Постанова

від 09.05.2024 по справі 607/16890/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16890/22Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р. Провадження № 22-ц/817/463/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участю секретаря - Дідух М.Є.

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Моленя Р.Б., відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Магдич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/16890/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року, постановлене суддею Кунець Н.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Молень Р.Б. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, відмовлено. Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 на сплату судового збору в розмірі 12 405 грн покладено на позивача.

25.01.2022 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Магдич О.О. подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Магдич О.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Молень Р.Б. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягала до задоволення судом у зв`язку із тим, що представником відповідача не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат у даній справі, що позбавило його об`єктивно підготуватися до спростування витрат.

Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відтак, процес передбачає необхідність подачі до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору.

У разі подачі стороною такого розрахунку на більш пізніх стадіях, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Водночас, у даній справі ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, однак разом із відзивом відповідачем чи її представником не подано до суду попередній розрахунок суми судових витрат, які сторона очікувала понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Неподання стороною ОСОБА_2 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат у даній справі об`єктивно позбавило ОСОБА_1 можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат, що унеможливлює прийняття рішення про відшкодування судових витрат з дотриманням принципу змагальності цивільного судочинства.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Магдич О.О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

ОСОБА_3 повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вважав підтвердженим належними та допустимими доказами розмір витрат в сумі 10000 грн.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, в судовому засіданні 22.01.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Магдич О.О. повідомила, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення, така заява зафіксована у протоколі судового засідання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2024 у задоволені позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Молень Р.Б. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, відмовлено, судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 на сплату судового збору в розмірі 12 405 грн покладено на позивача.

Рішенням суду не вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

25.01.2022 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Магдич О.О. поштовим зв`язком через АТ "Укрпошта" подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.

До матеріалів справи представником відповідача - адвокатом Магдич О.О. долучено: договір № 14 про надання правової допомоги від 01.03.2022; акт приймання - передачі виконаних адвокатом та оплачених замовником послуг з надання правової допомоги у справі № 607/16890/22 від 25.01.2024.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, за правилами ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молень Р.Б. надійшло заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому останній зауважує, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу є несправедливо завищеним та таким, що не відповідають критерію реальності та розумності. Тому, сума у розмірі 10000 грн є співмірна складності справи, ціні позову, обсягу виконаних адвокатом робіт.

Не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що впродовж усього розгляду справи стороною ОСОБА_2 не надано суду, а зокрема і позивачу, попереднього орієнтованого розрахунку судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові від 14.12.2021 № 922/676/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому, тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про ухвалення додаткового рішення була подана у строк передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Також судом першої інстанції було призначено судове засідання щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення та повідомлено сторони у справі. Представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. скористався правом та подав до суду заперечення про стягнення судових витрат 12.02.2024 року, які були враховані судом першої інстанції, тому твердження заявника, що не подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом з першою заявою по суті спору не забезпечило йому можливість належним чином підготуватися до спростування витрат є необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містять формальні міркування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 травня 2024 року.

Головуючий Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів