Постанова

від 13.05.2024 по справі 483/284/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.24

22-ц/812/657/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 483/284/24

Провадження № 22-ц/812/657/24 Суддя доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

13 травня 2024 року м. Миколаїв Справа № 483/284/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

без участі учасників справи належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 березня 2024 року, постановлену у складі головуючої судді Рак Л.М., в приміщенні того ж суду в м. Очаків, за заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Сабар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Чорноморської сільської ради Миколаївської області Наумова Тетяна Сергіївна, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

встановив:

04 березня 2024 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Козирське» (далі ПСП «Козирське») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Сабар» (далі ФГ «Сабар»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Чорноморської сільської ради Миколаївської області Наумова Т.С., про визнання недійним договору оренди землі кадастровий номер 4825181600:02:000:0424 та скасування його державної реєстрації.

07 березня 2024 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та ФГ «Сабар» чи їх працівникам або найнятим особам вчиняти будь-які сільськогосподарські та несільськогосподарські роботи (в тому числі посів сільськогосподарських культур та збір врожаю сільськогосподарських культур) на земельній ділянці з кадастровим номером 4825181600:02:000:0424.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник заявника послався на те, що спір між сторонами на даний час не вирішено, що дає підстави для завдання ПСП «Козирське» матеріальної шкоди, оскільки останнім з метою проведення посівної кампанії було здійснено обробку ґрунту та закуплено посівний матеріал, а саме насіння соняшнику, також закуплено хімічні речовини та пальне. Вказані обставини свідчать про реальну загрозу заподіяння значної шкоди позивачеві, оскільки останній позбавлений можливості посіяти заплановану культуру, а матеріальні витрати, понесені у зв`язку з підготовкою стануть збитками, як наслідок призведуть до упущеної вигоди та позбавлять підприємство майбутнього врожаю. Крім того, протягом тривалого використання спірних земельних ділянок, позивачем вкладалися значні ресурси для поліпшення якості ґрунтів. В разі невжиття заходів забезпечення позову може виникнути загроза неможливості виконання рішення суду. Розгляд заяви просив провести без повідомлення відповідачів, оскільки і іншому випадку відповідачами навмисно будуть вжиті заходи щодо висіву сільськогосподарських культур чи проведено інші роботи, що призвиде до значних збитків.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 березня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ПСП «Козирське» про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом позову є визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, що є вимогами не майнового характеру. Вид забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки заборона вчиняти зазначені дії не відповідає меті інституту забезпечення позову і не пов`язана з гарантіями забезпечення виконання в майбутньому рішення суду саме у цьому спорі.

Заявником фактично не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони власниці ОСОБА_1 , ФГ «САБАР» чи іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі сільськогосподарські та несільськогосподарські роботи (в тому числі посів сільськогосподарських культур та збір врожаю сільськогосподарських культур), тощо, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Суд зазначав, що вимоги, викладенні в заяві, в частині заборони вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки, фактично не можуть бути виконанні у разі задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні відомості, необхідні для її забезпечення, а саме: не зазначено точне місце розташування спірної земельної ділянки, відсутній її детальний опис із зазначенням кількості і видів посівів, не визначено приблизну вартість врожаю, що унеможливлює вирішення питання щодо співмірності таких видів забезпечення позову, як накладання заборони вчиняти дії, із заявленими позовними вимогами. Разом із тим, враховуючи загальну площу спірної земельної ділянки, на якій будуть посіяні сільськогосподарські культури, їхня вартість може значно перевищувати розмір ймовірних збитків позивача. Суд першої інстанції враховував, що посіви сільськогосподарських культур потребують проведення спеціальних агротехнічних заходів, невжиття яких призведене до їх загибелі або зниження врожайності; врожай сільськогосподарських культур є швидкопсувним продуктом та на нього відповідно до частини п`ятої статті 150 ЦПК України не можна накладати арешт та забороняти вчиняти дії, пов`язані зі збором цього врожаю.

Не погодившись з таким судовим рішенням 26 березня 2024 року ПСП «Козирське» звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заявник звертав увагу апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2023 року у справі №37з-23 та вважав, що викладені в них правові позиції можна застосувати у даній справі відносно відповідачів, та як підтвердження істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.

Відомості про розташування земельної ділянки підтверджуються доданими до матеріалів позовної заяви державним актом про право власності на земельну ділянку, відомостями про кадастровий номер, що є достатнім для визначення місця розташування земельної ділянки. Вказував, що у зв`язку з тим, що на момент звернення з заявою про забезпечення позову, польові роботи щодо висіву насіння соняшнику не проведено, відсутні сходи насіння чи рослини соняшнику тому визначення приблизної вартості вражаю неможливе. Між тим на даний час питання щодо подальшого використання спірної земельної ділянки залишається невирішеним, що дає підстави для завдання ПСП «Козирське» матеріальної шкоди, оскільки саме ПСП «Козирське», з метою проведення посівної кампанії було здійснено обробку ґрунту та закуплено посівний матеріал, а саме насіння соняшнику, також закуплені хімічні речовини та пальне. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про реальну загрозу заподіяння значної шкоди позивачеві. Крім того, протягом тривалого використання земельної ділянки позивачем вкладалися значні ресурси для поліпшення якості ґрунтів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Михайленко Н.М., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзиву на апеляційну скаргу іншим відповідачем не подано.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце судового засідання.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 04 березня 2024 року ПСП «Козирське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Сабар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Чорноморської сільської ради Миколаївської області Наумова Т.С., про визнання недійним договору оренди землі б/н від 25 лютого 2024 року з кадастровим номером 4825181600:02:000:0424 та скасування його державної реєстрації.

Відповідно до заявлених позовних вимог між учасниками справи існує спір, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825181600:02:000:0424 площею 5,82 га, розташованої в межах території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

07 березня 2024 року ПСП «Козирське» звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову.

В обґрунтування заяви ПСП «Козирське» посилалось, що підприємство, як орендар, не має можливості засіяти заплановану культуру, а матеріальні витрати, понесені у зв`язку з підготовкою стануть збитками, як наслідок призведуть до упущеної вигоди та позбавлять підприємство майбутнього врожаю.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за вищевказаним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відмовляючи у застосуванні вказаного заявником заходу забезпечення позову, суд виходив з того, що вид забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки заборона вчиняти зазначені дії не відповідає меті інституту забезпечення позову і не пов`язана з гарантіями забезпечення виконання в майбутньому рішення суду саме у цьому спорі. Заявником фактично не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони власниці ОСОБА_1 , ФГ «САБАР» чи іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі сільськогосподарські та несільськогосподарські роботи (в тому числі посів сільськогосподарських культур та збір врожаю сільськогосподарських культур), тощо, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Окрім того, відсутні відомості, необхідні для забезпечення, а саме: не зазначено точне місце розташування спірної земельної ділянки, відсутній її детальний опис із зазначенням кількості і видів посівів, не визначено приблизну вартість врожаю, що унеможливлює вирішення питання щодо співмірності таких видів забезпечення позову, як накладання заборони вчиняти дії, із заявленими позовними вимогами.

Такий висновок суду є правильним, оскільки звертаючись з відповідною заявою, заявник обґрунтовував її тим, що забезпечення позову обраним ним способом направлено на недопущення настання матеріальної шкоди ПСП «Козирське», яка полягатиме у позбавленні можливості засіяти, зібрати засіяний та оброблений ним урожай на спірній земельній ділянці, яка була предметом договору оренди.

Разом з тим предметом спору даної цивільної справи є визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації.

Тобто, метою вказаного позову є захист прав ПСП «Козирське» на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а не захист його прав щодо недопущення збитків пов`язаних з урожаєм на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, заявником не було вказано обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення в частині поновлення договору оренди спірної земельної ділянки у разі його задоволення.

До заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу.

Отже, у заяві не вказано, яким чином невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача на оренду земельної ділянки, та не надано жодних доказів на підтвердження доводів заяви.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд урахував відсутність доказів на підтвердження вимог заяви.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачами дій, які призведуть до непоправних наслідків, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд першої інстанції вказане прийняв до уваги, в результаті чого дійшов правильного висновку відносно того, що невжиття вказаного способу забезпечення позову не унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, зокрема і в частині поновлення договору оренди з попереднім орендарем.

Вказаний висновок не суперечить самій суті інституту забезпечення позову, метою якого є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що невжиття вказаного способу забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, зокрема і в частині поновлення договору оренди з попереднім орендарем.

Посилання в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2023 року у справі №37з-23 щодо правомірності вжитих заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту і на нерухоме майно, і на кошти відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову, є необґрунтованими.

Правовідносини у справах №905/448/22, № 37з-23 і в цій справі, що розглядається, не є подібними за характером спірних правовідносин, оскільки не стосується стягнення грошових коштів.

За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що апеляційним судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

З огляду на положення статті 141 ЦПК України, результати розгляду апеляційної скарги, за якими апеляційним судом нове рішення по справі не приймалось та не змінювалось, відсутні підстави для розподілу судових витрат, який слід провести за наслідками розгляду справи.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» залишити без задоволення, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.