Рішення

від 07.05.2024 по справі 912/575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 рокуСправа № 912/575/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (вул. Борщагівська, б. 152-Б, м. Київ, 03056)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (просп. Соборний, буд. 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)

про стягнення 106 144,01 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін участі в судовому засіданні не брали,

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення, без проголошення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" про стягнення 106 144,01 грн, з яких: 36 000 грн - сума основного простроченого зобов`язання, 46 114,11 грн - пені, 4 818,83 грн - 3 % річних, 19 211,07 грн - інфляційне збільшення суми боргу з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" зазначило, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов субліцензійного договору № УНІ-078799/2018 від 28.12.2018 в частині оплати роялті з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 11.03.2024 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

У межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 15.03.2024 надано відповідні докази.

Ухвалою від 20.03.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 16.04.2024 об 11:30.

16.04.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2024.

Позивач в судовому засіданні 07.05.2024 участі не брав, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвала суду 16.04.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: просп. Соборний, буд. 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000.

Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверт з вкладенням (ухвала суду від 16.04.2024) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п. 46 даної Доповіді: "Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже з метою не допущення порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином та причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 07.05.2024 за відсутності представників сторін.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.05.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (ліцензіат, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (провайдер, відповідач) було укладено Субліцензійний договір № УНІ-078799/2018 (далі - Субліцензійний договір), відповідно до п. 2.1. якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає провайдеру невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та в решті Пакетів на (вибір провайдера) за допомогою Телемережі та технології Аналогової/DVB-C мережі (далі - "право на Розповсюдження"), провайдер зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 2.2., 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3. Субліцензійного договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також провайдером за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Провайдер зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акта. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від провайдера підписаний примірник акта, акт вважається підписаним провайдером та право на розповсюдження програм переданим провайдеру.

Ліцензіат підписує та надсилає провайдеру кореспонденцію (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи) на поштову адресу, про яку провайдер письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках на адресу місцезнаходження провайдера (юридичну адресу), зазначену у Договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою провайдером поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе провайдер.

У разі неможливості провайдера отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у провайдера на підставі цього пункту договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою провайдера відповідних документів. Провайдер за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що провайдера, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіат для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т. ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

Провайдер зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від Ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу Ліцензіата.

Розділом 4 Субліцензійного договору визначено порядок та умови розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.2. Субліцензійного договору сторони погодили, що щомісячна сума Винагороди становить 3 000,00 грн без ПДВ.

Пункт 4.5. Субліцензійного договору визначає, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за Звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно з п. 4.2. Договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно з п. 5.3. Субліцензійного договору у випадку несвоєчасної виплати провайдером на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31.12.2019 включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 Субліцензійного договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" направлено цінним листом з описом Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" повідомлення-нагадування №113/5 від 16.09.2019 про необхідність погашення заборгованості в сумі 24 000 грн, яка виникла станом на 16 вересня 2019 року в частині оплати винагороди за Договором, де додатково повідомлялось що, у разі непогашення підприємством заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" залишає за собою право нараховувати на суму заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та три проценти річних (а.с. 28-29).

Як зазначає позивач, на виконання умов Субліцензійного договору ним було надано відповідачу права в період з 01.01.2019 до 31.12.2019 включно. Відповідачу надсилались акти та рахунки, однак останній підписаними з них повернув чотири, а ще вісім підписаними не повернув.

Загальна сума роялті, за твердженням позивача, за вказаний період склала 36 000,00 грн, а саме: за січень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.02.2019; за лютий 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.03.2019; за березень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.04.2019; за квітень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.05.2019; за травень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.06.2019; за червень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.07.2019; за липень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.08.2019; за серпень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.09.2019; за вересень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.10.2019; за жовтень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.11.2019; за листопад 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.12.2019; за грудень 2019 року суму 3 000,00 грн відповідач повинен був сплатити в строк до 15.01.2020.

За твердженням позивача, станом на 13.02.2024 прострочена заборгованість відповідача становить 106 144,01 грн, яка складається з: 36 000,00 грн - сума основного простроченого зобов`язання, 46 114,11 грн - пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору, 4 818,83 грн - три проценти річних, 19 211,07 грн - інфляційне забезпечення боргу, що стало підставою, звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За положеннями ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному видавничому договорі або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1107 Цивільного кодексу України правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом. У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Згідно ч. 1 ст. 1114 Цивільного кодексу України ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов`язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об`єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено Субліцензійний договір (з врахуванням його чинності до 31.12.2019), на виконання якого позивачем надано відповідачу невиключне суміжне право на використання програм на загальну суму 36 000,00 що підтверджується актами прийому-передачі прав: від 31.01.2019 № 359; від 28.02.2019 №1131; від 31.03.2019 №1851; від 30.04.2019 №2470; від 31.05.2019 №3233; від 30.06.2019 №3892; від 31.07.2019 № 4279; від 31.08.2019 №4894; від 30.09.2019 №5877; від 31.10.2019 № 6279; від 30.11.2019 №7269; від 31.12.2019 №7964.

Зі змісту вказаних актів вбачається, що підставою надання послуг за вказаним актом є Субліцензійний договір.

Доказів оплати роялті за спірний період на загальну суму 36 000,00 грн матеріали справи не містять, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову в цій частині, не спростовані відповідачем.

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі прав від 31.05.2019 №3233, від 30.06.2019 №3892, від 31.07.2019 № 4279, від 31.08.2019 №4894, від 30.09.2019 №5877, від 31.10.2019 № 6279, від 30.11.2019 №7269 та від 31.12.2019 №7964 не містять підпису/печатки зі сторони субліцензіата - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (а.с. 16-19 з об.). Дані акти направлялись відповідачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з описом та опис поштового відправленні актів приймання-передачі прав за період надання послуг за субліцензіарним договором № УНІ-078799/2018 від 28.12.2018 (а.с. 20-27). Відповідно до п. 2.2. Субліцензійного договору у випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від провайдера підписаний примірник акта, акт вважається підписаним провайдером та право на розповсюдження програм переданим провайдеру.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на неподання відповідачем доказів оплати, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 36 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 46 114,11 грн пені відповідно до умов п. 5.3. Договору, 4 818,83 грн - 3% річних (ст. 625 ЦК України), 19 211,07 грн інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

За умовами п. 5.3. Субліцензійного договору у випадку несвоєчасної виплати провайдером на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд зазначає, що умовами Субліцензійного договору про нарахування пені за кожний день прострочення платежу не встановлено сторонами іншого строку, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, суд враховує, що п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року N 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020№ 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

При цьому, необхідно враховувати умови пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, з урахуванням яких вбачається, що правомірним для нарахування пені є період до 30.06.2023 (оскільки на строк дії карантину строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, було продовжено).

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 37 651,26 грн, а саме:

з 16.02.2019 до 15.03.2019 на суму боргу 3000,00 грн - 82,85 грн;

з 16.03.2019 до 15.04.2019 на суму боргу 6000,00 грн - 183,45 грн;

з 16.04.2019 до 15.05.2019 на суму боргу 9000,00 грн - 261,37 грн;

з 16.05.2019 до 15.06.2019 на суму боргу 12000,00 грн - 356,71 грн;

з 16.06.2019 до 15.07.2019 на суму боргу 15000,00 грн - 431,51 грн;

з 16.07.2019 до 15.08.2019 на суму боргу 18000,00 грн - 521,26 грн;

з 16.08.2019 до 15.09.2019 на суму боргу 21000,00 грн - 600,66 грн;

з 16.09.2019 до 15.10.2019 на суму боргу 24000,00 грн - 650,96 грн;

з 16.10.2019 до 15.11.2019 на суму боргу 27000,00 грн - 724,14 грн;

з 16.11.2019 до 15.12.2019 на суму боргу 30000,00 грн - 754,19 грн;

з 16.12.2019 до 15.01.2020 на суму боргу 33000,00 грн - 754,52 грн;

з 16.01.2020 до 30.06.2023 на суму боргу 36000,00 грн - 33 083,78 грн.

Господарський суд також звертає увагу, що пеня це договірна санкція (розмір та база нарахування мають бути погоджені у договорі). Клопотання щодо зменшення штрафних санкцій відповідачем не подано.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає обставинам справи.

3 % річних складають:

з 16.02.2019 до 15.03.2019 на суму боргу 3000,00 грн - 6,9 грн;

з 16.03.2019 до 15.04.2019 на суму боргу 6000,00 грн - 15,29 грн;

з 16.04.2019 до 15.05.2019 на суму боргу 9000,00 грн - 22,19 грн;

з 16.05.2019 до 15.06.2019 на суму боргу 12000,00 грн - 30,58 грн;

з 16.06.2019 до 15.07.2019 на суму боргу 15000,00 грн - 36,99 грн;

з 16.07.2019 до 15.08.2019 на суму боргу 18000,00 грн - 45,86 грн;

з 16.08.2019 до 15.09.2019 на суму боргу 21000,00 грн - 53,51 грн;

з 16.09.2019 до 15.10.2019 на суму боргу 24000,00 грн - 59,18 грн;

з 16.10.2019 до 15.11.2019 на суму боргу 27000,00 грн - 68,79 грн;

з 16.11.2019 до 15.12.2019 на суму боргу 30000,00 грн - 73,97 грн;

з 16.12.2019 до 15.01.2020 на суму боргу 33000,00 грн - 00,00 грн;

з 16.01.2020 до 30.06.2023 на суму боргу 36000,00 грн - 4405,57 грн, всього 4818,83 грн.

Зробивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив таке:

- на суму заборгованості 36000,00 грн у період з 16.01.2020 - 13.02.2024 інфляційні втрати складають - 19431,92 грн. В той же час, позивачем заявлено до стягнення менша сума інфляційних втрат, а саме 19211,07 грн, яка і підлягає задоволенню.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" 97681,16 грн, з яких: 36 000,00 грн основного простроченого зобов`язання, 37 651,26 грн пені, 4 818,83 грн - 3% річних та 19 211,07 грн інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (28000, Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 136; ідентифікаційний код 32282355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б; ідентифікаційний код 37226740) 36 000,00 грн основного простроченого зобов`язання, 37 651,26 грн пені, 4 818,83 грн - 3% річних та 19 211,07 грн інфляційного збільшення суми боргу, а також 2 229,33 грн сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу (просп. Соборний, буд. 136, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000).

Повне рішення складено 10.05.2024.

Суддя М.С. Глушков