Рішення
від 29.04.2024 по справі 927/1335/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1335/23 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код 02910114, e-mail: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua,

в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, просп. Грушевського (вул. 1 Травня), 180, м. Чернігів, 14000, код 40310334, e-mail: post@dpsscn.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів",

пр. Перемоги, 126 б, м. Чернігів, 14013, код 41823846, e-mail: info@cn.enera.ua

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 73571,51 грн

Представники сторін:

прокурор: Бабич Є.А.,

позивача: не прибув,

відповідача: Якимчук Ю.В.

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про:

- визнання недійсними додаткових угод №1 від 01.03.2021, № 3 від 19.08.2021, №4 від 25.08.2021, №5 від 21.10.2021, №6 від 25.10.2021, №7 від 03.11.2021, №8 від 25.11.2021, №9 від 02.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №3104918ВЦ від 20.01.2021, укладеного між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області кошти у сумі 73571,51 грн.

В обґрунтування позову Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури посилається на те, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", належним чином не обґрунтовано коливання ціни, перевищено 10% максимальний ліміт щодо зміни ціни за одиницю товару та порушено інтереси суспільства та держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Ухвалою суду від 27.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2023; учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2023 у справі №927/1335/23 підготовче засідання призначене на 25.10.2023 12:40.

17.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №927/1335/23/1 від 15.10.2023 у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає про відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі; вважає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто те, що вони є нікчемними. Відповідач наголошує, що зміна умов договору та підписання додаткових угод відбувалася за згодою обох сторін. Кошти, стягнення яких вимагає прокурор, сплачені позивачем відповідачу на підставі договору та додаткових угод до нього, які не визнані судом недійсними, а, отже, не можуть вважатися безпідставно набутими коштами. Оскільки додаткові угоди підписані внаслідок дій обох сторін в однаковій мірі, судові витрати по сплаті судового збору мають розподілятися на позивача та відповідача у рівних частинах. На думку відповідача, позовна заява є безпідставною та поданою з перевищенням встановлених законодавством України повноважень.

23.10.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №55-75-10698вих-23 від 20.10.2023 у якій прокурор вважає належно обґрунтованими підстави представництва інтересів держави та звернення з даним позовом до суду. Відповідач ініціював укладення додаткових угод у порушення вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в частині належного обґрунтування коливання щодо збільшення ціни електроенергії та дотримання 10% ліміту на збільшення ціни, а відтак вони підлягають визнанню недійсними, а зайво сплачені грошові кошти - стягненню з відповідача.

Листом суду від 24.10.2023 учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. розгляд справи 25.10.2023 не відбудеться.

26.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив №01-10-02-23/4107 від 24.10.2023 у якій позивач вважає, що позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області пред`явлено правомірно з дотриманням норм чинного законодавства. Сплачені кошти за непоставлений товар - електричну енергію мають бути повернуті на рахунок Головного управління та в подальшому перераховані до доходів бюджету, за рахунок якого і було здійснено фінансування закупівлі.

31.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №30/10/1335 від 30.10.2023 у яких відповідач відхиляє пояснення позивача та зазначає про відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Жодна із спірних додаткових угод не містить вимог щодо збільшення ціни товару понад 10%, отже вимога ч.2 ст. 41 Закону сторонами дотримана. Оскільки підстави вважати укладені додаткові угоди недійсними відсутні, законні підстави до відшкодування сплачених грошових коштів також відсутні.

Ухвалою від 03.11.2023 підготовче засідання у справі №927/1335/23 призначено на 13.12.2023, 12:30.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 09.01.2024, 13:00.

Ухвалою суду від 18.12.2023 зупинено провадження у справі №927/1335/23 до закінчення перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/2321/22 та опублікування повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження №02-01/37/24 від 12.02.2024, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справа №927/1335/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

На адресу суду 12.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 13.02.2024 справу №927/1335/23 прийнято до розгляду судом у складі судді Фесюри М.В. з повторним проведенням підготовчого провадження, перебіг строків розгляду якої розпочато спочатку. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 26.02.2024, 10:30.

26.02.2024 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яка задоволена судом.

26.02.024 від прокурора надійшла заява про зміну підстав позову, у якій посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 дійшла висновку, що кошти, надміру сплачені за недійсними додатковими угодами про збільшення ціни одиниці товару за договором закупівлі, є безпідставно набутим майном та підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст.216, 1212 Цивільного кодексу України, а тому прокурор просить стягнути кошти в сумі 73 571,51 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 та 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. В разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини 2, частиною 3 або 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач наділений правом на зміну підстав позову на стадії підготовчого провадження, беручи до уваги дотримання приписів частини 5 статті 46 ГПК України, суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони.

29.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, у якій відповідач зазначає, що на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод, а також виконання сторонами умов Договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.02.2024, суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 21.03.2024, 11:30.

21.03.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.04.2024 на 09:00.

11.04.2024 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 11.04.2024 про оголошення перерви у судовому засіданні до 29.04.2024, 11:40.

В судове засідання 29.04.2024 прибули прокурор та представник відповідача.

В судовому засіданні 29.04.2024 після виходу з нарадчої кімнати та згідно ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській в Чернігівській області оголошено процедуру закупівлі, предметом якої є ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) на очікувану вартість 383000,00 грн з ПДВ, в кількості 120000 кВт*год.

04.01.2021 на веб-сайті «Рrozorro» (ідентифікатор закупівлі № UА-2020-12-31-002921-c) ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській викладено звіт про проведення, за результатами переговорної процедури на підставі п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі 102 000 кВт/год електричної енергії на загальну суму 379 440 грн. з терміном постачання до 31.12.2021.

20.01.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській в Чернігівській області укладено договір №3104918ВЦ про постачання електричної енергії (далі - Договір).

У відповідності до умов п.2.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Спожттвачу з 01.01.2021 до 31.12.2021 року електричну енергію (код за ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) у кількості 102 000 кВт/год.

За змістом п . 5.1. Договору вартість договору становить 379 440,00 грн.

У відповідності до п.13.1 Договору він набирає чинності з 20.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків -до повного їх завершення.

Відповідно до п. 13.7.2 збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у даному Договорі.

У разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо внесення відповідних змін до Договору. Наявність факту коливання ціни Товару на ринку підтверджується довідками або завіреними копіями довідко щодо ціни Товару на момент укладення Договору та на момент звернення до органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни Товару на ринку.

Підвищення ціни за одиницю товару по даному Договору здійснюється шляхом підписання додаткових угод та з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У п.1 Комерційній пропозиції, яка є Додатком №1 до Договору ціна за одиницю товару для Споживача складає: 3,10 грн/кВт*год. без ПДВ і 3,72 грн кВт/год. з ПДВ.

У заяві-приєднання, що є Додатком №3 до Договору, сторони визначили початок постачання електричної енергії - 01.01.2021 року.

01.03.2021 між ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області та ТОВ «Енера Чернігів» укладено додаткову угоду №1, якою змінено умови договору від 20.01.2021 № 3104918ВЦ в частині збільшення ціни електроенергії з 01.02.2021 за 1 кВт/год з 3,72 грн. до 3,81762 грн. (з ПДВ), або + 2,62 %, а загальний обсяг зменшено до 99 722 кВт/год, або на - 2,23%.

Підставою для її укладення став експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 №ЧК-57, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за січень 2021 року - 1462,52 грн. МВт./год та за 10 днів лютого (01.02-10.02) 2021 року- 1698,79 грн.

Дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, її дія розповсюджується з 01.02.2021 року.

21.04.2021 01.03.2021 між ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області та ТОВ «Енера Чернігів» укладено додаткову угоду №2, у якій сторони виклали банківські реквізити.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/3462 від 16.08.2021, яким повідомило, що з 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало експертний висновок Харківської ТПП № 1842/21 від 10.08.2021, згідно з яким середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за липень (01.07-31.07) 2021 року становила 1444,05 грн; за 05.08.2021 1988,79 грн; відсоток коливання ціни +37,72%.

19.08.2021, ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год з 01.08.2021 з 3,81762 грн. до 4,021264 грн. з ПДВ, або + 5,33 %, загальний обсяг зменшено до 94 358 кВт/год, сума договору становить 379 438,43 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/3655 від 19.08.2021, яким повідомило, що з 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало експертний висновок Харківської ТПП № 1934/21 від 18.08.2021, згідно з яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год на 05.08.2021 становила 1988,79 грн (без ПДВ); станом на 09.08.2021 - 2240,53 грн; відсоток зміни ціни +12,65%.

25.08.2021, ТОВ Енера Чернігів та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 05.08.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,245252 грн. з ПДВ, або + 5,57%, загальний обсяг постачання - 94358 кВт*год., загальна сума Договору - 379438,43 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/4421 від 22.09.2021, яким повідомило, що з 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало цінову довідку Харківської ТПП № 2277-4/21 від 21.09.2021, згідно з якою середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 06.09.2021 становила 2261,59 грн та станом на 14.09.2021 2596,47 грн; відсоток зміни ціни +14,81%.

21.10.2021 ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,491616 грн. з ПДВ, або + 5,80%, загальний обсяг постачання - 94358 кВт*год., загальна сума Договору - 379438,43 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/4422 від 22.10.2021, яким повідомило, що з 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало цінову довідку Харківської ТПП №2405/21 від 04.10.2021, згідно з якою середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 14.09.2021 становила 2596,47 грн та станом на 23.09.2021 - 2805,51 грн; відсоток зміни ціни +8,05%.

25.10.2021 ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 23.09.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,709969 грн. з ПДВ, або + 4,86%, загальний обсяг постачання - 94358 кВт*год., загальна сума Договору - 379438,43 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/5301 від 29.10.2021, яким повідомило, що відбулося підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало експертний висновок Харківської ТПП № 2710/21 від 29.10.2021, згідно з яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год: за 03.10.2021 становить 2535,12 грн та за 28.10.2021 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81%; за 19.10.2021 - 2840,05 грн та за 28.10.2021 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63%.

03.11.2021 ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 28.10.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,991914 грн. з ПДВ, або + 6,24%, загальний обсяг постачання - 94358 кВт*год., загальна сума Договору - 379438,43 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/5728 від 16.11.2021, яким повідомило, що відбулося підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало експертний висновок Харківської ТПП №2849/21 від 10.11.2021, згідно з яким середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 МВт/год за 28.10.2021 становить 3113,44 грн та за 06.11.2021 - 3415,42 грн; відсоток коливання ціни +9,70%.

25.11.2021 ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №8 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 06.11.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 5,303552 грн. з ПДВ, або + 6,24%, загальний обсяг постачання - 89840 кВт*год., загальна сума Договору - 379433,15 грн.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулося до ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області з листом №03-1/6140 від 29.11.2021, яким повідомило, що відбулося підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України у зв`язку з чим пропонувало укласти додаткову угоду.

У підтвердження коливання ціни надало експертний висновок Харківської ТПП №2985/21 від 25.11.2021, згідно з яким середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 МВт/год: за першу декаду жовтня (01.10.-10.10.) 2021 року становила 2568,15 грн; за першу декаду листопада (01.11.-10.11) 2021 року - 3374,95 грн; відсоток коливання ціни +31,42%; станом на 07.11.2021 - 3013,92 грн та на 09.11.2021 - 3502,09 грн; відсоток коливання ціни +16,20%.

02.12.2021 ТОВ «Енера Чернігів» та ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області уклали додаткову угоду №9 про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 09.11.2021, якою змінено його умови в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 5,655639 грн. з ПДВ, або + 6,64%, загальний обсяг постачання - 89840 кВт*год., загальна сума Договору - 379433,15 грн.

Між сторонами укладено додаткову угоду від 29.12.2021 № 11, у якій сторони домовилися про продовження терміну дії Договору №3104918ВЦ від 20.01.2021 на строк достатній для проведення процедури закупівлі, шо не перевищує 20% відсотків суми, визначеної у початковому Договорі. Ціна за одиницю товару становить 5,9061036 грн. з ПДВ за 1 кВт/год., починає діяти з 01.01.2022; додаткову угоду від 25.01.2022 №12, у якій визначили сума додаткової угоди - 75 881,62 грн.; та додаткову угоду від 25.01.2022 № 13, у якій визначили суму додаткової - 75 881,62 грн., що становить обсяг - 12 848 кВт/год.

З наведеного вбачається, що ціна за Договором починаючи з 01.02.2021 по 09.11.2021 зросла з 3,72 грн (з ПДВ) до 5,655639 грн (з ПДВ), тобто на 1,935639 грн або на +52,03%.

На підставі Договору, в період з упродовж 2021 року та в січні 23022 року, ТОВ «Енера Чернігів» поставило ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області електричну енергію в загальному обсязі 101757 кВт/год, вартістю 455325,77 грн, про що свідчать двосторонні акти приймання-передавання товарної продукції активної електроенергії: № 3104918ВЦ/16200/1 від 12.02.2021, № 3104918ВЦ/31712/1 від 12.03.2021, № 3104918ВЦ/48504/1 від 12.04.2021, № № 3104918ВЦ/67780/1 від 14.05.2021, № 3104918ВЦ/81487/1 від 14.06.2021, № 3104918ВЦ97386/1 від 13.07.2021, № 3104918ВЦ/113408/1 від 10.08.2021, № 3104918ВЦ/128834/1 від 13.09.2021, № 3104918ВЦ/144839/1 від 13.10.2021, № 3104918ВЦ/160520/1 від 11.11.2021, № 3104918ВЦ/175685/1 від 09.12.2021, № 3104918ВЦ/179527/1 від 23.12.2021, № 3104918ВЦ/14269/1 від 10.02.2021, № 3104918ВЦ/14270/1 від 10.02.2022, № 3104918ВЦ/14271/1 від 17.02.2022.

ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області повністю розрахувалося за спожиту електроенергію в указаному періоді на суму 455325,77 грн, що підтверджується засвідченими копіями платіжних доручень: від 12.02.2021 №258 на суму 42456,36 грн, № 259 від 12.02.2021 на суму 14143,29 грн, №426 від 12.03.2021 на суму 45437,32 грн, №459 від 16.03.2021 №459 на суму 1122,38 грн, № 686 від 12.04.2021 на суму 965,86 грн № 687 від 12.04.2021 на суму 16500 грн, №688 від 12.04.2021 на суму 21596,03 грн, №9716 від 14.05.2021 на суму 1263,64 грн, №978 від 14.05.2021 на суму 27647,21 грн, №1227 від 14.06.2021 на суму 13464,74 грн, №1228 від 14.06.2021 на суму 1179,65 грн., №1476 від 14.07.2021 на суму 18072,05 грн, №1477 від 14.07.2021 на суму 866,60 грн, №1737 від 12.08.2021 на суму 18740,70 грн, №1738 від 12.08.2021 на суму 813,16 грн, №2051 від 13.09.2021 на суму 789,61 грн, №2052 від 13.09.2021 на суму 30858,73 грн, № 2545від13.10.2021 на суму 292,83 грн,№2546 від13.10.2021на суму 1074,03 грн, №2547 від 13.10.2021 на суму 11000грн, №2548/ від 13.10.2021 на суму 13017,75 грн, №2887 від 11.11.2021 на суму 2071,45 грн, №2888 від 11.11.2021 на суму 10,05 грн, №2889 від 11.11.2021 на суму 19666,14 грн, №2890 від 11.11.2021 на суму 10000 грн, №3266 від 09.12.2021 на суму 1385,63 грн, №3267 від 09.12.2021 на суму 43286,75 грн, №3268 від 09.12.2021 на суму 2082,79 грн, № 3505 від 23.12.2021 на суму 32628,40 грн., №165 від 10.02.2022 на суму 11843,91 грн, № 166 від 10.02.2022 на суму 8156,09 грн, №167 від 10.02.2022 на суму 53353,80 грн., №168 від 10.02.2022 на суму 1598,06 грн, №233 від 17.02.2022 на суму 929,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що на підставі додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору №3104918ВЦ від 20.01.2021, укладених з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 1,935639 грн (з 3,72 грн до 5,655639грн) або на 52,03%, в той час як замовлений обсяг постачання по указаним додатковим угодам зменшився. Тобто замовник - ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області, здійснило оплату товару за ціною значно вищою, ніж була визначена тендерною документацією, при цьому, обсяг поставленої електроенергії значно скоротився.

За твердженням прокурора, недобросовісні дії зі сторони ТОВ «Енера Чернігів», яке ініціювало внесення відповідних змін до Договору, роблять результат закупівлі невизначеним та, як наслідок, призводять до неефективного використання бюджетних коштів ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області, нівелюють принципи публічної закупівлі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подаль шого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області у зв`язку із невиконанням ним своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Положення), затвердженого постановою КМУ №667 від 02.09.2015, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Згідно з п.7 Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до п.1,3,4,14 та 16 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області є територіальним органом Дердпроспоживслужби. Головне управління є юридичною особою має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держпроспоживслужби на території Чернігівської області.

Головне управління фінансується за рахунок державного бюджету (п. 14 Положення).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України, передбачено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за природний газ після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Таким чином, сплачені за непоставлений товар - електричну енергію кошти мають бути повернуті на рахунок ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області та в подальшому перераховані до доходів бюджету, за рахунок якого і було здійснено фінансування закупівлі.

Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод організація фактично отримала менше електроенергії у порівнянні з первісним договором та за значно вищою ціною.

При укладенні договору від 20.01.2021 , №3104918ВЦ ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області мав намір і можливість закупити достатню кількість електричної енергії для забезпечення належних умов функціонування, а внаслідок укладення додаткових угод №1,3,4,5,6,7,8,9 зменшено такий обсяг, відповідно гарантоване законодавчими актами право на забезпечення належних умов порушено.

ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області є стороною договору та організацією, за рахунок якої Відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар - електричну енергію).

Таким чином, правом вимоги повернення сплаченої грошової суми за непоставлений товар наділене - ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

Аналогічну позицію щодо визначення позивачем сторони правочину висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38).

ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області не вживало заходів до повернення грошової суми, сплаченої за електричну енергію, яка не була поставлена ТОВ «Енера Чернігів», чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення позивачем не вжито, а також знехтувано закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов`язком ефективного та раціонального використання бюджетних коштів.

Зі змісту відповіді від 10.02.2023 № 01-08-02-24/532, наданих на запит окружної прокуратури вбачається, що ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області заходів до стягнення безпідставно сплачених коштів не вживало.

У листі від 27.03.2023 №01-10-02-24/1071 ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області повідомило Чернігівську окружну прокуратуру про те, що позови до ТОВ «Енера Чернігів» щодо визнання недійсними додаткових угод не подавались.

Листом ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області від 30.03.2023 №01-10-02-24/1124 повідомило Чернігівську окружну прокуратуру про те, що у зв`язку обмеженням фінансування судового збору заходи до стягнення безпідставно сплачених коштів не вживалися.

Крім того, листом від 05.09.2023 №01-10-02-24/3271 ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області повідомило Чернігівську окружну прокуратуру про те, що 15.03.2023 до ТОВ «Енера Чернігів» скеровано листа про повернення зайво спалених грошових коштів. У відповідь ТОВ «Енера Чернігів» листом від 10.04.2023 повідомило ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області про відсутність підстав для повернення грошових коштів.

ГУ Держпродспоживслужби будучи обізнаною про порушення під час укладання додаткових угод до договору про закупівлі електричної енергії не вжило достатніх заходів для звернення з позову заявою до суду по дату звернення з даним позовом.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткових угод №1,3,4,5,6,7,8,9 до договору від 20.01.2021 №3104918ВЦ, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області поінформовано окружною прокуратурою про порушення законодавства у сфері публічних закупівель при укладанні додаткових угод, мало можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжило, а тому підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області має на меті комплексний захист прав держави та є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Тобто позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи комунальне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).

При цьому позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів самого ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю захисту інтересів держави, порушених неправомірними діями відповідача.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Однак, ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області, будучи органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю з ТОВ «Енера Чернігів», допустив порушенню інтересів держави, що свідчить про неналежне здійснення ним своїх обов`язків, визначених законом.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвели до безпідставної зміни умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару та слугували нераціональному та неефективному використанню бюджетних коштів.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України з позовом про визнання правочину недійсним може звернутись одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, установлених законом. Отже, саме ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області є належним позивачем у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на його користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти (в разі реституції).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте остання самостійно не захистила інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, листом №55-75-8783вих-23 від 01.09.2023 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області до ТОВ «Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, відтак доводи відповідача про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Суд установив, що позивач та відповідач 20.01.20211 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №3104918ВЦ, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі".

Виходячи з умов пунктів 2.1., 5.1. Договору та Комерційної пропозиції загальний обсяг постачання електричної енергії складав 102000 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору - 3,72 грн за 1 кВт/год (з ПДВ); загальна сума Договору - 379440,00 грн (з ПДВ).

Додатковими угодами №1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 змінені істотні умови Договору, зокрема за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 3,72 грн з ПДВ до 5,655639 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 1,935639 грн або на 52,03%, в той час як замовлений обсяг електричної енергії зменшився з 102000 кВт/год до 89840 кВт/год в порівнянні з обсягом, зазначеним у Договорі.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав Відділу: експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК-57, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1838/21 від 11.08.2021, №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, № 2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.10.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021.

З наведеного слідує, що оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (про що зазначено в п. 1 цих угод).

Відповідно до п. 4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов Договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо Споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, за умови відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

Відповідно до частин 1, 2 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів, відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

У підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач надав Відділу: експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК-57, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2405/21 від 04.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021.

Вказані експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, Харківської торгово-промислової палати та цінові довідки Харківської торгово - промислової палати, фактично не містять інформації на підтвердження коливання вартості електроенергії на ринку за відповідні періоди (в період від дати укладення договору та на дати укладення спірних додаткових угод). У них лише зазначено дані щодо середньозваженої ціни електроенергії на інші дати.

Згідно з приміткою довідки носять фактографічно-інформаційний характер.

Експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 №ЧК-57, де зазначено РДН в ОЕС України січень 2021 року - 1462,52 грн. та за 10 днів лютого 2021 року - 1698,79 грн. Разом з тим, за інформацією розміщеною на сайті https://www.oree.com.ua оператор ринку середня вартість електроенергії за період з 20.01.2021 по 31.01.2021 становила 1626,12 грн. за 1 МВт/год. та за лютий 2021 року становила - 1632,56 грн. за 1 МВт/год., тобто ціна електричної енергії починаючи з 20.01.2021 (дата підписання основного договору) по 01.03.2021 (дата підписання додаткової угоди №1) збільшилася лише на 0,4%. В той же час додаткової угодою №1 збільшено ціну електричної енергії на + 2,62%. Наданий відповідачем документ не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та не може бути розцінений, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору від 20.01.2021 №3104918ВЦ в частині збільшення вартості ціни.?

Експертний висновок №1842/21 від 10.08.2021 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди №3 від 19.08.2021 порівнює середньозважені ціни на електроенергію в за липень 2021 року (01.07.-31.07) та станом на 05.08.2021 (періоди для порівняння обрані довільно та є різними за своєю тривалістю), без урахування періоду часу, в який укладений Договір, у тому числі на дату початку дії додаткової угоди№1 від 01.03.2021 та її подальшого перегляду (19.08.2021).

Експертний висновок № 1934/21 від 18.08.2021 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди №4 від 25.08.2021) порівнює середньозважені ціни на електроенергію станом на 05.08.2021 та на 09.08.2021 (довільно обрані дати), без урахування періоду часу, в який укладений Договір та встановлена його ціна (20.01.2021) та її подальшого перегляду (01.08.2021, 05.08.2021).

Цінова довідка № 2277-4/21 від 21.09.2021 порівнює певні дати та періоди (обрані хаотично), що відмінні за своєю тривалістю, та не обґрунтовують тенденцію коливання ціни (її зростання), що встановлена сторонами на момент укладення Договору (станом на 08.02.2021) та на момент введення в дію нових цін у зв`язку з укладенням в подальшому додаткової угоди (05.08.2021, 01.09.2021).

У висновку Харківської торгово-промислової палати від 04.10.2021 № 2405/21, зокрема, не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату набрання чинності додаткової угоди від 21.10.2021 № 5 - 01.09.2021 та дату набрання чинності додаткової угоди № 6 від 25.10.2021 - 23.09.2021.

Експертні висновки №2710/21 від 29.10.2021, № 2849/21 від 10.11.2021 порівнюють певні дати та періоди (обрані хаотично), що відмінні за своєю тривалістю, та не обґрунтовують тенденцію коливання ціни (її зростання), що встановлена сторонами на момент укладення Договору (станом на 20.01.2021) та на момент введення в дію нових цін (станом на 23.09.2021, 28.10.2021, 06.11.2021, 09.11.2021).

Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88 - 90) зробила наступний правовий висновок, що є обов`язковим для врахуванням судом першої інстанції, в силу частини 4 статті 236 ГПК України, - ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення додаткових угод №1,3,4,5,6,7,8,9 змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 3,72 грн до 5,655639 грн за 1 кВт/год, тобто фактично вартість 1 кВт/год (одиниця товару) збільшилася на 1,935639 грн або на +52,03%.

Крім того, укладеними спірними додатковими угодами сторони зменшили обсяг постачання електричної енергії до 89840 кВт/год.

Суд проаналізував матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі), а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін (починаючи з 01.03.2021), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +52,03%.

Виходячи з даних, опублікованих на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (ціна змінюється щодобово та є динамічною), натомість, не обґрунтовує її зростання в заявленому постачальником розмірі в указані проміжки часу.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, архітектури та будівництва Городнянської міської ради мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 кВт/год електричної енергії зросла більше ніж на 50%.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №1,3,4,5,6,7,8,9 до Договору №3104918ВЦ від 20.01.2021 недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 73571,51 грн.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути, в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах: від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору (пунктів 2.1., 5.1.) та Комерційної пропозиції відповідач повинен був поставити позивачу - 102000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,72 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Як вбачається з підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, за упродовж 2021 року та в січні 2022 року, обсяг постачання електричної енергії склав 101757 кВт/год, що підтверджується підписаними сторонами актами прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії.

Позивач здійснив оплату поставленої електричної енергії на суму 455325,77 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Крім того, прокурор в позові зазначає про те, що згідно з постановою НКРЕКП №2454 від 01.02.2021 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,34546 грн/кВт.год. та постанови НКРЕКП №2614 від 17.12.202 встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії з 01.01.2022 нарівні 1,34570грн./кВт.год.

Таким чином підстави для підвищення ціни електричної енергії, згідно додаткової угоди №11 від 29.12.2021 на + 0,2504646 грн. є правомірним., а отже, до початкової ціни в договорі 3,72 грн. необхідно додати + 0,2504646 грн. = 3,9704646 грн. за 1 МВт.год. За січень 2022 року ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області необхідно було сплатити 3,9704646 за 1 МВт.год. за 12 849 кВт/год, тобто 51 016,50 грн.

Загалом 381 754,26 грн. (330 737,76 + 51 016,501 з ПДВ, яка складається (88 908 кВт/год х 3,72 грн) = 330 737.76 грн. та (12 849 х 3.9704646грн.) = 51 016,50 грн.

Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано позивачем ТОВ «Енера Чернігів» за електроенергію по ціні, визначеної з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до договору від 20.01.2021 №3104918ВЦ без урахування додаткових угод №1,3,4,5,6,7,8,9 становить 73 571,51 грн. з ПДВ (455 325,77 грн - 381 754,26 грн).

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у межах заявлених вимог у сумі 73571,51 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурор, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір. При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню сплачений прокурором судовий збір у сумі 24156,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 73571,51 грн. задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №3 від 19.08.2021, №4 від 25.08.2021, №5 від 21.10.2021, №6 від 25.10.2021, №7 від 03.11.2021, №8 від 25.11.2021, №9 від 02.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору №3104918ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 20.01.2021, укладені між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (код ЄДРПОУ 41823846, пр. Перемоги, 126 б, м. Чернігів, 14013) на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (просп. Грушевського (вул. 1 Травня), 180, м. Чернігів, 14000, код 40310334) кошти у сумі 73571,51 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (код ЄДРПОУ 41823846, пр. Перемоги, 126 б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 24156,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024 - у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	29.04.2024
Оприлюднено	15.05.2024
Номер документу	118982981
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг