Постанова

від 10.05.2024 по справі 160/9951/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/9951/21

адміністративне провадження № К/990/12168/24, № К/990/12198/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування припису, за касаційними скаргами Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, ухвалені у складі судді Златіна С.В., постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, прийняті у складі колегії суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Ключовим питанням, на яке належить відповісти під час касаційного розгляду справи, є питання про те, чи зумовлює відсутність підписів посадових осіб органу державного контролю, які здійснювали відповідний захід й оформлювали його результати, у акті та складеному на його підставі приписі нечинність (недійсність) цих документів та чи скасовує це юридичні наслідки перевірки та оформленого за її результатами розпорядчого акту контролюючого органу.

Верховний Суд вважає, що сама собою відсутність підписів усіх посадових осіб контролюючого органу в акті, складеному за результатом проведеного ним заходу державного нагляду (контролю), та на виданому на підставі такого акту розпорядчому документі, автоматично не вказує на його протиправність й не утворює самостійних та достатніх підстав для його скасування.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі також ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі також Управління Держпраці, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати неправомірними та скасувати пункти 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23 квітня 2021 року № 22-5.8, виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі також оспорений, оскаржений припис).

- визнати неправомірними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо встановлення термінів усунення порушень вимог законодавства, зазначених у приписі від 23 квітня 2021 року № 22-5.8 без погодження з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що відповідач не погоджував з позивачем зазначені у оскарженому приписі терміни усунення деяких порушень вимог законодавства, що є порушенням частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а викладені у цьому ж приписі обґрунтування стосовно виявлених правопорушень, на думку Товариства, не відповідають вимогам нормативних документів з питань охорони праці, які включені до Покажчика нормативно-правових актів з охорони праці, затверджені наказом Держпраці № 55 від 24 травня 2018 року. Крім того зазначалось, що за окремими пунктами припису, зокрема пунктом 1180, вбачається вихід відповідача за межі власних повноважень і предмет перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, позов задоволено частково, а саме:

визнані протиправними та скасовані пункти 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23 квітня 2021 року № 22-5.8, виданого за результатами планової перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до встановлених у справі обставин складений у спірних правовідносинах акт перевірки не містив усіх підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які здійснювали відповідний захід.

5. Суди, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18, зазначали, що підписання акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою його дійсності.

6. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій констатували, що такий акт перевірки є недопустимим доказом, а відсутність в цьому документі підпису посадової особи контролюючого органу, яка проводила перевірку, робить його нечинним і тому останній не може слугувати підставою для прийняття припису.

7. Крім того судовим розглядом справи встановлено відсутність підписів усіх посадових осіб контролюючого органу й на оскарженому приписі.

8. Отже, з огляду на вказані обставини справи, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що акт перевірки та прийнятий на його підставі припис повинні обов`язково містити підпис (підписи) посадової особи органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. На думку судів, відсутність у останньому підписів усіх посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку Товариства, свідчить про протиправність вказаного вище припису та необхідність його скасування.

9. У додатковому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року суд першої інстанції, взявши до уваги результати розгляду справи, наявні у ній докази в частині судових витрат сторін та визначені процесуальним законом критерії для їх розподілу, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 гривень.

10. Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року додаткове рішення суду першої інстанції скасовано, а розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, зменшено до 20 000 гривень. В решті додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11. Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд навів мотиви про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Управління Держпраці подало касаційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з 05 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за результатами якої складено Акт перевірки від 16 квітня 2021 року № 30/5.8.

14. За наслідками Акту перевірки від 16 квітня 2021 року № 30/5.8 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду від 23 квітня 2021 року № 22/5-8, копія якого міститься у матеріалах справи.

15. У вказаному приписі встановлено обов`язок позивача інформувати відповідача про усунення кожного із зазначених у приписі порушень у тижневий строк після закінчення терміну усунення порушення.

16. Вважаючи протиправними пункти № 15, 16, 19, 20, 23, 24, 25, 38, 40, 43, 46, 47, 48, 49, 122, 191, 192, 586, 587, 592, 1167-1173, 1179, 1180-1190 вищенаведеного припису, позивач звернувся до суду з цим позовом.

17. Судами попередніх інстанцій також установлено, що акт перевірки від 16 квітня 2021 року № 30/5.8 не містить всіх підписів посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, а саме: відсутні підписи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

18. З матеріалів справи та обставин, встановлених її судовим розглядом, також вбачається, що припис від 23 квітня 2021 року № 22-5.8 не містить підписів усіх посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку позивача, а саме: відсутні підписи ОСОБА_10 (лікарняний), ОСОБА_14 (лікарняний), ОСОБА_15 (лікарняний), ОСОБА_16 (відпустка), ОСОБА_17 (відпустка), ОСОБА_18 (відрядження).

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. В обґрунтуванні підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19, яким зроблено відступлення від правової позиції Верховного Суду в постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18.

20. У касаційній скарзі Управління Держпраці акцентується увага на тому, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуваний припис, є недопустимим доказом, оскільки відсутній підпис посадової особи, яка його прийняла. У зв`язку з цим суд вирішив, що акт є нечинним, а тому не може слугувати підставою для прийняття припису та вказав, що наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18.

21. Однак, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував того, що від вищевказаного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права було здійснено відступ, про що вказано у постанові цього ж Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19, в якій колегія суддів зазначила, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, не може бути самостійною і достатньою підставою для визнання недійсними рішення контролюючого органу.

22. У відзиві на касаційні скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначає, що встановлені у справі та підтверджені доказами обставини про відсутність у оспореному приписі відповідача значної кількості підписів посадових осіб, які проводили перевірку, у сукупності з іншими порушеннями, які, на думку позивача, мали місце у спірних правовідносинах, вказують на протиправність такого розпорядчого документа та наявність підстав для його скасування.

23. У зв`язку з цим наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального і не допустили порушення норм процесуального права. ухвалили судові рішення, які відповідають закону.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Відповідно до частин першої, другої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

25. За приписами частин шостої - восьмої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.І. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Згідно з частинами першою - третьою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

28. Перевіряючи, у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, Верховний Суд виходить з такого.

29. Беручи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та вказані скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень, під час розгляд цієї справи в касаційному порядку Верховному Суду належить відповісти на питання про те, чи зумовлює у спірних правовідносинах відсутність підписів посадових осіб органу державного контролю, які здійснювали відповідний захід й оформлювали його результати, у акті та складеному на його підставі приписі нечинність (недійсність) цих документів та чи скасовує це юридичні наслідки перевірки та оформленого за її результатами розпорядчого акту контролюючого органу.

30. Відповідаючи на це питання, колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з закріплених у законі вимог до змісту акта, складеного контролюючим органом за результатами проведеного ним заходу державного контролю за дотриманням законодавства у відповідній сфері суспільних відносин, такий документ відображає встановлені під час перевірки обставини, зокрема стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

31. Закон не передбачає можливості зазначення у акті перевірки яких - небудь вимог до суб`єкта господарювання, у тому числі щодо усунення ним виявлених перевіркою порушень тощо, або застосування інших, обов`язкових до виконання заходів, спрямованих на усунення відповідних порушень чи їх наслідків.

32. Тож наведене засвідчує, що акт перевірки насамперед слугує засобом (інструментом) фіксації результатів відповідного заходу контролю, офіційного оформлення встановлених перевіркою обставин, виявлених порушень законодавства у відповідній сфері суспільних відносин, їх детального опису. Такий документ безпосередньо не створює для суб`єкта господарювання, відносно якого здійснювався захід державного контролю, жодних юридичних наслідків, додаткових обов`язків, не призводить до зміни чи припинення прав такого суб`єкта тощо. Він використовується контролюючим органом як доказове джерело інформації, зокрема під час складання відповідних розпорядчих документів.

33. Такий підхід щодо застосування норм права, якими регламентовані питання оформлення результатів заходів державного нагляду (контролю), відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19.

34. У вищезгаданій постанові Верховного Суду судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду також зазначала про те, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

35. У цій же постанові містяться правові позиції про те, що обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

36. Окрім цього підкреслено, що чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

37. Звернута увага на те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

38. Верховний Суд також зауважував, що саме собою порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування відповідного рішення, прийнятого на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

39. Тому зроблено висновок про те, що відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

40. При цьому в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19 здійснено відступ від висновку щодо застосування норм права, викладеного раніше у постанові від 3 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18, про те, що акт перевірки, не підписаний хоча б однією із посадових осіб контролюючого органу, що вказана в акті, є нечинним і на його підставі не можуть прийматися рішення (у тій справі про нарахування платнику податків податкових зобов`язань). Відзначено, що здійснений відступ стосується усіх постанов Верховного Суду, у яких застосовані вищенаведені правові позиції.

41. Незважаючи на те, що висловлені у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2019 року у справі № 1440/1965/18 правові позиції стосувались застосування норм податкового законодавства, колегія суддів не вбачає перешкод для поширення цих позицій і на правовідносини, у яких виник спір у справі, що розглядається, оскільки вони не суперечать правовій регламентації цих відносин і охоплюють загальні аспекти здійснення державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності.

42. З огляду на визначену нормами закону та висновками Верховного Суду щодо їх застосування юридичну природу акту перевірки, характер його спрямування, роль і призначення вказаного документа у процедурі проведення заходів державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності, колегія суддів вважає, що предметом доказування у цій справі, поряд з іншими обставинами, повинні охоплюватись й обставини стосовно доведення і підтвердження або спростування у встановленому процесуальним законом порядку встановлених під час перевірки фактів та відомостей, які відображені в акті перевірки.

43. Суди ж попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, яка розглядається, врахували при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, від яких було здійснено відступ, внаслідок чого не з`ясували усіх обставин, які охоплюються предметом доказування і мають значення для правильного вирішення спору у справі, та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення поданого Товариством позову, виходячи лише з того, що акт перевірки та припис не підписані усіма посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку.

44. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за правилами частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

45. Зі змісту оскаржених відповідачем судових рішень, матеріалів касаційних проваджень та наведених сторонами аргументів не вбачається того, що Товариство або інший учасник цієї справи під час її розгляду в судах усіх інстанцій заперечували чи ставили під сумнів сам факт проведення Управлінням Держпраці перевірки у спірних правовідносинах, складання цим органом акту за результатом такої перевірки та оформлення припису.

46. Обставини щодо проведення посадовими особами відповідача перевірки, складання за її результатами акту та оформлення припису підтверджуються й наявними у справі доказами, змістом оскаржуваних судових рішень.

47. Зокрема, змістом оскарженого припису, який був досліджений у судах попередніх інстанцій, підтверджується, що перевірка у спірних правовідносинах проводилась відповідачем у присутності, у тому числі генерального директора ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгабардо, а складений за результатом перевірки акт підписаний уповноваженою особою Підприємства із зауваженнями.

48. Більше того, обставини про проведення перевірки та складання (оформлення) за її результатами акту та припису, встановлені судами попередніх інстанцій, підтверджені доказами і відображені у мотивувальній частині оскаржених судових рішень.

49. Не оминає увагою Верховний Суд і те, що нормами статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено чіткий строк для складання припису, який становить п`ять робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю).

50. Враховуючи, що останнім днем перевірки у спірних відносинах є п`ятниця - 16 квітня 2021 року, то припис міг бути складений лише у період з 19 по 23 квітня 2021 року. Фактичні обставини справи засвідчують, що оспорений позивачем припис складено Управлінням Держпраці 23 квітня 2021року, тобто у строк, встановлений законом.

51. Суди встановили, що деякі з посадових осіб Управління Держпраці, які проводили перевірку, у день оформлення припису були тимчасово непрацездатними, перебували у відпустці або у відрядженні. Про це зазначено у мотивувальній частині оскарженої постанови апеляційного суду.

52. Вищенаведене підтверджує, що відсутність підписів усіх посадових осіб органу контролю, які проводили перевірку, у цьому конкретному випадку зумовлена наявністю об`єктивних обставин, які однак не можуть перешкоджати виконанню покладених на Управління Держпраці функцій та завдань у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення, нівелювати результати здійснених цим органом контрольних заходів.

53. До того ж, за змістом частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та абзацу другого пункту 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, який був чинний станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування).

54. Отже закон, що регламентує спірні у цій справі правовідносини, не містить норм, які б імперативно вимагали наявність у оформленому за результатом перевірки приписі підписів усіх посадових осіб, які її проводили.

55. Суди ж попередніх інстанцій, не ставлячи під сумнів сам факт проведення перевірки і оформлення її результатів, а також не мотивуючи те, яким чином допущенні контролюючим органом порушення процедури здійснення заходу державного контролю вплинули на повноту і достовірність встановлення обставин, які стосуються суті порушень і викладених у акті перевірки висновків з цього приводу, скасували рішення суб`єкта владних повноважень щодо усунення виявлених перевіркою порушень, не встановивши, якому з критеріїв, наведених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не відповідає оскаржений Товариством припис, а обмежилися лише встановленням факту процедурних порушень під час проведення перевірки та прийняття рішення за її результатами, чим, фактично, вдалися до такого явище як «правовий пуризм».

56. Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 160/6457/22 зазначав, що поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

57. Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі також ЄСПЛ).

58. Зокрема, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

59. Таким чином, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

60. Суд вважає, що зазначений підхід підлягає застосуванню і стосовно оцінки адміністративним судом рішень суб`єктів владних повноважень, особливо тих, які стосуються значного суспільного інтересу, зокрема, питань благоустрою та містобудування, екології, безпеки, конституційних прав та свобод громадян тощо.

61. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а та від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, а згодом був застосований Верховним Судом і у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17.

62. Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом й у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 369/7844/17.

63. У цій постанові Верховний Суд вказував, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.

64. Суд наголошував, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

65. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

66. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

67. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, виходячи лише з наявності порушень відповідачем процедури здійснення заходів державного нагляду (контролю) та недоліків форми оспореного у спірних відносинах акту суб`єкта владних повноважень, без перевірки охопленого предметом спору припису на відповідність критеріям, встановленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та без з`ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, перевірки їх доказами, дійшли передчасних і необґрунтованих висновків про протиправний характер спірного припису та про наявність підстав для задоволення позову Товариства.

V.ІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

69. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

70. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та доводів касаційних скарг, дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення по суті спору належить скасувати на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

71. У зв`язку з скасуванням судових рішень, ухвалених у цій справі судами попередніх інстанцій по суті спору, скасуванню підлягають і додаткові судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які є невід`ємною частиною основного судового рішення і якими вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

72. Необхідність скасування вищевказаних додаткових рішень обумовлюється і тим, що відповідно до процесуального закону вирішення питання про розподіл судових витрат, у тому числі компенсації витрат на професійну правничу допомогу, здійснюється лише після вирішення спору по суті на користь однієї зі сторін.

73. При цьому, якщо б питання судових витрат було вирішено у одному (основному) судовому рішенні, то таке рішення, у разі наявності передбачених законом підстав для його скасування, підлягало б скасуванню й у частині розподілу судових витрат.

74. Оскільки за результатом касаційного розгляду справи встановлено незаконність ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень та передчасність викладених у них висновків про задоволення позову, у зв`язку з чим вирішено направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відсутні підстави вважати, що й розподіл судових витрат здійснено судами відповідно до закону.

75. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, зокрема, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

76. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук