Рішення

від 02.04.2024 по справі 905/569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2024 Справа №905/569/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

(ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА"

(ідентифікаційний код 32796393)

про витребування транспортного засобу та стягнення 162314,07грн, а саме, заборгованості за лізинговими платежами в сумі 125159,60грн, заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 36936,47грн, заборгованості з винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 218,00грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

09.05.2023 шляхом надіслання поштового відправлення Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА" (далі - ТОВ «ЛІРА») про витребування транспортного засобу - Сівалки універсальної просапної Мультикорн 560 Pro (сигн.,''HARVEST OS", турбодиск, причіпна) серійний номер - 94-21, рік виробництва - 2021 та стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 125159,60грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування, заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 36936,47грн, заборгованості з винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 218,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладання між сторонами у справі 21.12.2021 договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPW2U-1, на підставі умов якого позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, передавши сівалку відповідачу за актом приймання-передачі, відповідач свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів не виконав, тому позивач, користуючись правом, передбаченим п.п.6.1.3, 9.1.1 договору звернувся до відповідача з вимогою щодо розірвання договору та повернення майна, яка у визначений строк не була задоволена, що спричинило звернення до суду з позовними вимогами щодо витребування майна та стягнення платежів, термін сплати яких настав на дату відмови від договору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/569/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2023 року о 11:30 год. Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Листом від 06.02.2024 суд повідомив сторін, що у зв`язку із перебуванням судді УстимовоїА.М. з 06.02.2024 по 09.02.2024 у відпустці за сімейними обставинами, підготовче засідання призначене на 07.02.2024 року о 12:30 год. не відбулось.

Ухвалою від 12.02.2024 підготовче засідання призначено на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/569/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.04.2024 року о 10:30 год.

02.04.2024 через підсистему «Електронний суд» АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з клопотанням, в якому вказує, що представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на вищевказану дату, у зв`язку з необхідністю в цей день і час бути присутнім в судовому засіданні, що розглядається Київським районним судом м.Харкова, тому враховуючи об`єктивну неможливість направити для участі у розгляді справи іншого повноважного представника, просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Представник позивача у судове засідання 02.04.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали на офіційну електронну адресу підприємства та до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». Згідно з довідками про вручення електронного документу, що сформовані в програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронної поштою та в електронному кабінеті відправлення доставлено 07.03.2024. Клопотання Банку про розгляд справи за відсутності представника позивача судом задовольняється.

Представник відповідача у підготовче засідання 02.04.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення в порядку, передбаченому ч.ч.ч.4,5 ст. 122 ГПК України.

Зокрема, за даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЛІРА» зареєстровано за адресою: 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 154.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 05.03.2022 відноситься вся територія Маріупольського району.

Факт тимчасової окупації смт.Мангуш, що розташоване на території Маріупольського району, визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст. 75 ГПК України не потребує доведення.

За даними офіційного сайту ДП «Укрпошта» поштові відділення, які знаходяться на території смт.Мангуш тимчасово не обслуговуються, як наслідок, направлення поштової кореспонденції є неможливим.

За приписами ч.1 ст. 12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також на відому електронну адресу підприємства: luracelhoz@ukr.net, що зазначена у п. 10.1 договору як засіб зв`язку з підприємством, направлена копія ухвали суду. Згідно з довідкою про вручення електронного документу, що сформована в програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронної поштою відправлення доставлено 06.03.2024.

Позивачем на вимогу суду перевірено Єдину клієнтську базу даних АТ КБ «Приватбанк» та виявлено, що відповідачем при останній ідентифікації зазначено про відсутність номерів телефону товариства, тому інформація щодо актуального номеру телефону відсутня. За відомим номером телефону відповідача 062623893 суд намагався передати телефонограму, однак зв`язок встановити не вдалось.

У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги вищевказане, господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст. 202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №3564-IX від 06.02.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

За об?єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування заявлених правових вимог АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що внаслідок неналежного виконання ТОВ «ЛІРА» зобов`язань за договором фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021 в частині сплати лізингових платежів і винагороди за користування майном відповідно до погодженого графіку, у відповідача утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позивачем розірвано цей договір у формі односторонньої відмови, про що повідомлено Лізингоодержувача. Однак відповідач після припинення дії договору свій обов`язок щодо повернення предмету лізингу не виконав, внаслідок чого у позивача виникло право на вилучення предмета лізингу, а також стягнення заборгованості за простроченими лізинговими платежами - несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та стягнення винагороди за користування майном і проведення лізингу в судовому порядку. Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 11, 15, 16, 316, 319, 321, 387, 509, 526, 530, 599, 610, 627, 651, 806, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

На підтвердження доводів, які викладені у позовній заяві в якості доказів позивач подав до суду належним чином засвідчені копії: витягу з Державного реєстру банків, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей з ЄДРПОУ, витягу з Статуту позивача, договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021, специфікації майна (додаток №1 до договору), графіку лізингових платежів (додаток №2 до договору), тарифу за оформлення документів (додаток №3 до договору), акту прийому-передачі майна (додаток №4 до договору), акту прийому майна на відповідальне зберігання (додаток №5 до договору), листа №LC7DOFLU1JJX9 від 26.01.2023 з доказами його направлення відповідачу, банківських виписок, договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.01.2022, додаткової угоди №1 до нього від 30.06.2022, ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Заявою від 01.08.2021 позивачем долучено копії банківських виписок з рахунку відповідача за періоди з 28.12.2021 по 01.03.2023, з 28.12.2021 по 10.03.2023.

У письмових поясненнях АТ КБ «Приватбанк» вказує, що як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання договору). Окрім цього, позивач має право на отримання лізингових платежів, заборгованість за якими виникла до моменту розірвання договору фінансового лізингу. Повідомлення про розірвання договору направлено на адресу електронної пошти відповідача, що визначена у п. 10.1 договору, підписано Савіхіною А.М., яка на час підписання мала відповідні повноваження на надсилання вищевказаних повідомлень згідно довіреності № 3725-К-Н-0 як спеціаліст з супроводу судового та виконавчого провадження /юрисконсульт (довіреність видана на ім`я Савіхіної А.М. містить лише посаду "Юрисконсульт" в зв`язку з приведенням штатного розпису у відповідність до Класифікатора професій). Повідомлення №LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023 про розірвання договору підписано шляхом накладення КЕП Савіхіною А.М. 06.02.2023 і за її поясненням в той же день направлено на електронну пошту відповідача luracelhoz@ukr.net, що зазначена в п.10.1 договору. В процесі перевірки даного проблемного активу Савіхіною А.М. виявлено, що відбувся технічний збій у відправці повідомлення відповідачу та 14.03.2023 на електрону адресу відповідача, було продубльовано надсилання вказаного повідомлення.

Позивач звертає увагу суд, що відповідно до умов п.п. 9.1.4., 9.1.6. договору у разі настання Події Дефолту Лізингоодержувач зобов`язаний доставити Майно за адресою, визначену при зверненні за номером 3700 та врегулювати Подію Дефолту, в тому числі сплатити заборгованість за договором у розмірі 159734,40грн, що виникла на дату 01.03.2023, тому АТ КБ «Приватбанк» вважає, що Лізингоодержувач був зобов`язаний не чекаючи повідомлення про відмову від договору вжити заходів щодо врегулювання події Дефолту, так як порушення умов оплати за договором тривало більш, ніж 60 календарних днів (останній платіж внесений відповідачем по сплаті винагороди за користування майном 14.03.2022 та 22.10.2022 частково внесено платіж в рахунок викупу майна).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.05.2023 відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов та докази, на яких ґрунтуються їх заперечення та попереджено відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вказана ухвала направлена на електронну адресу відповідача luracelhoz@ukr.net та доставлена останньому 18.05.2023 згідно довідки про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи, інформацію щодо відкриття провадження у справі розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у відповідному оголошенні.

Відповідач відзиву на позовні вимоги суду не надав, будь-яким іншим чином не повідомив суд про свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

За приписами ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

21.12.2021 між АТ КБ «Приватбанк» (Банк) та ТОВ «ЛІРА» (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №DOMWFLOWWPW2U-1 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. статті 1 якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ Торговий дім «Харвест» (далі - Продавець) майно, спеціально придбане у Продавця відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікації (Додаток №1) та умов (далі - Майно або Предмет лізингу), та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором. Специфікацією до Договору фінансового лізингу (Додаток №2) визначено, що об`єктом лізингу є Сівалка універсальна просапна Мультикорн 560 Pro (сигн., «HARVEST OS», турбодиск, причіпна) серійний номер - 94-21, рік виробництва - 2021.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань по ним. Повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватись по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Адреса Лізингоодержувача: 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 154, електронна пошта: luracelhoz@ukr.net (п.10.1 договору).

Згідно п. 10.5 договору останній підписано із використання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» (п.10.5).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис», без зауважень.

Строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акта прийому-передачі Майна та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу (пункт 1.2. статті 1 договору).

Вартість Майна за цим Договором становить 454 166,67 грн, ПДВ 90 833.33грн (пункт 2.1 статті 2 Договору).

Відповідно до приписів пункту 2.1.1 договору, вартість майна за цим договором складається з: суми авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 163500,00 грн та підлягає сплаті протягом 1 (один) робочих днів з моменту підписання цього договору; загальної суми лізингових платежів у рахунок викупу переданого в лізинг майна, що сплачується Лізингоодержувачем згідно з додатком №2 до цього договору, зокрема: залишку суми вартості переданого Лізингоодержувачу майна у розмірі 381500 грн.

Згідно з п.2.2 договору розмір, структура, строк сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком №2 до нього, та включають: щомісячна винагорода за обслуговування операцій фінансового лізингу, що входять до складу лізингових платежів до договору, у розмірі 0,04% від вартості майна, передбаченої п.2.1 цього договору, згідно з додатком №2 до цього договору; винагорода за користування майном у розмірі 11% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, за 360 днів у році, в дату сплату винагороди, якою є 25 число кожного поточного місяця; платежі в рахунок викупу майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком 2 до нього; інші складові, зокрема платежі та / або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього договору та передбачені ним; у випадку виникнення у банка додаткових документально підтверджених витрат, у т.ч. пов`язаних з доставкою, передачею, реєстрацією, проведенням обов`язкових технічних оглядів майна, сплатою податків, зборів, інших платежів, які є обов`язковими до сплату для банку у зв`язку з виконання цього договору, банк має право включити такі витрати до складу лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити ці витрати не пізніше дати сплати чергового лізингового платежу, якщо інше не буде погоджене сторонами; якщо в процесі виконання цього договору виникне необхідність сплати податку на додану вартість, останній сплачується Лізингоодержувачем в розмірі, визначеному чинним законодавством, додатково до чергового періодичного лізингового платежу.

Пунктами 3.1 договору передбачено, що передача майна буде здійснюватись за адресою: Україна, область Донецька, район Мангушський, селище міського типу Мангуш,вулиця Тітова, будинок 154.

Відповідно до п.3.3 договору, майно повинно бути передане Лізингоодержувачу протягом 10 (десять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору.

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки Лізингоодержувача, зокрема, Лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках, передбачених договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяв цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (7.2.6); здійснювати лізингові платежі в розмірі та в строки, що зазначені в додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору (7.2.9).

Лізингоодержувач несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна, прийнятого ним на відповідальне зберігання. Факт прийому майна на відповідальне зберігання підтверджується підписанням акта прийому майна на відповідальне зберігання (Додаток № 5). Повернення майна з відповідального зберігання здійснюється згідно з Актом прийому-передачі майна (Додаток № 4), що оформлюється під час передачі майна Лізингоодержувачу безпосередньо в Лізинг (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до Лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користування та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використанням. Банк не несе відповідальність перед третіми особами, в т.ч. за завдані майном смерть, шкоду здоров`ю або псування майна третіх осіб в результаті експлуатації майна.

Протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна Лізингодержувачу (п.4.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору Банк має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача та/або вимагати повернення майна, у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у передбачених договором випадках стягнути з Лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови; достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору, повернення майна згідно з умовами цього договору.

У відповідності до пункту 9.1.2. договору лізингу останній може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача, зокрема, у випадку - повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів.

Відповідно до п.9.1.3 договору у разі настання події дефолту Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про відмову від договору та його розірвання з зазначенням конкретної події дефолту. У повідомленні про відмову від договору зазначаються строки усунення обставин, що зумовили настання події дефолту, а також дата розірвання цього договору у разі не усунення Лізингоодержувачем події дефолту.

У разі настання події дефолту Лізингоодержувач зобов`язаний доставити майно за адресою та в строки, визначені Банком у повідомленні про відмову від договору, а в разі відсутності такого повідомлення - самостійно звернутися до банку за телефоном 3700 або відправивши Банку листа на електронну пошту help@pb.ua, з метою одержання вказівок від банка щодо адреси, за якою слід доставити майно. Факт виконання лізингоодержувачем зазначеного зобов?язання фіксується шляхом складання відповідного акта, який підписується Сторонами (п.9.1.4 договору).

У випадку, якщо подія дефолту не врегульована, застосуванню підлягають умови пп. 9.1.7., 9.1.8. Договору, відповідно до яких:

- якщо Майно не було доставлено в порядку, визначеному п.п. 9.1.4 статті 9 цього Договору та Банк самостійно не зміг вилучити Предмет лізингу (п.п. 9.1.5 статті 9 цього Договору), крім того, Лізингоодержувач протягом 89 (вісімдесяти дев`яти) календарних днів з моменту виникнення події дефолту (у т.ч. прострочення сплати лізингових платежів повністю або частково) не здійснив врегулювання Події Дефолту, Лізингоодержувач не пізніше 90 (дев`яностого) календарного дня з моменту виникнення події дефолту зобов`язаний погасити у повному обсязі прострочену заборгованість (у тому числі, заборгованість за простроченими лізинговими платежами, нарахованою неустойкою (штрафи, пеня)), а також відшкодувати Банку кошти в сумі залишку лізингових платежів згідно з Додатком 2 до цього Договору, та з наступного дня цей Договір вважається розірваним;

- якщо майно було доставлено в порядку, визначеному п.п. 9.1.4 статті 9 цього Договору або Банком самостійно вилучено Предмет лізингу (п.п. 9.1.5 статті 9 цього Договору), але Лізингоодержувачем не здійснено врегулювання події дефолту, Лізингоодержувач не пізніше 90 (дев`яностого) календарного дня з моменту виникнення Події Дефолту, зобов`язаний погасити у повному обсязі заборгованість (у тому числі, заборгованість за простроченими лізинговими платежами, нарахованою неустойкою (штрафи, пеня)), та з наступного дня цей Договір вважається розірваним.

Додаток №1 (Специфікація Майна), додаток №2 (Графік лізингових платежів), додаток №3 (Тарифи за оформлення документів), додаток №4 (Акт прийому-передачі майна), додаток №5 (Акт прийому майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього договору (п.10.3 договору).

Специфікацією майна, яка є додатком №1 до договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021, визначена характеристика предмета лізингу, а саме: Сівалка універсальна просапна Мультикорн 560 Pro (сигн.,''HARVEST OS", турбодиск, причіпна) серійний номер - 94-21, рік виробництва - 2021, вартість - 535000,00грн.

Згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021, загальна сума лізингових платежів, яка включає суму кредиту, суму % до погашення та щомісячну винагороду, складає 389130,00грн та підлягає сплаті в період з 25.01.2022 по 25.11.2024.

Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок IBАN-UA2233549600000029099003702346.

Як вбачається з акту прийому-передачі майна від 28.12.2021, який є додатком №4 до договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021, Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Сівалка універсальна просапна Мультикорн 560 Pro (сигн.,''HARVEST OS", турбодиск, причіпна) серійний номер - 94-21, рік виробництва - 2021, варість - 535000,00 грн.

Вказаний акт підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».

АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що графіком лізингових платежів був передбачений обов`язок відповідача сплатити лізингові платежі в сумі 42388,88грн 25.05.2022, 25.10.2022 та 25.11.2022 відповідно.

Сукупно за цей період відповідач мав сплатити 127166,64 грн. (3*42388,88), тоді як фактично з даних банківської виписки вбачається, що 02.10.2022 останнім було здійснено платіж в сумі 2006,64грн. Заборгованість за вказаний період складає 125159,60грн.

Також згідно п.2.2.3. договору нарахована винагорода за користування предметом лізингу в сумі 36936,47грн за період користування предметом лізингу з 28.12.2021 (з дати підписання акту прийому - передачі майна) до 02.03.2022) у розмірі 11.00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна (381500,00 грн) та згідно п. 2.2.2 - щомісячна винагорода за обслуговування операцій фінансового лізингу, її розмір становить 0.04% від вартості предмету лізингу (0,04% від 545000грн =218 грн).

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА» письмовим повідомленням №LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023 «Про відмову від Договору», в якому повідомлено Лізингоодержувача про настання Події Дефолту, а саме: повної або часткової несплати лізингового платежу згідно умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів. Банк як Лізингодавець, пославшись на вимоги пунктів 9.1.4., 9.1.6. Договору, у даному випадку настання Події Дефолту зобов`язав відповідача доставити майно (Сівалку універсальну просапну Мультикорн 560 Pro) за адресою, визначену при зверненні за номером 3700 та врегулювати Подію Дефолту, в тому числі сплатити заборгованість за Договором у розмірі 159 734,40 грн, що виникла на дату 01.03.2023. Позивач попередив відповідача, що у випадку, якщо Подія Дефолту не врегульована, Банк застосовує умови п.п. 9.1.7., 9.1.8. Договору, та про розірвання договору з 02.03.2023.

Вказаний лист підписано кваліфікованим електронним підписом представника позивача Савіхіною А.М., яка на час підписання мала повноваження на надсилання вищевказаних повідомлень згідно довіреності № 3725-К-Н-0 як спеціаліст з супроводу судового та виконавчого провадження /юрисконсульт.

Факт підписання документу та скріплення підпису електронною печаткою підтверджується протоколом від 06.02.2023.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що повідомлення № LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023 підписано 06.02.2023 і за її поясненням в той же день направлено на вказану у договорі електронну пошту відповідача, однак у подальшому Савіхіною А.М. виявлено, що відбувся технічний збій у відправці повідомлення відповідачу.

В матеріалах справи міститься скріншот, що підтверджує направлення 14.03.2023 з супровідним листом на електронну адресу відповідача liracelhoz@ukr.net повідомлення №LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023 електронною поштою.

Відповіді на зазначені листи позивачем не отримано, предмет лізингу не повернуто. Докази оплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.

За твердженнями позивача, невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди відповідно до Графіку, розірвання позивачем договору в односторонньому порядку, а також невиконання відповідачем вимоги щодо повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поясненнях позивача, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами щодо наявності чи відсутності підстав для вилучення об`єкта лізингу, стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

У абзаці 2 частини першої статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ЛІРА» виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного Договору від 21.12.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частини друга, третя статті 806 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені у Законі України «Про фінансовий лізинг» №1201-ІХ від 04.02.2021 (далі - Закон №1201-ІХ), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно до статті першої цього Закону договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу. Суб`єктами фінансового лізингу є: лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу; лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.

Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.

Частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт.

Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові платежі та інші платежі (пункт 3 частини другої статті 31 цього Закону).

Відповідно до пункту 7.2.9. статті 7 Договору Лізингоодержувач зобов`язується здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Розмір і структура лізингових платежів визначена в пункті 2.2 статті 2 Договору фінансового лізингу та, зокрема, включають: 2.2.2. Щомісячну винагороду за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, в розмірі 0,04 (нуль цілих чотири сотих) % від вартості Майна, передбаченої п. 2.1. цього Договору, згідно з Додатком №2 до цього Договору; 2.2.3. Винагороду за користування Майном у розмірі 11.00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця; 2.2.4. Платежі в рахунок викупу Майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком №2 до нього; 2.2.5. Інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору та передбачені ним.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями частини четвертої статті 17 Закону №1201-ІХ унормовано, що після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших обставин, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця, зокрема: 3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; 4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; 8) у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця в терміни, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

За пунктом 9.1. статті 9 Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний: - за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача в наступних випадках (пункт 9.1.2.), зокрема: повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів.

Положеннями пункту 9.1.4. статті 9 Договору передбачено, що у разі настання Події Дефолту Лізингоодержувач зобов`язаний доставити Майно за адресою та в строки, визначені Банком у повідомленні про відмову від Договору, а в разі відсутності такого Повідомлення - самостійно звернутися до Банку за телефоном 3700 або направивши Банку листа на електронну пошту help@pb.ua, з метою одержання вказівок від Банка щодо адреси, за якою слід доставити Майно. Факт виконання Лізингоодержувача зазначеного зобов`язання фіксується шляхом складання відповідного акта, який підписується Сторонами.

Згідно пункту 9.1.3. статті 9 Договору у разі настання Події Дефолту Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про відмову від Договору та його розірвання (надалі - «Повідомлення про відмову від Договору») з зазначенням конкретної Події Дефолту.

Судом встановлено, що згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу позивач мав здійснити платіж в сумі 42388,88грн 25.05.2022, 25.10.2022 та 25.11.2022 відповідно, тобто, всього за цей період відповідач мав сплатити 127166,64 грн. (3*42388,88), тоді як відповідачем 02.10.2022 сплачено 2006,64грн. Заборгованість склала 125159,60грн. Вказане підтверджується копією виписки з рахунку IBАN- НОМЕР_1 ТОВ «ЛІРА».

За період користування предметом лізингу з 28.12.2021 до 02.03.2022 позивачем нарахована винагорода за користування предметом лізингу в розмірі 11.00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна (381500,00 грн), що відповідає умовам п.2.2.3. договору. Строк нарахування та оплати означених платежів 25-те число кожного поточного місяця. Заборгованість відповідача складає 36936,47грн.

Також позивач згідно п. 2.2.2 договору нарахував щомісячну винагороду за обслуговування операцій фінансового лізингу, розмір якої становить 0.04% від вартості предмету лізингу (545000грн), що складає 218 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам нарахування, передбаченим Договором фінансового лізингу №DOMWFLOWWPWZL-1 від 21.12.2021, у зв`язку з чим визнається судом обґрунтованим. Наявність та розмір заборгованості ТОВ "ЛІРА" за договором фінансового лізингу підтверджуються представленими позивачем в матеріалах справи доказами та не були спростовані.

Зважаючи на викладене та враховуючи наведені правові акти і умови договору фінансового лізингу, суд визнає, що Лізингоодержувач не виконав своїх зобов`язань з своєчасної і в повному обсязі оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості за Договором, прострочення становить більше 60 календарних днів, подія дефолту настала, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору, у письмовому повідомленні просив відповідача повернути предмет лізингу і погасити заборгованість відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу підписано 06.02.2023 кваліфікованим електронним підписом представника позивача, що займала посаду спеціалісту з супроводу судового та виконавчого провадження /юрисконсульта/, Савіхіною А.М., згідно довіреності № 3725-К-Н-0.

Первісно, як виходить з пояснень АТ КБ «Приватбанк», в той же день вказаною особою повідомлення було направлено на адресу електронної пошти відповідача, однак мав місце технічний збій у відправці повідомлення, що спричинило необхідність направлення вказаного повідомлення повторно. Доказів направлення документу 06.02.2023 суду не надано.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що повідомлення №LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023 супровідним листом на електронну адресу відповідача liracelhoz@ukr.net направлено 14.03.2023.

За змістом частини п`ятої статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Суд вбачає, що відповідно до пункту 10.1. Договору фінансового лізингу будь-яке повідомлення повинно бути адресоване одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Встановлена адреса Лізингоодержувача: 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 154, електронна пошта: luracelhoz@ukr.net.

Позивач з огляду на факт тимчасової окупації смт.Мангуш, що розташоване на території Маріупольського району, який згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, з 05.03.2022 віднесено до територій, що тимчасово окуповані Російською Федерацією, не мав можливості направити повідомлення органами поштового зв`язку, ДП «Укрпошта» поштові відділення, які знаходяться на території смт.Мангуш тимчасово не обслуговуються.

З заявами щодо зміни адреси підприємства або адреси, на яку Банк має направляти поштову кореспонденцію, відповідач не звертався.

Господарський суд наголошує, що у розумінні наведених правових норм достатнім доказом на підтвердження факту розірвання договору фінансового лізингу за ініціативою Лізингодавця є направлення відповідного повідомлення Лізингоотримувачу із зазначенням причин його розірвання. Сторони узгодили, що у випадку розірвання договору додаткова угода не укладається.

Направлення повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу на дійсну електронну адресу відповідача, відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору, а його отримання перебуває вже поза межами контролю відправника. Відтак суд вважає доведеним факт належного повідомлення позивачем відповідача про відмову від договору фінансового лізингу.

З огляду на положення частини п`ятої статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 10.1. Договору, суд дійшов висновку, що Договір фінансового лізингу на час розгляду даного спору є розірваним у односторонньому порядку за ініціативою позивача з 23.03.2023 року, після перебігу шести робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідного повідомлення на адресу електронної пошти відповідача. Суд не приймає до уваги строк розірвання договору, що визначений у повідомленні №LC7DOFLO1JJX9 від 26.01.2023, оскільки він передує підтвердженій даті направлення вказаного документу відповідачу.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина друга статті 193 ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно з частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Наслідками дострокового розірвання договору є обов`язок Лізингоодержувача здійснити повернення Предмету лізингу шляхом його доставлення за адресою та в строки, визначені Банком у повідомленні про відмову від Договору, а при невиконанні - погасити в повному обсязі прострочену заборгованість та відшкодувати Банку кошти в сумі залишку лізингових платежів згідно з Додатком 2, що передбачено пунктами 7.2.6., 9.1.4. та 9.1.7. статті 9 Договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу предмета лізингу, а також погашення вказаної заборгованості.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, згідно якому при вирішенні питання відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів.

Господарський суд, зважаючи на закріплений у статті 629 Цивільного кодексу України правовий принцип обов`язковості договору та положення пункту 7.2.9. договору щодо повернення лізингових платежів в цілому, з урахуванням структури лізингових платежів, передбачених пунктом 2.2. Договору і Додатком №2 до Договору, дійшов висновку, що у разі розірвання договору стягненню підлягає заборгованість за лізинговими платежами: як з винагороди за користування Предметом лізингу, так і несплачене відшкодування частини його вартості.

Господарський суд звертає увагу, що правовою підставою для позовних вимог щодо вилучення Предмету лізингу - Сівалки універсальної просапної Мультикорн 560 Pro позивач вказує положення статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Конструкція цієї статті свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова наведеної норми права звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Господарський суд наголошує, що об`єкт лізингу - Сівалка набутий ТОВ «ЛІРА» у встановленому законом порядку на підставі Договору фінансового лізингу з АТ КБ «Приватбанк». Предметом позову у справі, що розглядається, є, зокрема, вилучення Предмету лізингу внаслідок несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів за Договором фінансового лізингу та відмовою у зв`язку з цим Лізингодавця від Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку. Вказане право позивача на повернення об`єкта фінансового лізингу прямо передбачено цивільним законодавством - нормою статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг». При цьому, обов`язок відповідача як Лізингоодержувача повернути Предмет лізингу на вимогу Лізингодавця визначений положеннями статей 7, 9 Договору про фінансовий лізинг.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини у справі, надавши за своїм внутрішнім переконанням оцінку долученим сторонами доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи специфіку і характер спірних правовідносин, господарський суд, зважаючи на наведені положення цивільного і господарського законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про доведеність факту прострочення відповідачем сплати лізингових платежів й винагород та неповернення предмету лізингу, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені приписи процесуального закону, внаслідок задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА" про витребування транспортного засобу та стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 125159,60грн, заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в сумі 36936,47грн, заборгованості з винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 218,00грн задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА" (адреса місцезнаходження: 87400, Донецька обл., смт Мангуш, вул. Тітова, буд. 154, ідентифікаційний код 32796393) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, код ідентифікаційний код: 14360570) транспортний засіб: Сівалку універсальну просапну Мультикорн 560 Рго (сигн., "HARVEST OS", турбодиск, причіпна) серійний номер - 94-21, рік виробництва - 2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА" (адреса місцезнаходження: 87400, Донецька обл., смт Мангуш, вул. Тітова, буд. 154, ідентифікаційний код 32796393) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, код ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 125159,60грн, заборгованість з винагороди за користування предметом лізингу 36936,47грн, заборгованість з винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу в сумі 218,00 грн, судовий збір в сумі 10609,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова