Рішення

від 02.05.2024 по справі 922/429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2024м. ХарківСправа № 922/429/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, код ЄДРПОУ 21178268) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) про розірвання договору за участю :

учасників справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати право оренди ППТФ "ЮСІ" за договором оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 6310137500:09:005:0033, загальною площею 0,0838га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , укладеним 02.07.2007 між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Харківською міською радою та зареєстрованим під номером 640767100066 від 28.08.2007, припиненим (відсутність права оренди) з 21.09.2017.

- розірвати договір оренди землі від 02.07.2007, укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Харківською міською радою.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність відповідача щодо внесення змін до договору оренди про заміну орендаря та відповідно виконання інших дій, пов`язаних з оформленням припинення права оренди позивача за спірним договором оренди, порушує законний інтерес ППТФ "ЮСІ" відносно правової визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за спірним договором оренди.

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач в силу прямої норми закону (ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі") не є орендарем земельної ділянки з моменту відчуження об`єкту нерухомого майна. Починаючи з дати переходу права власності на частки нерухомого майна - нежитлової будівлі літ."А-1", обов`язок виконання умов договору оренди покладено на особу, до якої перейшло право власності в пропорції, відповідно до частки набутого майна, а тому підстави для розірвання договору чи визнання його припиненим по відношенню до ППТФ "ЮСІ" - відсутні.

Що стосується позовних вимог щодо визнання права оренди ППТФ "ЮСІ" припиненим з 21.09.2017, відповідач вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права, оскільки права та обов`язки позивача за договором оренди земельної ділянки припинились автоматично, в момент переходу права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці відповідно до норм ст.120 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі", а тому позовні вимоги є безпідставними, оскільки відсутній предмет спору.

Позивач у відповіді на відзив із запереченнями відповідача не погоджується, посилаючись на те, що бездіяльність відповідача щодо внесення змін до договору оренди про заміну орендаря та відповідно невиконання інших дій (непідписання акту повернення земельної ділянки наданого позивачем з супровідним листом № 103 від 05.08.2020), пов`язаних з оформленням припинення права оренди позивача за спірним договором оренди, порушує законний інтерес ППТФ "ЮСІ" відносно правової визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за спірним договором оренди. Вважає позовні вимоги в цій частині законними та обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог в частині розірвання договору оренди, позивач зазначає про те, що відповідач залишає поза увагою встановлену спірним договором можливість припинення правовідносин шляхом розірвання договору оренди землі.

В судовому засіданні 11.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.05.2024.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Від позивача на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням XLVI сесії Харківської міської ради ІV скликання № 61/06 від 06.03.2006 Приватній промислово-торговельній фірмі "ЮСІ" (позивач) надано право оренди строком до 01.12.2030 на земельну ділянку загальною площею 0,0838 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі магазину літ. "А-1", загальною площею 407,9кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний (колишній, пр. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ), 89.

На підставі вказаного рішення, між Харківською міською радою (відповідач) та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки від 28.08.2007, який зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за № 640767100066 від 28.08.2007 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0838га, яка знаходиться: м. Харків, пр. Ювілейний, 89.

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. "А-1", яка належала позивачу на праві приватної власності.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.08.2015 позивач продав ОСОБА_1 (третя особа) нежитлові приміщення першого поверху № 1, 2, 3,4 ,5, 7 в літ. "А-1", загальною площею 61,7кв.м, що розташовані на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

21.09.2017 між позивачем та ТОВ "Селігер-плюс" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 18 в літ. "А-1", загальною площею 346,2кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та розташовані на орендованій земельній ділянці.

За наведених вище обставин, позивач зазначає, що з моменту набуття ТОВ "Селігер-Плюс" права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 6310137500:09:005:0033, у ППТФ "ЮСІ" припинилось право користування (право оренди) земельною ділянкою на підставі договору, а відтак вважає, що договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню, а право оренди за договором визнанню припиненим з 21.09.2017.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, станом на момент переходу права власності на нежитлову будівлю, що належала позивачу) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, з моменту переходу права власності не нежитлову будівлю, належну позивачу, щодо нього припинився і договір оренди земельної ділянки на якій був розташований відповідний об`єкт нерухомості, оскільки автоматично, в силу закону, відбулася заміна сторони в зобов`язанні на нового власника нерухомого майна.

Оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений із позивачем як попереднім власником нерухомого майна, припиняється з моменту переходу права власності на відповідне майно до іншого набувача, відсутні правові підстави для розірвання такого договору із позивачем, оскільки він є припиненим для позивача в силу закону.

Відповідна правова позиція повністю узгоджується із практикою Верховного суду з аналогічних спорів.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки припинений договір не підлягає розірванню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання права оренди ППТФ "ЮСІ" за договором оренди землі від 28.08.2007, укладеним між позивачем та відповідачем, припиненим, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, спірний договір оренди в силу закону припинився з моменту переходу права власності не нежитлову будівлю, належну позивачу.

За змістом ст.15 та ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Заявлена же у даній справі позовна вимога фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення права оренди в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту.

Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання права оренди припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом, наприклад, припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема за позовом відповідача про стягнення з позивача заборгованості з орендної плати.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права в окремому порядку доводити факт відсутності у нього певних зобов`язань внаслідок припинення договору оренди землі. Однак при цьому повинен існувати певний спір про право.

Натомість обраний позивачем спосіб захисту у даній справі є неналежним, оскільки, як вже було встановлено судом, право оренди позивача щодо спірної земельної ділянки припинилось з моменту відчуження нерухомого майна, розташованого на ній, і відповідний факт відбувся в силу прямої вказівки закону.

Частинами 1, 2 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що відповідачем невнесено змін до договору оренди про заміну орендаря та, відповідно, невиконано інших дій, пов`язаних з оформленням припинення права оренди позивача за спірним договором оренди, оскільки, як вже зазначалось вище, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено прав позивача, а наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання права оренди землі припиненим задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" травня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк