Рішення

від 10.05.2024 по справі 905/897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2024 Справа №905/897/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/897/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА», м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ», м. Бахмут, Донецька область

про стягнення 40 715,51 гривень

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості у сумі 40 715,51 гривень, яка складається з: основного боргу в розмірі 16 720,00 гривень, 1 872,00 гривень штрафу, 10 368,10 гривень пені, інфляційних втрат у сумі 5 044,57 гривень, відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 6 710, 84 гривень.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №13-1/19 від 11.11.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/897/23, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено позивачу та відповідачу строки для надання документів по справі.

Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Суд зазначає, що 10.07.2023 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/897/23, зокрема: за електронною адресою позивача: r.golovko@naftalita.com, та електронною адресою відповідача: vfilimonov02@gmail.com (вказані електронні пошти зазначені позивачем на титульному аркуші позовної заяви).

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки електронного листа позивачу та відповідачу.

Ухвала суду від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на його відому електронну адресу r.golovko@naftalita.com, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електроної скриньки 13.07. 23.

Судом встановлено, що згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41940308) є: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Космонавтів, будинок 6.

Таким чином, останнім відомим місцезнаходженням відповідача є місто Бахмут, яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є територією активних бойових дій.

За розміщеною на офіційному веб-сайті поштового оператора АТ «Укрпошта» інформацією відділення поштового зв`язку 84500 у місті Бахмут тимчасово не функціонує.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, ухвала суду від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на його відому електронну адресу vfilimonov02@gmail.com, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 13.07.2023.

Окрім того, ухвала суду від 10.07.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

27.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останній повідомляє, що на його електронну пошту 13.07.2023 надійшла ухвала суду про відкриття провадження, документів на адресу відповідача від позивача не надходило, тому виконати ухвалу суду в частині подання відзиву на позовну заяву відповідач не мав можливості. Зазначив, що всі документи знаходяться в місті Бахмут, Донецької області, який на теперішній час тимчасово окупований. Відповідач не згодний з позовними вимогами. Просив для подання відзиву на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк, надіслати на електрону адресу vfilimonov02@gmail.com позовну заяву з додатками.

11.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що не отримував жодних документів від позивача по справі. Більш того, на час звернення до суду позивач був обізнаний про сплату боргу із запізненням не з вини відповідача. Вказав на те, що лише після направлення листа з проханням надати позовну заяву, позивач надіслав документи, у тому числі позовну заяву з додатками. Відповідач, зазначає, що з поважних причин пропустив строк для подання відзиву на позовну заяву. Ознайомившись з позовною заявою з додатками відповідач не згодний з наступних підстав.

Згідно указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затвердила Верховна Рада України, на всій території України був введений воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів, який продовжується і діє на теперішній час у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. На теперішній час і на час звернення до суду місто Бахмут Донецької області знаходиться під окупацією і підприємство не мало можливості виконувати взяті зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № 13-1/19 від 11.11.2019 року, так як працівники були вимушені виїхати з міста, а продукція і товар підприємства знаходиться на теперішній час на тимчасово окупованій території. Але відповідач, знайшов кошти, не однією сумую, щоб закрити борг частинами і на час звернення до суду позивача був погашений або погашена основна його частина. В докази оплати надав платіжні доручення: №1359 від 29.06.2023 на суму 500,00 грн; №1366 від 06.07.2023 на суму 500,00 грн.; №1358 від 28.06.2023 на суму 800,00 грн.; №1372 від 13.07.2023 на суму 14 920,00грн.

Зазначив, що згідно розділу 8 договору поставки нафтопродуктів № 13-1/19 від 11.11.2019 року передбачено, що сторона не несе відповідальність за невиконання будь-якого із своїх зобов`язань за цим договором, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків (п. 8.1 договору). Звільнення від відповідальності, передбачене цією статтею, залишається лише на той період, протягом якого існує перешкода (п. 8.3 договору).

Всі перешкоди підприємства, щодо несвоєчасного виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 13-1/19 від 11.11.2019 є загальновідомими і це агресія іншої країни - Російської Федерації і це не підлягає доказуванню і підтверджується указом Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», який затвердила Верховна Рада України, на всій території України був введений воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року. Тому підприємство не має обов`язку сплачувати додаткові витрати з вини, які настали не з вини підприємства. Зазначив, що позивач не в повному обсязі долучив документи, які долучені до позовної заяви, щоб вести суд в оману і на теперішній час додатково не бажає їх долучати.

У зв`язку з пропуском строку з поважних причин для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про долучення до матеріалів документів, які позивач умисно не долучив і на теперішній час, у зв`язку з повною оплатою, відповідач просить долучити їх до матеріалів справи і дати їм правову оцінку, при розгляді даного предмету спору. Просить суд розглядати справу за відсутністю останнього.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення складено 10.05.2024 у зв`язку із веденням на території України воєнного стану та об`єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

В С Т А Н О В И В

11.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 13-1/19 поставки нафтопродуктів за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується, передати у власність покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті) (далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього договору.

Товар за цим договором буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором, видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України (п.1.2. договору).

Якість товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам та підтверджується відповідними паспортами якості виробника та/або сертифікатами якості, деклараціями про відповідність (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору, постачальник зобов`язується на підставі поданої покупцем заявки передати у власність останнього товар у відповідності з розділом 1 цього договору з оформленням видаткової накладної на товар, та інших документів погоджених сторонами.

Покупець зобов`язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений постачальником товар, а також витрати, пов`язані з транспортуванням товару (п. 2.2.3 договору); протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання оригіналів первинних бухгалтерських документів підписати їх, скріпити печаткою та направити (один) підписаний екземпляр постачальнику (п. 2.2.4 договору).

Розділом 3 договору, сторони визначили умови поставки товару.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що постачання за цим договором, здійснюється окремими партіями, на підставі даних заявки покупця. Заявка на постачання надається покупцем, в будь-якій зручній для нього формі (письмово, електронною поштою, факсимільним зв`язком) і має містити дані про: найменування та код ЄДРПОУ адресата заявки, найменування товару, базис постачання, бажані терміни постачання. У випадку якщо покупець бажає змінити раніше подане замовлення, він зобов`язаний зробити це до моменту відвантаження товару у транспортний засіб, зміни щодо замовлення поставки товару який вже відвантажений не допускаються.

Товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: СРТ, DDP, FCA, EXW. Конкретна умова постачання визначається в замовленні. При тлумаченні умов постачання за цим договором, мають силу офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати - «Інкотермс», в редакції 2010р. В разі розбіжності між положеннями цього договору з «Інкотермс-2010» превалюють положення договору (п.3.2 договору).

Постачання товару здійснюється автомобільним транспортом. Загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятися від передбаченого заявкою не більш, ніж на 10 відсотків, в опціоні постачальника. У разі виявлення такої розбіжності поставка не вважається невиконаною (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, сторони погодили, що при транспортуванні товару за договором, постачальник має право здійснити доставку товару покупцю - поштовим відправленням, через відповідні підприємства поштового зв`язку: ТОВ «НОВА ПОШТА», ТОВ «ДЕЛІВЕРІ», доставка на адресу або поштове відділення, поштове підприємство та місце доставки за вибором постачальника.

Постачальник забезпечує постачання товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання передплати покупця, або з дати отримання заявки покупця, у випадку якщо товар відвантажується без передплати (п. 3.6 договору).

Згідно із п. 3.7 договору, датою поставки товару вважається: при базисі постачання EXW - дата зазначена у видатковій накладній на товар; при базисі постачання FCA, DDP, CPT - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або товарно-транспортній накладній на товар.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця в момент виконання поставки постачальником, передбачений базисом постачання. Ризики втрати та порчі товару переходять від постачальника до покупця з моменту передбаченого базисом поставки (п. 3.9 договору).

Сторони домовились, що належним чином оформлена видаткова накладна на товар або товарно-транспортна накладна на поставку товару є належним підтвердженням отримання товару покупцем (3.11 договору).

Розділом 4 договору, сторони визначили приймання товару за кількістю і якістю.

Відповідно до умов п. 4.1 договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю у відповідності до вимог «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» (затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 Зареєстрованого в Мінюсті 02.09.2008 р. за № 805/15496) та умов цього договору.

Фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів (п. 4.3 договору).

Розділом 5 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Оскільки на момент укладення договору сторони не можуть визначити ціну на товар, що буде постачатися протягом строку дії цього договору, ціна на товар, що буде постачатися в рамках окремих партій товару, буде визначатися сторонами у видаткових накладних для кожної партії товару додатково (п. 5.1 договору).

Сумою (ціною) цього договору є сума вартостей товару поставленого за всіма видатковими накладними до цього договору (п. 5.2 договору).

Покупець здійснює 100 % передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до договору (п. 5.3 договору).

Постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 21 (двадцять одного) банківського дня з дати поставки товару (п. 5.4 договору).

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.6 договору).

У випадку надходження грошових коштів після спливу строків оплати передбачених рахунком на оплату, а саме двох банківських днів, якщо інше не передбачено в самому рахунку, постачальник має право відмовитися передавати (поставляти) товар покупцю та повернути грошові кошти покупцю (п. 5.7 договору).

Ціна товару є договірною, та зазначається з урахуванням ПДВ (п. 5.8 договору).

Розділом 6 договору, сторони визначили відповідальність сторін.

За умовами п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та діючого законодавства України.

В разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 6.4 договору).

Згідно п. 6.5 договору, також у разі порушення строків оплати за договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки.

Сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору до закінчення строку дії договору зазначеному у п. 9.1 - договір вважається подовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах (п.9.1.1 договору).

Всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв`язку з виконанням умов цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної строни, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, доставлені особисто за місцезнаходженням сторін, зазначеним у цьому договорі, або відправлені по факсу або електронною поштою з наступним направленням оригіналів документів рекомендованим листом протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати відправки по факсу або електронною поштою. Відправлені по факсу або електронною поштою документи мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами (п. 9.2 договору).

Документообіг між сторонами здійснюється за допомогою засобів поштового, електронного, факсимільного або кур`єрського зв`язку. Сторони домовились, що оригінали документів можуть бути отримані ними після проведення поставки (п. 9.3 договору).

За умовами п. 9.18 договору, сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Також при нарахуванні пені за цим договором не застосовується положення п. 6 ст. 232 ГК України.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств. Доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано.

На виконання умов договору № 13-1/19 поставки нафтопродуктів від 11.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» здійснило поставку продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на суму 18 720 грн (в т. ч. ПДВ 3 120,00 грн), що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 238 від 19 січня 2022 року.

Видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств, товар одержаний представником відповідача без зауважень.

Будь-які претензії щодо якості, кількості, комплектності, супровідних документів, тари та інших недоліків поставленої продукції відповідачем суду не надані.

Позивач зазначає, що відповідачем з порушенням строку на оплату частково сплатив суму боргу та не сплаченою залишився борг у сумі 16 720,00 гривень.

Таким чином внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманої продукції за Договором № 13-1/19 поставки нафтопродуктів від 11.11.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Після відкриття провадження у справі №905/897/23 відповідачем до матеріалів справи надані докази оплати заборгованості за договором № 13-1/19 від 11.11.2019, зокрема, платіжне доручення: №1359 від 29.06.2023 на суму 500,00 грн; №1366 від 06.07.2023 на суму 500,00 грн.; №1358 від 28.06.2023 на суму 800,00 грн.; №1372 від 13.07.2023 на суму 14 920,00 грн, загальна сума складає 16 720,00 грн.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та заяві відповідача, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

В силу норм ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Як вище встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 13-1/19 поставки нафтопродуктів від 11.11.2019, згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті), а покупець прийняти товар та сплатити за нього протягом 21 (двадцять одного) банківського дня з дати поставки товару.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на порядок розрахунків, визначений договором постачання, оплата за товар відповідно до видаткової накладної №238 від 19.01.2022 мала бути здійснена до 17.02.2022.

Відповідачем сплачено позивачу грошові кошти за поставлений товар за вказаним договором відповідно до платіжних доручень: №1358 від 28.06.2023 на суму 800,00 грн (призначення платежу: Кредиторська заборгованість згід.акт звірки від 01.06.2023), №1359 від 29.06.2023 на суму 500,00 грн (призначення платежу: «Кредиторська заборгованість згід.акт звірки від 01.06.2023»), №1366 від 06.07.2023 на суму 500,00 грн (призначення платежу: «Кредиторська заборгованість згід.акт звірки від 01.06.2023»), №1372 від 13.07.2023 на суму 14 920,00 грн (призначення платежу: «згід.дог.№13-1/19 від 11.11.2019 оплата кредиторської заборгованості»).

Таким чином, з урахуванням здійсненої оплати, відповідачем повністю сплачено позивачу грошові кошти за поставлений товар.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 13/51-04, Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.

Позивач звернувся із позовом до суду 30.06.2023, провадження у справі № 905/897/23 відкрито судом 10.07.2023.

Як встановлено судом, частину оплат відповідач здійснив до подання позову до суду та відкриття провадження у справі (28.06.2023 на суму 500,00грн, 29.06.2023 на суму 500,00 грн, 06.07.2023 на суму 800,00 грн), а іншу частину після подання позову до суду та відкриття провадження (13.07.2023 на суму 14 920,00 грн).

Таким чином, відсутність предмету спору до порушення провадження у справі зумовлює відмову в позові в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 1 800,00 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в сумі 14 920,00 грн наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф - 1 872,00 гривень, пеню - 10 368,10 гривень, інфляційні втрати - 5 044,57 гривень, відсотки за користування чужими грошовими коштами - 6 710, 84 гривень.

В своїй заяві від 11.09.2023 відповідач посилався на те, що всі перешкоди підприємства, щодо несвоєчасного виконання умов договору є агресія іншої країни Російської Федерації, що є загальновідомими і це не підлягає доказуванню. Зазначив, що відповідно до пунктів 8.1 та 8.3 договору підприємство не має обов`язку сплачувати додаткові витрати з вини, які настали не з вини підприємства.

Судом не приймаються вищевказані посилання позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пункти 8.1 та 8.3 договору, на які посилається відповідач містяться у розділі 8 договору «Форс-мажор».

Статтею 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Досліджуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування у спірних відносинах п. 8.1 договору, суд виходить з того, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 13.02.2024 у справі № 917/272/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною своїх договірних зобов`язань.

У цьому випадку суд враховує, що військова агресія Російської Федерації проти України та ведення бойових дій у м. Бахмут є форс-мажорними обставинами, які носять загальновідомий характер.

Однак відповідачем не доведено та не надано будь-яких доказів про те, що неможливість виконання ним зобов`язання з оплати товару обумовлена саме настанням цих обставин, зважаючи також на те, що таке зобов`язання могло бути виконано у будь-який день протягом 21 банківських днів з дати поставки - з 20.01.2022 по 18.02.2022 (тобто до 24.02.2022 - початок збройної агресії Російської Федерації проти України).

Зазначаючи про збройну агресію Російської Федерації проти України та бойові дії у м. Бахмут, відповідач жодним чином не мотивує та не обґрунтовує як саме ці обставини вплинули на виконання зобов`язання з оплати товару, оскільки самі по собі вони не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача можливості виконати свої грошові зобов`язання.

Ці обставини, на думку суду, безумовно вплинули на здійснення відповідачем господарської діяльності за його місцезнаходженням, але не свідчать про відсутність грошових коштів (зокрема, на рахунках відповідача), необхідних для виконання зобов`язання з оплати ресурсів.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено вплив форс-мажорних обставин (збройна агресія Російської Федерації проти України та бойові дії у м. Бахмут) на можливість здійснення ним оплати товару, а тому його посилання на п. 8.1 договору є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 6.5 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки.

Правила ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у цьому випадку у п. 5.8 договору сторони погодили інший розмір процентів річних (28% річних), що узгоджуються з приписами ст. 625 ЦК України та є фактичною реалізацією принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним. Таким чином, сума відсотки за користування чужими грошовими коштами, що належать до стягнення з відповідача на користь позивача складають 6 710, 84 гривень, нараховані на борг (з урахуванням часткових сплат) за період з 18.02.2022 по 22.06.2023.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

На підставі чого, інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 5 044,57 гривень, нараховані на борг (з урахуванням часткової оплати) за період з березня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п.6.4 договору, передбачено, що в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

За умовами п. 9.18 договору, сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Також при нарахуванні пені за цим договором не застосовується положення п. 6 ст. 232 ГК України.

У постанові Великої палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, згідно з якою чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 10 368,10 гривень нарахованої на борг (з урахуванням часткових оплат) за період з 18.02.2022 по 22.06.2023.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1 872,00 гривень (10% від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару) нарахованої на борг 18 720,00 гривень.

Разом з цим, суд враховує наступне.

Стаття 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, передбачає, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, з огляду на ступінь виконання відповідачем зобов`язання (виконане повністю) та те, що розмір нарахованої пені (62% від суми боргу), окрім якої нараховано ще штраф, 28% річних та інфляційні втрати, є значним, і загальний розмір таких нарахувань перевищує на 43,15% суму боргу, з метою дотримання таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, у цьому конкретному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 80,7% - до 2 000 грн.

Одночасно, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 28% річних у розмірі 6 710,84 грн, інфляційних втрат у сумі 5 044,57 гривень, штрафу - 1 872 грн та пені - 2 000 (у зв`язку із зменшенням судом її розміру), а отже і про їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Положеннями ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України унормовано обов`язок суду щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету у разі закриття провадження по справі.

Оскільки судом закрито провадження по справі на суму основної заборгованості у зв`язку із відсутністю предмету спору в розмірі 14 920, 00 грн, що складає 36,6% від заявлених позовних вимог, відповідно 36,6% сплаченого судового збору становить 982, 30 грн.

У зв`язку з наведеним суд приймає рішення щодо повернення з Державного бюджету України на користь позивача судового збору в сумі 894,75 грн., сплаченого платіжною інструкцією №5011 від 26.06.2023.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні частини позовних вимог в розмірі 1800 грн, на позивача покладається судовий збір у розмірі 75, 24 грн, на відповідача - 1626, 46 грн (без врахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 231, 236 - 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі №905/897/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» про стягнення основного боргу в сумі 14 920,00 грн за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТСЬКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Космонавтів, будинок 6; код ЄДРПОУ 41940308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд.7, офіс 1218; код ЄДРПОУ 43244715) штраф у сумі 1 872,00 грн, пеню у сумі 2 000 грн, інфляційні втрати у сумі 5 044,57 гривень, відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 710,84 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1626, 46 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТАЛІТА» (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд.7, офіс 1218; код ЄДРПОУ 43244715) судовий збір в сумі 982, 30 грн, сплачений платіжною інструкцією №5011 від 26.06.2023.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення

Повне рішення складено та підписано 10.05.2024.

Суддя О.О. Кучерява