Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/1031/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/1031/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСОПТОРГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНПЛАСТ»

про стягнення 794 159, 77 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСОПТОРГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНПЛАСТ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 794 159, 77 грн, з яких: 530 612, 01 грн пеня, 31 836, 72 грн 3% річних та 231 711, 04 грн курсова різниця.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки № 4999356 від 13.07.2022, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

08.02.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.03.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась, а також виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Нагірна, будинок 22.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 13.02.2024 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1031/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2022 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 4999356 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати: полівінілхлорид (надалі - товар), за умовами, наведеними у договорі та узгодженими сторонами.

Згідно з п. 2.1. договору, він вважається укладеним відносно постачання певної партії товару на умовах, викладених у договорі, після погодження сторонами у встановленому в пункті 2.2. договору порядку кількості, номенклатури та вартості товару, що підлягає постачанню в межах відповідної партії.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що погодження умов постачання певної партії товару здійснюється відповідно до статті 181 ГК України та статей 641, 642 ЦК України наступним чином:

а) на підставі переговорів представників сторін та усної заявки покупця, постачальник забезпечує поставку попередньо погоджені партії товару покупцю. Факт поставки товару покупцю вважається пропозицією (офертою) постачальника щодо погодження кількості, номенклатури вартості та умов оплати товару відповідно до товаротранспортної накладної та/або рахунку, засвідчених печаткою або штампом постачальника;

б) у разі фактичного прийняття покупцем відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах щодо кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару, вказані умови поставки вважаються узгодженими сторонами, а договір - укладеним в частині постачання відповідної партії товару на відповідних умовах;

в) у разі відмови покупця від укладення договору в частині постачання відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах (асортимент, вартість, строк оплати) та в разі поставки до складу покупця (п. 4.1. договору), покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар на безоплатне відповідальне зберігання або передати його перевізнику для повернення постачальнику. Про неприйняття товару покупець зобов`язаний повідомити постачальника не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна та вартість товару поряд з іншими умовами узгоджується сторонами в порядку, визначеному у договорі.

Згідно з п. 3.2. договору (в узгодженій сторонами редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 13.07.2022 (а.с. 8), оплата товару здійснюється покупцем за рахунком-фактурою наданим покупцю постачальником, протягом 60 календарних днів з дня (дати) підписання сторонами видаткової накладної на такий товар.

Договір щодо загальних умов взаємовідносин сторін набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та засвідчення їх печатками і діє до 31.12.2023. Якщо жодна із сторін за місяць не підтвердить про припинення договору у вищезазначений термін, дія договору пролонгується на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору (в узгодженій сторонами редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 13.07.2022 (а.с. 8) сторони передбачили, що за порушення терміну оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченої заборгованості, за кожний день затримки оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 7.3. договору сторони, зокрема, домовились, що нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане і відбувається до повного його виконання.

Додатковою угодою № 1 до договору від 19.07.2022 (надалі - додаткова угода № 1) сторони домовились про поставку товару (полівінілхлорид POLANVIL S - 58), загальною кількістю 12, 50 т, ціною 2 709, 00 доларів США/т. Загальна вартість складає 1 012 500, 00 грн, еквівалент 33 862, 50 доларів США (курс 29, 90).

Також додатковою угодою № 1 сторони передбачили умови оплати: 100 % відстрочка платежу 60 календарних днів з моменту постачання товару, з умовою погашення курсової різниці вартості відповідно до курсу долара США наступного дня після дати фактичної сплати.

20.07.2022, на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 012 500, 00 грн, що підтверджується накладною та рахунком-фактурою № 4999356/54894р від 20.07.2022.

Додатковою угодою № 2 договору від 05.10.2022 (надалі - додаткова угода № 2) сторони домовились про поставку товару (полівінілхлорид POLANVIL S - 58), загальною кількістю 10, 00 т, ціною 2 709, 00 доларів США/т. Загальна вартість складає 1 002 330, 00 грн, еквівалент 27 090, 00 доларів США (курс 37, 00).

Також додатковою угодою № 2 сторони передбачили умови оплати: 100 % відстрочка платежу 180 календарних днів з моменту постачання товару, з умовою погашення курсової різниці вартості відповідно до курсу долара США наступного дня після дати фактичної сплати.

27.09.2022, на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 002 330, 00 грн, що підтверджується накладною та рахунком-фактурою № 4999356/60827р від 27.09.2022.

Відповідачем повністю оплачено за поставлений товар у сумі 2 014 830, 00 грн, однак несвоєчасно, що підтверджується наступним:

- за накладною та рахунком-фактурою № 4999356/54894р від 20.07.2022 в сумі 1 012 500, 00 грн, згідно платіжних інструкцій: № 2802159475 від 11.04.2023 на суму 50 000, 00 грн, № 2818030160 від 09.05.2023 на суму 50 000, 00 грн, № 2821557825 від 30.05.2023 на суму 150 000, 00 грн, № 2825996574 від 22.06.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2826732800 від 27.06.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2828095611 від 04.07.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2828654469 від 06.07.2023 на суму 162 500, 00 грн (а.с. 49-52);

- за накладною та рахунком-фактурою № 4999356/60827р від 27.09.2022 в сумі 1 002 330, 00 грн, згідно платіжних інструкцій: № 2828656334 від 06.07.2023 на суму 37 500, 00 грн, № 2829568814 від 11.07.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2829996479 від 13.07.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2830708599 від 18.07.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 2831128953 від 20.07.2023 на суму 200 000, 00 грн, № 1472 від 25.07.2023 на суму 164 830, 00 грн (а.с. 46-48).

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати отриманого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 530 612, 01 грн пені, 31 836, 72 грн 3% річних та 231 711, 04 грн курсової різниці.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару на загальну суму 2 014 830, 00 грн відповідно до накладної і рахунку-фактури № 4999356/54894р від 20.07.2022 на суму 1 012 500, 00 грн та накладної і рахунку-фактури № 4999356/60827р від 27.09.2022 на суму 1 002 330, 00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Додатковими угодами сторони погодили умови оплати: 100 % відстрочка платежу 60 календарних днів (за додатковою угодою № 1) та 180 календарних днів (за додатковою угодою № 2) з моменту постачання товару, з умовою погашення курсової різниці вартості відповідно до курсу долара США наступного дня після дати фактичної сплати.

Враховуючи дату накладної № 4999356/54894р, що міститься в матеріалах справи, а саме 20.07.2022, 60-й календарний день з моменту постачання товару припадає на 18.09.2022.

Також враховуючи дату накладної № 4999356/60827р, що міститься в матеріалах справи, а саме 27.09.2022, 180-й календарний день з моменту постачання товару припадає на 26.03.2023.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням того, що 18.09.2022 та 26.03.2023 є вихідними днями (неділя), відповідач повинен був здійснити оплату за накладною № 4999356/54894р від 20.07.2022 - до 19.09.2022 та за накладною № 4999356/60827р від 27.09.2022 - до 27.03.2023 відповідно.

Разом з тим, як вже було встановлено судом вище, відповідачем здійснено оплату за накладною та рахунком-фактурою № 4999356/54894р від 20.07.2022 в сумі 1 012 500, 00 грн в період з 11.04.2023 по 06.07.2023 та за накладною та рахунком-фактурою № 4999356/60827р від 27.09.2022 в сумі 1 002 330, 00 грн в період з 06.07.2023 по 25.07.2023, тобто з порушенням строків оплати визначених у додаткових угодах.

Позивач, з посиланням на те, що при відповідачем при оплаті товару за накладною № 4999356/54894р від 20.07.2022 в сумі 1 012 500, 00 грн не було враховано обов`язок погашення курсової різниці долару США, просить суд стягнути з відповідача 231 711, 04 грн курсової різниці.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Додатковими угодами сторони погодили умови оплати: 100 % відстрочка платежу 60 календарних днів (за додатковою угодою № 1) та 180 календарних днів (за додатковою угодою № 2) з моменту постачання товару, з умовою погашення курсової різниці вартості відповідно до курсу долара США наступного дня після дати фактичної сплати.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже і змінюється сам розмір грошового зобов`язання за отриманий товар.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно в додаткових угодах № 1 та № 2 погодився на сплату курсової різниці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок курсової різниці за накладною № 4999356/54894р від 20.07.2022 в розмірі 231 711, 04 грн, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду, розмір курсової різниці складає 225 817, 98 грн (1 012 500, 00 : 29, 90 х 36, 5686 - 1 012 500, 00), а тому позовні вимоги про стягнення курсової різниці підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 530 612, 01 грн пені за загальний період з 19.09.2022 по 25.07.2023.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені в тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Пунктом 7.2. договору (в узгодженій сторонами редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 13.07.2022 (а.с. 8) сторони передбачили, що за порушення терміну оплати товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченої заборгованості, за кожний день затримки оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 7.3. договору сторони, зокрема, домовились, що нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане і відбувається до повного його виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 19.09.2022 по 25.07.2023 в розмірі 530 612, 01 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події) та невірно враховано дні оплати, а тому судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату грошових коштів, при цьому, обмежуючись сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

НакладнаСума боргу (грн)Період нарахуванняПеня (грн)№ 4999356/54894р від 20.07.20221 012 500, 0020.09.2022 - 10.04.2023281 558, 22 962 500, 0011.04.2023 - 08.05.202336 917, 81 912 500, 0009.05.2023 - 29.05.202326 250, 00 762 500, 0030.05.2023 - 21.06.202324 023, 97 562 500, 0022.06.2023 - 26.06.20233 852, 74 362 500, 0027.06.2023 - 03.07.20233 476, 03 162 500, 0004.07.2023 - 06.07.2023667, 81№ 4999356/60827р від 27.09.20221 002 330, 0028.03.2023 - 05.07.2023137 305, 48 964 830, 0006.07.2023 - 10.07.20236 608, 42 764 830, 0011.07.2023 - 12.07.20232 095, 42 564 830, 0013.07.2023 - 17.07.20233 868, 70 364 830, 0018.07.2023 - 19.07.2023999, 53 164 830, 0020.07.2023 - 25.07.20231 354, 77Всього: 528 978, 90Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 20.09.2022 по 25.07.2023 складає 528 978, 90 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 31 836, 72 грн за загальний період з 19.09.2022 по 25.07.2023.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 31 836, 72 грн за загальний період з 19.09.2022 по 25.07.2023, судом встановлено, що позивачем, не було враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), а також невірно враховано оплати, в зв`язку з чим невірно визначено дати і суми заборгованості на які здійснюється нарахування 3 % річних, а тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, при цьому, обмежуючись періодами та сумами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

НакладнаСума боргу (грн)Період нарахування3 % річних (грн)№ 4999356/54894р від 20.07.20221 012 500, 0020.09.2022 - 10.04.202316 893, 49 962 500, 0011.04.2023 - 08.05.20232 215, 07 912 500, 0009.05.2023 - 29.05.20231 575, 00 762 500, 0030.05.2023 - 21.06.20231 441, 44 562 500, 0022.06.2023 - 26.06.2023231, 16 362 500, 0027.06.2023 - 03.07.2023208, 56 162 500, 0004.07.2023 - 06.07.202340, 07№ 4999356/60827р від 27.09.20221 002 330, 0028.03.2023 - 05.07.20238 238, 33 964 830, 0006.07.2023 - 10.07.2023396, 51 764 830, 0011.07.2023 - 12.07.2023125, 73 564 830, 0013.07.2023 - 17.07.2023232, 12 364 830, 0018.07.2023 - 19.07.202359, 97 164 830, 0020.07.2023 - 25.07.202381, 29Всього: 31 738, 74Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 20.09.2022 по 25.07.2023 складає 31 738, 74 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 225 817, 98 грн курсової різниці, 528 978, 90 грн пені та 31 738, 74 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІНПЛАСТ» (04053, місто Київ, вулиця Нагірна, будинок 22, ідентифікаційний код 43147227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСОПТОРГ» (49000, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 30-А, ідентифікаційний код 31543614) 225 817 (двісті двадцять п`ять вісімсот сімнадцять) грн 98 коп. курсової різниці, 528 978 (п`ятсот двадцять вісім дев`ятсот сімдесят вісім) грн 90 коп. пені, 31 738 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн 74 коп. 3 % річних та 9 438 (дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань