Ухвала

від 29.04.2024 по справі 695/467/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/467/24

номер провадження 2/695/652/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Шевченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради, Новодмитрівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради, Новодмитрівської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу.

22.04.2024 р. від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Седун Д.В. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 є мобілізованим з 30.05.2023 р. та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з несенням служби відповідач не має можливості ні самостійно брати участь у судовому засіданні (ні особисто, ні в режимі ВКЗ), так само не має можливості оплатити послуги професійної правничої допомоги обраного представника через те, що має 2 малолітніх дітей, непрацюючу, через догляд за дітьми, дружину, яких повністю утримує.

Дане клопотання було поставлене судом на обговорення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 заперечив проти клопотання та вказав, що стороною відповідача не надано доказів того, що ОСОБА_1 бере участь безпосередньо в бойових діях.

Представник виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради, Новодмитрівської сільської ради - Кодь І.П. заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження в справі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Седун Д.В. у судове засідання не з`явилися з не відомих суду причин.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

Необхідність з`ясування інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, а також перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, з метою з`ясування підстав для зупинення провадження узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними в ухвалі від 29.08.2022 р. у справі №461/5209/19 і в ухвалі від 17.01.2023 р. у справі №501/1699/17.

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, в складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з вказаним клопотанням, представник відповідача - адвокат Седун Д.В. надала суду довідку 16.10.2023 №2092, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 30.08.2023 року.

Однак, представником відповідача не надано доказів, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а інформації, вказаної в довідці від 16.10.2023 №2092 недостатньо для зупинення провадження в справі, з підстав п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уповноважив адвоката Седун Д.В. на представництво своїх інтересів, що стверджено копією ордеру від 19.04.2024 р..

Таким чином, враховуючи відсутність обставин відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, які унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження в справі, суд приходить до висновку, що клопотання про зупинення провадження в справі не підлягає до задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 251-252, 258-260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Седун Дарини Володимирівни про зупинення провадження в справі відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст ухвали виготовлений 01.05.2024 року.