Рішення

від 06.05.2024 по справі 920/229/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.2024м. СумиСправа № 920/229/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/229/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» (40007, м. Суми, вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, код ЄДРПОУ 33526103)

до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» (40020, м. Суми, пр. Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 00220434)

про стягнення 7293 грн 95 коп.

1.Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1.29.02.2024 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 7293 грн 95 коп., в тому числі: 6480 грн 00 коп. основний борг за договором поставки № 06/01-1 від 06.01.2022, 626 грн 03 коп. інфляційних втрат, 187 грн 92 коп. пені.

1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним виконано зобов`язання за договором поставки на суму 6480 грн 00 коп. Відповідач у визначений строк не здійснив оплату, що стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення боргу, пені та інфляційних втрат.

1.3.Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

2.Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1.Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, справу № 920/229/24 призначено судді Жерьобкіній Є.А.

2.2.Ухвалою від 05.03.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/229/24; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.

2.3.За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.4.Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.5.Ухвала про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, отримана останнім в електронному кабінеті 07.03.2024, 17:34, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

2.6.Станом на 06.05.2024 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

2.7.Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.8.05.03.2024 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів (вх. № 642 від 05.03.2024), згідно якого надає суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію рахунку № 03 від 26.02.2024 на суму 5000 грн 00 коп., копію платіжної інструкції № 6654 від 28.02.2024 на суму 5000 грн 00 коп., копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 04.03.2024 на суму 5000 грн 00 коп.

2.9.Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1.06.01.2022 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» (постачальник) та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» (покупець) укладено договір поставки № 06/01-1, відповідно до умов якого позивач зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти і передавати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується приймати та оплачувати майно, а саме: змащувально-охолоджуюча рідина, мастило, металоріжучий інструмент та оснастка (далі товар), точний перелік і кількість якого визначаються у видаткових накладних на підставі письмових замовлень відповідача, а господарські зобов`язання щодо поставки конкретної партії товару виникають з дня погодження відповідних замовлень. Видаткові накладні мають силу специфікацій, відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України. Рахунки, видані на підставі замовлень відповідача мають містити посилання на цей договір (п. 1.1 договору).

3.2.Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору визначається сумарною вартістю поставленого товару за видатковими накладними. Ціна товару, що поставляється покупцю, є договірною і вказується для кожної позиції в рахунках та видаткових накладних постачальника. Загальна вартість товару, що постачається за договором не може перевищувати 500000 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ. В разі необхідності перевищення зазначеної суми, сторони укладають додаткову угоду до цього договору про збільшення загальної ціни договору.

3.3.Оплата партії товару, що поставляється на підставі конкретного замовлення покупця, здійснюється на умовах післяплати, протягом 30 календарних днів з дня передачі товару (п. 2.2 договору).

3.4.Оплата партії товару здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3 договору (п. 2.3 договору).

3.5.Відповідно до п. 3.1 договору, поставка партії товару здійснюється в порядку, на умовах та у строки, визначені договором. Строк поставки товару з дня погодження замовлення покупця 5 робочих днів, якщо сторонами не погоджено інше. Замовлення вважається остаточно погодженим в день надання постачальником рахунка-фактури, якщо протягом наступного робочого дня покупцем не надано заперечень щодо такого рахунка-фактури. Дострокова поставка та поставка частинами допускається за погодженням сторін.

3.6.Зобов`язання постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту передачі товару покупцю у визначеному пункті поставки за умови точної відповідності поставленого товару договору та відповідного замовлення по строкам, номенклатурі і обсягу, що підтверджується підписаним актом вхідного контролю зі сторони покупця (п. 3.6 договору).

3.7.Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку порушення зобов`язань, що виникають із договору, сторони несуть відповідальність згідно з умовами договору.

3.8.В разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0.1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення за кожен день прострочення оплати (п. 6.3 договору).

3.9.Відповідно до п. 9.1, 9.2 договору, договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, а також проставлення печаток сторін. Сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору встановлюється від дати набрання договором чинності та до 31 грудня 2022 року, у частині гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, у частині сплати штрафних санкцій або відшкодування збитків до моменту оплати.

3.10.Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6480 грн 00 коп., що підтверджується рахунками на оплату № 249 від 23.08.2022 на суму 1128 грн 00 коп., № 250 від 23.08.2022 на суму 5352 грн 00 коп.; та видатковими накладними № 212 від 23.08.2022 на суму 1128 грн 00 коп., № 213 від 23.08.2022 на суму 5352 грн 00 коп.

3.11.Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманого товару, у визначені договором строки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 6480 грн 00 коп. боргу, 626 грн 03 коп. інфляційних втрат та 187 грн 92 коп. пені.

4. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

4.1.Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.2.Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обув`язку.

4.3.Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

4.4.Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.5.Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

4.6.Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

4.7.Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.8.Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.9.Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.10.Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.11.Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

4.12.Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

4.13.Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.14.Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.15.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.16.Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

4.17.Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

4.18.Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

4.19.Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.20.Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

4.21.Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.22.За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.23.Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.24.Суд установив, що позивач виконав зобов`язання за договором на суму 6480 грн 00 коп., що підтверджується рахунками на оплату та видатковими накладними (а. с. 16-17). Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

4.25.Відповідач порушив своє зобов`язання з оплати товару, передбачене умовами договору, належними та допустимими доказами не спростував доводів позивача.

4.26.Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару за договором поставки № 06/01-1 від 06.01.2022, враховуючи підтвердження боргу наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 6480 грн 00 коп.

Щодо стягнення пені.

4.27.Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

4.28.Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

4.29.Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

4.30.Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

4.31.Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

4.32.За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.33.Частиною четвертою статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

4.34.Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

4.35.Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4.36.Згідно ст. 232 Господарського кодексу України, зарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.37.Відповідно до п. 6.3 договору, сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0.1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення за кожен день прострочення оплати.

4.38.Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано пеню в сумі 187 грн 92 коп.

4.39.Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що оплата партії товару, що поставляється на підставі конкретного замовлення покупця, здійснюється на умовах післяплати, протягом 30 календарних днів з дня передачі товару.

4.40.Згідно видаткових накладних № 212 від 23.08.2022 на суму 1128 грн 00 коп. та № 213 від 23.08.2022 на суму 5352 грн 00 коп., товар поставлено відповідачу 23.08.2022. Так, враховуючи п. 2.2 договору, кінцевий строк оплати 22.09.2022.

4.41.Разом з цим, суд установив, що позивач неправильно визначив дату початку прострочення, вказавши 22.02.2023, тобто пеня позивачем нарахована з 22.02.2023 до 22.03.2023, тоді, як за ст. 232 Господарського кодексу України, зарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.42.З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 187 грн 92 коп., за необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

4.43.Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.44.Згідно наданого позивачем розрахунку, за прострочення оплати товару, відповідачу нараховані 626 грн 03 коп. інфляційних втрат.

4.45.Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 626 грн 03 коп. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд установив, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру стягнення 7293 грн 95 коп. та, при зверненні до суду, сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп.

Разом з цим, враховуючи, що позивачем подано позовну заяву через підсистему «Електронний суд», відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2422 грн 40 коп. (коефіцієнт 0,8 розміру ставки судового збору).

Щодо вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд установив, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі склав 5000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп. позивачем надано копію укладеного між ним та адвокатом Вовком Олександром Володимировичем договору № 35 про надання професійної правничої (юридичної) допомоги від 19.05.2021, копію додатку № 9 від 19.02.2024 до договору № 35 про надання професійної правничої (юридичної) допомоги від 19.05.2021; копію платіжної інструкції № 6654 від 28.02.2024 про сплату позивачем адвокату 5000 грн 00 коп. за надання юридичної допомоги у Господарському суді Сумської області за позовом ТОВ «НВП «НОВАЦІЯ» до ПрАТ «НВАТ «ВНДІКомпресормаш» по договору № 06/01-1 від 06.01.2022; копію рахунку на оплату № 3 від 26.02.2024 на суму 5000 грн 00 коп.; копію акту прийому-передачі від 04.03.2024 наданих послуг до договору про надання професійної правничої (юридичної) допомоги № 35 від 19.05.2021.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії виданого адвокату Вовку Олександру Володимировичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2007 року № 253.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору № 35 від 19.05.2021, професійну правничу допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу на поточний рахунок адвоката грошової суми, що встановлюється в залежності від виконаного об`єму наданих послуг. Оплата за договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за звітний місяць.

Згідно п. 4.5 договору № 35 від 19.05.2021, сума, вказана в п. 4.1 договору є гонораром адвоката за надання професійної правничої (юридичної) допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно розділу 4. договору про надання правової допомоги № 1 від 16.08.2023 правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в розмірі 15000 грн 00 коп. Оплата здійснюється протягом десяти календарних днів з дня підписання даного договору. За результатами надання правової допомоги адвокатом складається звіт про обсяг наданих послуг, що підписується сторонами. Сума вказана в п. 4.1. даного Договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до додатку № 9 від 19.02.2024 до договору № 35 про надання професійної правничої (юридичної) допомоги від 19.05.2021, позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу (юридичну) допомогу як представника за позовом ТОВ «НВП «НОВАЦІЯ» до ПрАТ «НВАТ «ВНДІКомпресормаш» про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/01-1 від 06.01.2022 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції,у випадку необхідності оскарження, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та цим додатком до договору.

Сторони дійшли згоди та встановили, що розрахунок вартості надання послуг адвоката в рамках виконання умов додатку № 9 до договору про професійну правничу (юридичну) допомогу становить 5000 грн 00 коп. у суді першої інстанції.

Згідно ату прийому-передачі наданих послуг від 04.03.2024, адвокат надав такий обсяг послуг: консультація, підготовка та направлення позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Сумської області та відповідачу у справі.

Вартість послуг за дії,вказані в акті становить 5000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, повязані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).

В кожній конкретній справі суд оцінює розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про надання послуг, позовна заява не містить складних розрахунків.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на вищевикладене, специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/229/24 є необґрунтовано завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 5000 грн 00 коп., тому суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн 00 коп.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» (40020, м. Суми, пр. Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Новація» (40007, м. Суми, вул. Харківська, буд. 104, кв. 8, код ЄДРПОУ 33526103) 6480 грн 00 коп. боргу, 626 грн 03 коп. інфляційних втрат, 2422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору, 2500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 13.05.2024.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна