РІШЕННЯ
Іменем України
08 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/237/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон,
юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467; поштова адреса: а/с 67, м. Київ, 03191;
до відповідача: Фермерського господарства Агро-Хорс,
вул. Гавриша, 57А, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670;
предмет спору: про стягнення 4471625,87 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Пустовойтов Д.М. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1562570, виданий 06.03.2024;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 08.05.2024, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
11.03.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (далі ТОВ «Фірма Ерідон») поданий позов до Фермерського господарства «Агро-Хорс» (далі ФГ «Агро Хорс») про стягнення 4471625,87 грн, з них: 3314402,82 грн заборгованості за товар за договором поставки № 2636/22/17 від 28.09.2021 та додатків №№ 2636/22/17/20-ЗЗР від 13.12.2022 та 2636/22/17/21-ЗЗР від 13.12.2022 до нього (далі - Договір); 278296,71 грн пені за період з 25.11.2023 по 04.03.2024, нарахованої на підставі п. 6.2. Договору; 439463,17 грн 48% річних за аналогічний період, нарахованих на підставі п. 6.7. Договору та 439463,17 грн відсотків за користування товарним кредитом за указаний період, нарахованих на підставі пунктів 4, 5 перелічених вище додатків до Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за товар поставлений за видатковими накладними № 90798 від 27.12.2022 та № 90802 від 27.12.2022, складеними на виконання умов Договору та додатків №№ 2636/22/17/20-ЗЗР від 13.12.2022 та 2636/22/17/21-ЗЗР від 13.12.2022.
Суд, ухвалою від 13.03.2024, позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 10.04.2024, установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження в справі доставлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд станом на 14.03.2024.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов в установлений судом строк.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
10.04.2024, у підготовче засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.
За результатами підготовчого засідання, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.05.2024, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного зв`язку.
03.05.2024, від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині основного боргу в розмірі 3314402,82 грн у зв`язку з його оплатою відповідачем після відкриття провадження в справі, на підтвердження зазначеного надав до суду платіжні інструкції: від 12.04.2024 № 648 на суму 300000,00 грн, від 17.04.2024 № 664 на суму 1500000,00 грн, від 17.04.2024 № 670 на суму 400000,00 грн, від 18.04.2024 № 671 на суму 100000,00 грн, від 18.04.2024 № 672 від 18.04.2024 на суму 900000,00 грн та від 01.05.2024 № 718 на суму 114402,82 грн. Просив повернути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 49716,04 грн, у зв`язку з закриттям провадження в частині основаного боргу.
08.05.2024, у судове засідання прибув повноважний представник позивача, який підтримав раніше подану заяву про закриття провадження в справі в частині основного боргу; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.
Неприбуття належним чином повідомленого відповідача в судове засідання та не подання ним відзиву на позов у встановлений строк, не є перешкодою для вирішення спору по суті за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178, частина 1 статті 202 ГПК України).
Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав повноважного представника позивача, який підтримав позов у частині вимог про стягнення пені, 48% річних та 48% за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
ВСТАНОВИВ:
28.09.2021, ТОВ «Фірма Ерідон» (постачальник, позивач) та ФГ «Агро-Хорс» (покупець, відповідач) уклали договір поставки № 2636/22/17 (далі Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в додатках, що є невід`ємною частиною Договору.
Виходячи з умов пунктів 2.1. 2.3. Договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначаються в додатках до цього Договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначений в додатках до цього Договору, є незмінним за весь період дії Договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням умов п. 3.2. Договору. В випадку розбіжності даних у додатках та в видаткових накладних щодо кількості, асортименту та ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Згідно з пунктами 3.1., 4.1., 5.3. Договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та додатками до нього.
Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Умови та строки поставки зазначаються в додатках до цього Договору або в рахунку на оплату, що містить істотні умови поставки.
Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, що підписується представником покупця, підпис якого може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній; та по якості відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.
Сторонами в межах дії цього Договору складені наступні додатки, умовами яких погоджені найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки та оплати товару:
1)додаток № 2636/22/17/20-ЗЗР від 13.12.2022 передбачив поставку товару загальною вартістю 632615,94 грн (з ПДВ), фіксований курс продажу долара США до гривні 29,95 грн за 1 дол. США; у випадку порушення покупцем порядку розрахунків, передбачених цим додатком, оплата повної вартості товару має здійснюватися покупцем на умовах пунктів 3.2., 3.3., 3.5. Договору поставки, виходячи із курсу іноземних валют, установлених наступним джерелом: minfin.com.ua.
Поставка товару має бути здійснена в період з 13.12.2022 по 28.12.2022.
Оплата повної вартості товару, що поставляється на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2., 3.3. Договору, 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати в строк до 24.11.2023.
Місце передачі товару за адресою: 16670, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вікторівка, вул. Гавриша, 57А. Витрати по навантаженню на транспортний засіб постачальника несе постачальник; транспортні витрати по доставці товару за рахунок постачальника; розвантаження товару з транспортного засобу постачальника здійснюється засобами покупця та за його рахунок;
2)додаток № 2636/22/17-21-ЗЗР від 13.12.2022 передбачав поставку товару загальною вартістю 2681786,88 грн (з ПДВ), фіксований курс продажу долара США до гривні 36,934300 грн за 1 дол. США; у випадку відсутності доступу або нерозміщення інформації по курсу міжбанку на сайті http://minfin.com.ua, сторони з метою визначення інформації про курс іноземних валют, використовують курс продажу іноземних валют установлений АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України в день, що передує дню здійснення операцій з визначення повної вартості товару або проведення розрахунків між сторонами.
Поставка товару має бути здійснена в період з 13.12.2022 по 30.12.2022.
Оплата повної вартості товару, що поставляється на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2., 3.3. Договору, 100% від загальної вартості товару на умовах відстрочення оплати в строк до 24.11.2023.
Місце передачі товару за адресою: 16670, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вікторівка, вул. Гавриша, 57А. Витрати по навантаженню на транспортний засіб постачальника несе постачальник; транспортні витрати по доставці товару за рахунок постачальника; розвантаження товару з транспортного засобу постачальника здійснюється засобами покупця та за його рахунок.
Сторони в п. 9.2. Договору погодили, що цей правочин вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків.
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Фірма Ерідон» та ФГ «Агро-Хорс» склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд, враховуючи зміст п. 9.2. Договору встановив, що на момент вирішення спору цей Договір є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його припинення в установленому законом порядку.
Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар відповідно до п. 6.2. Договору, відсотків річних (за ставкою 48%), право на нарахування та стягнення яких обумовлені п. 6.7. Договору, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 48%) згідно з пунктами 4, 5 додатків №№ 2636/22/17/20-ЗЗР від 13.12.2022 та 2636/22/17/21-ЗЗР від 13.12.2022 до Договору, за умовами яких постачався спірний товар.
Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення відсотків річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, в порядку статей 536, 549, 550, 625, 694 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов Договору від 28.09.2021 № 2636/22/17 та додатків від 13.12.2022 № 2636/22/17/20-ЗЗР та від 13.12.2022 № 2636/22/17/21-ЗЗР до Договору, за видатковими накладними № 90798 від 27.12.2022 та № 90802 від 27.12.2022, позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 3314402,82 грн.
Перераховані видаткові накладні складені та підписані в двосторонньому порядку.
Відповідач не заперечив факт отримання спірного товару.
Суд установив, що господарська операція з поставки товару загальною вартістю 3314402,82 грн, за переліченими документами первинного бухгалтерського обліку, вчинена сторонами в рамках договору від 28.09.2021 № 2636/22/17, виходячи з асортименту, ціни та строків поставки товару, що узгоджені сторонами в додатках від 13.12.2022 № 2636/22/17/20-ЗЗР та від 13.12.2022 № 2636/22/17/21-ЗЗР до Договору.
Після відкриття провадження в справі відповідач у рахунок вартості отриманого товару перерахував позивачу кошти в загальній сумі 3314402,82 грн, про що свідчать платіжні інструкції: від 12.04.2024 № 648 на суму 300000,00 грн, від 17.04.2024 № 664 на суму 1500000,00 грн, від 17.04.2024 № 670 на суму 400000,00 грн, від 18.04.2024 № 671 на суму 100000,00 грн, від 18.04.2024 № 672 від 18.04.2024 на суму 900000,00 грн та від 01.05.2024 № 718 на суму 114402,82 грн (додані до клопотання про закриття провадження в справі в частині основного боргу).
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар на суму 3314402,82 грн, позов у цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Як похідні вимоги в межах даного спору за порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором від 28.09.2021 № 2636/22/17 та додатків від 13.12.2022 № 2636/22/17/20-ЗЗР, від 13.12.2022 № 2636/22/17/21-ЗЗР до нього, заявлено до стягнення: 278296,71 грн пені за період з 25.11.2023 по 04.03.2024, нарахованої на підставі п. 6.2. Договору; 439463,17 грн 48% річних за аналогічний період, нарахованих на підставі п. 6.7. Договору; 439463,17 грн 48% за користування товарним кредитом за указаний період, нарахованих на підставі пунктів 4, 5 перелічених додатків до Договору.
За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (частина 1 статті 694 ЦК України).
Сторони в п. 3 перелічених вище додатків до Договору погодили оплату товару на умовах відстрочення платежу строк до 24.11.2023 (розрахунок відстрочений на одинадцять місяців).
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем у спірному періоді грошових зобов`язань по оплаті за товар, отриманий за видатковими накладними № 90798 від 27.12.2022 та № 90802 від 27.12.2022 до Договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.
За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачене збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшені проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
За змістом наведеної норми, нарахування та стягнення 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони в п. 6.7. Договору погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару відповідно до умов цього Договору, покупець, відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж у розмірі 48 % річних, що нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим статтею 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України та п. 6.7. Договору, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, поставлений за Договором, заявив до стягнення з відповідача 439463,17 грн 48% річних за період з 25.11.2023 по 04.03.2024.
Суд установив, що розрахунок позивача в частині нарахування відсотків річних у розмірі 439463,17 грн у спірному періоді є арифметично вірним.
За статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частина 5 статті 694 ЦК України).
Сторони в пунктах 4, 5 додатків від 13.12.2022 № 2636/22/17/20-ЗЗР, від 13.12.2022 № 2636/22/17/21-ЗЗР до Договору, на умовах яких був поставлений спірний товар, узгодили, що в разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48%, нарахованих на вартість отриманого, але не оплаченого товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Проценти річних, про які йдеться в частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені в статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і 3% річних (якщо інший їх розмір не передбачений договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.
Позивач, керуючись статтею 536, частиною 5 статті 694 ЦК України та пунктами 4, 5 перерахованих вище додатків до Договору, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за товар, поставлений на умовах товарного кредиту, заявив до стягнення з відповідача 439463,17 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 48%) за період з 25.11.2023 по 04.03.2024.
Суд установив, що розрахунок позивача в частині нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 439463,17 грн у спірному періоді є арифметично вірним.
За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частинами 4, 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Сторони в пунктах 6.2., 6.8. Договору встановили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати. Нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до частини 6 статті 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання; строк позовної давності штрафних санкцій відповідно до статті 259 ЦК України продовжується до трьох років.
Керуючись наведеними нормами та пунктами 6.2., 6.8. Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 278296,71 грн пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період з 25.11.2023 по 04.03.2024.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань, у позивача наявне право на нарахування та стягнення неустойки (в формі пені), розрахунок якої в спірному періоді є арифметично вірним.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні норми також містить частина 3 статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
У вирішенні судом питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України, за якою суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовані таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).
За частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. В сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:
1)ступінь виконання зобов`язання боржником: після відкриття провадження в справі відповідач, станом на 01.05.2024, повністю розрахувався за отриманий товар;
2)період прострочення виконання грошового зобов`язання по розрахунку за товар тривав менше за півроку (з 25.11.2023 по 30.04.2024);
3) відповідач є аграрієм, основний вид діяльності якого (за кодом 01.11.) вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур; свою господарську діяльність відповідач провадить в умовах воєнного стану;
4) відсутність (недоведеність) негативних наслідків порушення зобов`язання для кредитора та отримання останнім компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення: 439463,17 грн відсотків річних (за ставкою 48%) та 439463,17 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 48%), за підсумком це 96% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати в період з 25.11.2023 по 04.03.2024.
Відтак, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання та зазначених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення неустойки на 50% та стягнення з відповідача 139148,36 грн пені в період з 25.11.2023 по 04.03.2024 за порушення строків по розрахунку за отриманий товар за Договором.
За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, довів порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар в сумі 3314402,82 грн, у зв`язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення за період з 25.11.2023 по 04.03.2024 з відповідача: 139148,36 грн пені, 439463,17 грн відсотків річних (за ставкою 48%) та 439463,17 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 48%).
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не був зменшений.
Таким чином, суд поклав на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, що понесені позивачем при подачі позову, в сумі 17358,35 грн.
Згідно з п.5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження в справі закрите в зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 49716,04 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі його письмової заяви, поданої станом на 03.05.2024.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтею 202, п. 2 частини 1 статті 231, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В :
1.Закрити провадження в справі № 927/237/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 3314402,82 грн.
2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467; код ЄДРПОУ 43106699) до Фермерського господарства «Агро-Хорс» (вул. Гавриша, 57А, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670; код ЄДРПОУ 43007690) про стягнення заборгованості в сумі 4471625,87 грн, задовольнити частково.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Хорс» (вул. Гавриша, 57А, с. Вікторівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16670; код ЄДРПОУ 43007690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467; код ЄДРПОУ 43106699) 139148,36 грн пені, 439463,17 грн 48% річних, 439463,17 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 17358,35 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (юридична адреса: вул. Б. Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467; код ЄДРПОУ 43106699) з Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) 49716,04 грн судового збору перерахованого за платіжною інструкцією № 114553 від 07.03.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення після набуття законної сили є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Повне судове рішення складене та підписане 13.05.2024.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2024 |
Оприлюднено | 15.05.2024 |
Номер документу | 118982964 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Романенко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні