Рішення

від 29.04.2024 по справі 908/3533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/1/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 908/3533/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (електронна пошта: info@collect-center.com.ua; вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" (електронна пошта: невідома; вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 42182653)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; місце реєстрації як фізичної особи невідомо; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 697 551,23 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Муравський В.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність №28 від 03.01.2024;

від відповідача - 1: не з`явився;

від відповідача - 2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

28.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 697 551,23 грн.

28.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3533/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

30.11.2023 Господарським судом Запорізької області на адресу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надіслано запит № 908/3533/23 про надання інформації про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 16.02.2006; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

12.12.2023 від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради до суду надійшов лист № 04-45/3/1352 від 06.12.2023 (вх. № 26604/08-08/23 від 12.12.2023), в якому зазначено, що за відомостями Департаменту - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 16.02.2006 по 10.01.2022. Знятий з реєстрації місця проживання за рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою суду від 14.12.2023 № 908/3533/23 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

26.12.2023 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшло повідомлення № 21155/0/2-23/3 від 25.12.2023 (вх. № 27585/08-08/23 від 26.12.2023), в якому зазначено що станом на 21.12.2023 в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3533/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.02.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 02.02.2024 № 908/3533/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 07.02.2024 № 908/3533/23 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 11.03.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

11.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" через підсистему "Електронний суд" надійшли пояснення по суті спору № б/н від 08.03.2024 (вх. № 5474/08-08/24 від 11.03.2024).

Ухвалою суду від 11.03.2024 № 908/3533/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.04.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

14.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" на адресу господарського суду Запорізької області надійшли письмові пояснення по суті спору № 1-4537 від 11.03.2024 (вх. № 5976/08-08/24 від 14.03.2024).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 № 908/3533/23 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 29.04.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

08.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" на адресу господарського суду Запорізької області надійшли письмові пояснення по суті спору № 1-5849 від 01.04.2024 (вх. № 7668/08-08/24 від 08.04.2024).

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 29.04.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 04.02.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" укладений кредитний договір № 011/10892/00788102, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 500 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 04.02.2023. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 04.02.2022 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/10892/00788102/П, предметом якого є зобов`язання поручителя відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору. 21.02.2022 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-48, відповідно до умов якого АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 011/10892/00788102 від 04.02.2020. В подальшому, 16.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладений договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 16-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 011/10892/00788102 від 04.02.2020. Відповідач - 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платіж, які передбачені Графіком платежів, у зв`язку з чим станом на 20.10.2023 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором становить 697 551,23 грн., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 461 768,49 грн. та заборгованість за процентами на суму 235 782,74 грн. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів -1 та 2 загальну суму заборгованості у розмірі 697 551,23 грн.

Крім цього, представник позивача просить стягнути з відповідачів понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Представники відповідачів - 1 та 2 як на стадії підготовчого провадження так і на стадії розгляду справи по суті у судове засідання вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на адресу реєстрації відповідача-1 та оприлюднення тексту відповідних ухвал суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників відповідачів - 1 та 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" (код ЄДРПОУ 42182653) відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

14.02.2024 та 19.03.2024 до господарського суду Запорізької області повернулись копії ухвал суду від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі № 908/3533/23 та від 07.02.2024, які направлені на адресу реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" (код ЄДРПОУ 42182653) - вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69014; причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З матеріалів позовної заяви також вбачається, що відповідач-2 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) займає посаду директора відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" (код ЄДРПОУ 42182653).

Враховуючи, що у суду відсутня інформація стосовно місце реєстрації/проживання відповідача-2 ( ОСОБА_1 ), суд вважає належним повідомленням відповідача-2 про відкриття провадження у справі шляхом направлення ухвали на адресу відповідача-1 (ТОВ "Юейгранула") та розміщення цієї ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд вказаної справи у суді.

Однак, запропонованих ухвалами суду письмових відзивів на позовну заяву та додані до них документи, відповідачі на адресу суду не надіслали, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють суду вирішити спір по-суті.

29.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юейгранула" (позичальник, відповідач-1) укладений кредитний договір № 011/10892/00788102.

Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі - Графік) та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Під невідновлювальною кредитною лінією сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

Згідно з п. 1.3 договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 04.02.2023.

За умовами п. 2.1 договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. договору включно позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24% річних.

Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 04 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Згідно з п. 11.5. договору, до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років.

Сторонами до договору підписано Додаток № 1, в якому викладено Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.

22.07.2020 до договору сторони уклали додаткову угоду № 1, якою тимчасово, за період з дати застосування змін до 03.11.2020 домовились зменшити розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до зміненого Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком до цієї додаткової угоди. Згідно п.п. 2.1, 2.2 цієї додаткової угоди, станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 465 085,50 грн.; заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 24 980,92 грн., у тому числі: 15 649,11грн. - заборгованість з погашення суми кредиту та 9 331,81грн. - заборгованість з погашення процентів.

Сторонами до додаткової угоди № 1 підписано Додаток № 1, в якому викладено Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, де останньою датою платежу (сплати) є 04.02.2023.

Позивач перерахував 04.02.2020 відповідачу-1, на підставі його заяви кредитні кошти в загальній сумі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «Юейгранула".

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 011/10892/00788102 від 04.02.2020, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач-2), укладений договір поруки № 011/10892/00788102/П від 04.02.2020.

Пунктом 1.1. договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник (ТОВ «Юейгранула") зобов`язаний: повернути кредит у розмірі 500 000,00 грн. в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 04.02.2023; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 24% річних, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Пунктом 2.2. договору поруки сторони передбачили, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 2.6. договору поруки, поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання позичальником забезпечених зобов`язань перед кредитором, отримувати інформацію про зміну забезпечених зобов`язань.

Згідно п. 7.2, строк поруки становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя.

Як встановлено судом, 21.02.2022 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-48, предметом якого (пункт 2.1) є передання (відступлення) відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України первісним кредитором новому кредиторові за плату, та приймання новим кредитором належних первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників).

Договорами забезпечення, відповідно статті 1 договору, є договори поруки, укладені з поручителями з метою забезпечення виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п. 2.2. договору, відступлення новому кредитору зазначених у попередньому реєстрі боржників (додаток 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2 договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку № 2 до договору «…».

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги без згоди первісного кредитора (п. 2.3).

Згідно з п. 2.6 договору, відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Відповідно до п. 2.8. договору, у зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.

Загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 1 173 419,45 грн. (пункт 3.1). Зазначена сума перерахована ТОВ "Вердикт Капітал" на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно платіжного доручення № 033320000 від 21.02.2022.

Між сторонами цього договору підписано Реєстр боржників від 09.03.2022, згідно якого вказано боржника ТОВ «Юейгранула", кредитний договір № 011/10892/00788102 від 04.02.2020, загальна сума заборгованості за кредитом: 591 888,48 грн. (461 768,49 грн. - заборгованість за основною сумою боргу по кредиту, 130 119,99 грн. - заборгованість за відсотками).

16.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 16-01/2023.

Згідно з п. 2.1. договору, за цим договором первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, за кредитними договорами (основні договори), надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору, належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення № 114/2-48 від 21.02.2022 між первісним кредитором та АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Дата відступлення (переходу) прав вимоги - означає робочий день, в який права вимоги були відступлені (перейшли) від первісного кредитора до нового кредитора на підставі укладеного між ними акту приймання-передачі прав вимоги.

Реєстр боржників (реєстр боргів), за умовами цього договору - погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників (ім`я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов`язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника, оформлений згідно з формою, визначеною в додатку № 1 до цього договору (форма реєстру боржників в електронному вигляді) та додатку № 3 (форма реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді) до цього договору.

Договір позики (кредитний договір) - це договір про надання позики (кредиту), що укладений боржником, у відповідності до якого боржнику надані грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором, а боржник зобов`язався повернути позику (кредит) та сплатити відсотки, а також додаткові угоди до цих договорів, інші договори та угоди, що укладалися з метою забезпечення виконання зобов`язання.

Права вимоги - означає всі належні первісному кредитору права вимоги до боржника за договором позики (кредитним договором), включаючи всі права грошової вимоги, права, що забезпечують виконання зобов`язання боржника за кредитним договором, засоби захисту прав, які доступні первісному кредитору, щодо отримання загальної суми заборгованості.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

Відповідно до п. 5.4. договору, з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

16.01.2023 між сторонами цього договору підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників, згідно якого, на виконання умов договору № 16-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.01.2023, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 29 953. Після цього, з урахуванням умов договору № 16-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.01.2023, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно підписаного між сторонами договору реєстру боржників, боржником є ТОВ «Юейгранула", загальна сума заборгованості: 656 561,39 грн. (461 768,49 грн. - заборгованість за основною сумою боргу по кредиту, 194 792,90 грн. - заборгованість за нарахованими процентами).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 не виконав умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим станом на 20.10.2023 загальна сума заборгованості складає 697 551,23 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 461 768,49 грн. та заборгованість за процентами на суму 235 782,74 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 загальну суму заборгованості 697 551,23 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Відповідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, АТ "Райффайзен Банк Аваль", на підставі заяви відповідача-1 та кредитного договору № 011/10892/00788102 від 04.02.2020, видано ТОВ "Юейгранула" кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн. Відповідачем-1 не здійснено повернення кредитних коштів у встановлений договором строк, сплата кредиту (тіла кредиту) та процентів відбувалась не у відповідності затвердженого графіку.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК Украйни, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи та умовами договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а також доказами виконання умов цих договорів підтверджується набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором № 011/10892/00788102/П від 04.02.2020, який був укладений АТ "Райффайзен Банк Аваль" з відповідачем - 1 в обсязі та на умовах на момент переходу та отримання цих прав.

Як встановлено судом, відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості відповідача-1 складає 697 551,23 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 461 768,49 грн. та заборгованість за процентами на суму 235 782,74 грн., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому вказані вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач-1 проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед Банком боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед Банком за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед Банком солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) Банк має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 2.2. договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано суду відповідних доказів направлення на адресу відповідача-2 як поручителя вимоги згідно п. 2.2. договору поруки.

Крім цього судом встановлено, що в договорах відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 114/2-48 від 21.02.2022, № 16-01/2023 від 16.01.2023 та відповідних реєстрів боржників до вказаних договорів зазначено тільки ТОВ "Юейгранула" (код ЄДРПОУ 42182653). Фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як поручитель, у зазначених договорах та реєстрів відсутній.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача-2 - ОСОБА_1 загальної суми заборгованості у розмірі 697 551,23 грн. не підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть Сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між Сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною Стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для Сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші іСтотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023, укладеного з АО «Лігал Іссістанс», копію прайс-листа АО «Лігал Іссістанс» затвердженого Рішенням загальних зборів № 03-01/2023 від 03.01.2023, копію платіжної інструкції № 0394730002 від 01.11.2023 на суму 20 000,00 грн., копію заявки на надання юридичної допомоги № 16 від 30.10.2023 на суму 20 000,00 грн., копію витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023 на загальну суму 20 000,00 грн., копію довіреності ТОВ «Коллект Центр» № 28 від 03.01.2024 на ім`я адвоката Муравського В.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3755 від 02.07.2018 на ім`я Муравського В.В.

В заявці № 16 віл 30.10.2023 та витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023 на загальну суму 20 000,00 грн. зазначені наступні послуги:

1) вивчення матеріалів кредитної справи (2 години) - 3 000,00 грн.;

2) надання консультації щодо перспективи стягнення кредитної заборгованості з підготовкою Консультаційного висновку (2 години) - 3 000,00 грн.;

3) підготовка (складання) позовної заяви про стягнення заборгованості з кредитним договором (3 години) - 9 000,00 грн.;

4) формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику (2 години) - 5 000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати Стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений Стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої Сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною Стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів Сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву Сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в розрахунку витрат на правову допомогу, заявку № 16 віл 30.10.2023 та витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023 на загальну суму 20 000,00 грн., суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги від 02.01.2023.

Разом із тим, суд зауважує, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

При цьому, відповідач-1 проти розміру основної заборгованості та процентів заперечень не висловив.

Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (20 000,00 грн.), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача-1 - 10 463,27 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юейгранула" (вул. Перемоги, буд. 2, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 42182653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором № 011/10892/00788102 від 04.02.2020 у розмірі 697 551 (шістсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 23 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 463 (десять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 27 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці у період з 02.05.2024 по 10.05.2024 включно у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.