Рішення

від 09.05.2024 по справі 921/57/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/57/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета" (вул. Замкова, буд. 10А, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001)

до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

2. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

про визнання удаваними договорів дарування

За участі від:

позивача ОСОБА_5

відповідача не з`явився

треті особи - не з`явились

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

05.02.2024 ОСОБА_1 , надалі позивач, звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , надалі відповідач, про:

- визнання удаваним договору дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета" від 11.08.2022, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання укладеним договору купівлі продажу, який вчинено 11.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета" в розмірі 27200,00 грн, що становить 16% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета", а ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 вартість отриманої частки у розмірі 27200,00 грн;

- визнання удаваним договору дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета" від 04.08.2023, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання укладеним договору купівлі продажу, який вчинено 04.08.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета" в розмірі 15776,00 грн, що становить 9,28% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета", а ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 вартість отриманої частки у розмірі 15776,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявником зазначено про те, що між сторонами фактично були укладені договори купівлі продажу частин часток у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Планета", умови яких виконано. Тому правочини з дарування, якими натомість оформлено відчуження частин часток слід визнати недійсними (удаваними).

Позиція відповідача

У поданій письмовій заяві від 23.02.2024 року (вх. №1621 від 26.02.2024) відповідач визнав позов, а також повідомив про обізнаність і усвідомлення наслідків визнання вимог.

В підготовчому засіданні 11.04.2024 відповідач підтвердив визнання позову, йому також роз`яснено судом наслідки даної процесуальної дії.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Планета".

У письмовій заяві від 03.03.2024 року (вх.№1882 від 05.03.2024) ТОВ "Планета" не заперечувало проти задоволення позовних вимог та просило суд проводити розгляд справи без участі представника товариства

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вказані особи, на пропозицію суду, не надали письмових пояснень щодо позову, що відповідно до змісту ст.ст.165,168 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи за наявними матеріалами.

Процесуальні дії суду у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 справу №921/57/24 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Поряд із цим, ч. 6 ст. 176 ГПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду (ч. 7 ст. 176 ГПК України).

06.02.2024, на виконання вказаних вимог процесуального законодавства, Господарським судом Тернопільської області надіслано до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області запит за №921/57/24/70/2024 з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .

В подальшому, на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області надійшла відповідь на вказаний вище запит суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2024 серед іншого: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/57/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Планета".

Підготовче засідання, призначене вперше на 18.03.2024 року відкладалось на 11.04.2024.

Ухвалою від 18.03.2024 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено іншого учасника ТОВ "Планета" - ОСОБА_3 , а також бенефіціара - ОСОБА_4 .

Ухвалою від 11.04.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 09.05.2024.

В судове засідання 09.05.2024 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (їх представники), а також відповідач, участь яких не визнавалась обов`язковою не прибули, хоча про дату, час і місце розгляду повідомлялись належним чином.

Зокрема, ТОВ "Планета" повідомлення надіслано через систему «Електронний суд» до його електронного кабінету. Як зазначалось раніше, у письмовій заяві представник товариства повідомляв суд про позицію щодо заявлених вимог та про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи.

Судову кореспонденцію для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслано на їх адреси, вказані у Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Планета" станом на 15.03.2024 року у розділах «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» та «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи».

Вказана кореспонденція повернута суду з відміткою пошти про відсутність адресата за вказаною адресою.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).

Окрім того, заяву ТОВ "Планета" підписано від імені його директора ОСОБА_3 , який одночасно є самостійним учасником справи, а тому також проінформований про її існування та зміст позову.

Це вказує про обізнаність третіх осіб про перебування у провадженні Господарського суду Тернопільської області справи №921/57/24, із заявленими у ній вимогами та про їх небажання скористатись правами, передбаченими ст.ст. 42, 50,168 ГПК України.

Відповідач (його представник) приймали участь у підготовчому засіданні 11,04,2024 та повідомлялись про дату, час і місце проведення судового засідання 09.05.2024, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.04.2024 та їх підписами на відповідній розписці.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст. 191 ГПК України).

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (ч.3 ст.185 ГПК України).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.191 ГПК України ).

У разі визнання правочину удаваним суд повинен встановити, на підставі дослідження доказів, який фактично договір був укладений сторонами.

На відміну від підготовчого провадження, дослідження доказів здійснюється на стадії розгляду справи по суті (ст.ст. 177,194 ГПК України).

Тому, враховуючи предмет дослідження у даній справі, завершити її розгляд у підготовчого засіданні (лише на підставі визнання позову) не вбачається за можливе.

Суд, у судовому засіданні 09.05.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.08.2022 року між ОСОБА_1 (як обдарованим) та ОСОБА_2 (дарувальником) підписано договір дарування частини частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета».

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 (відповідач у справі), який був власником частики в статутному капіталі ТОВ «Планета» в загальному розмірі 48,33 % передав у власність ОСОБА_1 (позивача) частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі, що становить 16 % статутного капіталу цього товариства.

Того, ж дня сторонами підписано нотаріально посвідчений Акт приймання передачі цієї частки вартістю 27200 грн.

04.08.2023 року сторонами оформлено ще один договір дарування частини частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета».

Відповідно до змісту договору від 04.08.2023 року відповідач, передав у власність позивача (подарував) частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі, що становить 9,28 % статутного капіталу товариства.

На підставі вказаного договору дарування між сторонами 04.08.2023 підписано та нотаріально посвідчено Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» у розмірі 9,28 %, вартістю 15776 грн.

Таким чином загальний розмір подарованої позивачу частки склав (16% +9,28 %) 25,28%.

Водночас, за твердженнями позивача, він сплатив відповідачу вартість відчужених йому часток. А саме 10.08.2022 року 27200 грн, та 03.08.2023 15776 грн, що посвідчують долучені грошові розписки.

Отримання вказаних коштів від позивача в якості плати за передані частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» підтвердив в судовому засіданні 11.04.2024 року і безпосередньо відповідач. Додатково зазначивши, що у вказаний період йому були потрібні гроші, зокрема через пожежу, що сталась 13.05.-14.05.2023 в його приміщенні (Акт про пожежу від 15.05.2023).

У відповідності до наданого позивачем Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Планета" станом на 01.04.2024 року засновниками / бенефіціарами товариства є:

- ОСОБА_1 (позивач у справі) відсоток частки статутного капіталу 25,25;

- ОСОБА_2 (відповідач у справі) - відсоток частки статутного капіталу 41,39;

- ОСОБА_3 (третя особа у справі/ директор ТОВ "Планета") - відсоток частки статутного капіталу - 33,33.

Згідно з поясненнями представника позивача, зокрема даними в засіданні 09.05.2024 року, задоволення позову дозволить встановити фактичні правовідносини, які склались між сторонами та привести позивачу свої корпоративні права у відповідність до них.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У статті 4 ГПК України зазначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають в тому числі справи у спорах, що виникають з:

- корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи;

- правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Враховуючи предмет і підстави поданого позову, дана справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

За змістом статті 30 ГПК України, спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Місцезнаходженням ТОВ «Планета», між учасниками якого виникли спірні правовідносини є АДРЕСА_5 , тому вказаний спір підсудній Господарському суду Тернопільської області.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб встановлений законом, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позов мотивовано тим, що договори дарування є удаваними договорами та приховують договори купівлі-продажу, що не відповідає фактичним правовідносини, які склались між сторонами та призводить до невірного відображення підстав набуття позивачем своїх корпоративних прав.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин (постанова Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №912/3747/20).

Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Тому доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших, непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмету, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Договір дарування, як і договір купівлі-продажу мають споріднену правову спрямованість - передачу відповідного майна у власність іншої особи. Основною ознакою договору дарування є передача майна у власність обдарованого саме на безоплатній основі. Натомість відносини купівлі-продажу передбачають передачу відповідного майна у власність іншої особи на оплатній основі.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 зазначив, що правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності відносин, які б могли пояснити такий правочин.

Відповідно до статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із змісту наданих суду розписок, пояснень позивача, інших матеріалів справи вбачається, що відчуження ОСОБА_1 часток у статутному капіталі ТОВ «Планета» 10.08.2022 та 03.08.2023 відбулось на платній основі.

При цьому, розписки може бути належним доказом, що свідчить про укладення між сторонами саме договорів купівлі продажу, а не дарування (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №676/2027/17).

Вказану обставину, після пред`явлення позову, визнав і відповідач у справі.

Наведене виключає існування ознак договорів дарування та підтверджує укладення та виконання сторонами правочинів купівлі продажу.

Укладення договорів купівлі - продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення.

Спільним наслідком відчуження часток як за договором дарування, так і купівлі продажу є внесення реєстратором відповідних змін, однак за фактично укладеним договором відповідач у справі отримав ще грошову винагороду. З приводу цього між сторонами виникли інші права і обов`язки ніж при даруванні.

Відповідно до змісту ст. 129 Конституції України, ст.ст. 13,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими суду доказами позивачем доведено факти:

- удаваності договору дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета» від 11.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та фактичного укладення 11.08.2022 між ними договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі 27 200 грн, що становить 16 % статутного капіталу ТОВ «Планета», а ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 вартість отриманої частки у розмірі 27 200 грн ;

- удаваності договору дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета» від 04.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та фактичного укладення 04.08.2023 між ними договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі 15776 грн., що становить 9,28 % статутного капіталу ТОВ «Планета», а ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 вартість отриманої частки у розмірі 15776 грн.

Ці обставини визнанні під час розгляду справи відповідачем та не заперечуються представником ТОВ «Планета», який одночасно є третім (з урахуванням позивача і відповідача) засновником / бенефіціаром товариства станом на 01.04.2024 року.

Таким чином права інших осіб, на момент вирішення справи, поданим позовом не зачіпаються.

У разі задоволення позову щодо удаваності договорів суд повинен визнати їх недійсними (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/11511/18).

Розподіл судових витрат.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 6060 грн судового збору згідно з платіжним документом квитанцією ПН1073Z від 01.02.2024.

Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норму такого ж змісту викладено і у ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищенаведеного, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд повертає позивачу з Державного бюджету України 3028 грн - 50 % від належної до сплати суми судового збору.

Поряд із цим, 09.05.2024 при проголошені скороченого рішення (вступної та резолютивної частини) судом помилково зазначено про повернення позивачу з Державного бюджету України 3030 грн судового збору замість 3028 грн.

Це ж торкається і суми стягнення з відповідача на користь позивача іншої частини судового збору, що належав до сплати (ст.ст. 123, 129 ГПК України).

Частиною сьомою статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.

Платіжний документ квитанцію ПН1073Z від 01.02.2024 на суму 6060 грн, як доказ сплати судового збору в дохід Державного бюджету України, залишається в матеріалах справи №921/57/24.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати недійсним (удаваним) договір дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета» від 11.08.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі 27200 грн, що становить 16 % статутного капіталу ТОВ «Планета».

2. Визнати недійсним (удаваним) договір дарування частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Планета» від 04.08.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 частину частки у статутному капіталі ТОВ «Планета» в розмірі 15776 грн., що становить 9,28 % статутного капіталу ТОВ «Планета».

3. Cтягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

4. Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору у відповідності до ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплаченого згідно з платіжним документом квитанцією ПН1073Z від 01.02.2024 на загальну суму 6060 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 13 травня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський