Рішення

від 26.05.2021 по справі 761/12157/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/12157/18-ц

пр. 2-818/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді, - Підпалого В.В.,

при секретарі судового засідання, - Кирилюк Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» про зняття арешту із майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту - Відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 39814060 від 07.11.2013 року з автотранспортного засобу марки Volkswagen, модель Passat СС, тип леків - седан, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 , чорного кольору, 2011 року випуску, та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про арешт (обтяження) вищезазначеного транспортного засобу; стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.05.2016 року він придбав зазначений транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_2 , який було посвідчено у територіальному сервісному центрі № 8046 Регіонального сервісного центру МВС м. Києва. Однак, у жовтні 2017 року позивач вирішив продати даний автомобіль, але під час намагання зняти з обліку в органах РСЦ МВС м. Києва, йому стало відомо, що на його транспортний засіб накладено арешт та існує заборона відчуження.

В подальшому, при отриманні позивачем відповідей на адвокатські запити, стало відомо арешт було накладено 07.11.2013 року, боржником є ТОВ «Хлію Інвестбуд», однак за словами позивача, підприємство перебуває у стані припинення та немає жодних майнових прав на вищезазначений транспортний засіб.

Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом про зняття арешту з майна, оскільки на належне йому майно на законних підставах, на його думку, безпідставно накладено арешт, чим порушені його майнові права щодо розпорядження власністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2018 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2018 року матеріали цивільної справи повернуто до Шевченківського районного суду м. Києва для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідмив.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» в засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, 18.05.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Volkswagen Passat CC, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 за № 00729/11/8046/2016 (а.с. 7).

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 20.02.2018 року № 31/26-116Аз, було повідомлено, що згідно даних автоматизованої інформаційної системи МВС, вищезазначений автомобіль, який належав ОСОБА_2 був перереєстрований на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 00729/11/8046/2016, укладеного 18.05.2016 року в територіальному сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві (а.с. 6).

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 20.02.2018 року № 31/26-117Аз, було повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи МВС, реєстрація вищезазначеного автомобіля, власник ОСОБА_2 , відбулася 15.03.2013 року, підстава реєстрації - довідка -рахунок ААВ № 151832, видана 15.03.2013 року ДП «Розвиток» (а.с. 8).

Разом з цим, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову № 39814060 від 07.11.2013 року про накладення арешту майна та оголошення заборони на його відчуження, серед яких є і автомобіль, номер об`єкта: НОМЕР_2, н.д.р. НОМЕР_3 , боржником є ТОВ «Хліб Інвестбуд» (а.с. 15).

Так, відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 57 зазначеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постановипро арештмайна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частина третя та четверта ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону, до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.57, 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами), особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, вимоги інших осіб, щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ставить перед судом вимоги про зняття арешту із майна, що належить йому, оскільки накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України.

На думку суду позивач звернувся до відповідача про зняття арешту як до неналежного, оскільки, виконавча служба виконує дії, в тому числі про накладення арешту та про його зняття і не може бути відповідачем по справі та вимоги в межах даної цивільної справи неможливо вирішити, оскільки вирішення цієї позовної вимоги стосується прав та обов`язків іншої особи, яка не є відповідачем у даній справі.

Так, відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про визнання права власності на арештоване майно, а лише вимога про зняття з нього арешту, то належним відповідачем у справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач не є особою, в інтересах якої був здійснений арешт автомобілю.

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, суд має право залучати співвідповідача чи замінити первісного відповідача лише за наявності відповідного клопотання позивача.

Однак, позивачем до першого судового засідання не було подано до суду клопотання про заміну відповідача, чи про залучення до участі у справі іншої особи в якості співвідповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, осекільки вирішення даної вимоги є можливим шляхом пред`явлення інших позовних вимог до інших осіб поза межами даного цивільного провадження, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 77, 79, 80, 447 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» про зняття арешту із майна, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Підпалий

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 00015622, адреса: м. Київ, вул. Городецького, 13.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», код ЄДРПОУ: 33307354, м. Київ, вул. Мельникова, 12.