Постанова

від 07.05.2024 по справі 917/1320/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/1320/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача Панченко М.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1049806 від 07.05.2024,

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дружба" (вх.№698П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., повний текст рішення складено 20.02.2024, у справі №917/1320/23

за позовом Приватного підприємства "Дружба", м. Полтава,

до фізичної особи-підприємця Котьман Микити Сергійовича, м. Буча, Київська обл.,

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дружба" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Котьман Микити Сергійовича, в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні належним ПП "Дружба" майном шляхом виселення фізичної особи - підприємця Котьман Микити Сергійовича з нежитлових приміщень (згідно даних технічного паспорту від 05.02.2019 року) №30 електрощитової, №31 коридору, №33 кухні, №34 кафе, №35 вбиральні, що знаходяться на першому поверсі (в квартирному (багатоквартирному) житловому будинку) літ.А-3 загальною площею 66, 2кв.м, за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 26.

На думку позивача, матеріалами, які долучені до позовної заяви, підтверджується той факт, що договір №1/07 від 01.07.2020 припинив свою дію 01.07.2023 в силу його умов та статті 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених статтею 782 Цивільного кодексу України (вчинення одностороннього правочину), або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог статей 651, 654 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано суду доказів надсилання у встановлений договором термін письмового повідомлення зі сторони орендаря про зміну або розірвання договору.

Місцевим господарським судом також зазначено, що докази неналежного виконання умов Договору зі сторони відповідача, а саме систематична несплата орендних платежів, відсутні.

Окрім того, судом першої інстанції було досліджено надіслані відповідачу проєкти договорів оренди нежитлового приміщення (за вих.№130623 від 13.06.2023 та №260623 від 26.06.2023), на які посилається позивач, та встановлено, що проєкти були направлені на адресу відповідача без підпису ПП "Дружба".

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не виконано процедуру дострокового розірвання договору оренди №1/07 від 01.07.2020, отже, останній вважається пролонгованим, а вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні належним йому майном - передчасними.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна, врегульованого положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 Цивільного кодексу України), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дружба" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 у справі №917/1320/23; встановлено відповідачу строк до 22.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 22.04.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "07" травня 2024 р. о 10:00год.

18.04.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що позивач невірно трактує умови пункту 6.3. договору; строк дії договору був автоматично пролонгований і кінцева дата його дії - 01.07.2026.

Відповідач зазначає, що приймаючи до уваги порушення порядку надання пропозиції на укладання нового договору, враховуючи формалізований підхід орендодавця до укладання нового договору, небажання орендодавця укладати такий договір, а також той факт, що договір оренди №01/07 від 01.07.2020 є чинним, сторонами не було підписано нового договору.

Крім того, відповідач зазначає, що з 12.03.2024 було змінено директора ПП "Дружба"; оскільки в апеляційній скарзі не зазначено дату її складання, відповідач вважає необхідним дослідити виписку з ЄДРПОУ.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу, про що постановив ухвалу про зупинення провадження щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку із цим, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, стягнути з апелянта понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 39 860, 00грн.

Відповідач просить розглянути судову справу без участі його представника.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024, у зв`язку з відпустками суддів Лакізи В.В. та Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву представника Приватного підприємства "Дружба" - адвоката Панченко М.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "07" травня 2024 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Приватного підприємства "Дружба" - адвокатом Панченко М.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.05.2024, що відбулось в режимі відеоконференції, представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта висловила доводи і вимоги апеляційної скарги, а відповідач просив розглядати скаргу за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Приватне підприємство "Дружба" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.06.2004, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення, є власником нежитлових приміщень (в житловому багатоквартирному будинку), загальною площею 66, 2кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 26, нежитлове приміщення А-3, номер запису про право власності в ДРРП: 30138061.

01.07.2020 між Приватним підприємством "ДРУЖБА" (Орендодавець) в особі директора Хопти Віталія Григоровича, який діяв на підставі Статуту та Фізичною особою-підприємцем Котьман Микитою Сергійовичем (Орендар) укладено договір оренди № 01/07 (надалі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець передає у тимчасове платне користування (оренду) Орендарю об`єкт оренди, а саме: нежитлові приміщення, площею 63, 3кв.м, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 26, для використання їх для надання послуг населенню (розміщення магазину-пекарні або закладу громадського харчування).

Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що передача-прийом приміщення здійснюється за Актом прийому-передачі протягом трьох днів з моменту підписання цього договору. Після припинення дії даного договору або його дострокового розірвання приміщення повинні бути передані Орендарем Орендодавцю за актом прийому-передачі в день припинення договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, розмір плати за користування вищезазначеним приміщенням площею 63, 3кв.м складає: 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок на місяць.

Сторони погодили, що договір діє з 01.07.2020 року по 30.06.2023 року (пункт 6.1. Договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що дострокове розірвання Договору може відбутися за згодою сторін або у випадку порушення Орендарем несплати орендної плати протягом 2-х місяців підряд, при цьому Орендодавець повідомляє Орендаря за 60 днів до дати фактичного розірвання.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, у разі відсутності письмового повідомлення зі сторони Орендаря про зміну або розірвання за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку його чинності, Договір вважається пролонгований на той самий термін, і на тих самих умовах, які були передбачені ним. Така кількість пролонгації може відбуватися нескінченну кількість разів.

Згідно з пунктом 6.4. Договору, Орендар має переважне право на продовження Договору оренди відповідно до Цивільного кодексу.

02.07.2020 між Сторонами підписано Акт (передачі об`єкта оренди) приймання-передачі до договору оренди №01/07 від 01 липня 2020 року, яким передано визначені в Договорі приміщення.

Листом від 05.06.2023 Орендар повідомив Орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень площею 63, 3кв.м, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 26.

У відповідь ПП "ДРУЖБА" направило лист вих.№130623 від 13.06.2023 з проєктом нового договору оренди та відповіддю ТОВ "Консультаційно-оціночна компанія "ДИСКОНТ".

У проєкті договору позивачем збільшено розмір орендної плати та площу нежитлових приміщень з 63, 3кв.м на 66, 2кв.м (пункти 3.1., 4.1).

У відповідь на вказане, відповідачем надіслано позивачу лист зі згодою укласти договір та проханням надіслати підписаний примірник нового договору.

26.06.2023 за вих.№260623 ПП "ДРУЖБА" направило ФОП Котьман М.С. лист з двома екземплярами договору оренди №1/0307 від 03.07.2023 та копії платіжних доручень про повернення помилково перерахованих грошових коштів, які надійшли за реквізитами договору.

У подальшому Орендодавцем складено Акт прийому-передачі приміщень з проханням (вимогою) до Орендаря звільнити приміщення.

Відповідні листи направлені на адресу Орендаря.

ПП "ДРУЖБА" 30.06.2023 залишило працівникам ФОП Котьман М.С., за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акт прийому-передачі приміщень до Договору оренди нежитлових приміщень №1/07 від 01.07.2023 та вимогу про звільнення нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до 11 год. 00 хв. 01.07.2023.

03.07.2023 за вих.№10723 вимогу ФОП Котьман М.С. щодо звільнення приміщення було направлено засобами Укрпошти за місцем його фактичного проживання та за місцем його реєстрації.

Листом за вих.№050723 від 05.07.2023 відповідач підтвердив бажання укласти договір оренди нежитлових приміщень на новий строк та зауважив, що вкотре отримав від Орендодавця не підписаний примірник Договору.

07.07.2023 з метою унеможливлення автоматичної пролонгації (поновлення) договору №1/07 від 01.07.2020 в порядку статті 764 Цивільного кодексу України на адресу ФОП Котьман М.С. Орендодавцем було направлено заперечення наймодавця щодо поновлення договору №1/07 від 01.07.2020 на строк, який був раніше встановлений договором.

17.07.2023 втретє на адресу ФОП Котьман М.С. Орендодавцем було направлено вимогу щодо звільнення приміщення, яка залишена не виконаною.

Вказані обставини стали приводом для звернення позивачем до суду з вимогами про усунення перешкоди у користуванні належним майном ПП "ДРУЖБА" шляхом виселення фізичної особи - підприємця Котьман Микити Сергійовича з нежитлових приміщень (згідно даних технічного паспорту від 05.02.2019) №30 електрощитової, №31 коридору, №33 кухні, №34 кафе, №35 вбиральні, що знаходяться на першому поверсі (в квартирному (багатоквартирному) житловому будинку) літ. А-3 загальною площею 63, 2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із тим, що, за твердженням позивача, договір №1/07 від 01.07.2020 припинив свою дію 01.07.2023 в силу його умов та статті 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на пункт 6.3 Договору, відповідно до якого, у разі відсутності письмового повідомлення зі сторони Орендаря про зміну або розірвання за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку його чинності, договір вважається пролонгований на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені ним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однією із істотних умов договору оренди є строк, на який він укладається (частина перша статті 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, при чому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження №12-18гс20).

Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

У спірних правовідносинах Орендодавець як до закінчення строку дії Договору, так і одразу після його припинення (тобто, у встановлений законом строк) повідомив Орендаря про припинення договору і відсутність наміру пролонгувати Договір на тих самих умовах і на той самий строк, тобто, вчинив юридично значиму дією, яка засвідчує наявність волевиявлення припинити дію Договору на визначених сторонами умовах.

Відтак, безпідставними є доводи відповідача, що Договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

Щодо посилань суду першої інстанції на пункт 6.3. Договору, яким передбачено, що у разі відсутності письмового повідомлення зі сторони Орендаря про зміну або розірвання за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку його чинності, Договір вважається пролонгований на той самий термін, і на тих самих умовах, які були передбачені ним, судова колегія зазначає таке.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.

У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №921/163/19.

За змістом частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.

Положення пункту 6.3 Договору не суперечать положенням статті 764 Цивільного кодексу України, якою врегульовано право орендодавця на відмову від пролонгації договору найму (оренди) нежитлового приміщення.

Зокрема, положення статті 764 Цивільного кодексу України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення його дії.

Тобто, відсутність заперечень Орендодавця необхідна і при застосуванні пункту 6.3. Договору, оскільки даним пунктом сторони лише додатково врегулювали пролонгацію Договору.

Аналогічне положення щодо автоматичної пролонгації знайшла своє відображення і в статті 284 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №904/5126/19 зазначив про відмінність правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого, зокрема положеннями статті 764 Цивільного кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 Цивільного кодексу України ), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Так, статтею 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Вказані правові інститути є взаємовиключними, оскільки реалізація орендарем переважного права можлива тільки у разі припинення дії попереднього договору оренди, а суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих орендодавцю умов договору оренди.

У спірних правовідносинах Сторони погодили, що договір діє з 01.07.2020 року по 30.06.2023 року (пункт 6.1. Договору).

Відповідач згідно з пунктом 6.4. Договору, яким передбачено, що Орендар має переважне право на продовження Договору оренди відповідно до Цивільного кодексу, до закінчення строку дії Договору звернувся до позивача з листом, в якому повідомив Орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень.

Орендодавець у відповіді від 13.06.2023 зазначив, що строк дії Договору припиняється 30.06.2023. Однак, пропонує Орендарю реалізувати своє переважне право на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень, проте, на інших умовах (за новим технічним паспортом збільшено площу нежитлових приміщень з 63, 3кв.м на 66, 2кв.м). Також Орендодавець повідомив про збільшення розміру орендної плати.

Орендодавець запропонував Орендарю повідомити про бажання скористатись своїм переважним правом наймача на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень, не пізніше 25.06.2023.

До листа Орендодавцем додано проєкт нового договору оренди.

У листі від 23.06.2023 Орендар підтвердив бажання укласти договір оренди, просить вислати два підписані Орендодавцем екземпляри нового договору оренди, для його укладення на новий строк.

У листі від 26.06.2023 Орендодавець зазначив, що відповідно до статті 647 Цивільного кодексу України, договір є укладеним за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, тому договір буде підписувати у м. Полтаві після реалізації Орендарем переважного права наймача укладення договору.

Відтак, Орендодавець запропонував Орендарю до 01.07.2023 підписати договір та направити його за адресою ПП "Дружба"; в іншому випадку переважне право Орендаря на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень припиняється.

До листа Орендодавцем додані два екземпляри договору оренди.

Однак, Орендар договори оренди не підписав і не направив їх Орендодавцеві.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з доводами позивача, що сторони не досягли згоди щодо укладення нового договору оренди, а тому переважне право ФО-П Котьман М.С., як наймача, припинилось; договір №1/07 від 01.07.2020 припинив свою дію 01.07.2023 в силу його умов та Цивільного кодексу України, у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Місцевим господарським судом зазначено, що проєкти Договорів оренди нежитлового приміщення (за вих.№130623 від 13.06.2023 та №260623 від 26.06.2023), на які посилається позивач, були направлені на адресу відповідача без підпису Орендодавця.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У даному випадку Орендодавець у листі від 26.06.2023 зазначив, що відповідно до статті 647 Цивільного кодексу України, договір є укладеним за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, тому договір буде підписувати у м. Полтаві після реалізації Орендарем переважного правом наймача укладення договору.

Відтак, Орендодавець запропонував Орендарю до 01.07.2023 підписати договір та направити його за адресою ПП "Дружба"; в іншому випадку переважне право Орендаря на укладення нового договору оренди нежитлових приміщень припиняється.

До листа Орендодавцем додані два екземпляри договору оренди.

І Орендар не вчинив дії щодо завершення розпочатої ним процедури укладення договору оренди на новий строк, не підписав направлені Орендодавцем проекти договору оренди, тим самим не скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди.

Відтак, з 01.07.2023 Орендар безпідставно займає орендовані нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно матеріалів справи, Орендодавцем складено Акт прийому-передачі приміщень з проханням (вимогою) до Орендаря звільнити приміщення.

Відповідні листи направлені на адресу Орендаря.

Крім того, ПП "ДРУЖБА" 30.06.2023 залишило працівникам ФОП Котьман М.С., за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Акт прийому-передачі приміщень до Договору оренди нежитлових приміщень №1/07 від 01.07.2023 та вимогу про звільнення нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до 11 год. 00 хв. 01.07.2023.

Однак, доказів звільнення відповідачем орендованих приміщень матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге, застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову відсутність між позивачем та з відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Таку правову позицію викладено у постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.

Отже, умовами до подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо).

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

У спірних правовідносинах позивачем обґрунтовано, що 01.07.2023 припинились договірні відносини між сторонами у справі щодо оренди нежитлових приміщень, власником яких є позивач.

І відповідач не надав суду доказів повернення орендованих приміщень власнику після закінчення строку дії договору.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дружба" слід задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 у справі № 917/1320/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Дружба" задовольнити.

Щодо посилань відповідача на зміну з 12.03.2024 керівника ПП "Дружба", судова колегія зазначає, що апеляційна скарга підписана директором ПП "Дружба" Соколовою Юлією та направлена апелянтом 08.03.2024, тобто, до дати зміни керівника, як зазначає відповідач.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо необхідності розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат, понесених відповідачем в суді першої інстанції, оскільки ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.03.2024 зупинено провадження щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1320/23 у зв`язку із надсиланням справи №917/1320/23 до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ПП "Дружба"на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024.

Відповідно, заява відповідача не була предметом розгляду суду першої інстанції; зазначене унеможливлює її розгляд судом апеляційної інстанції, оскільки зазначене буде мати наслідком перебирання судом апеляційної інстанції повноважень місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір; витрати відповідача щодо понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дружба" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2024 у справі №917/1320/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Дружба" задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні належним ПП "Дружба" майном шляхом виселення фізичної особи - підприємця Котьман Микити Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень (згідно даних технічного паспорту від 05.02.2019 року) №30 електрощитової, №31 коридору, №33 кухні, №34 кафе, №35 вбиральні, що знаходяться на першому поверсі (в квартирному (багатоквартирному) житловому будинку) літ. А-3 загальною площею 66, 2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з фізичної особи - підприємця Котьман Микити Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Дружба" (код ЄДРПОУ 21070660, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Гоголя, 26) 2 684, 00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00коп.) за подання позовної заяви та 4 026, 00грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00коп.) за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна