Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/2506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2024Справа № 910/2506/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВ Комерс" (місто Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апаррель" (місто Київ)

про стягнення 152 733,20 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВ Комерс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апаррель" про стягнення 152 733,20 грн, з яких: 90 767,31 грн заборгованості за договором відповідального зберігання №2281-14-22-9-21 від 21.09.2022, 51 946,30 грн пені, 6 465,15 грн інфляційних втрат та 3 554,44 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

15.04.2024 від позивача надійшло підтвердження щодо незмінності суми боргу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2022 між позивачем (Зберігач) та Поклажодавцем - ТОВ "Енерджи Трейдс" (у подальшому найменування змінено на ТОВ "Апаррель", відповідач) було укладено Договір №228 відповідального зберігання (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Зберігач зобов`язується за плату надавати послуги з приймання, знеособленого зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів, які передані йому Поклажодавцем (далі - Товар), і повернути його Поклажодавцю у схоронності у визначений термін (строк).

Відповідно до п. п. 2.20. - 2.22. Договору щомісячно Сторони проводять звірку по розрахункам та залишку Товару, що знаходиться у Зберігача, шляхом складання відповідних актів звірки. Акт звірки надається Зберігачем станом на перше число наступного місяця за звітним, та підписується Сторонами не пізніше 10 числа кожного місяця. День приймання Зберігачем Товару від Поклажодавця за Актом приймання-здавання на зберігання в резервуари вважається Сторонами, для розрахунків в рамках Договору, як нульовий день. День, що є наступним за днем прийому Товару, відповідно до Акту приймання-здавання на зберігання, вважається Сторонами, в розрахунках за Договором, як перший день зберігання. День видачі Зберігачем Товару Поклажодавцю з резервуарів за Актом приймання-передачі Товару зі зберігання та/або тристоронній Акт приймання-передачі Товару вважається Сторонами, для розрахунків в рамках Договору, як останній день. Для розрахунку ціни послуг зі зберігання Товару, норм природного убутку тощо, береться кількість Товару за даними обліку Зберігача на початок дня відповідного розрахункового періоду.

Пунктом3.1. Договору сторони встановили ціну послуг, вказаних в підп. 1.4.1. Договору, з приймання від Поклажодавця Товару в резервуари складу Зберігача з розрахунку гривневого еквіваленту 3,36 доларів США з ПДВ за одну тонну Товару. День приймання Зберігачем Товару від Поклажодавця за Актом приймання-здавання Товару на зберігання в резервуари вважається Сторонами, для розрахунків в рамках Договору, як нульовий день. День, що є наступним за днем прийому Товару, відповідно до Акту приймання-здавання Товару на зберігання в резервуари, приймається Сторонами, в розрахунках за Договором, як перший день зберігання.

Згідно з п. 3.2. Договору Зберігач не пізніше 2 (другого) робочого дня, що слідує за днем приймання Товару на зберігання, надає Поклажодавцю Акт наданих послуг та рахунок на оплату за послуги, встановлені в п. 3.1. Договору.

Сторони встановили ціну послуг, вказаних в підп. 1.4.2. Договору, з розрахунку гривневого еквіваленту 0,06 (шести центів США) з ПДВ за одну тонну Товару, щодо якого було надано послуги з нормативним строком зберігання Товару на складі Зберігача протягом нормативного строку зберігання - 4 (чотирьох) календарних днів (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору у випадку надання Зберігачем послуг понад встановлений п. 3.3. Договору нормативний строк зберігання Товару, ціна послуг визначається за наступними тарифами: з 5 (п`ятого) по 10 (десятий) календарний день зберігання Товару Поклажодавця на складі Зберігача ціна послуг становить гривневий еквівалент 1,02 доларів США з ПДВ за одну тонну нафтопродукту, за кожен день надання послуг; з 11 (одинадцятого) дня зберігання Товару Поклажодавця на складі Зберігача ціна послуг становить гривневий еквівалент 5,10 доларів США з ПДВ за одну тонну нафтопродукту, за кожен день надання послуг.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що Зберігач не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, в якому надавалися послуги по зберіганню Товару, протягом терміну вказаного в п. п. 3.3. - 3.4. Договору, оформляє та надає Поклажодавцеві Акт наданих послуг та рахунок на оплату. Акт наданих послуг оформляється Зберігачем датою останнього календарного дня поточного місяця надання послуг. Поклажодавець зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг підписати його, скріпити Акт печаткою та повернути Зберігачеві.

Пунктами 3.6., 3.8. Договору сторони погодили, що розрахунки за послуги відповідно до умов Договору здійснюються Поклажодавцем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування на поточний рахунок Зберігача коштів на підставі рахунку останнього, за безготівковим курсом продажу долара США, встановленим Національним банком України (НБУ), на дату оформленого Акту наданих послуг. Поклажодавець сплачує рахунок Зберігача не пізніше одного робочого дня, наступного за днем отримання такого рахунку. Днем здійснення Поклажодавцем оплати послуг вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача.

Згідно з п. 3.9. Договору Зберігач має право змінити ціну послуг, про що зобов`язаний письмово повідомити Поклажодавця не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати застосування нових тарифів, шляхом надіслання Поклажодавцю відповідного листа та Додаткової угоди до даного Договору. Поклажодавець зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання вказаних вище документів підписати та скріпити печаткою Додаткову угоду або надіслати останньому листа про відмову від користування послугами за новими тарифами. У випадку не згоди Поклажодавця із зміною вартості послуг та його відмови від підписання Додаткової угоди або не надання відповіді взагалі та не направлення Зберігачу належним чином оформленої Додаткової угоди у вище вказаний строк, даний Договір достроково припиняє свою силу, а саме: з дати введення Зберігачем нової ціни послуг.

Відповідно до п. п. 8.3., 3.9. Договору він набуває чинності 21.09.2022 і діє до 31.01.2023. У випадку, коли на дату припинення (розірвання) Договору залишаються невиконані зобов`язання Сторін, Договір в цій частині продовжує діяти до моменту повного виконання таких зобов`язань.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувались умови Договору, жодних заперечень чи зауважень щодо наданих за Договором послуг відповідачем суду надано не було.

Так, на виконання Договору позивачем були надані відповідачу послуги відповідно до Акту №158 від 02.10.2022 здачі-приймання робіт (наданих послуг) з перевалки нафтопродуктів, та Акту №181 від 31.10.2022 здачі-приймання робіт (наданих послуг) зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 90 767,31 грн.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки №145 від 02.10.2022 на суму 4 952,32 грн та №193 від 31.10.2022 на суму 85 814,99 грн, всього на суму 90 767,31 грн.

Таким чином, надані позивачем послуги за Договором відповідачем мали бути оплачені в строк до 03.10.2022 в розмірі 4 952,32 грн та до 01.11.2022 включно в розмірі 85 814,99 грн.

У той же час, відповідачем зобов`язання за Договором у частині оплати послуг зберігання належним чином та у встановлені строки виконано не було, у зв`язку з чим у Поклажодавця утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 90 767,31 грн.

Доказів сплати зазначеної суми або відсутності у відповідача обов`язку з її сплати матеріали справи не містять.

29.12.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою №2612/23-3 від 26.12.2023 про сплату боргу за Договором в розмірі 90 767,31 грн, яка отримувачем залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 90 767,31 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 51 946,30 грн пені, 6 465,15 грн інфляційних втрат та 3 554,44 грн 3% річних.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що за неналежне виконання Поклажодавцем своїх грошових зобов`язань (зокрема, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг по зберіганню Товару) за цим Договором, Поклажодавець зобов`язується сплатити Зберігачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати за Договором за період прострочення з 04.10.2022 по 19.02.2024 на загальну суму 51 946,30 грн.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за період прострочення платежу на суму 4 952,32 грн - з 04.10.2022 по 05.04.2023 включно пеня складає 1 248,26 грн; за період прострочення платежу на суму 85 814,99 грн - з 02.11.2022 по 04.05.2023 включно пеня складає 21 630,08 грн).

Таким чином, обґрунтованим є нарахування відповідачу пені в загальному розмірі 22 878,34 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 767,31 грн заборгованості, 22 878,34 грн пені, 6 465,15 грн інфляційних втрат та 3 554,44 грн 3% річних є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі. У задоволенні решти вимог про стягнення пені суд відмовляє з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва - о

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апаррель" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21/27, офіс 405; ідентифікаційний код 41496524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВ Комерс" (01054, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 30; ідентифікаційний код 43552281) 90 767 (дев`яносто тисяч сімсот шістдесят сім) грн 31 коп. заборгованості, 22 878 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 34 коп. пені, 6 465 (шість тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 15 коп. інфляційних втрат, 3 554 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 44 коп. 3% річних та 2 451 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одну) грн 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко