Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024Справа № 910/2550/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОР-МАРКЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕАЛ»

про стягнення 178 300,18 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОР-МАРКЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕАЛ» про стягнення 178 300,18 грн, обґрунтована порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 3 від 17.06.2021 про надання поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2550/24, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/2550/24 направлено відповідачу на його адресу місцезнаходження, вказану в позові, яка відповідає адресі відповідача, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 «Б», м. Київ, 01054), однак конверт із цією ухвалою повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.03.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

17.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Втор-Маркет» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕАЛ» (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 3 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого позивач надає відповідачу поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений цим договором строк.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі.

Сума поворотної фінансової допомоги становить 1 500 000 грн (п. 2.1 договору).

Строк повернення поворотної фінансової допомоги сторони визначили до 17 червня 2022 року (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору позикодавець має право звернутися із письмовою вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги у будь-який час, а позичальник зобов`язаний повернути таку допомогу протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання письмового повідомлення.

Позичальник має право повертати фінансову допомогу частинами, за попереднім погодженням позикодавця (п. 5.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту перерахування суми поворотної фінансової допомоги позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у загальній сумі 260 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.06.2021 № 465 на суму 150 000,00 грн, від 24.06.2021 № 466 на суму 50 000,00 грн та від 02.07.2021 № 467 на суму 60 000,00 грн.

13.08.2021 відповідач повернув позивачу кошти фінансової допомоги в розмірі 110 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Спір виник в зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору поворотної фінансової допомоги не було повернуто надані позивачем грошові кошти в повному розмірі, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору в розмірі 150 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 3 від 17.06.2021 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики, відносини за яким регулюються статтями 1046 - 1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України закріплено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено умовами п. 4.1. договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу надану ним фінансову допомогу до 17.06.2022 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов`язок із повернення фінансової допомоги позивачу виконав частково, перерахувавши 13.08.2021 на рахунок позивача 110 000,00 грн.

Втім, доказів повернення решти фінансової допомоги у розмірі 150 000,00 грн відповідачем матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повного та своєчасного повернення позивачу коштів фінансової допомоги, чого відповідачем не було спростовано, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕАЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОР-МАРКЕТ» 150 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням строків повернення фінансової допомоги, позивач нарахував відповідачу 3% річних за користування коштами у розмірі 7 654,18 грн та інфляційні втрати від знецінення належних позивачу коштів у розмірі 20 646,00 грн за загальний період прострочення з 18.06.2022 по 28.02.2024.

Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів фінансової допомоги, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Водночас, щодо розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць суд зазначає, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив його помилковість, оскільки позивачем було включено у розрахунок червень 2022 року, за який, з урахуванням наведеного, інфляційна складова боргу не повинна розраховуватись, оскільки прострочення складає менше половини місяця. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду прострочення, суд встановив, що обґрунтованим розміром вказаних нарахувань є 19 967,02 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 7 654,18 грн, розрахованих за період прострочення з 18.06.2022 по 28.02.2024, суд встановив, що такий розрахунок є правильним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням часткової помилковості здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕАЛ» (вул. Ярославів Вал, 13/2 «Б», м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 43396655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОР-МАРКЕТ» (вул. Драгоманова, 17, кв. 148, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код 39985203) 150 000,00 грн боргу, 19 967,02 грн інфляційних втрат, 7 654,18 грн 3% річних та 3 015,89 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.05.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко