Ухвала

від 13.05.2024 по справі 911/1083/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"13" травня 2024 р. м. Київ Справа №911/1083/24

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, буд.4, літера «Б»)

до Бориспільської міської ради (08301 м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 72)

про визнання права власності на земельні ділянки

встановив:

В квітні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Бориспільської міської ради (відповідач) про визнання права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як покупець на підставі договору від 16.11.2021 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, надалі договір купівлі-продажу від 16.11.2021, набув у Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» як продавця майнові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050; 3220886700:07:003:0049; 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051, надалі земельні ділянки. Майнові права, що були предметом договору купівлі-продажу від 16.11.2021, належали Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» як продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» як іпотекодержателем та громадянином ОСОБА_1 як іпотекодавцем. Позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», набувши як іпотекодержатель право власності на земельні ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2009, не зареєструвало своє право власності на вказані земельні ділянки, а в подальшому на них був накладений арешт постановою від 23.05.2011 старшого слідчого в ОВС ГС УМВС Україна Харкевича В.І. про накладення арешту на майно у кримінальній справі №24-113. В подальшому ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25.12.2023 по справі №755/17807/13 вказаний арешт був скасований, і тому, як зазначив позивач в позовній заяві, на даний час відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності на земельні ділянки за позивачем як покупцем майнових прав за договором купівлі-продажу від 16.11.2021. Тим не менш, одночасно в позовній позивач зазначив, що він на підставі ст.392 Цивільного кодексу України як власник майна може пред`явити даний позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З наведених підстав позивач в позовній заяві просить суд визнати за позивачем право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050; 3220886700:07:003:0049; 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 позовна заява в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України була залишена без руху із наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд в ухвалі вказав позивачу на такі недоліки його позовної заяви:

1. В позовній заяві ціну позову позивач визначив виходячи не із вартості спірного майна (земельних ділянок, про визнання права власності на які заявлені позовні вимоги), а із вартості майнових прав на земельні ділянки, яка була сплачена позивачем в якості покупця майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021 їх продавцю Публічному акціонерному товариство «Родовід Банк».

Залишаючи позов без руху, суд в ухвалі від 01.05.2024 звертав увагу позивача на те, що сплачена позивачем ціна в розмірі 449960 грн за майнові права на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2021 не тотожна вартості самого нерухомого майна, про визнання права власності на яке позивачем подано цей позов (земельної ділянки площею 5,6003 га з кадастровим номером 3220886700:07:003:0049, земельної ділянки площею 5,331 га з кадастровим номером 3220886700:07:003:0050, земельної ділянки площею 5,2385 га з кадастровим номером 3220886700:07:003:0051 та земельної ділянки площею 5,6005 га з кадастровим номером 3220886700:07:003:0020), оскільки майнові права на нерухоме майно та саме нерухоме майно не є тотожними об`єктами цивільних прав.

У зв`язку з чим суд в ухвалі від 01.05.2024 зобов`язав позивача належним чином виконати вимоги п.2 ч.1 ст.163 та п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, а саме зазначити в позовній заяві вартість спірних земельних ділянок як нерухомого майна (а не вартість майнових прав), визначити ціну позову виходячи із вартості земельних ділянок та подати докази сплати (доплати) судового збору за подання позову про визнання права власності на нерухоме майно.

2. Суд в ухвалі від 01.05.2024 звертав увагу позивача на те, що його позовна заява не містить викладу того, з приводу якого саме конкретного порушення права та/або інтересу позивача позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на земельні ділянки, якщо, як зазначив сам позивач в позовній заяві, арешт у кримінальному провадженні, який до цього перешкоджав реєстрації права власності позивача на земельні ділянки, на момент подання позову вже скасований і відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності на земельні ділянки за позивачем.

У зв`язку з чим суд в ухвалі від 01.05.2024 зобов`язав позивача належним чином виконати вимоги п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України та в позовній заяві (уточненнях до позовної заяви) викласти фактичні підстави спору:

- викласти, з приводу якого саме конкретного порушення права та/або інтересу позивача позивач звертається до суду з даним позовом про визнання права власності на земельні ділянки; які саме перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на земельні ділянки виникли у позивача, з боку яких саме осіб та у зв`язку з чим;

- викласти конкретні обставини спору з посиланням на додані до позовної заяви докази, в т.ч. зазначити, чи позов пред`явлений з підстав невизнання права власності позивача чи з підстав втрати позивачем правовстановлюючого документа та зазначити відповідні обставини виникнення спору.

3. Позивачем в позовній заяві не було наведено фактичне та правове обґрунтування визначення в позові в якості відповідача саме Бориспільської міської ради.

У зв`язку з чим суд в ухвалі від 01.05.2024 зобов`язав позивача викласти фактичне та правове обґрунтування визначення в позовній заяві відповідачем саме Бориспільської міської ради.

4. Також, суд в ухвалі від 01.05.2024 зобов`язав позивача надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та подати обґрунтоване клопотання (заяву) про залучення третьої особи.

На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 01.05.2024 про залишення позовної заяви без руху позивач подав 08.05.2024 до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків позовної заяви, надалі заява від 08.05.2024.

Вказана заява від 08.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви підписана адвокатом позивача Безносик Аллою Олександрівною, на підтвердження повноважень адвоката до цієї заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1546197, у якому вказано, що адвокат має право надавати правову допомогу позивачу в Дніпровському районному суді м.Києва, Київському апеляційному суді та Верховному Суді. Вказаний ордер не містить повноважень адвоката Безносик А.О. на представництво позивача в Господарському суді Київської області. Однак суд також враховує, що позивачем при поданні позовної заяви був доданий також ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1526989, у якому вказувалось, що адвокат Безносик А.О. має право надавати правову допомогу позивачу в Господарському суді Київської області. Тому суд приходить до висновку про те, що заява позивача від 08.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви подана повноважним представником позивача, не дивлячись на те, що доданий до неї адвокатом ордер АІ №1546197 таких повноважень не містить.

Суд відмічає, що у вказаній заяві від 08.05.2024 позивач частково усунув недоліки позовної заяви, які зазначались в ухвалі Господарського суду Київської області від 01.05.2024 про залишення позовної заяви без руху, а часткове не усунув, саме:

1. В ухвалі суду від 01.05.2024 про залишення позову без руху зазначалось про необхідність зазначення позивачем вартості спірних земельних ділянок, про визнання права власності на які позивачем заявлені позовні вимоги.

Позивач у заяві від 08.05.2024 вказаних вимог ухвали суду від 01.05.2024 не виконав: позивач не вказав вартість спірних земельних ділянок, про визнання права власності на які позивачем заявлені позовні вимоги.

Також, позивач не визначив ціну позову, виходячи із вартості земельних ділянок та не подав докази сплати (доплати) судового збору у встановленому розмірі, розрахованого від вартості земельних ділянок, за подання позову про визнання права власності на них (абзац 1 пункту 3.1 та пункт 3.4 резолютивної частини ухвали суду від 01.05.2024).

Замість виконання вимог ухвали суду від 01.05.2024, позивач у заяві від 08.05.2024 лише повторив раніше викладені ним у позовній заяві доводи про те, що у договорі купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021 ціною було вказано 449960 грн, а тому позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір виходячи із цієї ціни майнових прав на земельні ділянки.

Причин невиконання позивачем вимог ухвали суду від 01.05.2024, в якій суд звертав увагу позивача на те, що вартість спірних земельних ділянок як нерухомого майна не є тотожною вартості майнових прав, які були об`єктом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2021, позивач у заяві від 08.05.2024 не навів.

Отже, вимоги ухвали суду від 01.05.2024 у цій частині позивачем не виконані, ціна позову виходячи із вартості земельних ділянок позивачем не визначена, докази сплати (доплати) судового збору, розрахованого від вартості земельних ділянок, позивачем не надані.

2. Всупереч вимогам ухвали суду від 01.05.2024 про залишення позову без руху, позивач у заяві від 08.05.2024 не навів викладу фактичних підстав, які стосуються пред`явлення позивачем даного позову з посиланням на статтю 392 Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування позову позивач в позовній заяві посилається на статтю ст.392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» не містить викладу обставин того, чи якась певна особа оспорює або не визнає право власності позивача, чи позивач втратив документ (документи), який засвідчує його право власності, чи у позивача виникли інші перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на спірні земельні ділянки і які саме перешкоди.

Так, в абз.3 на стор.4 позовної заяви позивач посилається на необхідність захисту права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

А в абз.7 на стор.4 позовної заяви позивач посилається на необхідність захисту права власності у зв`язку з необхідністю одержати правовстановлюючий документ.

Однак викладу конкретних обставин спору (оспорювання або не визнання певною особою права власності позивача чи обставин втрати позивачем правоустановлюючих документів, чи інших обставин виникнення спору) позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» не містила.

При цьому, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та позивач раніше вже неодноразово звертались до Господарського суду Київської області з позовними заявами з приводу захисту (поновлення, визнання) права власності на земельні ділянки, а саме:

- Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» зверталось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного слідчого управління Національної поліції України про скасування арешту на спірні земельні ділянки (справа №911/3527/20), при чому суд відмовив у прийнятті позовної заяви до розгляду у зв`язку із порушенням правил підсудності (ухвала суду від 14.12.2020 у справі №911/3527/20, постанова Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №911/3527/20);

- позивач звертався до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання права власності на земельні ділянки (справа №910/2334/22), при чому позивачу було відмовлено у позові. Відмовляючи у позові, суди вказали на відсутність доказів, які б підтверджували заперечення чи спір про право з боку визначеного позивачем в позовній заяві відповідача (Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»). Суди також зазначили, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту права власності (рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 у справі №910/2334/23 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі №910/2334/23);

- позивач звертався до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного слідчого управління Національної поліції України про скасування арешту на земельні ділянки (справа №911/138/24). Залишаючи позов без руху, Господарський суд Київської області в ухвалі від 06.02.2024 у справі №911/138/24 звертав увагу позивача, зокрема на те, що як слідує з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25.12.2023 у справі №:755/17807/13-к арешт майна, накладений у кримінальній справі №24-113 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:003:0050; 3220886700:07:003:0049; 3220886700:07:003:0020 та 3220886700:07:003:0051, скасовано.

Отже, у зв`язку з відсутністю в поданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» позовній заяві викладу конкретних обставин спору суд, з урахуванням посилання позивача в позовній заяві на статтю 392 Цивільного кодексу України, в ухвалі від 01.05.2024 у справі №911/1083/24 зобов`язав позивача виконати вимоги п.4 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, а саме:

- викласти, з приводу якого саме конкретного порушення права та/або інтересу позивача позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на земельні ділянки; які саме перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на земельні ділянки виникли у позивача, з боку яких саме осіб та у зв`язку з чим;

- викласти конкретні обставини спору з посиланням на додані до позовної заяви докази, в т.ч. зазначити, чи позов пред`явлений з підстав невизнання права власності позивача чи з підстав втрати позивачем правовстановлюючого документа та зазначити відповідні обставини виникнення спору.

У поданій позивачем до суду заяві від 08.05.2024 вказані вимоги ухвали суду від 01.05.2024 у справі №911/1083/24 позивачем фактично були проігноровані. Позивач не вказав, які саме перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на земельні ділянки виникли у позивача, з боку яких саме осіб та у зв`язку з чим (у разі їх виникнення); позивач не уточнив, чи даний позов пред`явлений з підстав невизнання права власності позивача чи з підстав втрати позивачем правовстановлюючого документа, та позивач не зазначив відповідні фактичні обставини виникнення спору.

Отже, вимоги ухвали суду від 01.05.2024 у цій частині позивачем також не виконані.

3. Позивачем у заяві від 08.05.2024 на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2024 наведено правове обґрунтування визначення в позові в якості відповідача саме Бориспільської міської ради. Однак фактичних обставин виникнення (наявності) спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» як позивачем та Бориспільською міською радою як відповідачем ні позовна заява, ні заява позивача від 08.05.2024 не містить.

Отже, вимоги ухвали суду від 01.05.2024 у цій частині позивачем виконані лише частково.

4. Позивачем у заяві від 08.05.2024 на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2024 наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та додано клопотання про залучення третьої особи. Суд при цьому також враховує пояснення позивача у заяві від 08.05.2024 про те, що в позовній заяві позивачем також був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; разом з тим суд також відмічає, що питання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових не було єдиною підставою для залишення цього позову без руху.

Отже, позивач лише частково усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 01.05.2024. При цьому позивач не усунув недоліки позовної заяви, про необхідність усунення яких судом зазначалось в абз.1-4 пункту 3.1 та пункті 3.4 резолютивної частини ухвали суду від 01.05.2024.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд повторює, що дотримання вимог до позовної заяви, які визначені у статтях 162-164 Господарського процесуального кодексу України, пов`язане з виконанням завдання господарського судочинства.

При цьому, за змістом до ч.1 ст.2, ст.161 та ст.162 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства у позовному провадженні є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, а не встановлення певних юридичних фактів.

Як зазначалось в ухвалі суду від 01.05.2024 про залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч.4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Суд враховує, що, як вказував Верховний Суд (постанова від 15.07.2021, справа №922/4128/20), при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд також бере до уваги, що належне виконання позивачем у цьому спорі вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України щодо викладу позивачем обставин та позовних вимог, а також належне усунення позивачем недоліків позовної заяви з урахування ухвали суду від 01.05.2024 тісно пов`язане із забезпеченням права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. При цьому, як вбачається із вказаної статті 6 Конвенції, а також статей 4, 13, 42 Господарського процесуального кодексу України, право на справедливий суд включає не лише право позивача на подання позовної заяви в суд, але й право відповідача (відповідачів) заперечувати проти пред`явленого позову, в тому числі бути поінформованим про фактичні підстави та предмет пред`явленого позивачем до відповідача (відповідачів) позову. Право на справедливий суд передбачає також здійснення правосуддя у справі судом, встановленим законом.

Відповідно до позовної заяви та заяви від 08.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» у даному спорі (предмет позову, визначений позивачем) стосуються визнання права власності на спірні земельні ділянки.

Однак позовна заява не містить конкретних фактичних підстав позову (викладу того, які саме перешкоди в реєстрації (визнанні) права власності позивача на земельні ділянки виникли у позивача, з боку яких саме осіб та у зв`язку з чим; чи позов пред`явлений з підстав невизнання права власності позивача чи з підстав втрати позивачем правовстановлюючого документа тощо).

Хоча позивач є вільним у визначенні кола осіб, до яких він пред`являє позов, проте у позовній заяві мають бути вказані конкретні фактичні підстави позову. В свою чергу, від фактичних підстав позову залежить і визначення кола учасників спору (третіх осіб, відповідачів, інших осіб, які є учасниками спірних правовідносин), якщо такий спір зачіпає їх права та обов`язки, та реалізація такими особами їх права подати суду свої пояснення з приводу фактичних підстав позову та позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України позивач як учасник судового процесу зобов`язаний добросовісно користуватись процесуальними правами.

Відтак, прийняття судом до провадження позовної заяви без усунення позивачем недоліків позовної заяви, в тому числі без зазначення позивачем конкретних фактичних підстав позову та належного визначення складу учасників спірних правовідносин та процесуально-правового статусу цих учасників (залежно від конкретних фактичних обставин спору) може призвести до порушення прав таких інших учасників спірних правовідносин та/або до розгляду у господарському судочинстві вимог позивача, які можуть підлягати розгляду за іншими правилами судочинства (цивільного, адміністративного тощо) залежно від конкретних фактичних підстав позову, тобто до порушення права на справедливий суд.

Отже, вирішуючи питання щодо дотримання справедливого балансу між реалізацією права позивача на доступ до правосуддя та загальними інтересами суспільства та беручи до уваги, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, про які суд повідомляв позивача в ухвалі від 01.05.2024, а саме вимоги абз.1-4 пункту 3.1 та пункт 3.4 резолютивної частини ухвали суду від 01.05.2024 про залишення позову без руху позивачем не виконані, суд вважає, що в даному випадку відповідно до ч.4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву належить повернути позивачеві без розгляду.

При цьому суд також звертає увагу позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею після усунення недоліків відповідно до ч.8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 43, 119, 162, 163, 164, 172, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, буд.4, літера «Б») позовну заяву до Бориспільської міської ради (08301 м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 72) про визнання права власності на земельні ділянки (вх.№596/24 від 25.04.2024) з доданими до неї матеріалами, в тому числі заявою про усунення недоліків позовної заяви від 08.05.2024.

Ухвала набирає законної сили 13.05.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Третьякова