ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2465/22 (905/897/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АВАНПОСТ" на додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
у справі № 908/2465/22 (905/897/21)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
про стягнення збитків
в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ «ММК ім.Ілліча» просив суд винести у справі № 908/2465/22(905/897/21) додаткову ухвалу про стягнення з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22298,50 грн.
Додатковою ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі № 908/2465/22 (905/897/21) клопотання ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (б/н від 23.10.2023) про покладення на АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» 22 298,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 5 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 908/2465/22(905/897/21). В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною додатковою ухвалою Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АВАНПОСТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткову ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі № 908/2465/22 (905/897/21).
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- за весь час перебування на стадії підготовчого провадження, а це більше 2-х років, справа не розглядалась взагалі;
- суд першої інстанції у цій справі не дослідив в повній мірі в чому саме проявлялися необґрунтовані дії Позивача. Навпаки, завдяки неправомірним діям Відповідача, та здійснення судочинства з дискримінаційним підходом, з порушенням принципу рівності сторін, та не дотримання судом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) щодо розгляду справи протягом розумного строку, в цій справі були повторно грубо порушені права Позивача, у якого в свій час майже за безцінок забрали право власності (акції ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за ціною, що в 30 разів менше від справедливої), не забезпечили справедливий розгляд справи, а потім ще й «покарали» за те, що Позивач звернувшись до суду за захистом, ставши «жертвою» неефективного розгляду справи, залишив позовну заяву без розгляду;
- цій справі суд першої інстанції не встановлював фактичні обставини справи, одне клопотання Відповідача не може свідчити про зловживання. Однак аналізуючи великий обсяг подібних і тотожних справ (№№905/520/21, 905/535/21, 905/692/21, 905/528/21, 905/536/21, 905/897/21, 905/519/21), що перебувають на розгляді головуючого судді в Господарського суді Запорізької області у с.Ніколаєнко Р.А., у взаємному зв`язку з правовими висновками, викладеними у подібних справах № №908/137/18, 905/671/19 щодо неякісності спеціального закону, на підставі якого проводились процедури сквіз-ауту в Україні, з врахуванням властивого суддям високого рівня критичного мислення, суд у цій справі мав би більш критично оцінити дії та поведінку Відповідача, ступінь вже порушених прав Позивача щодо розгляду справи не протягом розумного строку, та з врахуванням поданого другим представником Позивача клопотання (від 07.11.2023) про відкладення розгляду справи в зв`язку з розглядом в Верховному Суді на наступний день подібної справи №905/1840/21 (щодо оскарження додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу), то щонайменше дочекатись висновків Верховного Суду у подібних питаннях, а не постановляти ухвалу, яка вступає в силу в день її прийняття;
- даний спір вирішується з порушенням принципу рівності сторін, на користь однієї людини - кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «ММК ім.Ілліча» - гр. ОСОБА_1 ; переваги судочинства віддаються порушнику цивільних правовідносин (в інтересах порушника відновлення порушених прав Позивача затягується, на користь порушника цивільних відносин стягуються витрати), що апріорі суперечить загальним засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності, розумності, принципам та завданню господарського судочинства та є свідченням дискримінаційного підходу до Позивача.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
21.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову ухвалу без змін.
В судовому засіданні 18.04.2024 приймали участь представники позивача (апелянта), та відповідача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 18.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану додаткову ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/2465/22(905/897/21).
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, наголосив на необхідності залишення додаткової ухвали суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача - Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про відшкодування збитків у розмірі 201242,88 грн, спричинених визначенням заниженої ціни акцій для пред`явлення публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Ухвалою Господарського суду Донецької області (суддя Паляниця Ю.О.) від 24.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, позов вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.06.2021 зупинено провадження по справі №905/897/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/379/21.
Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Відповідача за позовом).
Ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції до 15.04.2023 унормовано, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Ухвалою від 26.01.2023 Господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №905/897/21. Справу №905/897/21 за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про стягнення суми збитків у розмірі 201242,88 грн суд передав за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Провадження у справі №905/897/21 зупинив.
21.02.2023 матеріали справи № 905/897/21 надійшли до Господарського суду Запорізької області.
За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2023 розгляд судової справи № 905/897/21 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча».
Ухвалою від 27.02.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» прийняв справу № 905/897/21 за позовом АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча», провадження у якій зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/379/21.
25.09.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС суд отримав від Позивача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (б/н від 25.09.2023).
Ухвалою від 02.10.2023 для розгляду клопотання Позивача провадження з розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» справи №908/2465/22(905/897/21) за позовом АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення збитків суд поновив зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначив на 02.11.2023, 12.00. У зв`язку з виниклою необхідністю ухвалою від 10.10.2023 суд переніс засідання на іншу дату та призначив на 25.10.2023, 10.20.
Засідання відбулось у відсутність учасників, за наслідками засідання суд постановив ухвалу від 25.10.2023 про залишення в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» позову АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення збитків без розгляду.
До дня призначеного на 25.10.2023 засідання суду суд отримав клопотання Відповідача ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (б/н від 23.10.2023), у якому Відповідач просить винести у справі №908/2465/22(905/897/21) додаткову ухвалу про стягнення з Позивача - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22 298,50 грн.
Також Відповідач подав клопотання (б/н від 24.10.2023) з долученням до нього доказів понесення судових витрат у справі.
Позивач, у свою чергу, подав заперечення на заяву ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про розподіл судових витрат (б/н від 23.10.2023). Підкреслив, що у разі відмови від позову та закриття провадження у справі, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, чи були дії відповідача такими, що спровокували виникнення спору (ч.ч. 5, 9 ст.129 ГПК України). Повідомив, що не погоджується із заявою Відповідача щодо стягнення з Позивача судових витрат внаслідок неправильних/неправомірних дій саме ПрАТ «ММК ім.Ілліча», зловживання представниками ПрАТ «ММК ім.Ілліча» своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, позбавлення права на розгляд справи у розумні строки, що сприяло в подальшому у відмові Позивача від позовних вимог до ПрАТ «ММК ім.Ілліча». Позивач також зазначив, що фактичні обставини справи свідчать про безпідставне збагачення бенефіціарних власників за рахунок недоплати міноритарним акціонерам ПрАТ «ММК ім.Ілліча»; справа мала б бути розглянута ще 18.08.2021, однак два роки не розглядалась взагалі, у справі спостерігається явне блокування розгляду справи представниками ПрАТ «ММК ім.Ілліча», небажання ПрАТ «ММК ім.Ілліча» врегулювати спір мирним шляхом за наявності прямої вини Наглядової ради ПрАТ «ММК ім.Ілліча», афілійованих осіб Товариства у виникненні спору. Позивач вважає, що за таких умов Відповідач не має права отримувати будь-які переваги у справі та компенсацію судових витрат та просить суд відмовити в задоволенні клопотання.
Ухвалою від 25.10.2023 у справі № 908/2465/22(905/897/21) клопотання ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про покладення на АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» 22 298,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу суд прийняв та призначив до розгляду у судовому засіданні на 07.11.2023, 11.00.
Суд першої інстанції, встановив, що клопотання ПрАТ «ММК ім.Ілліча» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу подано з дотриманням встановлених вимог.
На підтвердження отримання послуг на правову допомогу Відповідач представив:
- Договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 (далі Договір), укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (далі Адвокатська об`єднання) з Клієнтом - ПрАТ «ММК ім.Ілліча»;
- Додаткову угоду № 262 від 02.06.2021 до Договору (далі Додаткова угода);
- розрахунок від 23.10.2023 розміру винагороди за Додатковою угодою до Договору (далі - Розрахунок);
- Акт № 897/23 від 23.10.2023 приймання-передачі наданих послуг за Додаткової угоди до Договору (далі Акт приймання-передачі).
За змістом п.1.1, 1.2 Договору ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Клієнт) доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору.
Додатковою угодою до Договору сторони визначили та домовились про порядок оплати юридичних послуг Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі за позовом АТ «ЗНВКІФ «Аванпост» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» в межах справи №905/897/21, у якій Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді будь-якої ланки.
Вартість послуг визначена з розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (1135 грн) за 1 годину роботи та у твердих ставках за 1 судове засідання у судах різних інстанцій, в тому числі в суді першої інстанції 2000 грн.
У Розрахунку наведений перелік наданих послуг та їх вартість, за змістом Розрахунок кореспондується з Актом приймання-передачі, підписаним сторонами Договору.
Так, вартість послуг з підготовки та перевірки відзиву становить 15 890 грн (14 годин роботи), підготовка, перевірка клопотання про зупинення провадження у справі 3 405 грн (3 години), підготовка, перевірка клопотання про долучення доказів 1 135 грн (1 година), підготовка, перевірка клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції - 567,50 грн (0,5 годин), участь у судовому засіданні Господарського суду Донецької області 2000 грн (судодень).
Разом вартість робіт (послуг) склала 22 298,50 грн і цю суму Відповідач просить стягнути з Позивача.
Судом констатовано підтвердження матеріалами справи надання адвокатом видів послуг, які зазначені у Розрахунку та Акті приймання-передачі. Зокрема, в матеріалах справи міститься відзив Відповідача, його клопотання про зупинення провадження у справі, заява на участь в засіданні в режимі відеоконференцзв`язку і т.д.
Враховуючи ступінь складності складання відзиву та інших поданих заяв (клопотань) Відповідача, долю участі представника Відповідача в засіданні суду 23.06.2021 (згідно протоколу судового засідання), а також й обставину відсутності розвитку справи, господарський суд дійшов висновку, що сума заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не узгоджується з критеріями обґрунтованості, розумності та співмірності відносно обсягу послуг з представлення інтересів Клієнта в суді, є надмірною та несправедливою до Позивача, у зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає зменшенню.
Таким чином, господарським судом було частково задоволено клопотання ПрАТ «ММК ім.Ілліча» та присуджено до відшкодування Позивачем Відповідачу 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з останнього на користь першого відповідну суму.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, предметом апеляційного оскарження є додаткова ухвала суду першої інстанції, якою здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідача у справі.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2023 позов АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення збитків було залишено без розгляду.
Правовою підставою для вказаної процесуальної дії суд визначив п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якою передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Пункт 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення по суті заявленого спору. Тобто в такому випадку суд не вирішує спір по суті.
Подання заяви (клопотання) про залишення позову без розгляду є правом позивача.
Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 244 ГПК України).
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Тобто, з урахуванням вищенаведеного, у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.
Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.
Водночас, порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема, ч. 3 ст. 244 ГПК України (якщо вирішено спір по суті спору) та ч. 6 ст. 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
Колегія суддів зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.
Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Апеляційний суд акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Водночас, механізм реалізації закріпленого у ч. 3 ст. 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У контексті наведеного, колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, відповідно до якої правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, при застосуванні ч. 5 ст. 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, господарський суд, частково задовольняючи заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не дослідив в повній мірі в чому саме проявлялися необґрунтовані дії Позивача та чи мали такі місце взагалі.
При цьому суд першої інстанції врахував реалізацію Позивачем передбаченого процесуальним законом права на заявлення про залишення переданого перед тим на вирішення суду спору без розгляду.
Водночас, колегія суддів зауважує, що судом не встановлено наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно вимог ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Поряд з цим, відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Апеляційний суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у справі № 908/2465/22(905/897/21) не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі, не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, господарський суд обмежився лише тим фактом, що позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке було задоволено судом.
При цьому судом першої інстанції не мотивовано як такі висновки узгоджуються з приписами п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якою передбачена можливість подання такої заяви позивачем. Тобто, як надане законом право, зокрема, на залишення позову без розгляду/відмову від позову, може автоматично свідчити про необґрунтованість дій позивача.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що судом також не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та (або) інтересів відповідача.
У цій справі не доведено відповідачем необґрунтованості дій позивача, які призвели до припинення провадження у справі шляхом залишення позову без розгляду, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні клопотання про залишення позову без розгляду.
В той час, як загальними вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження, як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, заява ПрАТ «ММК ім.Ілліча» не містить.
Крім того, судом першої інстанції помилково не враховано доводи позивача, які спонукали його подати клопотання про залишення позову без розгляду (зокрема, обставини початку процедури банкрутства відносно відповідача під час проведення підготовчого засідання у справі, яке, у свою чергу, тривало більше 2 років), адже такі обґрунтовують мотиви, з яких виходив позивач при поданні заяви про відмову від позову у цій частині, і не можуть явно свідчити про недобросовісну поведінку позивач, адже не спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.
Апеляційний суд зазначає, що в силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Отже, суд першої інстанції під час розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу допустив порушення норм процесуального права, а саме ч. 5 ст. 130, ст.ст. 86, 236, 237 ГПК України, адже відповідачем не доведено, а господарським судом не встановлено, що залишення позову без розгляду відбулось внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги у відповідній частині знайшли своє підтвердження.
Згідно положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Додаткова ухвала Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у цій справі наведеним вимогам не відповідає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч. 5 ст. 130 ГПК України до спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, інші доводи скарги не розглядаються, як такі, що не впливають на вказані висновку суду.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити: оскаржувану додаткову ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом апеляційної інстанції він не розподіляється.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 236, 244, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "АВАНПОСТ" на додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі № 908/2465/22 (905/897/21) задовольнити.
Додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі № 908/2465/22 (905/897/21) скасувати.
У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (б/н від 23.10.2023) про покладення на Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» 22 298,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 13.05.2024
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2024 |
Оприлюднено | 15.05.2024 |
Номер документу | 118980403 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні