Рішення

від 06.05.2024 по справі 175/4558/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/4558/24

Провадження № 2-о/175/78/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Басенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту ,що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року та на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява вмотивована тим, що через свій похилий вік ОСОБА_2 потребувала постійного догляду та нагляду, саме тому останні шість років, з 2018 року, ОСОБА_1 проживав та вів господарство разом зі спадкодавцем та продовжує там проживати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 листопада 2023 року серія НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно у вигляді житлового будинку садибного типу, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . В лютому 2024 року Заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Верховецької В.Е. із заявою про прийняття спадщини. Заявник вважає, що оскільки він зареєстрований та фактично проживав з ОСОБА_2 на дату її смерті, то він фактично прийняв спадщину спадкодавця.

Заявник у судовому засіданні підтримав заяву.

Заінтересована особа Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області надали заяву про слухання справи за відсутності їх представника.

Вислухавши заявника, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 316 ЦПК України).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 97 років померла спадкодавець ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 листопада 2023 року серія НОМЕР_1 року.

Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно у вигляді житлового будинку садибного типу, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 27 вересня 2023 року.

В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Верховецької В.Е. із заявою про прийняття спадщини.

Листом приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Верховецької В.Е. від 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що соби, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 ЦК України мають право на спадкування в четверту чергу, юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем має бути встановлений виключно рішенням суду.

На підтвердження зазначених фактів постійного проживання з 2018 року та на момент смерті спадкодавця, заявником до суду надано довідку виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за № 100 від 21.02.2024 р., довідку виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за № 99 від 21.02.2024 р., довідку про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 за № 6328 від 29.11.2021 р. та витяг з реєстру територіальної громади від 28.09.2023 р.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали з 2018 року. Так свідок ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 хворіла, але могла пересуватися самостійно, тому ОСОБА_1 допомагав їй по господарству, постійно мешкав з нею з 2018 року. Свідок ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали. Свідок ОСОБА_5 зазначив, що він є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтвердив, що вони спільно проживали з 2018 року.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.». Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Варто зазначити, що і на даний момент заявник проживає у цій квартирі разом зі своїми дітьми.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації ОСОБА_1 права на отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази надані заявником, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1216-1218, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 130, 212, 263-266, 293, 315-319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року по 22 листопада 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.