Постанова

від 09.05.2024 по справі 300/6959/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6959/23 пров. № А/857/4742/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі (суддя Панікар І.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №300/6959/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із адміністративним позовом до відповідача Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, в якому просили: 1) визнати протиправним та скасувати рішення органу приватизації Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, оформлене протоколом від 29.03.2023 року №47 про відмову у приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину району, як орган приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформити приватизацію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відмовлено у відкритті провадження в цій адміністративній справі, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, вказавши, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції цивільного судочинства у загальному місцевому суді.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилися позивачі та оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають апелянти, що оскаржена ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, правові висновки оскаржуваної ухвали суду не відповідають обставинам справи та спірним правовідносинам, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянти зазначають, що суд залишив поза увагою обставини того, що Івано-Франківська КЕЧ району є державною установою. Спірна квартира перебуває у державній власності Міністерства оборони України та отримана позивачами у 2003 році у зв`язку із проходженням військової служби ОСОБА_1 .. Спір між сторонами виник щодо відмови у передачі у приватну власність шляхом приватизації цієї квартири. Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу її особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження нею публічної служби, різновидом якої є військова служба. Спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки право, яке є порушеним, позивачі набули саме у зв`язку з проходженням військової служби, такий спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року в справі №362/643/21 та Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 року в справі №944/6184/19. Вважають скаржники, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

За результатами апеляційного розгляду апелянти просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 16.10.2023 року про відмову у відкритті провадження у цій адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз змісту наведених вище правових норм свідчить, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

Водночас, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів враховує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2020 у справі №640/20032/18.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Колегія суддів враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що спір у справі, що розглядається, пов`язаний із незгодою позивачів з рішенням органу приватизації Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, оформленим протоколом від 29.03.2023 року №47 про відмову у приватизації житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах та з 31.12.2010 звільнений в запас. 28.03.2023 позивачі звернулися до Івано-Франківської КЕЧ району із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 . Листом від 06.04.2023 за №15/74 начальник Івано-Франківської КЕЧ району повідомив про те, що рішенням органу приватизації від 29.03.2023 року відмовлено у приватизації квартири у зв`язку із розподілом вказаної квартири як службової.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на військовій службі та, як наслідок, є особами до яких застосовується реалізація соціальної гарантії забезпечення житловим приміщенням під час проходження військової служби. Суд вважав, що позивачі звернулися з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району для захисту своїх житлових прав. При цьому, суд зазначав про те, що практика Верховного Суду на яку покликаються позивачі є нерелевантною до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі, з таких підстав.

Згідно доводів та обгрунтувань позивачів, ОСОБА_1 перебував на військовій службі та з 31.12.2010 звільнений в запас. Під час проходження військової служби у Коломийському гарнізоні на підставі рішення виконавчого комітету Корницької сільської ради «Про видачу ордерів на заселення житлової площі» від 23.12.2003 року №40, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 видано ордер на право зайняття жилого приміщення з трьох кімнат у квартирі АДРЕСА_2 . 28.03.2023 позивачі звернулися до Івано-Франківської КЕЧ району із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 . Листом від 06.04.2023 за №15/74 начальник Івано-Франківської КЕЧ району повідомив про те, що рішенням органу приватизації від 29.03.2023 року відмовлено у приватизації квартири у зв`язку із розподілом вказаної квартири як службової.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міністерства оборони України у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380).

Підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (пункт 1 розділу X Інструкції № 380).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачами соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу особливого статусу позивача ОСОБА_1 , визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Суд встановив, що спір між сторонами у цій справі виник щодо відмови у передачі у приватну власність шляхом приватизації квартири, яка отримана у зв`язку із проходженням позивачем військової служби.

З огляду на викладене, оскільки право, яке позивач ОСОБА_1 вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби, а тому такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 07 червня 2023 року під час розгляду справи №944/6184/19. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року в справі №362/643/21.

Суд першої інстанції помилково вважав, що наведена практика Верховного суду є нерелевантною до вказаної справи, не врахувавши, що позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 як член його сім`ї проживають у спірній квартині на підставі реалізованого права як військовослужбовця із соціальної гарантій забезпечення жилим приміщенням.

При цьому спори з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

В такій ситуації являються необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбаченихзакономвимог, так як доступ до правосуддя повинен бути фактичним та реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції.

Відповідно до вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскаржену ухвалу суду від 16.10.2023 слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.308,311, 312,315,320,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №300/6959/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей