Рішення

від 09.05.2024 по справі 367/8550/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8550/23

Провадження №2/367/1953/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовомКомунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2023 року директор Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області Андрій Левківський звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 103200 грн.00 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5296,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що15.12.2022 о 09 год 55 хв, в м. Ірпінь, Бучанського району Київської області, по вул. Садова, 59, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульованому перехресті вул. Садова - вул. Степанівська, не надав переваги в русі автомобілю «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних ушкоджень автомобілів.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.01.2023 у справі №367/415/23 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

Вказується, що транспортний засіб марки «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_2 належить Комунальному некомерційному підприємству «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК» Євроінс Україна».

Зазначено, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було прийнято рішення про виплату 156800 грн. за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування. Розмір франшизи передбачений полісом страхування № 207854979 складає 3200,00 грн. та був вирахуваний ПрАТ «Євроінс Україна» із розміром страхового відшкодування.

12.04.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області укладено договір № 95-П про надання послуг, ціна договору склала 260000,00 грн. без ПДВ.

Представником позивача зазначено, що КНП «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області понесено значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримані страхові відшкодування, зокрема не відшкодованими залишилися 103200,00 грн.

Також вказано, що протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачеві довелося зменшити надання платних медичних послуг, а також мешканці Ірпінської міської територіальної громади не змогли в повній мірі отримати необхідні безкоштовні медичні послуги. Крім того, водій автомобіля «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_2 скаржився на стан здоров`я, звертався до сімейного лікаря з головокружінням та нудотою, та не міг в повній мірі виконувати свої службові обов`язки. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 50000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 26.10.2023 зазначена цивільна справа передана в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 16.11.2023 відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення, яке містило копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, направлялось за місцем проживання відповідача, зареєстрованим у встановленому законом порядку, та не вручене під час доставки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Ірпінського міського суду від 27.01.2023 у справі №367/415/23 (провадження 3/367/413/2023) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Суд встановив, що ОСОБА_1 , 15.12.2022 р., о 09 год 55 хв, в м. Ірпінь, Бучанського району, Київської області, по вул. Садова, 59, керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульованому перехресті вул. Садова - вул. Степанівська, не надав переваги в русі автомобілю «NISSAN QASHQAI» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних ушкоджень автомобілів. Дані обставини підтверджуються схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 ПДР України.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 15.12.2022 року о 09 год. 55 хв. в м. Ірпінь Київської області, встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Позивач Комунальне некомерційне підприємство «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області є володільцем автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та наказом від 10.06.2022 № 37/ОД «Про закріплення автомобілів КНП «ІМЦПМСД» ІМР КО.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211457077.

16.12.2022 КНП «ІМЦПМСД» ІМР КО звернулось до ПрАТ «СК«Євроінс Україна» із заявою про виплату суми страхового відшкодування, за якою ПрАТ «СК«Євроінс Україна» здійснило виплату в розмірі 156 800 грн. 00 коп., розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 3200,00 грн. що передбачений п.5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

12 квітня 2023 року між Комунальним некомерційним підприємством «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області в особі директора Левківського А.Є. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 95-ІІ про надання послуг.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19 від 28.04.2023 та № 7 від 14.04.2023 загальна вартість виконаних ремонтних робіт автомобіля «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 260000,00 грн.

Положеннями частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В силу ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до статті 1192 ЦК України особа має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280св20).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого (позивача) були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області відшкодування матеріальної шкоди у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП із відрахуванням сплаченої позивачеві страхової виплати, що складає 103200 грн. 00 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 25 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)'' від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явиш. заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення

Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди: завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім`ї; завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади; завданої безпідставним засудженням громадян; завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституцією Судом неконституційними.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 ЦК України "Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду", зобов`язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювана шкоди.

Встановлено, що згідно наказу № 17/1 к від 14.04.2022 року про прийняття на роботу по строковому трудовому договору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на роботу з 15.04.2022 на період військових дій до Ірпінської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №4 на посаду водія автотранспортних засобів.

15.12.2022, в день, коли сталася подія ДТП, ОСОБА_2 був допущений до керування автомобілем «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_2 .

Як зазначено представником позивача, водій ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди скаржився на стан здоров`я, звертався до сімейного лікаря з головокружінням та нудотою, та не міг в повній мірі виконувати свої службові обов`язки. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 50000,00 грн.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області задоволенню не підлягають, оскільки моральної шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.12.2023 зазнав безпосередньо водій автомобіля «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_2 Ірпінської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №4 ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 3567,54 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області (адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.38, код ЄДРПОУ 38571999) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 103200 (сто три тисячі двісті) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області (адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.38, код ЄДРПОУ 38571999) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3567 (три тисячі п`ятсот шістдесят сім) гривень 54 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я.М. Третяк