Ухвала

від 30.04.2024 по справі 521/9758/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/9758/21

Номер провадження:1-кп/521/463/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021167470000206 від 21.04.2021 року відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженнясудді Малиновськогорайонного судум.Одеси перебуваєкримінальне провадженнявідносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 19 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Одеський Завод радіально- свердлильних верстатів», код ЄДРПОУ 05748890, (Продавець) в особі голови правління ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ІНН НОМЕР_1 , (Покупець) укладено договір купівлі- продажу.

Згідно з розділом 1. «Предмет договору» Приватним акціонерним товариством «Одеський Завод радіально-свердлильних верстатів» передало у власність ОСОБА_5 нежитлове приміщення, 25/1000 часток нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про розрахунок частки нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , від 07.12.2018 за .N 0712/2018 та технічного паспорту, складеного ФОП ОСОБА_7 станом на 11.05.2016 у власність ОСОБА_5 переходить 25/1000 часток нежитлових приміщень, що складають приміщення 11- трансформатор, загальною площею 62,5 кв.м. Ціна договору склала 92 000 грн.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстровано в реєстрі за № 2511.

Згідно з актом приймання-передачі 25/1000 часток нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , від 26.12.2018 Приватне акціонерне товариство «Одеський Завод радіально-свердлильних верстатів» передало у власність ОСОБА_5 нежитлове приміщення, 25/1000 часток нежитлових приміщень, що складають приміщення 11-трансформатор, загальною площею 62,5 кв.м, і розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 92 000 грн.

У вказаному акті приймання-передачі зазначено, що передача вищезазначених 25/1000 часток нежитлових приміщень, що складають приміщення 11-трансформатор, загальною площею 62,5 кв.м, проводилась згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 19.12.2018, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_8 , у реєстрі за №2511 та Договору про повний розрахунок, посвідченого 26.12.2018, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у реєстрі за №2554.

Після чого, у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої біля нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Одеській міській раді в особі територіальної громади м. Одеси, для здійснення у подальшому самовільного будівництва на ній.

Так, у період часу з вересня 2020 року по квітень 2021 року включно (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи той факт, що право розпорядження зазначеною земельною ділянкою, належить виключно територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, заздалегідь розуміючи, що у неї відсутній договір на право користування (оренди) чи права власності на зазначену земельну ділянку та законних підстав його виникнення і набуття, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого самовільного будівництва на ній та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, всупереч вимог ст. 14 Конституції України, ст. ст. 80, 83, 116, 124, 125, 126, 221 Земельного кодексу України, вчинила самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої біля нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за наступних обставин.

Так, будучи власником приміщення 11-трансформатору, загальною площею 62,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 достовірно знаючи про відсутність у неї правовстановлюючих документів на землю площею 890,20 кв.м, замовила у ПП «Глав інвест груп» виготовлення технічного паспорту нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 863,3 кв.м, який було виготовлено 26.06.2020.

Після чого, діючи умисно з корисливих мотивів ОСОБА_5 звернулась до державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з метою реєстрації права власності на нежитлове приміщення, площею 863,3 кв.м. В подальшому, 15.08.2020 до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості (номер запису про право власності: 37850026) про право власності на нежитлове приміщення, об`єкт нерухомості №2150837351101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею вже 863,3 кв.м.

Підставою для державної реєстрації вказано: акт приймання передачі нерухомого майна без номеру, виданий 26.12.2018, видавник ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»; договір купівлі-продажу номер: 2511, виданий 26.12.2018, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , договір про повний розрахунок, номер: 2554, виданий 26.12.2018, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (згідно з цими документами ОСОБА_5 належить нежитлове приміщення, площею 62,5 кв.м.); технічний паспорт: без номера, виданий 26.06.2020, видавник: ПП «Глав ІНВЕСТ ГРУП»; висновок номер: НОМЕР_2 , виданий 26.05.2020, видавник: ПП Глав ІНВЕСТ ГРУП» (згідно з цими документами ОСОБА_5 вже належить нежитлове приміщення, площею 863,3 кв.м.).

Таким чином, державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_9 прийнято рішення індексний номер: 53704273 від 20.08.2020 про державну реєстрацію права власності громадянки ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2150837351101, загальною площею 863,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому Рішенням №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛОПОЛІС Плюс» від 21 вересня 2020 року ОСОБА_5 , як засновник вказаного товариства, сформувала статутний капітал ТОВ «СКЛОПОЛІС Плюс» у розмірі 3 780 000 грн. за рахунок майна, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 863,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: №2150837351101 (пункт 4 Рішення №1).

Справжність підпису ОСОБА_5 засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , зареєстровано в реєстрі за №2060.

22.09.2020 ОСОБА_5 як засновник ТОВ «СКЛОПОЛІС ПЛЮС» передала ТОВ «СКЛОПОЛІС Плюс», в особі ОСОБА_11 , в якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно: нежитлове приміщення, загальною площею 863,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 780 000 грн.

Справжність підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , зареєстровано в реєстрі за №2096, 2097.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.09.2020 проведено реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛОПОЛІС ПЛЮС», про що в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи міститься запис №1005561020000075399 від 22.09.2020. В «графі місце знаходження юридичної особи» зазначено адресу: АДРЕСА_2 .

Крім того,згідно звідомостями зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,за заявою ОСОБА_11 №2250706060від 22.09.2020державним реєстраторомЮридичного департаментуОдеської міськоїради ОСОБА_12 прийнято рішенняіндексний номер:54210671від 23.09.2020про державнуреєстрацію прававласності заТОВ СКЛОПОЛІСПЛЮС» нанерухоме майно,а саме:нежитлове приміщення,реєстраційний номероб`єкту нерухомогомайна 2150837351101,загальною площею863,3кв.м.,яке знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .

Після чого, ОСОБА_5 , діючи умисно, приблизно в квітні 2021 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), розпочала будівництво нежитлової будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч встановленого законодавством порядку будівництва, за відсутності належних дозволів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримання вихідних даних для проектування об`єкта будівництва, із залученням сторонніх осіб - робітників, ае повідомляючи їм про свої злочинні наміри, тобто здійснила самовільне будівництво нежитлового приміщення, на земельній ділянці загальною площею 890, 20 кв.м.

20 квітня 2021 року спеціалістами Управління державного архітектурно- будівельного контролю Одеської міської ради складено Акт обстеження щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при "пануванні та забудові на території м. Одеси, за результатами якого в:тановлено факт самочинного будівництва нежитлового приміщення, по в АДРЕСА_1 без дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Крім того, з використанням спеціальних знань та приладів спеціалістів КП «Одеспроект» було встановлено фактичне місце розташування та площу самовільно зайнятої громадянкою ОСОБА_5 земельної ділянки, із нанесенням топографічний план М 1:500., а саме: самовільно зайнята земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа самовільної зайнятої земельної ділянки внаслідок проведення самовільного будівництва склала 890,20 кв. м.

Також, відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради №01-19/57 від 28.05.2021, рішення щодо відведення земельної ділянки, його затвердження та передачу в оренду (надання у власність, постійне користування) земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також рішення про присвоєння адреси вказаній земельній ділянці Одеською міською радою не приймались.

Відповідно дост.60Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»,територіальним громадамсіл,селищ,міст,районів умістах належитьправо комунальноївласності нарухоме інерухоме майно,доходи місцевихбюджетів,інші кошти,землю,природні ресурси,підприємства,установи таорганізації,житловий фонд,нежитлові приміщення,заклади культури,освіти,спорту,охорони здоров`я,науки,соціальногообслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до вказаних вище положень Одеська міська рада від імені територіальної громади міста Одеси розпоряджається землею, в межах міста. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно п. 2 ст. 83 цього Кодексу визначено, що комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Крім того, п.п а, г, е п. 4 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); ґ) землі водного зонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; е) земельні ділянки, штучно : творені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, згідно з положеннями статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Відсутність оформленого відповідно до вимог законодавства речового права на земельну ділянку взагалі виключає можливість проводити на ній будь-які будівельні роботи, та, тим більш, вводити в експлуатацію реконструйований або побудований об`єкт, який будувався на земельній ділянці, що не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети, що прямо вказує на самочинне будівництво, здійснене із порушенням прав територіальної громади м. Одеси.

Статтями 29, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.4Закону України«Про архітектурнудіяльність», встановлено, що без документу, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою для будівництва, без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також належно розробленої та затвердженої проектної документації, будівництво не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником -бо користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , діючи умисно в період часу з вересня 2020 року по квітень 2021 року включно, усвідомлюючи суспільно -небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що у неї відсутні будь-які документи, які дають право користування та/або право власності на земельну ділянку та документи, що відповідно до вимог законодавства дають право на проведення будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, самовільно здійснила будівництво нежитлового приміщення на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 890,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , чим фактично завдала значної майнової шкоди власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на загальну суму 2 478 457 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

Обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України не визнала.

Захисник ОСОБА_4 заявив суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 на підставі ст. 49 КК України.

В судовому засіданні захисник, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні, підтримав клопотання та просив суд закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання захисника та просила судзвільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження відносно неї.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо закриття кримінального провадження.

Представник потерпілої сторони до судового засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_5 , що закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачена ОСОБА_13 підтримала клопотання захисника та надала згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.

Санкція ч. 3 ст. 197-1 КК України станом на момент виявлення кримінального правопорушення, передбачає покарання у виді штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років та відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 197-1в період часуз вересня 2020 по квітень 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, з аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності слідує наступне.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як підозрюваного, обвинуваченого; згода підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284, 288 КПК України).

Відповідно до ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями статті 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.

Згідно із частиною 2 статті 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений частиною 1 статті 49 КК України. Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу давності диференційованого строку, а загальний строк - п`ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення.

Не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_5 не впливає на перебіги строків притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення особи від кримінальної відповідальності оскільки таке звільнення можливе за умови перебігу зазначеного строку.

Судом встановлено, що з моменту останнього епізоду обвинувачення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , а саме з квітня 2021 року минуло більш ніж 3 років.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у разі якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Зазначена правова позиція викладена в рішенні Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022, справа № 203/241/17.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно неї - закриттю.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності задовольнити.

ЗвільнитиОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності, передбаченоїч.3 ст.197-1 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12021167470000206від 21.04.2021року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обвинуваченої увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.197-1КК України -закрити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.05.2021 року.

Процесуальні витрати на проведення оціночно-земельної експертизи в розмірі 17 161 грн. віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1