Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/6218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6218/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНІ МАШИНИ", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМФ-УКРАЇНА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів №20/23 від 12.05.2023 у загальному розмірі 151 188,77 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНІ МАШИНИ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМФ-УКРАЇНА" заборгованість за договором перевезення вантажів №20/23 від 12.05.2023 у загальному розмірі 151 188,77 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 119 965,00 грн., пеня у розмірі 17 912,58 грн., штраф у розмірі 11 996,50 грн., 3% річних у розмірі 1 314,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2023 запропоновано учасникам справи подати до суду документи, але станом на 19.12.2022 вказані документи поданні не були.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет.

Отже, відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.12.2023 та ухвалою про продовження строку розгляду справи від 19.12.2023, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2023 та від 19.12.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору перевезення вантажів №20/23 від 12.05.2023 у частині оплати наданих послуг перевезення вантажів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

12.05.2023 між ТОВ БМФ-УКРАЇНА (Замовник/Відповідач) та ТОВ Дорожні машини (Перевізник/Позивач) укладено договір перевезення вантажів № 20/23 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Перевізник від свого імені, за плату та за рахунок Замовника зобов`язується надати послуги перевезення, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим Договором, в тому числі, обґрунтовані витрати Перевізника, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг. На підставі цього Договору Перевізником можуть надаватися, як окремо так і в сукупності, такі послуги: - перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним транспортом на території України та/або за її межами; - інші послуги які стосуються вантажу та передбачені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність, іншими нормативно-правовими актами.

Умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються Сторонами в Заявці на перевезення далі в тексті - Заявка, що є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов Договору та Заявки, - пріоритетними є умови Заявки (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, кожне замовлення на надання послуг перевезення попередньо узгоджується між Замовником та Перевізником шляхом погодження Заявок на перевезення вантажів.

Згідно пункту 4.2 Договору, вартість послуг погоджується Сторонами в Заявках.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, за результатами надання послуг Сторонами підписується Акт надання послуг. Перевізник, після надання послуг згідно конкретної Заявки, надсилає Замовнику: копії товарно-транспортних накладних (СМR - у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням Сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох Заявок.

Замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту отримання Акту надання послуг підписати його та направити Перевізнику або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості (пункт 4.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.5 Договору, Замовник зобов`язується оплатити послуги, що були понесені Перевізником наступним чином: Оплата за перевезення здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 3 (Три) робочих днів.

Сторонами в Заявці можуть бути погоджені інші умови оплати послуг, які застосовуються до конкретної Заявки (пункт 4.6 Договору).

Згідно умов заявки № 88 від 12.05.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення Бензину А95, кількістю 31 000 літрів, за ставкою фрахту 100 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 88 від 12.05.2023 підтверджується CMR № ОRС101683. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 388 від 15.05.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 428 від 18.05.2023 - на суму 90 590,00 грн.

Згідно умов заявки № 89 від 12.05.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення Бензину А95, кількістю 31 000 літрів, за ставкою фрахту 100 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 89 від 12.05.2023 підтверджується СМR № ОRС101686. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 387 від 15.05.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 427 від 18.05.2023 - на суму 90 618,00 грн.

Згідно умов заявки № 90 від 12.05.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення Бензину А95, кількістю 31 000 літрів, за ставкою фрахту 100 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 90 від 12.05.2023 підтверджується СМR. № ОRС101695. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 389 від 15.05.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 429 від 20.05.2023 - на суму 88 052,00 грн.

Згідно умов заявки № 103 від 29.05.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення дизелю, кількістю 24 тони, за ставкою фрахту 85 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 103 від 29.05.2023 підтверджується СМR № ОRС103159. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 434 від 05.06.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 458 від 05.06.2023 - на суму 79 951,31 грн.

Згідно умов заявки № 132 від 26.06.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення дизелю, кількістю 24 тони, за ставкою фрахту 80 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 132 від 26.06.2023 підтверджується СМR № ЕЕ23 0453. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 506 від 04.07.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 558 від 04.07.2023 - на суму 79 940,00 грн.

Згідно умов заявки № 133 від 26.06.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення дизелю, кількістю 24 тони, за ставкою фрахту 80 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 133 від 26.06.2023 підтверджується СМR № ЕЕ23 0455. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 507 від 05.07.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 559 від 05.07.2023 - на суму 79 965,00 грн.

Згідно умов заявки № 134 від 26.06.2023, Перевізник зобов`язався здійснити для Замовника перевезення дизелю, кількістю 24 тони, за ставкою фрахту 80 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження.

Факт здійснення Перевізником перевезень вантажу згідно заявки № 134 від 26.06.2023 підтверджується СМR № ЕЕ23 0454. Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Договору, Перевізником направлено Замовнику рахунок на оплату № 505 від 06.07.2023, сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 557 від 06.07.2023 - на суму 79 771,00 грн.

Всього Перевізником згідно вищевказаних заявок здійснено перевезень на суму 588 887,31 грн.

Згідно платіжної інструкції № 286 від 23.05.2023 на суму 181 208,00 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 387 та 388 від 22.04.2023 - Замовник здійснив оплату перевезень згідно заявок № 88 та 89 від 12.05.2023.

Згідно платіжної інструкції № 307 від 26.05.2023 на суму 88 052,00 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 389 від 15.05.2023 - Замовник здійснив оплату перевезень згідно заявки № 90 від 12.05.2023.

Згідно платіжної інструкції № 365 від 13.06.2023 на суму 79 951,31 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 434 від 05.06.2023 - Замовник здійснив оплату перевезень згідно заявки № 103 від 29.05.2023.

Згідно платіжної інструкції № 589 від 28.07.2023 на суму 79 771,00 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 505 від 06.07.2023 - Замовник здійснив оплату перевезень згідно заявки № 134 від 26.06.2023.

Згідно платіжних інструкцій № 489 від 09.08.2023 на суму 29 940,00 грн та № 509 від 17.08.2023 на суму 10 000,00 грн, у призначенні платежу яких вказано посилання на рахунок на оплату № 506 від 04.07.2023 - Замовник здійснив часткову оплату перевезень згідно заявки № 132 від 26.06.2023.

Тобто, Замовник не здійснив (прострочив) оплату за здійснені Перевізником перевезення - в сумі 119 965,00 грн, а саме: 40 000,00 грн за перевезення згідно заявки № 132 від 26.06.2023, та 79 965,00 грн за перевезення згідно заявки № 133 від 26.06.2023.

У заявках № 132 від 26.06.2023 та 133 від 26.06.2023 визначено, що оплата за перевезення здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових на поточний рахунок Перевізника протягом 7 (семи) днів з моменту вивантаження.

Згідно пункту 24 СМR № ЕЕ23 0453, що підтверджує здійснення перевезень за заявкою 132 від 26.06.2023, вивантаження здійснено 4 липня 2023 року, тобто крайній строк сплати згідно вказаної заявки - 11 липня 2023 року.

Згідно пункту 24 СМR № ЕЕ23 0455, що підтверджує здійснення перевезень за заявкою 133 від 26.06.2023, вивантаження здійснено 5 липня 2023 року, тобто крайній строк сплати згідно вказаної заявки - 12 липня 2023 року.

Для можливості досудового врегулювання спору, 12 жовтня 2023 року Позивач надіслав до Відповідача вимогу (вих. № 23/10-11-1 від 11.10.2023) щодо негайної сплати заборгованості, що виникла на підставі договору перевезення вантажів № 20/23 від 12.05.2023 в сумі 119 965,00 грн.

Відповідач залишив цю Вимогу без відповіді, та заборгованість не оплатив.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням позивачем послуг перевезення та їх оплата відповідачем.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором перевезення, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення передбачені статтею 307 ГК України.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача здійснено перевезення вантажу.

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленими належним чином міжнародні автомобільні накладні (CMR), які містять відтиски печаток співробітників митниці на території України, а також відтиски печаток перевізника та вантажоодержувача.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Для можливості досудового врегулювання спору, 12 жовтня 2023 року Позивач надіслав до Відповідача вимогу (вих. № 23/10-11-1 від 11.10.2023) щодо негайної сплати заборгованості, що виникла на підставі договору перевезення вантажів № 20/23 від 12.05.2023 в сумі 119 965,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, вимоги викладені у претензії виконані відповідачем не були, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору перевезення вантажів № 20/23 від 12.05.2023 в частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 119 965,00 рн основного боргу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 119 965,00 гривень належним чином не виконав.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги перевезення, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором перевезення вантажів № 20/23 від 12.05.2023 у розмір 119 965,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 17 912,58 грн пені, 11 996,50 грн 10% штрафу, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Відповідно до умов пункту 5.11 Договору, у випадку прострочення оплати наданих послуг Перевізником послуг перевезень, Замовник сплачує на користь Перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку прострочення оплати понад 35 (тридцять п`ять) календарних днів, Замовник додатково сплачує Перевізнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 17 912,58 грн за період 12.07.2023 по 12.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 40000,00грн, за період 13.07.2023 по 22.11.2023 на суму заборгованості у розмірі 119 965,00 грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 17 967,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в межах заявленої суми 17 912,58 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 11 996,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із перевезення вантажу, є порушенням умов Договору перевезення вантажів № 20/23 від 12.05.2023 , що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1 314,69 грн за за період 12.07.2023 по 12.07.2023 на суму заборгованості у розмірі 40000,00грн, за період 13.07.2023 по 22.11.2023 на суму заборгованості у розмірі 119 965,00 грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 1 314,69 грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМФ-УКРАЇНА" (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 44483193) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНІ МАШИНИ" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13, кімн. 6; код ЄДРПОУ 41134310) основну заборгованість у розмірі 119 965,00 грн, пеню у розмірі 17 912,58 грн, штраф у розмірі 11 996,50 грн, 3% річних у розмірі 1 314,69 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.05.2024

Суддя В.Г. Бєлік