Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2359/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024Справа № 910/2359/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

про стягнення 241 689,17 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова про стягнення 241 689,17 грн, з яких: 166 875,62 грн основної заборгованості, 7 761,03 грн 3% річних, 34 720,57 грн пені, 32 331,95 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 25-1079/21-БО-Т постачання природного газу від 08.12.2021 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

При вирішенні питання щодо прийняття до розгляду даної позовної заяви судом враховано, що відповідно до приписів частин 1, 6, 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями» № 3200-IX від 29.06.2023, зокрема, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-ІХ від 29.06.2023) якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Так, даний позов подано представником позивача із використанням електронного кабінету, при цьому, суд встановив наявність електронного кабінету і у самого позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»), в той час як у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд», що підтверджується Відповіддю № 514551, долученою позивачем до позовної заяви.

У зв`язку з викладеним, беручи до уваги приписи ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України позивач у даному випадку звільняється від обов`язку направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2359/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою суд встановив відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України. Також наголошено відповідачу на наявності у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 була направлена судом адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01054, вул. Пирогова, 9, м. Київ. Відповідно до рекомендованого повідомлення № 0600253597140 про вручення поштового відправлення ухвала суду була отримана представником відповідача 08.03.2024.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

08.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова (споживач) укладено договір № 25-1079/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого зобов`язується поставити відповідачеві природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

В п. 2.1. договору визначено, що позивач передає відповідачу замовлений ним обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 24,0 тис. куб.м., в тому числі по місяцях в кількості, визначеній у даному пункті договору.

Відповідно до п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пунктах 3.5.1., 3.5.2. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Пунктом 3.5.3. договору сторони погодили, що відповідач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п.п. 3.5.1 цього пункту, та наданих щодо останньої алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений відповідачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. договору).

В пунктах 4.1.-4.3. договору сторони встановили ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором. Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 331 080,00 грн, крім того ПДВ - 66 216,00 грн, разом з ПДВ - 397 296,00 грн.

За умовами п. 5.1. договору відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. п. .3.5. цього договору.

Як визначено у п. 5.3. договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. цього договору.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. договору).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним було виконано свої зобов`язання в частині поставки відповідачу природного газу на загальну суму 166 875,62 грн, однак відповідач своїх зобов`язань із оплати поставленого природного газу не виконав, розрахунки за спожитий природний газ не здійснив. У зв`язку із зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 166 875,62 грн, а також за прострочення виконання грошових зобов`язань пеню у розмірі 34 720,57 грн, 3% річних у розмірі 7 761,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 331,95 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 166 875,62 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.12.2021 на суму 29 505,18 грн, від 31.01.2022 на суму 41 833,27 грн, від 28.02.2022 на суму 34 438,44 грн, від 31.03.2022 на суму 33 269,71 грн (з урахуванням коригую чого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022), від 30.04.2022 на суму 27 821,74 грн, від 31.05.2022 на суму 1,32 грн, від 30.06.2022 на суму 1,16 грн, від 31.07.2022 на суму 1,32 грн, від 31.08.2022 на суму 1,32 грн, від 30.09.2022 на суму 1,16 грн та від 31.10.2022 на суму 1,00 грн, які підписані в односторонньому порядку лише позивачем. При цьому, жодних заперечень відповідача від визначених у цих актах даних або мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи положення підпункту 3.5.4. п. 3.5. договору, обсяг поставленого природного газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи та переданим у власність відповідачу, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що передбачена умовами договору.

При цьому, суд встановив, що позивач звертався до відповідача із листами від 08.09.2022 № 125/2/1-4433 та від 12.09.2022 № 125/2/1-4509 з проханням повернути підписані акти приймання-передачі природного газу та сплатити заборгованість. Втім жодних відповідей відповідача на вказані листи матеріали справи не містять.

Відповідачем отриманий природний газ оплачено не було, у зв`язку з чим на час розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 166 875,62 грн. Доказів сплати цієї суми або відсутності обов`язку з її сплати до матеріалів справи суду не надано.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов п. 5.1. договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ в грудні 2021 року - до 15.02.2022; в січні 2022 року - до 15.03.2022; в лютому 2022 року - до 15.04.2022; в березні 2022 року - до 15.05.2022; в квітні 2022 року - до 15.06.2022; в травні 2022 року - до 15.07.2022; в червні 2022 року - до 15.08.2022; в липні 2022 року - до 15.09.2022; в серпні 2022 року - до 15.10.2022; у вересні 2022 року - до 15.11.2022; в жовтні 2022 року - до 15.12.2022.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за договором, обов`язок зі сплати якої є таким, що настав, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту порушення відповідачем його договірних обов`язків та наявності підстав для стягнення з останнього суми основної заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 166 875,62 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача за порушення строків оплати природного газу пеню у розмірі 34 720,57 грн, 3% річних у розмірі 7 761,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 331,95 грн за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 31.10.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статей 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1. та/або строків оплати за п. 8.4. цього договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, нарахованої на суми заборгованості по кожному акту приймання-передачі природного газу, суд встановив їх правомірність та арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 720,57 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у встановлений строк, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7 761,03 грн та 32 331,95 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені, не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (вул. Пирогова, 9, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 02125295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 166 875,62 грн заборгованості, 32 331,95 грн інфляційних втрат, 7 761,03 грн 3% річних, 34 720,57 грн пені та 3 625,34 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.05.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко