Рішення

від 30.04.2024 по справі 915/1909/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Справа № 915/1909/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» (49107, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 124, кв. 122; ідентифікаційний код 41465124)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» (54030, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 9/1; ідентифікаційний код 33436869)

про: стягнення 1 384 524,03 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пашніна А.В., адвокат за ордером,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

25.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 2311 від 23.11.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти до розгляду позовну заяву.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» (54030, Україна, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 33436869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ» (Україна, 49107, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 124, кв. 122, код ЄДРПОУ 41465124) заборгованість у розмірі всього: 1 384 524,03 грн, з яких - 1 230 000,00 грн основного боргу, 154 524,03 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачені ним суму судового збору у розмірі 20 767,87 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

4. Постановити ухвалу про участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЩЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ЗАВОД МОСТОВИХ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ» у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми ВКЗ, шляхом доступу через Електронний суд.

5. Надіслати відповідне запрошення на відеоконференцію представнику Позивача - адвокату Пашніній А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - Анна Пашніна).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 від 13.05.2021; платіжних інструкцій № 2825 від 13.05.2021, № 3108 від 19.07.2021; застосування норм статей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 1064 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 15.01.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1909/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06 лютого 2024 року о 12:10; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 06.02.2024 підготовче засідання у справі № 915/1909/23 було відкладено на 05 березня 2024 року об 11:50.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 05 березня 2024 року об 11:50, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 11:31 до 12:18 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 05.03.2024 (з урахуванням ухвали від 20.03.2024 про виправлення описки) було призначено підготовче засідання у справі № 915/1909/23 на 03 квітня 2024 року о 10:20, а також повідомлено учасників справи про час та місце проведення засідання у даній справі.

Ухвалою від 03.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/1909/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 30 квітня 2024 року о 12:45.

Станом на момент проведення підготовчого засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 15.01.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 22.01.2024 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600243878125).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальності «Південьтрансбуд» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 у справі № 915/1909/23 є 22.01.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача триває до 06.02.2024 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

30.04.2024 в судове засідання з`явився лише представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого представника в засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 30.04.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В

13 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій», як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд», як позичальником, був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 230 000,00 грн без ПДВ, а позичальник зобов`язався повернути надані грошові кошти в терміни, передбачені даному договорі.

За умовами наведеного Договору:

- розмір поворотної фінансової допомоги становить 1 230 000,00 грн без ПДВ (п. 2.1);

- сторони погодили між собою, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсації сторонами не стягується (п. 2.2);

- передача позикодавцем суми грошових коштів, передбаченої п. 2.1 даного договору позичальнику, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового чи іншого рахунку позикодавця або шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3);

- датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або дата відповідного документу про отримання коштів в якості поворотної фінансової допомоги, який видає позичальник позикодавцю, у випадку отримання грошових коштів через касу підприємства (п. 2.4);

- сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк до 12 календарних місяців з дати платежу, передбаченої у п. 2.4 даного Договору. Позичальник має достроково повернути надану фінансову допомогу у випадку надходження письмової вимоги позикодавця, у терміни, вказані в такій вимозі (п. 3.1);

- спори, які можуть виникнути між сторонами при виконанні цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 6.1);

- у випадку, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору в порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 6.2);

- даний Договір вступає в силу з дати, вказаної у верхньому правому куті першої сторінки даного договору та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного договору (п. 7.1);

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як позикодавця, про стягнення з відповідача, як позичальника,заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, а також інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 від 13.05.2021;

- платіжні інструкції № 2825 від 13.05.2021, № 3108 від 19.07.2021.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

З аналізу вищевказаного Договору, укладеного між сторонами вбачається, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 від 13.05.2021 за своєю правовою природою є договором позики.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про позику.

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання укладеного між сторонами Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» грошові кошти в загальній сумі 1 230 000,00, що вбачається з наданих позивачем до позовної заяви та платіжних інструкцій:

- № 2825 від 13.05.2021 на суму 230 000,00 грн;

- № 3108 від 19.07.2021 на суму 1 000 000,00 грн.

За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній грошові кошти у встановлені Договором строк (230 000,00 грн у строк до 14.05.2022 та 1 000 000,00 грн у строк до 20.07.2022) позикодавцю не повернув.

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, відповідач дійсно порушив договірні зобов`язання в частині повноти та своєчасності повернення грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасного та у повному обсязі повернення грошових коштів у даній справі закон покладає на позичальника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 від 13.05.2021 у розмірі 1 230 000,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наведених у позовній заяві розрахунків) інфляційні втрати на загальну суму 154 524,03 грн, у тому числі:

- у розмірі 42 668,40 грн за період з травня 2022 року по жовтень 2023 року щодо прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 230 000,00 грн;

- у розмірі 111 855,63 грн за період з серпня 2022 року по жовтень 2023 року щодо прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 1 000 000,00 грн.

Відповідачем контррозрахунок позовних вимог не надано, обґрунтувань позивача, викладених у розрахунку не заперечено.

Суд зауважує, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими та доведеними.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/1909/23, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» подано до суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:

1. Копія Договору про надання правової допомоги № 0401 від 04.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій», як замовником, та Адвокатським бюро «Пашніна і партнери», як виконавцем, відповідно до предмету якого виконавець зобов`язався надавати послуги, які полягають у юридичному супроводі господарської діяльності замовника, на підставі відповідних завдань замовника, а замовник зобов`язався приймати та своєчасно оплачувати надані послуги.

2. Копія Додаткової угоди № 2 від 23.11.2023 до Договору № 0401 про надання правової допомоги від 04.01.2021, зі змісту якої вбачається, що сторони погодили надання виконавцем замовнику таких послуг: «Підготовка позовної заяви про стягнення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 13/05-21 від 13 травня 2021 року з ТОВ «Південьтрансбуд» та супровід справи у суді першої інстанції». Крім того, сторони погодили, що вартість зазначених послуг становить 10 000,00 грн, а їх оплата буде здійснена замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

3. Копія рахунку-фактури № РФ-2311 від 23.11.2023 на суму 10 000,00 грн, виставленого Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» для оплати за надання правової допомоги згідно Додаткової угоди № 2 від 23 11.2023 року до Договору № 0401 про надання правової допомоги від 04 січня 2021 року.

4. Копія платіжної інструкції № 342 від 07.12.2023 на суму 10 000,00 грн (платник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій»; одержувач: Адвокатське об`єднання «Пашніна і партнери»; призначення платежу: «Оплата за надання правової допомоги зг.рах. № 2311 від 23.11.2023, без ПДВ»).

Проаналізувавши вказані докази суд вважає, що в межах даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу не подавав.

За такого, суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.

Крім того, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, будь-яких заперечень, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» відповідних витрат на правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» не надано.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000,00 грн відповідають встановленим критеріям.

За такого, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» належить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» (54030, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 9/1; ідентифікаційний код 33436869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» (49107, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 124, кв. 122; ідентифікаційний код 41465124) основний борг у розмірі 1 230 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 154 524,03 грн, а також 20 767,86 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» (49107, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 124, кв. 122; ідентифікаційний код 41465124).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьтрансбуд» (54030, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 9/1; ідентифікаційний код 33436869).

Повне рішення складено та підписано судом 10.05.2024.

Суддя О.Г. Смородінова