Рішення

від 07.05.2024 по справі 917/62/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 917/62/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714, поштова адреса: а/с 1701 м. Полтава, 36003

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000

про стягнення 1 580568,93 грн,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Піддубний Д.І.

від відповідача: Остапенко О.П.

Обставини справи: 08.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення заборгованості за договором поставки №ENDV/SOIL-01/2020/08 від 22.01.2021 року у розмірі 1 580 568,93 грн (вх. № 66/24).

Ухвалою від 15.01.2024 року суд залишив позовну заяву ТОВ "Ендейвер" без руху та надав строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

19.01.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 760).

Ухвалою від 22.01.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 27.02.2024 року на 10:45 год; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що уразі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

02.02.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1443, а. с. 168 - 170), в якому зазначено про часткове визнання позовних вимог, а саме: в сумі 1 489 410,01 грн. Позовні вимоги у сумі 91 158,92 грн відповідачем не визнаються. У відзиві відповідач зазначає, що:

- дійсно, між сторонами 22.01.2021 року було укладено договір поставки №ENDV/SOIL-01/2020/08;

- рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.223 року по справі №917/1016/23 стягнуто з ТОВ "Сервіс Ойл" на користь ТОВ "Ендейвер" 5 2020 045,72 грн основного боргу та 39 015,35 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору;

- 20.10.2023 року заборгованість у розмірі 5 2020 045,72 грн (стягнута за рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.223 року по справі №917/1016/23) погашена, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до заяви про зазначене зарахування №09/349 від 19.10.2023 року;

- 20.10.2023 року сторони підписали акт №1 переоцінки вартості товарів до видаткової накладної №22 від 17.01.2022 року на загальну суму 843 869,38 грн, акт №2 переоцінки вартості товарів до видаткової накладної №43 від 10.02.2022 року на загальну суму 250 336,69 грн; акт № 3 переоцінки вартості товарів до видаткової накладної №59 від 21.02.2022 року на загальну суму 486 362,86 грн. Разом переоцінка вартості наданих послуг склала 1 580 568,93 грн;

- 29.12.2023 року заборгованість, в тому числі і по договору №ENDV/SOIL-01/2020/08, була погашена частково в сумі 91 158,92 грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог 09/436 від 29.12.2023 року;

- отже, заборгованість ТОВ "Сервіс Ойл" перед ТОВ "Ендейвер" за договором №ENDV/SOIL-01/2020/08 становить 1 489 410,01 грн;

- між сторонами також було укладено договори оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року; № 72-СО від 01 липня 2023 року; №73-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року та №87-СО від 27 липня 2023 року. Обладнання за цими договорами, яке належить ТОВ «Сервіс Ойл», які виконувалися до 13.12.2023 року;. листом №01/425 від 21.12.2023 року відповідач повідомив ТОВ "Ендейвер" про розірвання зазначених договорів з 13.12.2023 року у зв`язку з накладенням арешту на майно ТОВ "Сервіс Ойл" ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 року;

- листом №09/428 від 21.12.2023 року відповідач надіслав ТОВ "Ендейвер" на підпис акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за листопад, грудень 2023 року, а листом №12/429 від 22.12.2023 року ТОВ "Ендейвер" було надіслано на підпис додаткові угоди до договорів оренди;

- ТОВ "Сервіс Ойл" на користь ТОВ "Ендейвер" зареєструвало відповідні податкові накладні.

23.02.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (вх. №2478, а. с. 187).

У судовому засіданні 27.02.2024 року представник позивача не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 27.02.2024 року суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.04.2024 року на 09:00 год.

10.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 4879, а. с. 194, 195), де зазначено що:

- позивач не заперечує зарахування однорідних зустрічних вимог по заяві №09/349 від 19.10.2023 року, натомість заперечує щодо зарахування однорідних зустрічних вимог по заяві №09/436 від 29.12.2023 року;

- суд при прийнятті рішення має керуватися наступною позицією Верховного суду: постанова від 08.07.2021 року у справі №911/618/20, від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19, від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14 та від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17;

- на підтвердження реєстрації податкових накладних ТОВ «Сервіс Ойл» було подано на реєстрацію податкові декларації з податку на прибуток з додатками за листопад, грудень 2023 року, де сума податкового кредиту за листопад 2023 року складає 967 724,00 грн, за грудень 2023 року 249 794,00 грн.

В судовому засіданні 11.04.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових пояснень щодо відмови від визнання позову.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 року суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву у засіданні до 07.05.2024 року до 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 07.05.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, а саме: про часткове визнання позовних вимог в сумі 1 489 410,01 грн. Позовні вимоги у сумі 91 158,92 грн відповідачем не визнаються.

В удовому засіданні 07.05.2024 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде складено повне рішення, роз`яснив порядок та строки оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

22.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі відповідач, покупець) укладений договір поставки №ENDV/SOIL-01/2020/08 (далі - договір, а. с. 8 - 14).

У договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :

- постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар згідно специфікацій до договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар (п. 1.1. договору);

- найменування, асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у специфікаціях до договору. Специфікації підписуються обома сторонами та є невід`ємними частинами договору. Сторони домовились, що у разі розбіжностей між умовами договору та специфікаціями до нього, переважену силу матимуть специфікації (п. 1.2. договору);

- факт поставки товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними обома сторонами документами (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні). У випадку доставки товару покупцеві із залученням перевізника, постачальник оформлює товарно-транспортну накладну у 4-х екземплярах. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у постачальника, другий - передається водієм (експедитором) покупцеві, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом уповноваженого представника покупця (у разі потреби й печаткою або штампом покупця), передається покупцем перевізнику (п. 1.3. договору);

- загальна вартість товару за договором не може перевищувати в еквіваленті в доларах США - 100 000,00 доларів США (п. 3.3. договору);

- у разі коли інше не вказано у відповідній специфікації, фактична вартість в українській гривні відповідного зобов`язання, виконання якого відбувається протягом певного строку (період чи поетапно), розраховуються як сума оплати, здійсненої в українській гривні за офіційним курсом НБУ обміну гривні до валютного еквіваленту на дату відповідного рахунку постачальника, та кінцевої оплати вартості фактично виконаного зобов`язання, що розрахована в українській гривні на підставі залишку валютного еквіваленту (як різниця між валютним еквівалентом фактично виконаного зобов`язання згідно специфікації та валютним еквівалентом здійсненої попередньої оплати по відношенню до цієї ж специфікації) за середнім офіційним курсом НБУ обміну гривні до валютного еквіваленту за період фактичного виконання зобов`язання, що засвідчено підтверджуючими документами, у випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні більше/менше ніж на 5 (п`ять) відсотків.

Середній офіційний курс за період виконання зобов`язання визначається за наступною формулою:

Sl= (((A1/A0) * S0)-S0)*P0+S0, де

S1 ціна на дату оплати;

А1 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату оплати;

А0 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату постачання товарів;

S0 - ціна згідно специфікації;

РО - 100%, частина вартості Товару у відсотковому співвідношенні, що потребує корегування.

Сторони погодили, що цифрове значення показника офіційного курсу гривні до валютного еквіваленту при розрахунках буде містити два знаки після коми та заокруглення в більшу сторону другого знаку після коми, якщо третій знак « 5» та більше (п. 3.4. договору);

- розрахунки по договору між сторонами проводяться українськими гривнями в безготівковій формі шляхом банківського переказу (платіжними дорученнями) грошових коштів на поточні рахунки сторін за реквізитами, вказаними в розділі 14 договору (п.4.1. договору);

- покупець проводить оплату за поставлену партію товару на умовах, наведених у специфікаціях до даного договору (п. 4.2. договору);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається з моменту передачі товару покупцю за видатковою накладною (п.5.4. договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення строку їх виконання (п.12.1. договору).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він передав відповідачу товар на загальну суму 6 869 101,53 грн, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 667 055,81 грн за платіжним дорученням № 34349 від 09.11.2021 року.

У встановлені договором строки відповідач не оплатив вартість поставленого товару на суму 5 202 045,72 грн, тому позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної суми.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 року в справі №917/1016/23 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Сервіс Ойл" на користь ТОВ "Ендейвер" 5 202 045,72 грн основного боргу та 39015,35 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Повернуто ТОВ "Ендейвер" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 39 015,35 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 13791 від 16.06.2023 року (а. с. 54 - 55).

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення набрало законної сили 17.10.2023 року.

Позивач зазначає, що на виконання п. 3.4. договору 20 жовтня 2023 року сторонами підписано:

1) Акт №1 переоцінки вартості товарів до Видаткової накладної №22 від 17 січня 2022 року, чим скориговано загальну вартість наданих послуг до 3 567 453,79 грн, де сума зміни вартості - 843 869,38 грн з ПДВ;

2) Акт №2 переоцінки вартості товарів до Видаткової накладної №43 від 10 лютого 2022 року, чим скориговано загальну вартість наданих послуг до 1 061 742,19 грн, де сума зміни вартості - 250 336,69 грн з ПДВ;

3) Акт №3 переоцінки вартості товарів до Видаткової накладної №59 від 21 лютого 2022 року, чим скориговано загальну вартість наданих послуг до 2 153 418,66 грн, де сума зміни вартості - 486 362,86 грн з ПДВ (а. с. 15 - 17).

Дані акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Загальний розмір переоцінки вартості наданих послуг становить 1 580 568,93 грн.

Крім того, як зазначає позивач, між сторонами також було укладено договори оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року; № 72-СО від 01 липня 2023 року; №73-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року та №87-СО від 27 липня 2023 року. Обладнання за цими договорами, яке належить ТОВ «Сервіс Ойл», здавалось в суборенду іншим контрагентам (а. с. 59 - 79, 82 - 88, 94 - 121).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено позивачу акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за листопад та грудень 2023 року за вищезазначеними договорами оренди обладнання (а. с. 89-91, 125, 138 - 155), однак позивачем було надіслано на адресу відповідача обґрунтовані зауваження до даних актів, що підтверджується листами вих. №12/18 800 від 18.12.2023 року (а. с. 92) та вих. № 12/26-821 від 26.12.2023 року (а. с. 57).

Вищезазначені акти приймання передачі наданих послуг за листопад, грудень 2023 року позивачем не були підписані.

Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 року (справа №552/4830/23, провадження №1-кс/552/2300/23) в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170000000098 від 15.03.2022 року було накладено арешт на майно ТОВ «Сервіс Ойл» (а. с. 155 (зворот) -159). Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали 01 листопада 2023 року зазначене майно (що перебувало в оренді за вищезазначеними договорами оренди обладнання) було вилучене співробітниками Бюро економічної безпеки у Полтавській області.

Листом за вих. №01/425 від 21.12.2023 року відповідач направив на адресу позивача копію ухвали Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 року (справа №552/4830/23, провадження №1-кс/552/2300/23) та повідомив про припинення договорів оренди.

При цьому, в листі за вих. №12/26-821 від 26.12.2023 року позивач наголосив на тому, що відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали 01 листопада 2023 року зазначене майно (що перебувало в оренді за вищезазначеними договорами оренди обладнання) було вилучене співробітниками Бюро економічної безпеки у Полтавській області, а отже орендар з 01.11.2023 року не міг користуватися даним майном, що унеможливлює підписання актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договорами найму та є підставою для звільнення від орендної плати.

Однак, 29.12.2023 року ТОВ «Сервіс Ойл» направляло заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог (вих. № 09/436), чим зменшувало суму заборгованості перед ТОВ «Ендейвер», зокрема за договором №ENDV/SOIL-01/2020/08 на суму 1 489 410,01 грн (а. с. 18).

Позивач стверджує, що відповідач в односторонньому порядку, в супереч правилам ділового обороту, без підписаних первинних документів, а також свідомо ігноруючи мотивувальну частину ухвали суду в кримінальному провадженні відмовився виконувати свої зобов`язання за договором №ENDV/SOIL-01/2020/08 (п. 3.4 договору) у розмірі 1 580 568,93 грн.

Станом день подачі позову відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті заборгованості за актами переоцінки №1, №2 та № 3 від 20.10.2023 року у розмірі 1 580 568,93 грн, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 в справі №917/1016/23 позивач належним чином виконав зобов`язання за договором, а саме: "передав відповідачу товар на загальну суму 6869101,53 грн, що підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними: №22 від 17.01.2022 на суму 2723584,42 грн (з ПДВ), № 43 від 10.02.2022 на суму 811405,50 грн (з ПДВ), № 59 від 21.02.2022 на суму 3334111,61 грн (з ПДВ); (а.с.61-63), та довіреностями відповідача на отримання товару № 49 від 10.02.2022, № 60 від 21.02.2022 (а. с. 64-65)."

Також у зазначеному рішенні судом встановлено, що відповідач не заперечує факт заборгованості та подав заяву від 06.07.2023 № 09/194 про визнання позовних вимог у сумі 5 202 045,72 грн у повному обсязі.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 року по справі № 917/1016/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Враховуючи визнання відповідачем заборгованості при розгляді господарської справи №917/1016/23 можна говорити про належне та повне виконання договору позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи відсутність факту здійснення перерахунку коштів за актами №1, 2, 3 від 20.10.2023 року переоцінки вартості товарів господарське зобов`язання не припинене.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Сторони погодили, що у разі коли інше не вказано у відповідній специфікації, фактична вартість в українській гривні відповідного зобов`язання, виконання якого відбувається протягом певного строку (період чи поетапно), розраховуються як сума оплати, здійсненої в українській гривні за офіційним курсом НБУ обміну гривні до валютного еквіваленту на дату відповідного рахунку постачальника, та кінцевої оплати вартості фактично виконаного зобов`язання, що розрахована в українській гривні на підставі залишку валютного еквіваленту (як різниця між валютним еквівалентом фактично виконаного зобов`язання згідно специфікації та валютним еквівалентом здійсненої попередньої оплати по відношенню до цієї ж специфікації) за середнім офіційним курсом НБУ обміну гривні до валютного еквіваленту за період фактичного виконання зобов`язання, що засвідчено підтверджуючими документами, у випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні більше/менше ніж на 5 (п`ять) відсотків.

Середній офіційний курс за період виконання зобов`язання визначається за наступною формулою:

Sl= (((A1/A0) * S0)-S0)*P0+S0, де

S1 ціна на дату оплати;

А1 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату оплати;

А0 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату постачання товарів;

S0 - ціна згідно специфікації;

РО - 100%, частина вартості Товару у відсотковому співвідношенні, що потребує корегування.

Сторони погодили, що цифрове значення показника офіційного курсу гривні до валютного еквіваленту при розрахунках буде містити два знаки після коми та заокруглення в більшу сторону другого знаку після коми, якщо третій знак « 5» та більше (п. 3.4. договору)

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 1 580 568,93 грн заборгованості з переоцінки вартості товарів на підставі актів №№1, 2, 3 переоцінки вартості товарів від 20.10.2023 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що за ТОВ «Сервіс Ойл» рахується заборгованість перед ТОВ «Ендейвер» у розмірі 1 580 568,93 грн, докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.

Відносно посилання відповідача на те, що сума заборгованості в розмірі 91 158,92 грн була погашена шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою №09/436 від 29.12.2023 року суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договорів оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року, орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 (десяти) календарних днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку орендодавця на оплату, складеного на його підставі. У 5 (п`ятиденний строк) після завершення відповідного звітного розрахункового періоду, орендодавець надає орендарю рахунок за надані послуги протягом такого періоду та акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний орендодавцем. Орендар протягом 7 робочих днів з дати надання орендодавцем акту приймання передачі наданих послуг підписує акт або надає вмотивовану відмову в його підписанні. У випадку, якщо протягом 7 днів з дати отримання орендарем акту приймання передачі наданих послуг орендар не підписав його та не надав вмотивованої відмови від підписання такий акт вважається прийняти орендарем та підписаним.

Згідно із частиною 3 статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, умовами вищезазначених договорів сторонами було передбачено строк оплати за надані послуги оренди обладнання, при цьому, судом встановлено, що акти приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за листопад та грудень 2023 року за договорами оренди обладнання за №57-СО від 29 червня 2023 року; №62-СО від 01 липня 2023 року; №71-СО від 01 липня 2023 року; №85-СО від 03 липня 2023 року; №86-СО від 27 липня 2023 року позивачем не були підписані, натомість ТОВ «Ендейвер» було надано обґрунтовані зауваження до даних актів, що підтверджується листами вих. №12/18 800 від 18.12.2023 року та вих. № 12/26-821 від 26.12.2023 року.

Отже, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що заборгованість в розмірі 91 158,92 грн була погашена шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог №09/436 від 29.12.2023 року, оскільки строки оплати за надані послуги відповідно до вищезазначених договорів оренди в листопаді та грудні 2023 року не настали.

Посилання відповідача на те, що умова безспірності вимог зустрічного зарахування стосується саме вимог, а не заяви про зарахування та посилання на судову практику Верховного Суду, а саме: постанови від 08.07.2021 року по справі №911/618/20, від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19, від 15.01.2020 року по справі № 305/2082/14, від 02.07.2019 року по справі № 916/3006/17, не береться судом до уваги, оскільки не було дотримано умов, визначених ст. 601 ЦК України, яким мають відповідати дані зарахування (строки оплати за надані послуги відповідно до вищезазначених договорів оренди в листопаді та грудні 2023 року не настали).

До того ж суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 року (справа №552/4830/23, провадження №1-кс/552/2300/23) в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022170000000098 від 15.03.2022 року було накладено арешт на майно ТОВ «Сервіс Ойл». Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали 01 листопада 2023 року зазначене майно (що перебувало в оренді за вищезазначеними договорами оренди обладнання) було вилучене співробітниками Бюро економічної безпеки у Полтавській області.

При цьому, в листі за вих. №12/26-821 від 26.12.2023 року позивач акцентував увагу відповідача відносно накладення арешту на майно ТОВ «Сервіс Ойл» та на тому, що орендар з 01.11.2023 року не міг користуватися даним майном, що унеможливлює підписання актів приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договорами найму та є підставою для звільнення від орендної плати.

До того ж, із поданого відзиву та письмових пояснень відповідача у суду відсутня можливість встановити: зобов`язання за якими договорами оренди покладено в основу зарахування зустрічних вимог по договору №ENDV/SOIL-01/2020/08 на суму 91 158,92 грн.

Також суд враховує, що у Господарському суді Полтавської області розглядаються справи за № 917/61/24, №917/62/24, №917/63/24 та №917/78/24, де ТОВ «Ендейвер» виступає відповідачем у справах про стягнення грошових коштів на користь відповідача та наполягає на відсутності права вимоги у ТОВ «Ендейвер» через наявність заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог №09/436 від 29.12.2023 року. Проте, у справах №917/375/24, №917/385/24, № 917/386/24, №917/387/24, № 917/421/24, №917/422/24, №917/428/24 та №917/431/24 ТОВ «Сервіс Ойл» вимагає стягнути кошти, фактично заперечуючи щодо того, що ним ці кошти зараховано шляхом подання заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог №09/436 від 29.12.2023 року.

Поведінка самого відповідача є суперечливою - з одного боку він стверджує про зарахування ним зустрічних однорідних вимог, з іншого боку він сам ініціює судові спори з приводу даної заборгованості, тобто сам вважає її спірною та не зарахованою.

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17).

Відносно посилання відповідача на те, що ним було здійснено реєстрацію податкових накладних у листопаді (на загальну суму - 4 838 620,00 грн з ПДВ) та у грудні 2023 року (на загальну суму - 1 248 972,00 грн з ПДВ), як підтвердження передачі відповідачем в оренду обладнання у листопаді та грудні 2023 року за вищезазначеними договорами оренди суд зазначає, що надані податкові накладні та податкові декларації з податку на додану вартість, є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання позивачем послуг та наявності у нього заборгованості перед відповідачем.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки №ENDV/SOIL-01/2020/08 від 22.01.2021 року у розмірі 1 580 568,93 грн, є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 23 708,53 грн (а. с. 7).

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав позов в розмірі 1 489 410,01 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже в зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову позивачеві підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 11 170,58 грн, сплаченого при поданні позову, а решта в сумі 12 537,95 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714, поштова адреса: а/с 1701 м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37306380) 1 580 568,93 грн заборгованості та 12 537,95 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" (вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714, поштова адреса: а/с 1701 м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37306380) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 11 170,58 грн, який сплачено платіжною інструкцією № 228191 від 05.01.2024 року (оригінал платіжної інструкції № 228191 від 05.01.2024 року знаходиться в матеріалах справи № 917/62/24).

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко