Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/1998/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/1998/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Благодійного фонду "Спадок Гетьманщини" (41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Івана Скоропадського, будинок 62)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" (03142, місто Київ, бульвар Вернадського, будинок 87, квартира 45)простягнення 173 421 грн 56 коп.Представники сторін: не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Благодійного фонду "Спадок Гетьманщини" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" про стягнення 173 421 грн 56 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору підряду від 02.11.2021 № 55/21 не виконав, частково оплачені позивачем, роботи, у зв`язку з чим позивачем нараховано 92 643 грн 29 коп. пені, 5 387 грн 04 коп. інфляційних втрат та 6 391 грн 23 коп. 3 % річних, а також заявлені вимоги про стягнення 69 000 грн 00 коп. авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1998/24, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами

18.03.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0600251782340, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03142, місто Київ, бульвар Вернадського, будинок 87, квартира 45) було направлено ухвалу від 23.02.2024, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 13.03.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 вручена відповідачу 04.03.2024

Станом на 13.05.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 08.02.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 між Конотопською місцевою благодійною організацією "Світанок", назву якої змінено на Благодійний фонд "Спадок Гетьманщини" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено договір підряду № 55/21 (далі - договір) відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по виготовленню репліки (макету) гармат періоду Гетьманщини кінця XVII - початку XVIII ст., згідно заявки-замовлення, що є обов`язковим додатком до договору (додаток №1) (надалі - роботи), в кількості 2 (дві) одиниці по договірній ціні 135 000 грн 00 коп. без ПДВ за одиницю, а замовник на умовах даного договору, зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи (додаток 2).

Підрядник виконує роботи своїми силами та засобами з використанням власних матеріалів, придбаних комплектуючих частин за рахунок власних або залучених коштів (пункт 1.3 договору).

У пункті 1.4 договору визначено, що підрядник виконує послуги з транспортування виготовлених реплік (макету) гармат періоду Гетьманщини кінця XVII - початку XVIIІ ст. в кількості 2 одиниці за власний рахунок на адресу замовника.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором, визначена згідно домовленості сторін та погоджена сторонами, яка включає в себе відшкодування витрат підрядника на виготовлення макетів стародавніх великокаліберних гармат, становить - 270 000 грн 00 коп.

У відповідності до пунктів 3.1. та 3.2 договору розрахунки за виконані підрядником роботи здійснюються у національній грошовій одиниці у безготівковій формі та оплачуються замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно до виставлених рахунків та підписаного сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Замовник здійснює оплату виконаних робіт за цим договором у наступному порядку:

- перший платіж - на умовах попередньої оплати, в розмірі 70 відсотків від загальної вартості робіт за цим договором, здійснюється у строк не пізніше 3-х робочих днів після підписання даного договору, на підставі рахунку підрядника;

- остаточний розрахунок за цим договором, здійснюється у строк не пізніше 3-х робочих днів після підписання акту приймання передачі виконаних робіт, на підставі рахунку підрядника.

Пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 26.12.2022 до договору, встановлений обов`язок підрядника виконати роботи обумовлені даним договором та передати замовнику результат робіт не пізніше 15 березня 2023 року.

Відповідно до пункту 6.1 договору результатом виконання робіт за цим договором є готова продукція визначена умовами договору. Право власності на готову продукцію, а також ризик випадкового пошкодження, знищення переходить від підрядника до замовника після підписання акту приймання - передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 8.2 договору за порушення строків виконання робіт підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на дату виникнення прострочки від вартості несвоєчасно виконаної роботи в тій частині яка невиконана (повністю або частково) за кожний календарний день прострочення .

У відповідності до пункту 13.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 січня 2022 року, однак у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 11.1 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у наступних випадках:

- прострочення підрядником виконання робіт на строк більше ніж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з причин, незалежних від замовника;

- неодноразове (два і більше разів) порушення підрядником умов цього договору;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем платіжними дорученнями від 10.11.2021 № 200 та № 201 було перераховано на розрахунковий рахунок підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" грошові кошти у сумі 189 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: "за роботи з виготовлення реплік (макетів) 2-х гармат період Гетьманщини, згідно рах. № 305/2020 від 02.11.2021 р., договір №55/21 від 02.11.2021 р. без ПДВ".

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов договору роботи, визначені умовами договору, не виконано.

26.12.2023 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору підряду № 55/21 від 02.11.2021, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 29.12.2023, у зв`язку з простроченням підрядником виконання робіт та порушенням підрядником умов договору, а також заявлено вимогу про повернення сплаченого замовником авансу.

Листом № 215/23 від 28.12.2023 відповідач визнав факт невиконання умов договору щодо виконання робіт, погодився на розірвання договору з 29.03.2022, а також повідомив про повернення позивача 04.12.2023 частини авансу в розмірі 120 000 грн 00 коп.

Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо виконання робіт за договором підряду № 55/21 від 02.11.2021, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача частини неповерненого авансу в розмірі 69 000 грн 00 коп., а також 92 643 грн 29 коп. пені, 5 387 грн 04 коп. інфляційних втрат та 6 391 грн 23 коп. 3 % річних нарахованих за порушення відповідачем строків виконання робіт за договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частиковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують заявлені позивачем вимоги.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк щодо виконання робіт або повернення суми авансу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів виконання робіт або повернення у повному обсязі сплачених позивачем коштів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 000 грн 00 коп. боргу підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 92 643 грн 29 коп. пені, 5 387 грн 04 коп. інфляційних втрат та 6 391 грн 23 коп. 3 % річних нарахованих за загальний період прострочення 16.03.2023 по 28.12.2023, за порушення строків виконання робіт за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/613/19 зазначила, що проаналізувавши статті 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що "аванс" (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».

Із зазначеного слідує, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

І саме з цього моменту сума авансу набуває статусу "грошового зобов`язання" на яке можливо нарахувати 3% річних та збитки від інфляції за статтею 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті згідно 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як передбачено пунктом 8.2 договору за порушення строків виконання робіт підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на дату виникнення прострочки від вартості несвоєчасно виконаної роботи в тій частині яка невиконана (повністю або частково) за кожний календарний день прострочення .

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням пункту 8.2. договору та факту повернення відповідачем частини авансу, неправильно визначено суму простроченого зобов`язання.

Відповідно до здійсненого судом, за допомогою системи "ЛІГА", розрахунку заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат встановлено, що розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом розміру прострочення та період нарахування, становить: 90 105 грн 20 коп. пені, 2 813 грн 91 коп. інфляційних втрат та 4 227 грн 29 коп. 3 % річних, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геральдична палата "Олекса Руденко і Компаньйони" (03142, місто Київ, бульвар Вернадського, будинок 87, квартира 45, ідентифікаційний код 30433598) на користь Благодійного фонду "Спадок Гетьманщини" (41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Івана Скоропадського, будинок 62, ідентифікаційний код 24022495) заборгованість в розмірі 69 000 (шістдесят дев`ять тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 90 105 (дев`яносто тисяч сто п`ять) грн 20 коп., інфляційні втрати і розмірі 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн 91 коп., 3 % річних в розмірі 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) грн 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька