Постанова

від 13.05.2024 по справі 904/1841/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1841/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 року (суддя Рудь І.А.) у справі № 904/1841/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро", смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 131 257 грн. 84 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" про стягнення заборгованості у розмірі 131 257 грн. 84 коп., з яких: 127 248 грн. 64 коп. - основний борг, 4 009 грн. 20 коп. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору виконання робіт №761 від 23.11.2022 року в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, окрім основного боргу, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд зазначив, що заперечення відповідача щодо недоведеності реальності виконання позивачем спірних робіт відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки навіть за відсутності підпису відповідача у спірних актах здачі-прийняття робіт (надання) послуг, надання послуг з ремонту обладнання за вказаними актами підтверджується сервісними звітами, зміст яких відповідає змісту актів та рахунків-фактур.

Між тим, строк оплати вартості виконаних позивачем робіт за спірними актами не настав (докази протилежного матеріали справи не містять), відповідно, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом передчасно.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- позивачем робота за договором виконана у повному обсязі, техніка здана в справному стані, претензії до обсягу виконаних робіт відсутні;

- 03.03.2023 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення направлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки, які отримані відповідачем 08.03.2023 року;

- до теперішнього часу відповідачем не надано жодного заперечення чи зауваження до отриманих актів та виконаних робіт, у зв`язку з чим та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, роботи вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем, відповідно, у відповідача виник обов`язок з оплати виконаних позивачем робіт;

- судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформації та відповідних доказів того, чи використано відповідачем право на податковий кредит за отримані роботи по договору про виконання робіт №761;

- з урахуванням умов договору строк оплати виконаних ремонтних робіт є таким, що настав 13.03.2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає наступні обставини:

- в апеляційній скарзі апелянт не спростував висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем належних доказів направлення відповідачу актів виконаних робіт, тому за таких обставин, строк оплати вартості виконаних позивачем робіт за спірними актами не настав, відповідно, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом передчасно;

- відповідач погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткових доказів, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за господарським договором, а не виконання відповідачем податкових вимог.

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування додаткових доказів, в якому заявник просив витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію та відповідні докази щодо того, чи використано Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" право на податковий кредит за отримані роботи по договору №761 від 23.11.2022 року.

Вказане клопотання мотивовано тим, що:

- відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт виконання позивачем робіт за спірним договором;

- встановлення обставин використання податкового кредиту відповідачем в сукупності з іншими доказами свідчить про виконання позивачем робіт та надання послуг по договору;

- недослідження судом першої інстанції таких доказів призвело до неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, наслідком чого стало прийняття незаконного рішення;

- самостійно подати такі докази позивач не має можливості.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч.2,3 ст.80 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник заявляв відповідне клопотання у суді першої інстанції. Проте, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки обставини, що мають значення для справи, та задля встановлення яких позивачем було обґрунтовано необхідність витребування доказів, можуть бути встановлені за допомогою інших наявних у справі доказів.

Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів, оскільки наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2023 року витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1841/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум", (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" (замовник) укладено договір виконання робіт № 761 (надалі договір), за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки замовника (надалі - обладнання), зазначених в специфікації (додатку до договору), що є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти та сплатити виконавцю вартість таких робіт відповідно умовам договору.

Згідно з п.1.2. договору об`єм та характер робіт, передбачених цим договором, визначається на підставі дефектної відомості, погодженої та затвердженої замовником.

Пунктом 1.3 договору визначено, що найменування, кількість, характеристики, вартість матеріалів, які були використані виконавцем при виконанні робіт, а також перелік виконаних робіт зазначається у відповідних актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору. Роботи виконуються за адресою замовника.

Відповідно до п.2.1. договору термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору і до 31.12.2024 року.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що загальна сума договору визначається загальною сумою виконаних робіт, згідно калькуляцій та актів виконаних робіт в період дії договору. Вартість робіт визначається в гривнях.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що оплата виконуваних на умовах цього договору робіт здійснюється замовником в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в розмірі 100% від вартості робіт, визначеної цим договором, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Моментом закінчення робіт є дата підписання обома сторонами акту прийому виконаних робіт (п. 3.6. договору).

При цьому, замовник зобов`язаний протягом двох робочих днів прийняти виконаний обсяг робіт і підписати акт виконання робіт, або скласти перелік зауважень, недоробок. У цьому випадку сторонами складається акт з докладним переліком всіх необхідних доопрацювань і терміном їх усунення (пп. 3.6.2. договору).

У пп. 3.6.3. договору сторони погодили, що при відмові замовника від підписання акту прийому виконаних робіт без письмового повідомлення в 5-ти денний термін виконавця про характер дефектів або недоробок, роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником.

Згідно з п.5.3. договору прибуле в ремонт обладнання приймається по зовнішньому огляду зі складанням акту прийому-передачі, підписаним відповідальною особою виконавця та представником замовника.

Відремонтоване обладнання приймається спільно з представниками виконавця і викликаним для цих цілей представником замовника (п. 5.4. договору).

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. договору здача обладнання по закінченню ремонту проводиться зі складанням акту прийому-передачі. Здача обладнання супроводжується видачею рахунку-фактури, акту виконаних робіт.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що за порушення терміну оплати ремонтних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,15% від суми виконаних ремонтних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору у період з 08.01.2023 року по 30.01.2023 року він виконав роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки відповідача на загальну суму 127 248 грн 64 коп., на підтвердження чого ним складені наступні акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг та рахунки-фактури до них:

- акт № РН-0000004 від 08.01.2023 року на суму 15066 грн 14 коп.; рахунок № СФ-0000002 від 08.01.2023 року;

- акт № РН-0000005 від 09.01.2023 року на суму 9 262 грн 80 коп.; рахунок № СФ-0000004 від 09.01.2023 року;

- акт № РН-0000019 від 09.01.2023 року на суму 4 680 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000018 від 09.01.2023 року;

- акт № РН-0000006 від 10.01.2023 року на суму 6 300 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000009 від 10.01.2023 року;

- акт № РН-0000008 від 11.01.2023 року на суму 7 020 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000011 від 11.01.2023 року;

- акт № РН-0000007 11.01.2023 року на суму 5 955 грн 97 коп.; рахунок № СФ-0000010 від 11.01.2023 року;

- акт № РН-00000009 від 13.01.2023 року на суму 17 289 грн 90 коп.; рахунок № СФ-0000012 від 13.01.2023 року;

- акт № РН-0000012 від 14.01.2023 року на суму 15 186 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000016 від 14.01.2023 року;

- акт № РН-0000015 від 18.01.2023 року на суму 5 856 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000017 від 18.01.2023 року;

- акт № РН-0000018 від 18.01.2023 року на суму 11 215 грн 36 коп.; рахунок № СФ-0000026 від 18.01.2023 року;

- акт №РІН-0000022 від 19.01.2023 року на суму 7 032 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000027 від 19.01.2023 року;

- акт № РН-0000023 від 19.01.2023 року на суму 2 940 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000028 від 19.01.2023 року;

- акт № РН-0000024 від 20.01.2023 року на суму 2 286 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000029 від 20.01.2023 року;

- акт № РН-0000025 від 21.01.2023 року на суму 6 998 грн 40 коп.; рахунок № СФ-0000031 від 21.01.2023 року;

- акт № РН-0000027 від 30.01.2023 року на суму 10 160 грн 00 коп.; рахунок № СФ-0000032 від 30.01.2023 року.

За твердженням позивача, вказані роботи були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонніми сервісними звітами, підписаними сторонами.

Оскільки надані відповідачу для підписання вищевказані акти виконаних робіт не були повернуті позивачу, листом від 03.03.2023 року № 777 позивач повторно направив на адресу відповідача акти виконаних робіт за січень 2023 року та рахунки для оплати, на підтвердження чого надав опис документів до листа № 777 від 03.03.2023 року, накладну Укрпошти № 4906802195110 від 07.03.2023 року та поштове повідомлення № 4906802195110.

Позивач зазначає, що лист від 03.03.2023 року № 777 (з додатками) отриманий відповідачем 08.03.2023 року, але підписані екземпляри актів позивачу не повернуті, перелік зауважень чи недоробок до виконаних робіт відповідачем позивачу не надавався, отже, відповідно до умов п.3.6.3 договору виконані роботи на суму 127 248 грн. 64 коп. за вказаними актами вважаються прийнятими відповідачем та повинні бути оплачені ним протягом 5 календарних днів з дати отримання актів, тобто до 13.08.2023 року.

В порушення умов договору відповідач вищевказані роботи не оплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 127 248 грн. 64 коп. за зазначеними актами.

Посилаючись на умови п.6.5 договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 009 грн. 20 коп. за період з 14.03.2023 року по 05.04.2023 року.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом у даній справі.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Частинами 1,2 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України).

Статтею 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 ст.853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Приписами ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту надсилання спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підписання в порядку пп. 3.6.2. договору позивачем надані: лист №777 від 03.03.2023 року, опис документів до листа №777 від 03.03.2023 року, накладну Укрпошти №4906802195110 від 07.03.2023 року та поштове повідомлення №4906802195110.

Місцевим господарським судом не прийнято наданий позивачем опис документів до листа №777 від 03.03.2023 року в якості належного доказу надсилання відповідачу спірних актів виконаних робіт та рахунків до них, оскільки вказаний опис не містить штамп відділення поштового зв`язку, який засвідчує прийняття відправлення до пересилки адресату.

Крім того, господарським судом вказано, що надані позивачем поштова накладна та поштове повідомлення не містять інформації про те, яке саме поштове відправлення вручено ТОВ "АБК "Дніпро" 08.03.2023 року.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати вартості виконаних позивачем робіт за спірними актами ще не настав (докази протилежного матеріали справи не містять), відповідно, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом передчасно.

У контексті доводів апеляційної скарги та вказаного висновку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що правова позиція щодо застосування судами ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України є сталою та послідовною в судовій практиці Верховного Суду.

Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі №913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 року у справі №914/2355/21.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі №913/703/20 (на яку посилається скаржник) також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 року у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 року у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог ст.ст.853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 року у справі №921/254/18, від 15.10.2019 року у справі № 921/262/18).

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що для здійснення ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" оплати виконаних ТОВ "Компанія Алліум" робіт за спірними актами, останній повинен був направити замовнику визначені умовами договору документи, зокрема, акт приймання виконаних робіт, а замовник повинен їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач зазначав про неузгодженість між сторонами істотної умови договору ціни; недоведеність позивачем реальності виконання ним робіт за договором, а також відсутність доказів надіслання відповідачу актів прийому виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на відсутність доказів надіслання відповідачу актів прийому виконаних робіт, тобто, факт виконання робіт відповідач не оспорює.

При цьому, за умовами договору виконання робіт мало проводитись позивачем за адресою замовника.

Колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що надання послуг з ремонту обладнання за спірними актами підтверджується сервісними звітами, зміст яких відповідає змісту актів та рахунків-фактур.

Крім того, за наслідками господарських операцій позивачем складені податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт реального виконання позивачем робіт за спірним договором. Вказана обставина не заперечується сторонами під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції,

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту надсилання для підписання спірних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в порядку пп. 3.6.2. договору позивачем надані наступні докази: лист №777 від 03.03.2023 року, опис документів до листа №777 від 03.03.2023 року, фіскальний чек Укрпошти, накладну Укрпошти №4906802195110 та поштове повідомлення №4906802195110.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято наданий позивачем опис документів до листа № 777 від 03.03.2023 року в якості належного доказу надсилання відповідачу спірних актів виконаних робіт та рахунків до них, оскільки вказаний опис не містить штампу відділення поштового зв`язку, який засвідчує прийняття відправлення до пересилки адресату.

Водночас, колегія суддів вважає, що надані позивачем фіскальний чек Укрпошти, накладна Укрпошти №4906802195110 від 07.03.2023 року та поштове повідомлення №4906802195110 є належними доказами надіслання відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Поштове повідомлення №4906802195110 свідчить про те, що поштове відправлення отримано представником відповідача 08.03.2023 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що умовами договору не передбачено обов`язкового надіслання документів із використанням тих чи інших способів. Тому позивач не може вважатися таким, що порушив порядок надсилання документів.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи факт отримання від позивача спірних актів, не надав доказів щодо отримання ним іншого вмісту кореспонденції від позивача.

Крім того, відповідачем не надано доказів невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору щодо виконання робіт з ремонту обладнання.

За викладеного скаржник вірно вказує, що строк оплати виконаних робіт на час звернення позивача до суду для відповідача настав, роботи повинні були бути оплачені ним протягом 5 календарних днів з дати отримання актів, тобто до 13.08.2023 року.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, колегія суддів доходить до висновку, що докази надіслання позивачем на адресу відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги факт надіслання позивачем на адресу відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), у останнього виникло зобов`язання з оплати виконаних робіт у розмірі 127 248,64 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п.6.5 договору за порушення терміну оплати ремонтних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,15% від суми виконаних ремонтних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 009,20 грн. за період з 14.03.2023 року по 05.04.2023 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 127 248,64 грн. та пені у розмірі 4 009,20 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 року у справі № 904/1841/23 скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" основний борг у розмірі 127 248 грн. 64 коп., пеню у розмірі 4 009 грн. 20 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.

Видачу наказів згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя: Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов