Ухвала

від 13.05.2024 по справі 904/6849/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у задоволенні

13.05.2024м. Дніпро№ 904/6849/23Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

У справі:

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 474 130,64грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від прокуратури: Мусієнко А.О., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069926 від 01.03.2023

В С Т А Н О В И В :

Виконувач обов`язків керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просив:

- визнати недійсними додаткові угоди №1 від 28.01.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 19.08.2021, №5 від 30.11.2021, №6 від 30.11.2021, №7 від 02.12.2021, №8 від 02.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055912 від 27.01.2021, укладені між Петропавлівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Петропавлівської селищної ради грошові кошти у розмірі 474 130,46грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 позов Виконувача обов`язків керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 474 130,64грн задоволено.

01.05.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024, яке набрало законної сили 01.05.2024 видано накази №904/6849/23.

02 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до господарського суду надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання від 01.05.2024 у справі № 904/6849/23 таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що відповідачем подана апеляційна скарга у межах встановленого процесуального строку (30.04.2024), а тому відповідач вважає, що наказ про примусове виконання від 01.05.2024 у справі № 904/6849/23 виданий помилково (передчасно).

Прокурор просить розглянути заяву згідно вимог чинного законодавства. Так, закон передбачає можливість визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 13.05.2024.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили.

Ухвалу суду від 06.05.2024 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 06.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 53, 54 том 3).

Пунктом 2 ч.6 ст.242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про розгляд заяви.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви (ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 5 ст. 328 ГПК України).

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Разом із тим, до інших причин, у розумінні частини 2 статті 328 ГПК України слід відносити скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент такого скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково, або інші причини, які зумовили зникнення підстави для видачі виконавчого документу.

Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частиною 1 статті 256 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи убачається, що повний текст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024, на підставі якого видано спірний наказ, складено 10.04.2024, у зв`язку з чим строк подання апеляційної скарги закінчився 30.04.2024.

До Господарського суду Дніпропетровської області не було надано жодної інформації щодо подачі апеляційної скарги на рішення суду в даній справі, ухвали про витребування справи з Центрального апеляційного господарського суду не надходило.

Отже, за відсутності інформації щодо подачі апеляційної скарги на рішення суду в справі №904/6849/23 судом правомірно видано накази на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Межі такої поведінки, яка відповідала б вказаним стандартам, не є чітко окресленими випадками, визначеними вказаною статтею. Тобто перелік того, що може визнаватися зловживанням процесуальними правами не обмежується лише ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Більше того, здійснення учасником справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу апеляційної скарги, спричиняє певні правові наслідки (у випадках, визначених ГПК України, призупиняє набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили до його перегляду в апеляційному порядку).

Саме тому, процесуальне законодавство визначає необхідність учасникам судового процесу при користуванні своїми процесуальними правами дотримуватись правил та вимог щодо добросовісності таких дій.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За таких умов, можливо дійти наступних висновків, що на ряду з правом подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом двадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, законодавець хоч і не визначив обов`язку заявника скарги інформувати про це суд першої інстанції, проте, встановивши критерії добросовісності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, тим самим поклав на такого учасника певні ризики настання несприятливих для нього наслідків недотримання такого стандарту поведінки.

Варто зазначити, що особа, яка подала апеляційну скаргу в останній день строку для її подання шляхом надсилання засобами поштового зв`язку до апеляційного суду та не повідомивши будь-яким чином про такі дії суд, який розглядав справу та прийняв рішення, не могла не знати про положення 241, 256, 327 ГПК України, які надають суду право видати наказ на виконання рішення суду, яке за відсутності будь-якої інформації щодо його оскарження зі спливом 20-ти денного строку може вважатися таким, що набрало законної сили.

В даному випадку, саме в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" було надати оперативно поточну достовірну інформацію Господарському суду Дніпропетровської області щодо стану оскарження рішення від 03.04.2024 у справі №904/6849/23, чого зроблено не було.

Господарський суд зазначає, що саме суд апеляційної інстанції розглядає питання своєчасності подачі апеляційної скарги при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6849/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі №904/6849/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області

Суд звертає увагу на те, що в разі пред`явлення наказу суду в даній справі до виконання, відповідно до положень ч.1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 статті 333 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його невинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Господарський суд, ще раз звертає увагу на відсутність будь-якої інформації стосовно подачі апеляційної скарги на рішення суду під час видачі судом наказів в даній справі.

Як вже зазначено судом, відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно частин 1 та 4 ст. 327 Господарського процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

З огляду на наведені вище обставини, у суду не було підстав для невидачі наказів суду від 01.05.2024 на виконання рішення суду від 03.04.2024 у справі №904/6849/23, а отже, відсутня помилковість видачі таких наказів, а накази Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 у справі №904/6849/23 видані судом з дотриманням приписів чинного законодавства.

Докази припинення зобов`язань за наказами суду в матеріалах справи відсутні.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Об`єднана палата касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі №924/90/22 зробила наступні висновки.

За статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також за частиною четвертою статті Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Звідси Верховний Суд висновує, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.

У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявником не надано доказів на підтвердження зазначених у ч.2 ст. 328 ГПК України підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: що виконавчий документ видано судом помилково, або повної чи часткової відсутності у боржника обов`язку перед стягувачем у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 5 ст. 328 ГПК України).

Керуючись статтями 233, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 13.05.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва