставин, нарахування пені на заборгованість має здійснюватися по 30.06.2023.

За перерахунком суду, сума пені становить 328344,99 грн, а відтак, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 878958,00 грн, пені у сумі 328344,99 грн, 3% річних у сумі 74985,01 грн та інфляційних втрат у сумі 357416,93 грн і підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 93586,28 грн пені задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки позивачем доведено неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг з переробки рядового вугілля №20/01-2 від 20.01.2021, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП", а саме в частині заборгованості у сумі 878958,00 грн, пені у сумі 328344,99 грн, 3% річних у сумі 74985,01 грн та інфляційних втрат у сумі 357416,93 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 93586,28 грн пені суд залишив без задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на сторони розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ ГРУП" (02094, місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, ідентифікаційний код 43828521) на користь Державного підприємства "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "КРАСНОЛИМАНСЬКА"" (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9, ідентифікаційний код 31599557) заборгованість у сумі 878958,00 грн, пеню у сумі 328344,99 грн, 3% річних у сумі 74985,01 грн, інфляційні втрати у сумі 357416,93 грн та судовий збір у сумі 24595,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.05.2024.

Суддя С.О. Турчин