Постанова

від 13.05.2024 по справі 335/1660/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 335/1660/23

провадження № 61-13951св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Фінансові стратегії» про стягнення заборгованості, штрафу та пені за договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» (далі - ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест»), що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Фінансові стратегії» (далі - ПВІФНВЗТ «Фінансові стратегії»), в якому просила стягнути з відповідача ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів ПВІФНВЗТ «Фінансові стратегії», на її користь заборгованість у розмірі 372 849,32 грн.

ОСОБА_1 у березні 2023 року подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів ПВІФНВЗТ «Фінансові стратегії» у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 %, а також накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами 2320684500:02:008:1267, площею 5,9999 га, та 2320684500:02:008:1268, площею 8 га.

Заява обґрунтована тим, що накладення арешту на майно та корпоративні права відповідача гарантуватиме позивачу відновлення її прав та попередить у разі ухилення відповідача від виконання судового рішення, відчуження майна, на яке може бути звернено стягнення у разі задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 06 березня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 08 березня 2023 року, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Д. А. про забезпечення позову у цій справі задовольнив.

Наклав арешт на частки ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 %.

Наклав арешт на земельні ділянки, які належать ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», за кадастровими номерами 2320684500:02:008:1267, площею 5,9999 га, та 2320684500:02:008:1268, площею 8 га.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього судового рішення у справі; захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник, є співмірним із позовними вимогами.

Запорізький апеляційний суд постановою від 16 серпня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Азовінвестпром», ТОВ «Азовпроменерго», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ як осіб, які не брали участі у справі, задовольнив частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06 березня 2023 року про забезпечення позову у цій справі в частині накладення арешту на частки ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів ПВІФНВЗТ «Фінансові стратегії», у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 % скасував та прийняв в цій частині нову постанову про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову в обраний нею спосіб у цій частині носить штучний характер, з метою не допустити перехід права власності на частки в статутному капіталі в ТОВ «Азовпроменерго» та в ТОВ «Азовінвестпром» до ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб (ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ) чи учасників процесу, а також співмірність застосованих судом заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок арешту вищезазначених часток відповідача у статутних фондах ТОВ «Азовпроменерго» та ТОВ «Азовінвестпром».

В решті залишаючи ухвалу без змін, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про співмірність з позовними вимогами ОСОБА_1 застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову у цій справі в частині накладення арешту на земельні ділянки, які належать ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів ПВІФНВЗТ «Фінансові Стратегії» за кадастровими номерами: 2320684500:02:008:1267, площею 5,9999 га; 2320684500:02:008:1268, площею 8 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Д. А. у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині скасування ухвали суду першої інстанції та залишити в силі в означеній частині ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження повинен був вирішити питання про його закриття на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 175/1057/17-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 916/914/19, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112).

Ухвалою суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи та інтереси юридичних осіб, які подавали апеляційні скарги. Суд апеляційної інстанції помилково оцінив доводи заявників про те, що рішенням суду першої інстанції порушуються їх права та інтереси, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд фактично позбавив заявника можливості реалізувати свої процесуальні права; порушено принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ті обставини, що заявниками 3, 4 не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність факту відмови у проведенні реєстраційних дій щодо ТОВ «Азовпроменерго» та ТОВ «Азовінвестпром» саме у зв`язку із застосуванням судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Д. А. у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких заявник виклав доводи щодо відзиву на касаційну скаргу та заперечення проти закриття касаційного провадження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представників ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявники просили відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що наявність арешту часток ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром», порушує права та інтереси цих товариств, оскільки вони позбавлені можливості здійснювати усі та будь-які реєстраційні дії, а не лише ті, які охоплюються метою арешту (зміна частки учасника товариства в результаті відчуження її таким учасником).

Суд першої інстанції в ухвалі про накладення арешту вирішив питання про прав та інтереси зазначених товариств, оскільки накладення арештів унеможливлює їх нормальну господарську діяльність.

ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ належним чином виконавши умови договору купівлі-продажу (із змінами та доповненнями) та сплативши відповідні кошти, законно очікують на набуття у власність 15 % часток у ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром», власником яких станом на сьогодні продовжує залишатися ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест».

Однак, діючи недобросовісно та не бажаючи передати 15 % часток у ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром» - ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» через афілійованих осіб ініціювало судові справи, зокрема цю справу.

Ухвала суду першої інстанції стосується та порушує права і майнові інтереси ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ, оскільки арешт накладено саме на 15 % часток у ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром», які ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» зобов`язане передати ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ.

Заявлені в суді апеляційної інстанції клопотання були подані не з метою реалізації своїх процесуальних прав, а з метою затягування розгляду апеляційних скарг.

Заявником не було додержано вимог статті 84 ЦПК України під час заявлення клопотання про витребування доказів, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні такого клопотання.

Також суд апеляційної інстанції правильно відхилив клопотання про виклик та допит в судовому засіданні представника Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради; дії позивача свідчать про штучність судового спору, а також про те, що ініціювання справи має на меті лише створення штучних перешкод для ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ у реєстрації ними права власності на 15 % частки у ТОВ «Азовпроменерго», ТОВ «Азовінвестпром».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 335/1273/22 (провадження № 61-5408св22).

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

Справа № 335/1660/23 надійшла до Верховного Суду 31 жовтня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги ТОВ «Азовінвестпром», ТОВ «Азовпроменерго», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутних капіталах: ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 % носять штучний характер, з метою не допустити перехід права власності на частки в статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» та ТОВ «Азовпроменерго» до ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ.

Висновок апеляційного суду узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 335/1273/22 (провадження № 61-5408св22).

Також апеляційний суд правильно зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі у частині накладення арешту на частки товариств, не врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ, чи учасників процесу, а також співмірність застосованих судом заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок арешту вищезазначених часток відповідача у статутних фондах апелянтів - ТОВ «Азовінвестпром», ТОВ «Азовпроменерго».

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ, ТОВ «Азовінвестпром» та ТОВ «Азовпроменерго» є безпідставними з огляду на таке.

Спір у справі, що переглядається, виник між ОСОБА_1 та ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів ПВІФНВЗТ «Фінансові стратегії», щодо стягнення заборгованості у розмірі 372 849,32 грн.

ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ, ТОВ «Азовінвестпром» та ТОВ «Азовпроменерго» не є учасниками у зазначеній справі.

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 06 березня 2023 року наклав арешт на частки ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 %.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в означеній частині апеляційний суд виходив з того, що заява ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову в обраний нею спосіб у цій частині носить штучний характер, з метою не допустити перехід права власності на частки в статутному капіталі в ТОВ «Азовпроменерго» та в ТОВ «Азовінвестпром» до ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ; заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб (ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ, ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ) чи учасників процесу, а також співмірність застосованих судом заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок арешту вищезазначених часток відповідача у статутних фондах ТОВ «Азовпроменерго» та ТОВ «Азовінвестпром».

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суду апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження належало вирішити питання про його закриття на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки права та інтереси заявників оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не порушуються, зводяться до власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин, та не дають підстав для висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 175/1057/17-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 916/914/19, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд фактично позбавив заявника можливості реалізувати свої процесуальні права, порушив принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права, також не заслуговують на увагу.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

За приписами положень статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до ЦПК України розглядається з їх повідомленням.

Запорізький апеляційний суд ухвалами від 05 квітня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Азовінвестпром», ТОВ «Азовпроменерго», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ та призначив апеляційні скарги до розгляду на 07 червня 2023 року на 09-50 год, про що повідомив сторони.

07 червня 2023 року розгляд справи відкладено на 16 серпня 2023 року на 13-40 год.

15 серпня 2023 року, зокрема представник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко Д. А. подала клопотання про відкладення розгляду справи за станом здоров`я.

ОСОБА_1 в судове засідання 16 серпня 2023 року не з`явилася, про причини своєї неявки апеляційному суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 серпня 2023 року, оформленою протоколом судового засіданні, відмовив, зокрема у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Д. А. про відкладення розгляду справи та здійснив розгляд апеляційних скарг, про що прийняв постанову.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Враховуючи викладене, неявка позивача та її представникав судове засідання не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення апеляційного суду.

Інші аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині є достатньо мотивованою.

Постанова апеляційного суду в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції в касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині скасування ухвали суду першої інстанції про накладення арешту на частки ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі ТОВ «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі ТОВ «Азовінвестпром» у розмірі 15 % - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в означеній частині не спростовують.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

Від ТОВ «Азовінвестпром», ТОВ «Азовпроменерго», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли заяви про закриття провадження у справі, в яких заявник просять закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, у зв`язку з тим, що до касаційної скарги, підписаної ОСОБА_2 як представником позивача, на порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 62, частини третьої статті 392 ЦПК України не додано документів, що підтверджують повноваження адвоката Демиденко Д. А. представляти інтереси позивача у Верховному Суді.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також належить і право апеляційного оскарження.

Форма і зміст касаційної скарги має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частинами першою-третьою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктами 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 (далі - Положення), ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Враховуючи викладене, вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя, Запорізькому апеляційному суді, ВСУ, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20, від 13 квітня 2022 року у справі № 756/334/21.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене, підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України Верховний Суд не вбачає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвестпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпроменерго», ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ І ЕЙБІ та ІСТ РЕНЬЮЕБЛ ЗОФІЯ ІІ ЕЙБІ про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в частині скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06 березня 2023 року про накладення арешту на частки Приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест, що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Фінансові стратегії», у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання: частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпроменерго» у розмірі 15 %; частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвестпром» у розмірі 15 % та прийняття в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в означеній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров