Постанова

від 23.04.2024 по справі 908/2848/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2848/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Штабовенко Д.В. (поза межами суду);

від відповідача: Фофанов Я.Л. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 (суддя Боєва О.С., повний текст рішення складено та підписано 23.01.2024) у справі № 908/2848/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім СОЛЛІ-ПЛЮС, код ЄДРПОУ 30948341 (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 109, адвокат Штабовенко Д.В.: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 43)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ, код ЄДРПОУ 14307794 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15)

про стягнення суми 313528,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім СОЛЛІ-ПЛЮС з позовом до Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ про стягнення 315624,05 грн, яка складається з: суми 297783,01 грн заборгованості, суми 11771,16 грн інфляційних втрат та суми 6069,88 грн 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №2811/19-Д (ТПУ) сервісного технічного обслуговування від 01.01.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 297783,01 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач, нарахував та заявив до стягнення з відповідача також інфляційні втрати та 3% річних.

20.10.2023 від позивача надійшла заява про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зазначив, що в процесі розгляду справи виявлено технічну помилку у розрахунку позовних вимог, що зумовило необхідність в уточненні, шляхом як зменшення, так й збільшення, позовних вимог. Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач просив прийняти зменшення розміру позовних вимог в частині основної суми боргу та суми інфляційних втрат, а також збільшення позовних вимог в частині 3% річних, вважати позовні вимоги наступними: cтягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 313 528,95 грн. з якої: - сума 297 159,31 грн - основний борг, сума 8 944,73 грн - інфляційне збільшення, сума 7 424,91 грн - 3% річних.

Отже, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства МОТОР СІЧ суми 313 528,95 грн, яка складається з: суми 297159,31 грн заборгованості, суми 8 944,73 грн інфляційних втрат та суми 7 424,91 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі № 908/2848/23 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім СОЛЛІ-ПЛЮС суму 297 159 грн 31 коп. основного боргу, суму 8944 грн 73 коп. інфляційних втрат та суму 7424 грн 91 коп. 3% річних.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім СОЛЛІ-ПЛЮС суму 4702 грн 93 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що особи, які підписували наряди-замовлення від імені АТ «МОТОР СІЧ», не мали достатнього обсягу повноважень, адже довіреність для цих осіб (Шарова С.Д. та ОСОБА_1 ) надавала право на отримання автомобілю, а не замовлення та приймання робіт.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити у задоволені апеляційної

скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/2848/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.02.2024 матеріали справи №908/2848/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі №908/2848/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.04.2024.

В судовому засіданні 23.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автомобільний Дім СОЛЛІ-ПЛЮС (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством МОТОР СІЧ (Замовник) укладено договір сервісного технічного обслуговування №2811/19-Д(ТПУ).

Пунктами 1.1-1.2 договору встановлено, що за даним договором Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги зі здійснення сервісного обслуговування автомобілів замовника, а Замовник зобов`язується оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, в строки й у порядку, установлені даним договором. Перелік послуг з технічного обслуговування та ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 1.6 договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору від 19.11.2021) гранична вартість договору з 01 січня 2022 до 31 грудня 2022 складає 1 000 000,00 грн з ПДВ. У разі необхідності і при збільшені граничної вартості за даним договором, сторони укладають додаткову письмову угоду.

Згідно д п. 2.2 договору сервісне обслуговування проводиться виконавцем відповідно до Заявки на ремонт і відкритого Замовлення-наряду, підписаними замовником або його представником і представником виконавця.

Підставою для початку виконання робіт виконавцем є відкритий на підставі Заявки на ремонт Замовлення-наряд, підписаний представниками Замовника і Виконавця (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата послуг проводиться по безготівковому рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом трьох банківських днів. Послуга вважається оплаченою з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно з п. 7.3 (в редакції додаткової угоди №5 від 19.11.2021) договору, термін дії цього договору починається з дати його підписання і закінчується 31.12.2022, але до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Даний договір може бути пролонгований на наступний рік за домовленістю обох сторін за допомогою додаткової угоди.

Позивач у позові посилається на те, що протягом дії договору в 2022 році на підставі заявок відповідача виконано роботи на загальну суму 319 159,31 грн, про що свідчать заявки та замовлення-наряди, копії яких містяться в матеріалах справи. Виконані позивачем роботи прийняті уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей (копії містяться в матеріалах справи).

Після завершення виконання робіт позивачем виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 319 159,31 грн для подальшої їх оплати.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, а саме на суму 22000,00 грн (в рахунок погашення заборгованості за рахунком №СПС0037168 від 14.11.2022 на суму 80092,20 грн.), внаслідок чого заборгованість склала 297 159,31 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт за договором (надання відповідачу послуг з сервісного технічного обслуговування). Відповідач, в свою чергу, грошові зобов`язання за договором не виконав. Доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Обставини справи свідчать, що протягом дії договору в 2022 році на підставі заявок відповідача виконано роботи на загальну суму 319 159,31 грн, про що свідчать заявки та замовлення-наряди, копії яких містяться в матеріалах справи. Виконані позивачем роботи прийняті уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей серії АА №119225 від 23.09.2022 на ім`я Просвиркина О.О., серії АА №119659 від 15.11.2022 та серії АА №119813 від 11.12.2022 на ім`я ОСОБА_2 .

Після завершення виконання робіт позивачем виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 319159,31 грн для подальшої їх оплати.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, а саме на суму 22000,00 грн (в рахунок погашення заборгованості за рахунком №СПС0037168 від 14.11.2022 на суму 80092,20 грн.), внаслідок чого заборгованість склала 297 159,31 грн.

Відвідач в апеляційній скарзі посилається на те, що особи, які підписували наряди-замовлення від імені АТ «МОТОР СІЧ», не мали достатнього обсягу повноважень.

Однак, апеляційний суд зазначає, з матеріалів справи вбачається, що в ході виконання договору №2811/19-Д(ТПУ) до моменту виникнення заборгованості, роботи приймали ті ж самі особи, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідач ці роботи оплачував без жодних зауважень.

Більш того, відповідачем без жодних зауважень прийнято податкові накладні, які були складені позивачем за кожним замовленням-нарядом, що також свідчить про його обізнаність про замовлення послуги та необхідність її оплати. Кожна податкова накладна містить детальний опис проведених роботи та замінених запчастин.

Тобто, відповідач приймав роботи за договором від 01.01.2019 №2811/19-Д(ТПУ) та частково оплачував їх вартість, про що свідчить виписка по рахунку на суму 22000,00грн. в рахунок погашення рахунку №СПС0037168 від 14.11.2022 на суму 80092,20грн.

У призначенні платежу зазначено: «Оплата за ремонт авто зг рах №СПС0037168 від 14.11.2022. Платник АТ"МОТОР СІЧ"14307794 - ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 )»

Отже, оплачуючи 22000,00грн. на користь позивача, відповідач не тільки підтвердив факт виконання позивачем ремонту, а й фактично визнав, що ОСОБА_2 є уповноваженою особою на прийняття таких робіт, про що вказано безпосередньо у призначенні платежу.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 904/2178/18, від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/18).

Відтак, дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що особи, які підписували наряди-замовлення від імені АТ «МОТОР СІЧ», не мали достатнього обсягу повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем виконаних позивачем робіт колегія суддів визнає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 297 159 грн 31 коп. основного боргу за Договором є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 7424,91 грн за загальний період прострочення з 20.12.2022 по 19.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 8944,73 за період прострочення з січня 2023 по вересень 2023 (включно).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 8944 грн 73 коп. інфляційних втрат та суму 7424 грн 91 коп. 3% річних, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі № 908/2848/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2024 у справі № 908/2848/23 залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 25.04.2024, суддею Парусніковим Ю.Б.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков