Постанова

від 13.05.2024 по справі 444/948/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 444/948/21

провадження № 61-18311св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Жовківська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Жовківська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні власністю шляхом знесення самочинно спорудженої прибудови з дворового фасаду (зі східної сторони) до будинку АДРЕСА_1 та відновлення несучої зовнішньої стіни приміщень, позначених на поверховому плані №№ 8, 9 зі східної сторони будинку за вищевказаною адресою.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2001 року, укладеного між Приватною фірмою «Бамбора і Компанія» та ОСОБА_2 , останній придбав нежитлове приміщення позначене на поверховому плані літерами 1, 2, що становить 13/100 ідеальних часток будинку, позначеного в плані літерою Б-2, що знаходиться за вищевказаною адресою. Загальна площа придбаного відповідачем нежитлового приміщення становить 49,2 кв. м.

19 липня 2002 року між ним та ФГ ОСОБА_3 та було укладено договір дарування частини будинку, згідно з яким він прийняв у дар 25/100 частин зазначеного будинку, а саме приміщення за літерами №№ 20, 21, 22, 23, які знаходяться на другому поверсі будинку на підставі плану площею 107,8 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2003 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області передало у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення загальною площею 37,4 кв. м, які складають 10/100 ідеальної частки спірного будинку.

Відповідачем було розпочато самочинну добудову до зазначеної будівлі зі східної сторони. Дозвіл на виконання даної добудови ОСОБА_2 не надавався.

Відповідач без будь-якої дозвільної документації та без права користування на земельну ділянку провів добудову до будівлі, що є самочинним будівництвом.

Згідно з висновком експерта № 26/02-21 від 10 березня 2021 року виконана ОСОБА_2 прибудова з дворового фасаду до будівлі є самочинним будівництвом та не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Причиною наявних пошкоджень у приміщеннях, що належать на праві власності ОСОБА_1 та знаходяться на другому поверсі будинку можуть бути виконані роботи ОСОБА_2 по будівництву прибудови з дворового фасаду. Виконати безперешкодно ремонтно-будівельні роботи з території загального користування технічно неможливо через виконану ОСОБА_2 прибудову з дворового фасаду до спірної будівлі.

Також зазначає, що самочинною добудовою відповідача перекрито доступ до загальних сходів на вході до будинку, вхід у приміщення обмежено, оскільки відповідачем встановлено замок та не надано йому ключі.

Відповідач своїми діями, без згоди співвласників будинку, порушив його право вільно користуватися і розпоряджатися спільним майном будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом, спричинив негативний вплив на приміщення, що належать йому, а саме пошкодив стіни зазначених приміщень та не дає змоги провести їх ремонт через самочинну прибудову, яка унеможливлює проведення такого ремонту.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовківський районний суд міста Львова рішенням від 20 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 05 квітня 2021 року, та скасував заборону ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт щодо прибудови з дворового фасаду (зі східної сторони) до спірного будинку.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав як співвласника будівлі; порушення таких прав позивач спростовується висновком експерта № 18/21 від 17 грудня 2021 року; ремонтно-будівельні роботи в належних відповідачу приміщеннях виконані з дотриманням вимог ДБН, такі роботи не призвели до пошкоджень приміщень позивача, а навпаки, покращили їх експлуатаційні властивості, перешкод в експлуатації приміщень позивача, в тому числі, проведення ним ремонтних робіт немає, доступ до будівлі по сходах загального користування з дворового фасаду будівлі наявний.

Львівський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 20 березня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язав ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю шляхом знесення самочинно спорудженої прибудови з дворового фасаду (зі східної сторони) до будинку АДРЕСА_1 та відновлення несучої зовнішньої стіни приміщень, позначених на поверховому плані №№ 8, 9 зі східної сторони будинку АДРЕСА_1 .

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що стіна будинку, як основний його конструктивний елемент, є спільною сумісною власністю всіх власників будинку, тому на втручання у цей конструктивний елемент необхідна згода всіх співвласників, зокрема, і позивача, - в цілому свідчать про те, що здійснене відповідачем самовільне будівництво без дозволу на проведення будівельних робіт, із порушенням вимог закону та будівельних норм і правил порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Самовільна прибудова стосується всіх співвласників будинку, оскільки такою змінюються згадані приміщення загального користування, а також і опорні конструкції (конструктивні елементи будинку), а також розміри земельної ділянки. Відповідно видозміна таких приміщень та конструкцій, що має місце у даному випадку впливає на права та інтереси всіх співвласників приміщень у будинку, оскільки частково позбавляє їх прав на такі приміщення та конструктивні елементи будинку та створює, зокрема, і для них нові права та обов`язки, несе загрози пошкодження будинку, його руйнування, часткового руйнування, тощо, оскільки доказів проведення такої реконструкції у відповідності до вимог закону та зі згоди інших співвласників будинку, зокрема, і позивача, - немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Огородник І. І. у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 376 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц, від 24 січня 2018 року у справі № 278/10-16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц.

Апеляційний суд не врахував відсутність необхідної сукупності ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним будівництвом у відповідності до статті 376 ЦК України; не встановив юридичних фактів, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва; не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу видавався припис про усунення порушень; не з`ясував чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється відповідач від таких перебудов; не врахував, що вимоги про знесення самочинного будівництва можуть бути заявлені іншими особами виключно за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

ФГ ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є також власниками приміщень у спірній нежитловій будівлі, однак не були залучені до участі у справі, жодних позовів чи претензій до відповідача не заявляли.

Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення шляхом викупу 99/03 від 29 серпня 2003 року, висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням представника ОСОБА_2 від 17 грудня 2021 року № 18/21, нові технічні паспорти №№ 21529 , 21529/1 на приміщення ОСОБА_2 , складені інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_7 , станом на час розгляду справи, висновок експерта Зайця І. Г. від 10 березня 2021 року № 26/02-21, складений на замовлення ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що листом Департаменту ДАБІ у Львівській області від 18 грудня 2018 року також підтверджується, що перевірка щодо об`єктів ОСОБА_2 у відповідності до статті 41 Закону України «Про архітектурну діяльність» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю проведена не була, акт про виявлені порушення не складався, протокол та припис не видавалися.

Лист Жовківської районної адміністрації Львівської області від 02 листопада 2003 року є недопустимим доказом притягнення ОСОБА_2 до відповідальності у сфері містобудування. Крім того, Жовківська районна адміністрація Львівської області на час розгляду справи була ліквідована, тому неможливо встановити чи видався зазначений лист.

Будь-які допустимі докази формування земельної ділянки для обслуговування спірного будинку та перебування в користуванні усіх співвласників будинку відсутні; акт обстеження за зверненням ОСОБА_1 від 05 вересня 2018 року не є допустимим доказом зазначених обставин.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовківського районного суду Львівської області.

Справа № 444/948/21 надійшла до Верховного Суду 31 січня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2024 року задовольнив заяву ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року. Зупинив виконання постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у цій справі.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

ОСОБА_1 є власником 25/100 частин будинку АДРЕСА_1 площею 107,8 кв. м, що підтверджується договором дарування частини будинку, посвідченим державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Галань Г. О. 19 липня 2002 року та зареєстрованим в реєстрі за № 1-1547.

ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані № № 1,2, що становить 13/100 ідеальних часток будинку, позначеного в плані літера Б-2, що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень 49,2 кв. м, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Химицею Г. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 1404.

Також ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення площею 37,4 кв. м, що складає 10/100 ідеальної частки будівлі на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення шляхом викупу № 99/03 від 29 серпня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г. Я. та зареєстрованим у реєстрі за № 1902.

Згідно з поверховим планом 1-го та 2-го поверхів на будівлю «Б-1» на АДРЕСА_1 із технічної справи № 1473500 судом встановлено, що належні позивачу приміщення № 22 та № 23 знаходяться на другому поверсі будівлі, а належні відповідачу приміщення № № 6-9 - на першому поверсі зі східної сторони будівлі, а приміщення № 1 та № 2 - на першому поверсі із західної сторони будівлі.

Актом обстеження будівлі (бувший побуткомбінат) у АДРЕСА_1 , який знаходяться у приватній власності чотирьох підприємців: АДРЕСА_2 - перший поверх та ОСОБА_3 - другий поверх від 01 квітня 2003 року, комісією у складі начальника інспекції ДАБК, начальника відділу з питань НС та ЦНЗ, Жовківського міського голови, начальника МОУКБ встановлено наступний технічний стан основних конструктивних елементів будівлі: фундамент - стрічковий, шамотна цегла, стан задовільний (процент зносу 50 %); стіни - дерев`яний брус в комбінації з цеглою в незадовільному стані, грибок, послаблена конструкція, затрухлявів, стіни оштукатурені по брусу, цегла відкрита, відпадання штукатурки в місяцях здуття; перекриття - дерев`яні балки, металеві двотаврові балки, окремі тріщини в дерев`яному перекритті, місцями повідпадала штукатурка, стан задовільний, необхідна часткова заміна несучих конструктивних елементів, стан зносу - 60 %, підлога з дошки, стертість дошок, місцями просіла, пошкоджена гниллю (2-й поверх), відставання клепок від основи, стан незадовільний, вікна, двері - дерев`яні віконні рами і коробки місцями пошкоджені та пошкоджені гниллю (2-й поверх), перекос дверних відкосів, нещільне прикривання, пошкоджене гниллю, грибком, стан незадовільний (процент зносу 70 %); дах - двосхилий, дерев`яний, покрівля - чорна бляха, ослаблення кріплення листів до обрешітки, відколи і тріщини, протікання покрівлі, водостічні труби і жолоби зруйновані повністю, стан незадовільний (процент зносу - 60 %). За результатами обстеження комісія констатує факт, що будівля знаходиться в незадовільному стані, другий поверх та покрівля потребують невідкладного ремонту. Особливу тривогу викликає другий поверх, дах, покрівля. Комісія вважає за необхідне негайно розпочати капітальний ремонт будівлі на АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю Жовківської міської ради від 17 січня 2003 року № 7/03-17 на заяву ОСОБА_3 щодо виконання прибудови до будівлі на АДРЕСА_3 , судом встановлено, що підприємцю ОСОБА_2 дозвіл на виконання даної прибудови не надавався.

Відповідно до відповіді Жовківської районної адміністрації Львівської області від 02 листопада 2003 року № 1771/22/1771 на скаргу ОСОБА_3 по питанню самовільної добудови до будівлі АДРЕСА_1 , дійсно ПП ОСОБА_2 розпочав добудову до будівлі із східної сторони, про що інспекцією ДАБК складено протокол і постанову від 31 жовтня 2003 року № 62 і притягнуто до відповідальності за статтею 97 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Попереджено про недопустимість продовження будівництва без відповідних дозволів та погодженої проектної документації з відповідними службами.

Згідно з актом комісії, на звернення ОСОБА_1 від 05 вересня 2018 року, комісія створена відповідно до розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації від 04 вересня 2018 року № 970 вийшла на місце розташування земельної ділянки для вивчення ситуації з питання землекористування співвласниками нежитлових приміщень у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . В присутності членів комісії ОСОБА_3 повідомив, що він є власником частки нежитлової будівлі (майстерні) за адресою: АДРЕСА_1 . Під час комісійного обстеження встановлено, що рішенням сесії Жовківської міської ради № 52 від 09 вересня 2004 року було надано дозвіл ОСОБА_10 на виготовлення проекта землеустрою з інвентаризації земельної ділянки площею 445,2 кв. м для обслуговування нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення сесії Жовківської міської ради від 05 березня 2010 року N? 194 було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекта відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі. Рішенням сесії Жовківської міської ради від 05 березня 2010 року № 178 було надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекта відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі. Зі слів землевпорядника Жовківської міської ради ОСОБА_11 технічні документації із землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок на затвердження до Жовківської міської ради не надходили. Станом на сьогоднішній час у відповідності до вимог чинного законодавства документація із землеустрою розробляється з урахуванням положень детального плану відповідної території. Дана земельна ділянка перебуває у спільному користуванні усіх власників будинку.

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 грудня 2018 року № 1013-6/5792-18, на підставі звернення ОСОБА_12 на «урядову гарячу лінію» від 05 листопада 2018 року, в період з 09 листопада 2018 року до 23 листопада 2018 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. На об`єкті будівництва «Будівництва добудови до нежитлових приміщень будівлі на АДРЕСА_1 ». За результатами позапланової перевірки встановлено, що замовник будівництва ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень 10/100 будівлі площею 37,4 кв. м відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 березня 2003 року № 1477446. Під час перевірки з`ясовано, що в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів відсутня інформація про реєстрацію документів про право на проведення будівельних робіт за даною адресою. Власником зазначених житлових приміщень ОСОБА_2 здійснена самовільна без проектної документації реконструкція зазначених приміщень шляхом добудови до них приміщення з дворового фасаду будівлі лінійними розмірами 8,30 м х 2,30 м висотою на рівень перекриття другого поверху, з влаштуванням бетонного монолітного фундаменту цегляних стін та віконних, дверних блоків чим збільшено загальну площу власних приміщень.

Згідно з висновком експерта № 26/02-21 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеним 10 березня 2021 року судовим експертом ОСОБА_13 на замовлення ОСОБА_1 , виконана ОСОБА_2 прибудова з дворового фасаду до будівлі АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом та не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: статті 26 та статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням Жовківської міської ради від 17 травня 2001 року № 166 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на капітальний ремонт частини будинку на АДРЕСА_1 », дозволено ОСОБА_2 проведення капітального ремонту належної йому частини будинку на АДРЕСА_1 із заміною конструкції фасадної капітальної стіни з дерев`яної на цегляну. Зобов`язано ОСОБА_2 виготовити проектну документацію на проведення капітального ремонту даної частини будинку та погодити її у встановленому порядку. Надано ОСОБА_2 дозвіл на проектно-пошукові роботи по реконструкції належних йому приміщень площею 49,2 кв. м на АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною другою статті 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Частинами першою, четвертою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

Крім того, відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Отже, позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» до таких робіт відносяться лише роботи з заміни існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків. Всі інші роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, виконання яких передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - потребує дозволу на виконання будівельних робіт.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційним судом встановлено, що прибудова з дворового фасаду (зі східної сторони) до будинку АДРЕСА_1 та відновлення несучої зовнішньої стіни приміщень, позначених на поверховому плані №№ 8, 9 зі східної сторони цього ж будинку є самочинною, оскільки проведена без дозволу, відповідного затвердженого проекта, без виділення земельної ділянки для цієї мети, а також без згоди співвласників будинку.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вказаним самочинним будівництвом порушуються права інших співвласників будинку, зокрема, позивача, а саме виникають додаткові незручності, певні загрози, руйнування будь-якого характеру або порушення експлуатаційної придатності, пов`язаних із завданням шкоди для життя або здоров`я людини, оскільки прибудова була влаштована до несучої стіни будинку і з заміною самої стіни.

Також апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що самочинною прибудовою захоплено частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні усіх співвласників будинку, зокрема, і позивача; зміна конструкції стіни будинку, співвласником якої є всі власники приміщень будинку, в тому числі і позивач, - свідчить про порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , як власника приміщень та співвласника усіх допоміжних приміщень, конструктивних елементів, тощо усього будинку, з боку відповідача та необхідністю відновлення таких у спосіб визначений позивачем; стіна будинку, як основний його конструктивний елемент, є спільною сумісною власністю всіх власників будинку, тому на втручання у цей конструктивний елемент необхідна згода всіх співвласників, зокрема, і позивача, - в цілому свідчать про те, що здійснене відповідачем самовільне будівництво без дозволу на проведення будівельних робіт, із порушенням вимог закону та будівельних норм і правил порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 376 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц, від 24 січня 2018 року у справі № 278/10-16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/106-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать практиці Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до розгляду у справі, а саме власників приміщень у спірній нежитловій будівлі, а саме ФГ ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки дані особи не зверталися до суду з апеляційними чи касаційними скаргами на судові рішення.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив, зокрема у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 201/10184/20.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення шляхом викупу 99/03 від 29 серпня 2003 року, висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням представника ОСОБА_2 від 17 грудня 2021 року № 18/21, нові технічні паспорти №№ 21529, 21529/1 на приміщення ОСОБА_2 , складені інженером з технічної інвентаризації ОСОБА_7 , станом на час розгляду справи, висновок експерта Зайця І. Г. від 10 березня 2021 року № 26/02-21, складений на замовлення ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки зазначені докази були предметом дослідження апеляційним судом та їм дана належна оцінка.

Інші доводи заявника стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, то відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров