Рішення

від 30.04.2024 по справі 914/3093/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 Справа № 914/3093/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Дора", м. Львів

про: стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 150 290,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гузюк Н.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: Стецюк Ю.О. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1067897 від 10.01.2024 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівської міської ради до відповідача - Приватного підприємства "Дора" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 158 388,06 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 р., справу № 914/3093/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 11.12.2023 р.

11.12.2023 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 18.12.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 10.01.2024 р.

18.12.2023 р. представником відповідача адвокатом Сторонянським О.З. подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 30871/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

Крім того, 18.12.2023 р. представником відповідача адвокатом Сторонянським О.З. подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про поновлення процесуального строку з додатком за вх. № 30951/23, відповідно до якої відповідач просить суд продовжити строки для подання відзиву на позовну заяву, встановлені судом ухвалою суду від 23.10.2023 року.

21.12.2023 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 31193/23, відповідно до якої просить позовні вимоги задоволити повністю з підстав, викладених у відповіді на відзив.

09.01.2024 р. представником відповідача адвокатом Сторонянським О.З. подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про припинення повноважень з 09.01.2024 р. представника відповідача - адвоката Сторонянського О.З.

10.01.2024 р. представником відповідача адвокатом Стецюк Ю.О. подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками за вх. № 934/24.

10.01.2024 р. представником відповідача адвокатом Стецюк Ю.О. подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з додатками за вх. № 921/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 17.01.2024 р.

17.01.2024 р. від представника позивача надійшли на адресу суду в систему Електронний суд заперечення на клопотання представника відповідача про перехід на загальне позовне провадження за вх. № 1623/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 р. задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження за вх. № 921/24 від 10.01.2024 р. Судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/3093/23 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначити на 21.02.2024 р.

02.02.2024 р. представником відповідача адвокатом Стецюк Ю.О. подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 3149/24, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

13.02.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заперечення на відзив на позовну заяву (вх. № 4254/24), який був поданий представником відповідача адвокатом Стецюк Ю.О.

Крім того, 13.02.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про зменшення позовних вимог з додатками за вх. № 628/24, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 150 290,67 грн. безпідставно збережених коштів.

21.02.2024 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 13.03.2024 р.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2024 р. вирішено заяву представника позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р. прийняти до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2024 р., підготовче судове засідання призначено на 03.04.2024 р.

В судовому засіданні 13.03.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/3093/23 до 03.04.2024 р., за клопотанням представника позивача.

03.04.2024 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді за вх. № 1305/24. У вказаному клопотанні відповідач просить суд постановити ухвалу про врегулювання спору у справі № 914/3093/23 за участю судді та зупинити провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді за вх. № 1305/24 від 03.04.2024 р. Крім того, ухвалою суду від 03.04.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3093/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.04.2024 р.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2024 р. задоволено усне клопотання представника відповідача про проведення судового засідання 30.04.2024 року в режимі відеоконференції та вирішено забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 30.04.2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

24.04.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву з додатками за вх. № 11222/24, в якій позивач зазначає про те, що з 01.04.2024 року на підставі п.9.14 ухвали ЛМР № 4293 від 27.12.2023 Департамент містобудування Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 34857473), який виступає платником судового збору за подання позовної заяви у справі 914/3093/23, змінив назву на Департамент природних ресурсів, будівництва та розвитку громад (Код ЄДРПОУ 34857473).

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

30.04.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р., із підстав, викладених у відповіді на відзив за вх. № 31193/23 від 21.12.2023 р., запереченнях на відзив на позовну заяву за вх. № 4254/24 від 13.02.2024 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

30.04.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3149/24 від 02.02.2024 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/3093/23.

В судовому засіданні 30.04.2024 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,5787 га (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464), що знаходиться за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне для обслуговування об`єктів належного йому нерухомого майна, без правовстановлюючих документів на землекористування, що є порушенням земельного законодавства України та призводить до втрат територіальної громади міста Львова від несплати орендної плати за землю.

Вказані обставини зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки № 74 від 08.03.2023.

Позивач зазначає, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а, смт. Рудне.

У зв`язку з тим, що відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, єдина можлива форма оплати за землю, є орендна плата.

Позивач зазначає, що відповідач упродовж 2020-2023 років використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча сформована дана земельна ділянка використовується для розміщення нерухомого майна відповідача.

Позивач вказує на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів.

13.02.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про зменшення позовних вимог з додатками за вх. № 628/24, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 150 290,67 грн. безпідставно збережених коштів. У вказаній заяві позивач зазначає про те, що у зв`язку із прийняттям Львівською міською радою ухвали №6 від 29.11.2020, Львівська міська територіальна громада стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади в тому числі Рудненської громади відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім цього, відповідно до ухвали Львівської міської ради №7 від 29.11.2020, Рудненська селищна рада припинила свою діяльність шляхом приєднання до Львівської міської ради. Отже, з 29.11.2020 Львівська міська рада стала правонаступником права власності на земельну ділянку комунальної власності за вказаним вище кадастровим номером в с. Рудне, вул. Піскова, 3а і з 29.11.2020 Львівська міська рада набула права вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464 за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне. Відтак, позивач зменшив позовні вимоги за період з 08.11.2020 р. по 01.07.2023 р. у сумі 158 388,06 грн. (первісні позовні вимоги) до періоду з 01.01.2021 по 01.07.2023 у сумі 150 290,67 грн.

На підставі наведеного, позивач у позовній заяві із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р., просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням сформованою земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464 за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне), площею 0,5787 га без правовставлюючих документів у розмірі 150 290,67 грн. за період з 01.01.2021 по 01.07.2023 року та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

При цьому позивач покликається на положення статей 13, 19, 142 Конституції України, статей 12, 80, 83, 90, 93, 125, 206 Земельного кодексу України, статей 82, 83, 1212 Цивільного кодексу України, статей 10, 14, 265 Податкового кодексу України, статтю 64 Бюджетного кодексу, статтю 21 Закону України Про оренду земель, статей 16, 26, 33, 60, 63 Закону України Про місцеве самоврядування.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 3149/24 від 02.02.2024 р. відповідач посилається на те, що позивач в обгрунтування своїх позивних вимог здійснює посилання на положення ст. 1212-1214 ЦК України, а також на положення ст. 83, 93, 206 ЗК України. Відповідач вважає, що по своїй правовій природі ці обгрунтування є кадридально протилежними. Також, зазначає, що положення Земельного кодексу України, на які посилається позивач, регулюють вже договірні відносини сторін, що в свою чергу потребує доведення вини відповідача у заподіянні шкоди (збитків) позивачеві і так само потребує доведення складу цивільного правопорушення. На думку відповідача, у нього відсутній обов`язок щодо сплати позивачу орендної плати за фактичне користування цією земельною ділянкою і відповідно повернення безпідставно збережених коштів. Також, відповідач, проаналізувавши податкове законодавство, вважає, що користувач земельної ділянки повинен платити за користування земельною ділянкою і сплачувати або земельний податок, або орендну плату. Сплата земельного податку виключає необхідність сплати орендної плати і навпаки. Відповідач зазначає, що ПП «Дора» 5 разів зверталось до позивача із проханням затвердити технічну документації та надати земельну ділянку в оренду. Зауважень до технічної документації у Львівської міської ради не було, але і земельної ділянки в оренду не було надано також. Відповідач вважає, такі дії міської ради є неправомірними і ЛМР самоусунулась своїми діями від укладення договору оренди з відповідачем. Стягнення орендної плати з відповідача при такій поведінці органу місцевого самоврядування буде надмірним тягарем для підприємства. На думку відповідача, ПП «Дора» жодних коштів, які б мали належати позивачу, у себе не зберігало. Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували використання усієї площі земельної ділянки Позивачем. Будь-яких доказів, які підтверджували користування відповідачем спірною земельною ділянкою, суду не подано. Посилання позивача на технічну документацію із землеустрою, не є достатньою підставою для стягнення орендної плати за користування усією площею земельної ділянки. Площа нерухомого майна і прибудинкова територія, яка необхідна для його обслуговування, є значно меншими від площі самої ділянки. Таким чином, на думку відповідача, розрахунки проведені позивачем неправильно. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Земельна ділянка в смт. Рудне на вулиці Піскова, За (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) площею 0,5787 га належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001288582023 від 04.07.2023, який долучено до матеріалів справи, дата державної реєстрації земельної ділянки 08.11.2020 р. Відтак, земельну ділянку сформовано з 08.11.2020 р.

Рішенням Рудненської селищної ради «Про надання дозволу ПП «Дора» в особі директора Дороша І.Р. на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування об`єктів нерухомого майна на вул. Піскова, 3а в смт. Рудне» від 05.03.2019 №1093 надано дозвіл ПП «Дора» на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду, терміном на 49 років на вул. Піскова, За в смт. Рудне, орієнтовною площею 0,6016 га, для обслуговування об`єктів нерухомого майна.

В матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про затвердження документацій із землеустрою на земельну ділянку та надання її в оренду ПП «Дора» для обслуговування об`єктів нерухомого майна на вул. Піскова, 3а в смт. Рудне.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 08.03.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Піскова, 3а в смт. Рудне за кадастровим номером 4610165500:02:001:0464 та встановлено, що ПП «Дора» фактично використовує земельну ділянку площею 0,5787 га, на вул. Пісковій, 3а в смт. Рудне (за кадастровим номером 4610165500:02:001:0464) для обслуговування об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлі майстерні, гаражу, адміністративного будинку з навісом. Розподіл майна та його розташування на земельній ділянці відображено на кадастровому плані з відомостей Державного земельного кадастру.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувану земельну ділянку за ПП «Дора» відсутня.

За результатами вказаного обстеження, Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки від 08.03.2023 року № 74 та вимогу від 10.04.2023 №2412-вих-42822, які скеровувались на юридичну адресу ПП «Дора» (список рекомендованих листів та поштова квитанція долучені позивачем до матеріалів справи).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2023 № 340934627, об`єкт нерухомого майна - будівля майстерні літ. Д-2, загальною площею 442.1 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352846101), гараж літ «В-1» загальною площею 1088.4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 333146101), адміністративний будинок позначений за планом земельної ділянки літ. «А-2» загальною площею 81,3 кв.м. з навісом, позначеним за планом земельної ділянки літ, «Б-1» загально площею 59,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 298646101 ), перебувають у приватній власності ПП «Дора», код ЄДРПОУ: 20804309. Дата внесення інформації про право власності - 09.01.2013.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464 за адресою вул. Піскова, 3а, смт. Рудне.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Таким чином, відповідач продовжує фактично користуватись вказаною вище земельною ділянкою без плати за землю.

Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо розміру недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без належної правової підстави, суд встановив наступне.

Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.07.2023 №НВ- 4600566992023, який долучено до матеріалів справи, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) становить 2319215,63 грн.

Позовні вимоги із врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р., враховують період використання відповідачем сформованої земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.01.2021 по 01.07.2023 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п. п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, із врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р., розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5787 га (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) на вул. Пісковій, 3а в смт. Рудне за період з 01.01.2021 року по 01.07.2023 року становить 150 290,67 грн.

Відповідно до листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради від 14.07.2023 № 4-2201- 9458, надходження до бюджету Львівської МТГ плати згідно з договором оренди №Ф- 3225 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 01.07.2023 від ПП «Дора» нараховано 111 311, 97 грн., фактично до бюджету Львівської МТГ на ККДБ 18010600 № «Орендна плата з юридичних осіб» надійшло 119 363,64 грн. Договір оренди землі укладено між Львівською міською радою та ПП «Дора» 01.11.2021 №Ф-3225 за користування земельною ділянкою площею 0,0750 га з кадастровим номером 4610136900:06:004:0036, яка розташована на вул. Городоцькій, 197 у м. Львові.

За інформацією з листа Головного управління ДПС у Львівській області від 09.08.2023 №8745/5/1/13-07-04-07 вбачається, що від Приватного підприємства «Дора» (код ЄДРПОУ 20804309) протягом спірного періоду надійшла до бюджету сума земельного податку у розмірі 112 821,96 грн., заборгованість відсутня.

Однак, в податкових деклараціях з плати за землю зазначено, що вказана сума земельного податку надійшла від ПП «Дора» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136900:06:004:0036, яка розташована на вул. Городоцькій, 197 у м. Львові, тобто, що стосується іншої земельної ділянки, а не спірної земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне.

Позивач просить суд, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 628/24 від 13.02.2024 р., стягнути з відповідача на користь позивача суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне без правовставлюючих документіву розмірі 150 290,67 грн. за період з 01.01.2021 по 01.07.2023 та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

Висновки суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача.

Аналогічне передбачено частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності та нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності та нерухомість.

Відтак із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкту не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2023 № 340934627, об`єкт нерухомого майна - будівля майстерні літ. Д-2, загальною площею 442.1 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352846101), гараж літ «В-1» загальною площею 1088.4 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 333146101), адміністративний будинок позначений за планом земельної ділянки літ. «А-2» загальною площею 81,3 кв.м. з навісом, позначеним за планом земельної ділянки літ, «Б-1» загально площею 59,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 298646101), перебувають у приватній власності ПП «Дора», код ЄДРПОУ: 20804309. Дата внесення інформації про право власності - 09.01.2013.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою вул. Піскова, 3а, смт. Рудне, площею 0,5787 га.

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464), яка знаходиться за адресою вул. Піскова, 3а, смт. Рудне та на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно.

Відповідач використовував земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомого майна без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 08.03.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 4610165500:02:001:0464 та встановлено, що ПП «Дора» фактично використовує земельну ділянку площею 0,5787 га, на вул. Пісковій, 3а в смт. Рудне (за кадастровим номером 4610165500:02:001:0464) для обслуговування об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлі майстерні, гаражу, адміністративного будинку з навісом. Розподіл майна та його розташування на земельній ділянці відображено на кадастровому плані з відомостей Державного земельного кадастру.

За результатами вказаного обстеження, Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки від 08.03.2023 року № 74 та вимогу від 10.04.2023 №2412-вих-42822, які скеровувались на юридичну адресу ПП «Дора» (список рекомендованих листів та поштова квитанція).

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи списком рекомендованих листів та поштовою квитанцією від 12.04.2023 р.

У відповідь на вказану вимогу Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, відповідач направив листа за вих. № 1/05 від 16.05.2023 р., в якому зазначив про те, що ПП «Дора» неодноразово зверталось у Львівську міську раду щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, відповідач просить суд затвердити проект землеустрою, який знаходиться в Львівській міській раді та оформити і дати на підпис договір оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату згідно пункту в частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, а й сплачувати орендну плату за користування ними.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача, не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Згідно з Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.07.2023 №НВ- 4600566992023, який долучено до матеріалів справи, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) становить 2319215,63 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.01.2021 року по 01.07.2023 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Згідно п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 5787 кв.м. (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне, за період з 01.01.2021 по 01.07.2023 року становить 150 290,67 грн.

Відтак, загальна сума безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464), площею 0,5787 га за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне за період з 01.01.2021 по 01.07.2023, становить 150 290,67 грн. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Стосовно заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 3149/24 від 02.02.2024 р., то такі спростовуються наступним.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2016 у справі № 903/1023/15 суд дійшов висновку щодо необхідності відповідачем сплачувати орендну плату з моменту отримання нерухомого майна у власність, з огляду на приписи Податкового кодексу України.

Також незважаючи на те, що відповідач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати плати за землю виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (ВС КАС 07 грудня 2023 року у справі № 160/16601/20).

Відповідно до ст. 287.6. Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Стаття 287 знаходиться у розділі ХІІІ "Плата за землю", так відповідно до статті 269 платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Водночас в цьому ж розділі окремо виділено поняття "орендна плата", згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу); відповідно до п. 14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

А згідно з п. 14.1.136. цієї ж статті орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відтак Податковий кодекс України містить різні поняття "земельний податок" та "орендна плата", обидва з яких входять до поняття "плата за землю". Посилання відповідача на звільнення його від сплати земельного податку, у зв`язку із перебуванням на спрощеній системі оподаткування, не звільняє його від обов`язку сплати орендної плати.

Так, земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача не перебуває у власності чи у постійному користуванні відповідача на законних підставах, навпаки, у відповідача з моменту придбання нерухомого майна виник обов`язок щодо укладення договору оренди з Львівською міською радою, який він не виконав, і, як наслідок, виник обов`язок по сплаті орендної плати.

З огляду на викладене, посилання відповідача на п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України є необгрунтованим, оскільки вказаною правовою нормою він звільнений саме від сплати земельного податку, а не від орендної плати, що розрахована позивачем, як завдані збитки у зв`язку із неукладенням відповідачем відповідного договору оренди, всупереч вимогам органу місцевого самоврядування.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку, не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності (постанова ВС від 06 березня 2018 року у справі №826/27202/15).

Верховний Суд зазначив, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності (постанова від 06.02.2020 р. у справі № 820/3488/16).

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/9948/16 зазначив, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 р. справа №21-2352а15, а також Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 р. №826/14615/16, від 19.06.2018 р. №814/3427/13-а та від 26.06.2018 р. №826/10930/13-а.

Отже, аргументи відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування, є не обгрунтованими.

Щодо власника земельної ділянки, суд зазначає наступне.

У зв`язку із прийняттям Львівською міською радою ухвали №6 від 29.11.2020 Львівська міська територіальна громада стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, в тому числі Рудненської громади відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім цього, відповідно до ухвали Львівської міської ради №7 від 29.11.2020, Рудненська селищна рада припинила свою діяльність шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Отже, з 29.11.2020 Львівська міська рада стала правонаступником права власності на земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 4610165500:02:001:0464 в с. Рудне і з 29.11.2020 Львівська міська рада набула права вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову. Отже позов підлягає до задоволення повністю.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначеної вище заборгованості, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, в т.ч. рішення суду, яким би визнавалась бездіяльність позивача щодо неукладення договору оренди з відповідачем на дану спірну земельну ділянку, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 150 290,67 грн. суми безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464) за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне за період з 01.01.2021 р. по 01.07.2023 р., є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Приватного підприємства "Дора" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 342/8; код ЄДРПОУ № 20804309) на користь позивача: Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ № 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610165500:02:001:0464 за адресою: вул. Піскова, 3а в с.м.т. Рудне) без правовставлюючих документів у розмірі 150 290,67 грн. та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.05.2024 р.

СуддяДолінська О.З.