Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/16845/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/16845/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Доманської М.Л.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ПрАТ «Київ-Одяг»: Лагоміна А.А. - за ордером серії АА №1095203 від 23.04.2024;

від АБ «Укргазбанк»: Зимненко Є.В. - за довіреністю №391 від 29.12.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/16845/23 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 17.01.2024)

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг»

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 (суддя Мандичев Д.В., повний текст ухвали складено та підписано - 17.01.2024), зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг»; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» в розмірі 1 695 979 079,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг»; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Київ-Одяг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №910/16845/23 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16845/23 за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16845/23.

19.01.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» надійшли доповнення до апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство.

01.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16845/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №910/16845/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 залишено без руху.

15.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено, зокрема, докази доплати судового збору у розмірі 37 232,00 грн (квитанція №44094669 від 14.02.2024).

Слід зазначити, що суддя Остапенко О.М. перебував у відрядженні з 13.02.2024 по 18.02.2024, а головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 16.02.2024 по 23.02.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №910/16845/23, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/16845/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 призначено на 27.03.2024.

11.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг», а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 залишити без змін.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №910/16845/23 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 відкладено на 17.04.2024.

28.03.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» надійшла відповідь на відзив.

17.04.2024 у судове засідання з`явилися представники Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».

У судовому засіданні 17.04.2024 представники Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надали пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою суду від 17.04.2024 оголошено перерву у справі до 24.04.2024.

В судове засідання 24.04.2024 у приміщення суду з`явились представники сторін. Представником АБ «Укргазбанк» заявлено усне клопотання про оголошення перерви у справі з метою надання йому, як новому представнику банку, часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник ПрАТ «Київ-Одяг» проти задоволення такого клопотання заперечив.

За наслідками розгляду заявленого клопотання без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України про відмову у його задоволенні у зв`язку з безпідставністю, оскільки заміна представника не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Більш того, представник кредитора Зимненко Є.В. представляє інтереси АБ «Укргазбанк» на підставі довіреності, виданої ще 29.12.2023, а тому, з огляду на перебування даної справи у провадженні апеляційного господарського суду з 27.02.2024, мав достатньо часу для реалізації наданих стороні прав щодо ознайомлення з матеріалами справи.

Представник боржника в судовому засіданні 24.04.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити АБ «Укргазбанк» у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг».

Представник кредитора в судовому засіданні проти вимог боржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

24.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2023 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» у зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором №3 від 25.02.2009.

До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитором додано низку документів у копіях, які на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 у справі №910/16845/23 прийнято заяву АБ «Укргазбанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг» до розгляду та призначено підготовче засідання.

У поданому відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник заперечив проти її задоволення з огляду на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за такою заявою, а також у зв`язку із наявністю існуючого спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора до боржника. Також боржником заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених банком грошових вимог.

За наслідками розгляду справи №910/16845/23 у підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг»; визнано грошові вимоги АБ «Укргазбанк» до боржника в розмірі 1 695 979 079,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ПрАТ «Київ-Одяг»; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Беркута М.С.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд встановив доведеність та обґрунтованість заявлених банком вимог, оскільки матеріали справи не містять жодних належних доказів своєчасного та повного погашення ПрАТ «Київ-Одяг» заборгованості перед АБ «Укргазбанк» за кредитним договором №3 від 25.02.2009, зазначивши при цьому, що кредитор пропустив строк позовної давності з поважних причин, у зв`язку з чим порушені права державного банку підлягають захисту.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність перелічених у ч. 6 ст. 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг».

ПрАТ «Київ-Одяг» з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у його відзиві на заяву АБ «Укргазбанк» про відкриття провадження у даній справі, а також заяві про застосування строків позовної давності до вимог кредитора.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає підстав для її скасування, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №910/16845/23 АБ «Укргазбанк» ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг» з підстав наявності у боржника заборгованості за Кредитним договором №3 від 25.02.2009, яку останній неспроможний погасити.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, судом встановлено, що 01.10.2008 між Банком (ВАТ АБ «Укргазбанк», у подальшому перейменовано на ПАТ АБ «Укргазбанк») та ВАТ «Київ-Одяг» (надалі перейменовано на ПрАТ «Київ-Одяг»), як позичальником, укладено Кредитний договір №82, за яким з урахуванням змін та доповнень, внесених відповідними угодами від 27.10.2008 №1, від 31.12.2008 №2, від 21.01.2009 №3, від 23.02.2009 №4, позичальнику надано кредит на суму 86 851 700,00 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №82 між Банком та позичальником укладено Договір іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, за умовами якого ПрАТ «Київ-Одяг» надано в іпотеку Банку адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,500 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2Б. Даний договір було нотаріально посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом у реєстрі за №9042.

03.03.2009 у Договір іпотеки від 27.10.2008 сторонами вносилися зміни та доповнення згідно договору №1.

Поряд із цим, 25.02.2009 між Банком та ВАТ «Київ-Одяг», як позичальником, укладено Кредитний договір №3, на виконання якого (з урахуванням угоди від 03.03.2009 №1) позичальнику надано кредит на суму 150 000 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 150 000 000, 00 (сто п`ятдесят мільйонів гривень 00 копійок).

У п. 1.2. кредитного договору зазначено, що цільове призначення (мета) кредиту: на поповнення оборотних коштів.

Відповідно до п.п. 1.3.1. п. 1.3. кредитного договору кредит надається з 25.02.2009 по 24.02.2010. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 24.02.2010.

Підпунктом 1.3.2. п. 1.3. кредитного договору визначено, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі - в термін, не пізніше 24.02.2010, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу цього IV договору.

Згідно п.п. 1.3.3. п. 1.3. кредитного договору позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунок №373980472.980 , відкритий в ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО (320478).

У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені дійсним договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та перераховуються на рахунки простроченої заборгованості наступного банківського дня.

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.

У п. 1.4. кредитного договору зазначено, що під терміном «плата за кредит» у даному договорі розуміються як проценти так і комісії.

Згідно п.п. 1.4.1. п. 1.4. кредитного договору за користування кредитом у межах встановленого в п. 1.3. терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 18% річних.

При цьому, за користування кредитом понад термін, визначений в п.1.3. цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних (п. 1.4.2. п. 1.4. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.4.3. п. 1.4. кредитного договору, розрахунок процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці і році (факт/факт).

При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та не враховується останній день користування и кредитом.

Підпунктом 1.4.4. п. 1.4. кредитного договору (у редакції угоди про внесення змін №1 від 03.03.2009) визначено, що строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Згідно п. 1.5. кредитного договору сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором за рахунок коштів отриманих від позичальника на рахунок №373980472.980 прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 3) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові комісії; 5) строкові проценти; 6) строкова заборгованість за основним боргом; 7) штрафні санкції за цим договором.

У випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів, та/або комісії з порушенням вищевказаної черговості з вини позичальника, банк вправі самостійно перерозподіляти кошти позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.

Пунктом 1.6. кредитного договору визначено, що надання банком кредиту здійснюється з позичкового рахунку, визначеного в п.3.1.1. цього договору, шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.

Підпунктом 3.3.1. п. 3.3. кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується використовувати кредит на зазначені в п.1.2. дійсного договору цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим договором.

Згідно п.п. 3.3.2. п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати плату за кредит та інші платежі на рахунки, вказані в першому розділі цього договору.

Відповідно до п.п. 3.3.3. п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов`язується у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування простроченим кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.4.2. цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п. 5.10. кредитного договору, строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 25 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору (п. 6.9. кредитного договору).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №3, між Кредитором та ВАТ «Київ-Одяг» укладено Договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, згідно з яким ВАТ «Київ-Одяг» передано в іпотеку Банку адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,500 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2Б. Даний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом у реєстрі за №449.

03.03.2009 до вказаного Договору іпотеки від 27.02.2009 сторонами вносилися зміни та доповнення згідно договору №1.

Водночас, як посилається ПрАТ «Київ-Одяг» у відзиві, 01.04.2009 між Банком та американською компанією «Jupiter Service LLC» (надалі - Новий кредитор) укладено Договір уступки права вимоги, за умовами якого Банк передав, а Новий кредитор отримав права вимоги до ПрАТ «Київ-Одяг» за Кредитними договорами №3 та №82.

За умовами пункту 1.2 Договору уступки права вимоги, з моменту його підписання 01.04.2009 Банк вибув із зобов`язань за Кредитними договорами №3 та №82, а Новий кредитор вважається кредитором ПрАТ «Київ-Одяг» за Кредитними договорами №3 та №82.

Новий кредитор також отримав всі права іпотекодержателя за Іпотекою (пункт 1.3. Договору уступки права вимоги).

У відзиві наголошено, що 12.03.2010 ПрАТ «Київ-Одяг» отримано повідомлення щодо укладення між Новим кредитором та Банком Договору уступки права вимоги від 01.04.2009 та про необхідність погашення заборгованості за Кредитними договорами на користь Нового кредитора на загальну суму 242 993 569,00 грн.

Відтак, із 02.04.2010 по 28.12.2010 ПрАТ «Київ-Одяг» проведено розрахунки з Новим кредитором та погашено в повному обсязі заборгованість за Кредитними договорами №3 та №82.

28.05.2013 на підставі Договору уступки права вимоги від 01.04.2009 державним реєстратором припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративний комплекс на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 №449; припинено інше речове право (іпотеку) АБ «Укргазбанк» на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 №449; припинено іпотеку АБ «Укргазбанк» на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 №9042; припинено обтяження (заборона на нерухоме майно).

01.04.2016 між ПрАТ «Київ-Одяг» та ТОВ «Анмейд Груп» укладено Договір купівлі-продажу адміністративно-виробничого комплексу, загальною площею 20732,500 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 2Б, за умовами якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло ТОВ «Анмейд Груп».

Одночасно, 01.04.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Литвин А.С. внесений запис №13984529 про право власності ТОВ «Анмейд Груп» на вказану нерухомість на підставі Договору від 01.04.2016.

05.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення №45365429 про проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за кредитним договором від 01.10.2008 №82. Підстава реєстрації права власності за ПАТ АБ «Укргазбанк» - договір іпотеки, реєстровий №9042 від 27.10.2008.

Як стверджує кредитор, між ним і боржником довгий час існували судові спори щодо виконання зобов`язань за кредитними договорами №3 та №82.

Так, 09.06.2011 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справах №6/711 та №6/712, залишені без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 та від 02.08.2011 відповідно та Вищого господарського суду України від 09.11.2011, про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості з ПрАТ «Київ-Одяг» за кредитними договорами від 25.02.2009 №3 та від 01.10.2008 №82 на тій підставі, що ПАТ АБ «Укргазбанк» вибув із зобов`язання за ними внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки прав вимоги від 01.04.2009.

Також, ПАТ АБ «Укргазбанк» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Компанії Jupiter Service LLC та Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Г.Л. Груп» (далі - ТОВ «Р.Г.Л. Груп»), за участі третьої особи ПрАТ «Київ-Одяг», суми в розмірі 242 993 569,10 грн як плати за уступку вимог за договором уступки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/25766/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарським суду від 02.03.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому установлено, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 є неукладеним, та підстави вважати припиненими правовідносин за кредитними договорами від 25.02.2009 №3 та від 01.10.2008 №82 відсутні.

Дане рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/25766/13 переглядалося за заявою ПрАТ «Київ-Одяг» за нововиявленими обставинами. В обґрунтування поданої заяви зазначалося, що 23.05.2016 ПрАТ «Київ-Одяг» отримано інформацію про те, що колишній директор ТОВ «Р.Г.Л. Груп» Грищенко В.М. не підписував договір поруки від 10.09.2009, на підставі якого ПАТ АБ «Укргазбанк» заявлено позов до ТОВ «Р.Г.Л. Груп».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 у справі №910/25766/13 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/25766/13 залишено без змін.

Поряд із цим, ПАТ АБ «Укргазбанк» зверталося з позовом до ПАТ «Київ-Одяг» про стягнення заборгованості за кредитним договором №3 від 25.02.2009 в сумі 376 057 149,23 грн, яка складається з: 150 000 000,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 18 715 068,46 грн простроченої заборгованості по процентах, 41 523 287,67 грн 3% річних від простроченої суми за період з 10.11.2009 по 31.01.2019, 165 818 793,10 грн суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення тіла кредиту за період з 10.11.2009 по 31.01.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №910/2605/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2020, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ПАТ АБ «Укргазбанк» до ПрАТ «Київ-Одяг» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.02.2009 №3.

Підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» визначено обставину того, що останнє вибуло із господарського зобов`язання за кредитним договором від 25.02.2009 №3 внаслідок відступлення прав та обов`язків за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 на користь Компанії Jupiter Service LLC, що вже встановлено судовими рішеннями у справі №6/711.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/3257/16 до Публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання неналежним виконання Публічним акціонерним товариством «Київ-Одяг» зобов`язань за кредитним договором №82 від 01.10.2008 та кредитним договором №3 від 25.02.2009. Крім того, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» в розмірі 129 565 500,00 грн (з яких: 100 779 142,04 грн за Кредитним договором №82 від 01.10.2008 та 28 786 357,96 грн за Кредитним договором №3 від 25.02.2009) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк», позивач просив також звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, посвідченим 27.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим в реєстрі за №9042 та Договором наступної іпотеки без оформлення заставної, посвідченим 27.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим в реєстрі за №449, а саме: адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20907,6 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, що складається з адміністративного приміщення (Літера А), загальною площею 4883,30 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 377616380380; приміщення гаража (Літера Д), загальною площею 49,80 кв.м; склади для зберігання товарів (холодний 1, 2, 6, столова) (Літера Ж, Е), загальною площею 716,50 кв.м; склади для зберігання товарів (7, 12, 16, 17, 6) (Літера В), загальною площею 2791, 20 кв.м; склади для зберігання товарів (3, 10, 11, 5) (Літера Г), загальною площею 4299,50 кв.м; склади для зберігання товарів (1, 2, 9, 15, 21, 22, 19, 4а) (Літера Б), загальною площею 8167,30 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:127:0003) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк»; визнати за Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» право власності на адміністративно-виробничий комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 891937080000, загальною площею 20 907,6 кв.м., розташований за адресою: м.Київ, вул. Куренівська, 2Б, що складається з адміністративного приміщення (літера А), загальною площею 4 883,30 кв.м., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 377616380380; приміщення гаража (літера Д), загальною площею 49,80 кв.м; склади для зберігання товарів (холодний 1, 2, 6, столова) (Літера Ж, Е), загальною площею 716,50 кв.м; склади для зберігання товарів (7, 12, 16, 17, 6) (Літера В), загальною площею 2791, 20 кв.м; склади для зберігання товарів (3, 10, 11, 5) (Літера Г), загальною площею 4299,50 кв.м; склади для зберігання товарів (1, 2, 9, 15, 21, 22, 19, 4а) (Літера Б), загальною площею 8167,30 кв.м (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:127:0003).

Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/3257/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №910/3257/16 скасовано. Провадження у справі №910/3257/16 у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання неналежним виконання Публічним акціонерним товариством «Київ-Одяг» зобов`язань за кредитним договором №82 від 01.10.2008 та кредитним договором №3 від 25.02.2009 закрито. В іншій частині позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено.

Правовою підставою для відмови зазначено, що враховуючи вимоги статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Одночасно, ПАТ АБ «Укргазбанк» зверталося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, треті особи: юридична особа за законодавством США компанія «Юпітер Сервіс», ПрАТ «Київ-Одяг», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Т.Р. реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві: від 28 травня 2013 року за реєстраційним №2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ АБ «Укргазбанк» на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська , 2-Б на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №9042; від 28 травня 2013 року за реєстраційним №2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) наведеного нерухомого майна на підставі вказаного договору; від 29 травня 2013 за реєстраційним №2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ АБ «Укргазбанк» на вказаний адміністративно-виробничий комплекс, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449; від 29 травня 2013 за реєстраційним №2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) вказаного нерухомого майна на підставі наведеного договору.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі №826/1709/16 провадження у справі закрито з підстав порушення правил юрисдикційної підсудності, та з посиланням на те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Поряд із цим, у травні 2019 року ТОВ «Анмейд Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/6642/19 до ПАТ АБ «Укргазбанк», Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни про: визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30143829, дата та час державної реєстрації: 04.02.2019 16:42:05, індексний номер: 45365429 від 05.02.2019 10:56:45; визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію змін до відомостей про нерухоме майно, дата та час державної реєстрації: 05.02.2019 14:32:47, індексний номер: 45373078 від 05.02.2019 14:42:20; визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 30745646, дата та час державної реєстрації: 18.03.2019 18:24:45, індексний номер: 46012152 від 18.03.2019 18:41:41.

Провадження у справі №910/6642/19 декілька разів зупинялося до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/8060/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс» (Jupiter Service LLC), державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюка Тараса Руслановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Київ-Одяг», про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

Наразі, розгляд справи №910/6642/19 поновлено зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

Разом із цим, у межах справи №910/8060/19 судами здійснювався розгляд позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс» (Jupiter Service LLC) та державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронюка Тараса Руслановича про визнання протиправними і скасування рішень останнього:

- від 28.05.2013 за реєстраційним №2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) ПАТ АБ «Укргазбанк» на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І. О. за реєстровим №9042;

- від 28.05.2013 за реєстраційним №2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №9042;

- від 29.05.2013 за реєстраційним №2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) ПАТ АБ «Укргазбанк» на адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449;

- від 29.05.2013 за реєстраційним №2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №910/8060/19 рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №910/8060/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

За наслідком нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/8060/19 касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/8060/19 закрито. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. У решті касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/8060/19 залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/8060/19 залишено без змін.

У постанові від 23.05.2023 у справі №910/8060/19 касаційним судом наголошено, що безвідносно до встановлених у справі №910/25766/13 обставин в частині неукладення договору уступки (які враховані апеляційним судом як преюдиційні), апеляційним судом у межах справи №910/8060/19 також встановлені самостійні обставини, які, за висновком цього суду, свідчать про те, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 не укладався, а у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття спірних рішень.

Таким чином, за твердженням кредитора, договір уступки права вимоги від 01.04.2009 є неукладеним, він не породжує для його сторін будь-яких прав та обов`язків, а тому підстави вважати правовідносини за Кредитним договором №3 від 25.02.2009, кредитором за яким є АБ «Укргазбанк», а боржником - ПрАТ «Київ-Одяг», припиненими, відсутні.

Відтак, на переконання банку, належним кредитором за Кредитним договором №3 від 25.02.2009 є саме АБ «Укргазбанк», а належним виконанням зобов`язань за вказаним договором є перерахування заборгованості боржником на користь АБ «Укргазбанк», чого зроблено не було, а тому наявні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг».

З цього приводу слід зауважити, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

Крім того, слід також зазначити, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Такий висновок кореспондується з приписами ч. 6 ст. 39 КУзПБ, згідно якої господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Отже, з`ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі).

При наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право (такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, від 26.01.2023 у справі №917/1268/21).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне.

Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

При цьому законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора.

Правова позиція аналогічного змісту викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 справі №911/593/20 від 25.11.2020 у справі №910/5799/20.

Про існування спору про право може свідчити, наприклад, заперечення боржника щодо дійсності правочину (договору), який є підставою виникнення грошового зобов`язання, або обґрунтоване ствердження про його нікчемність в силу закону, у тому числі заперечення боржника проти правочину, за умовами якого до заявника - кредитора перейшло право вимоги (зокрема, договору про відступлення права вимоги) тощо.

Проте, якщо нікчемний правочин є недійсним в силу закону і визнання його таким судом не вимагається, то спростування презумпції правомірності оспорюваного правочину є предметом дослідження виключно у справі позовного провадження.

Також спір про право наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов`язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов`язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов`язку (ч.3 ст.538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо.

Встановлення наявності або відсутності наведених обставин переходить в площину доказування, що вочевидь свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

У підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті. А строк розгляду вимог кредиторів обмежується 14 днями.

У такому випадку, відсутність спору щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог може підтверджуватися або рішенням суду, що набрало законної сили, або визнанням боржником таких вимог.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у поданому суду відзиві на заяву АБ «Укргазбанк» боржник заперечив щодо відкриття провадження у справі про банкрутство з тих підстав, що вимоги АБ «Укргазбанк» свідчать про наявність спору про право, є необґрунтованими та неоднозначними, а також порушують принцип остаточності судових рішень.

На переконання ПрАТ «Київ-Одяг», у нього відсутня заборгованість перед АБ «Укргазбанк», на підтвердження чого ним надано висновок судово-економічної експертизи у справі №910/16845/23, зроблений на його замовлення.

Крім того, за твердженням боржника, до вирішення справи №910/6642/19, предметом розгляду якої є законність та обґрунтованість набуття банком у 2019 році права власності на предмет іпотеки, неможливо встановити, чи є банк заставним кредитором та в якому розмірі.

До того ж, у відзиві боржником заявлено про застосування строків позовної давності, мотивуючи тим, що такий строк сплив, оскільки банку було відомо про порушення його прав за кредитним договором станом на 19.11.2009.

З цього приводу судового колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що станом на дату проведення Господарським судом міста Києва підготовчого судового засідання у даній справі (10.01.2024) існували судові рішення (справи №910/2605/19, №6/711), що набрали законної сили та є обов`язковими для виконання, якими було відмовлено ПАТ АБ «Укргазбанк» у задоволенні позову до ПрАТ «Київ-Одяг» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.02.2009 №3.

Вказаними рішеннями, зокрема, було встановлено обставини припинення кредиту та іпотеки внаслідок виконання ПрАТ «Київ-Одяг» зобов`язань на користь нового кредитора, і такі обставини новій переоцінці не підлягають.

Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справи (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19).

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №520/11429/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, враховуючи, що учасниками справ №910/2605/19 та №6/711 були АБ «Укргазбанк» та ПрАТ «Київ-Одяг», а предметом розгляду було стягнення заборгованості за кредитним договором №3 від 25.02.2009, то обставини, встановлені судовими рішеннями у таких справах мають преюдиційне значення, як для сторін спірних правовідносин, так і для суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 (заява №28342/95).

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії» (заява №52854/99), від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України» (заява №41984/98), від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії» (заява №69529/01), від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява №24465/04), від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України» (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Застосування поняття res judicata означає, що справа вирішена по суті, усунута спірність чи невизначеність ситуації і рішення є остаточним та незмінним. Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

При цьому, поняття «перегляд» охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, переглядаючи справу №910/16845/23 в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що в даному випадку метою ініціювання провадження у справі про банкрутство є фактичний перегляд рішень суду, які набрали законної сили, що є порушенням принципу остаточності та обов`язковості судового рішення, як складової принципу правової визначеності, та за за своєю суттю є намаганням банку отримати задоволення своїх кредиторських вимог шляхом повторної оцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді.

Судова колегія наголошує, що оскільки повага до остаточного судового рішення має більше юридичне значення, ніж принцип юридичної рівності (з перспективи неоднаковості судової практики), то зміна фактичних обставин, на які наголошує банк (обставини неукладеності договору уступки права вимог) не повинна сама по собі тягнути необхідність перегляду раніше ухвалених остаточних судових рішень.

Більш того, суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Центр «УКРАСА» проти України» від 25.11.2021 (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, позбавило остаточне рішення юридичної сили і призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції).

Таким чином, розгляд кредиторських вимог АБ «Укргазбанк» у даній справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг» фактично нівелює результати розгляду справ №910/2605/19 та №6/711.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів наявності судового рішення, яким визнано нікчемним, недійсним, або таким, що не породжує будь-яких прав та обов`язків та обов`язків договір уступки права вимоги від 01 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та юридичною особою за законодавством США компанія «Юпітер Сервіс» матеріали справи не містять.

Посилання банку на обставини неукладеності договору уступки права вимоги, встановлені рішенням суду у справі №910/25766/13 та на яких ґрунтуються висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові по справі №910/8060/19, колегією суддів відхиляються, оскільки такі обставини не були відомі під час розгляд справи №6/711, №910/2605/19 та за своєю суттю є нововиявленими обставинами, з яких відповідні судові рішення можуть бути переглянуті.

Таким чином, існування судових рішень, що набрали законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з боржника заборгованості, дає підстави для висновку про необґрунтованість, недоведеність вимог ініціюючого кредитора та про їх неоднозначність для розуміння.

Судом також враховано посилання боржника про відсутність у нього взагалі заборгованості по спірному договору.

Так, на підтвердження такого доводу боржником надано суду висновок №11-2023 судово-економічної експертизи у справі №910/16845/23, зроблений 28.11.2023 на його замовлення судовим експертом Головачовою Г.А.

Відповідно до даного висновку, оплата підприємством ВАТ «Київ-Одяг» на користь нового кредитора Компанії Jupiter Service LLC загальної суми боргу за Договором уступки права вимоги від 01.04.2009, яка існувала станом на дату укладенні Договору уступки права вимоги 01.04.2009 у розмірі 242 993 569,00 грн документально підтверджуються в повному обсязі; заборгованість за кредитами банків станом на 31.12.2011 у фінансовій звітності підприємства ВАТ «Київ-Одяг» за 2011 рік та у фінансовій звітності ПрАТ «Київ-Одяг» за дев`ять місяців 2023 року не відображена.

Таким чином, зі змісту відзиву боржника на заяву АБ «Укргазбанк» з доданими до нього документами вбачається та з матеріалів справи судом встановлено, що заявлені грошові вимоги кредитора носять спірний характер, оскільки вони заперечуються боржником з підстав їх необґрунтованості, недоведеності та неоднозначності, а також спливу строку позовної давності.

Тобто, боржник заперечує та не визнає як сам факт наявності у нього заборгованості за спірним договором, так і таку заборгованість безпосередньо перед банком, а також розмір такої заборгованості.

Отже, надані боржником та наявні у справі докази викликають розумний сумнів в наявності безспірності вимог ініціюючого кредитора.

За вказаних обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату проведення підготовчого засідання між ініціюючим кредитором та боржником існували суперечки з приводу їх прав та обов`язків, в тому числі щодо суті (предмету) зобов`язання, підстави їх виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання відповідного зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги кредитора носять спірний характер, наявність заборгованості, її сума, строки та підстави виникнення, а також позовні давність викликають розбіжності між сторонами.

Разом з тим, оскільки в силу приписів чинного спеціального законодавства господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), вищенаведені суперечки та розбіжності щодо наявності чи відсутності заборгованості боржника перед кредитором за вказаним договором та її розміру підлягають вирішенню саме у порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню, а тому вимоги кредитора в даному випадку не є безспірними та свідчать про наявність спору про право, що у відповідності до ч. 6 ст. 39 КУзПБ є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, дослідивши заяву ініціюючого кредитора та додані до неї докази, здійснивши правовий аналіз підстав виникнення грошових вимог АБ «Укргазбанк» до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, в даному конкретному випадку у суду апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, виникають сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог АБ «Укргазбанк», мотиви яких викладено судом у мотивувальній частині даної постанови, оскільки наявні в матеріалах справи докази не дозволяють однозначно дійти висновку як стосовно наявності зобов`язання боржника, так і такого зобов`язання безпосередньо перед АБ «Укргазбанк».

За вказаних обставин, на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування, але оскільки банком жодних додаткових доказів станом на дату проведення підготовчого засідання суду не надано, заявлені вимоги АБ «Укргазбанк», як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство, визнаються судом апеляційної інстанції недоведеними.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, здійснивши перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, проаналізувавши подані заявником та боржником докази та дослідивши всі обставини справи, колегія суддів за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на необґрунтованість заявлених вимог ініціюючого кредитора та наявність спору про право.

Слід також зазначити, що норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як-то необґрунтованість/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора, однак (беручи до уваги визначений частиною першою статті 39 КУзПБ обов`язок суду щодо перевірки обґрунтованості вимог заявника) протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013).

Отже, у випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

На вказані вище обставини, які були встановлені апеляційним судом, суд першої інстанції уваги не звернув, не дотримався вимог КУзПБ та ГПК України щодо перевірки обґрунтованості заявлених вимог, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг».

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом надано оцінку доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваної апелянтом ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг».

Поряд з наведеним, судова колегія звертає увагу кредитора, що його вимоги до боржника, в силу прямої вказівки закону, не можуть бути підставою саме для відкриття провадження у справі про банкрутство, однак скаржник не позбавлений можливості захистити своє порушене право та законний інтерес шляхом звернення до суду в порядку позовного провадження.

А тому, відмова суду у відкритті провадження у праві про банкрутство боржника в даному випадку не порушує прав АТ «Укргазбанк» на захист прав у суді та, як наслідок, жодними чином не обмежує доступ останнього до правосуддя.

Відповідно до положень ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Київ-Одяг», витрати боржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40260,00 грн в силу положень статті 129 ГПК України покладаються на ініціюючого кредитора шляхом їх стягнення на користь ПрАТ «Київ-Одяг».

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/16845/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01554255).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23697280) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Одяг» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01554255) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40 260 (сорок тисяч двісті шістдесят) грн 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/16845/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.05.2024 (у зв?язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Отрюха Б.В. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді М.Л. Доманська

Б.М. Поляков