Ухвала

від 09.05.2024 по справі 640/20772/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 травня 2024 року

м. Київ

справа №640/20772/19

адміністративне провадження №К/990/2473/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №640/20772/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "ТМСофт" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «ТМСОФТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, про:

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2019 № Ю3, рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.09.2019 № 0000134208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і з борів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «ТМСОФТ» задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «ТМСОФТ» задоволено. Визнано протиправними та скасовано вимогу Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2019 № Ю3 та рішення від 03.09.2019 № 0000134208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «ТМСОФТ» з Головного управління ДПС у м.Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 38025 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

18.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 640/20772/19, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 для вирішення питання про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою витребувано справу №640/20772/19 з суду першої інстанції.

Станом на 09.05.2024 вимоги суду щодо надіслання справи № 640/20772/19 не виконано.

За допомогою функціоналу Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" здійснено витребування електронної справи, яка формувалася судом першої та апеляційної інстанції.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судом апеляціної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 2а-13519/11/2670, від 18.12.2018 у справі № 814/4261/15, від 04.12.2018 у справі № 813/414/13-а, від 23.10.2018 у справі № 820/4398/17. Разом з тим, інших обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі, скаржник не наводить.

У цілому обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою, зазначення обставин справ та цитування норм податкового законодавства.

Обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, а також в якій частині висновки судів суперечать позиції Верховного Суду касаційна скарга не містить. Приведене у касаційній скарзі обґрунтування не дає підстав вважати, що судом не враховано практику Верховного Суду при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №640/20772/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом;

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду